Визначення «інвалідності» та «осіб з інвалідністю» в різних країнах

Визначення «інвалідності»

Історичний огляд етапів розвитку людської цивілізації свідчить, що уявлення про „інвалідність” еволюціонують, критерії її визначення зазнають змін і поступово переносяться із сфери життя окремого індивіда у сферу організації життєдіяльності самого суспільства. Суспільство стає на позицію, що витоки „інвалідності” коріняться в самому суспільстві. „Інвалідність” – соціальне явище, а не медична проблема особи. Така позиція – ознака демократичного, побудованого на гуманістичних позиціях та цінностях суспільства, що досягло високого рівня духовного і культурного розвитку.

Різні уявлення про „інвалідність”, що сформувались в різних країнах упродовж історичних періодів розвитку людства, сформували п’ять найбільш відомих визначень цього стану, які співіснують і до тепер і різною мірою є властивими сучасним державам світу.

Розуміння змісту визначення „інвалідності” має значення для спілкування, постановки цілей і розробки планів щодо зміни соціальної політики.

1. Біомедичне визначення

«Інвалідність» прирівнюється до хвороби чи вади, що пов’язана безпосередньо зі станом здоров’я і вказує на те, що саме „негаразд” з особою. Згідно з цим визначенням, медичний стан стосується лише цієї особи.

2. Філантропічне визначення

Історично є старішим, ніж „біомедичне” визначення, і розглядає „інвалідність” як „людську трагедію”. Відповідно до неї особа з інвалідністю є об’єктом співчуття і доброчинності, стан її є підґрунтям для виникнення стресу не лише в осіб з інвалідністю, але й в їхніх родинах (особисте горе, знецінення, ізоляція).

3. Соціологічне визначення

Відображає „інвалідність” як форму людської „відмінності” від соціальних „норм”, яка не відповідає можливостям рівної з іншими участі у житті суспільства, що наявні для решти громадян. При такому розумінні „інвалідність ” застосовується не лише до окремої особи, але й до сфери соціальних відносин за здатністю виконувати соціальні норми. (нездатний, дискримінація, знецінення).

4. Економічне визначення

Відповідно до цього бачення „інвалідність” розкривається як кількість соціальних витрат. Люди з інвалідністю стають причиною збільшення витрат у зв’язку з певними потребами (лікування, реабілітація, матеріальна допомога) та через їхню обмежену продуктивність на роботі (менше навантаження, добір робочих операцій) у порівнянні зі здоровими людьми (клопіт).

5. Соціально-політичне визначення

„Інвалідність” неможливо розглядати ізольовано від соціального і фізичного світу, який інколи є причиною обмежень людей з інвалідністю. „Інвалідність” – це наслідок середовища, що не відповідає можливостям людини.

Перші чотири визначенняє схожими між собою – вони визначають проблему „інвалідності” у межах особи (лише як її власну). Ці точки зору несуть в собі серйозне негативне значення: 1) негативну оцінку – знецінення особи з інвалідністю, її можливостей; 2) розрізнення і відсторонення, тобто ізоляцію і дискримінацію; 3) зайвий клопіт; 4) орієнтування на медичний аспект при визначенні проблем і потреб. Суспільство полишає людей з інвалідністю наодинці, піддає дискримінації.

П’яте визначення – соціально-політичне – кардинально змінює уявлення про «інвалідність» і спосіб інтерпретації цього поняття. Принципова відмінність його від інших визначень – у виведенні інвалідності з індивідуальної сфери особистості і перенесенні її у сферу соціального оточення.

З прийняттям Генеральною Асамблеєю ООН Конвенції ООН про права інвалідів (2006 рік) було визначено єдиний підхід до визначення поняття „інвалідність” як поняття, що еволюціонує і що „інвалідність є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми з інвалідністю та перешкодами у стосунках і середовищі”. Конвенція прописує динамічний підхід, що дозволяє певні адаптації із збігом певного проміжку часу та в різних соціально – економічних обставинах. Підхід до „інвалідності ”, визначений Конвенцією, також наголошує на існуванні значного впливу бар’єрів в оточенні та ставленні, які панують в суспільстві щодо людей з інвалідністю. Конвенція більшою мірою вказує, ніж визнає тих осіб, яких можна вважати особами з інвалідністю. Безумовним є усвідомлення того, що держави самі можуть розширювати коло осіб, на яких буде поширюватися такий захист, з тим, щоб включати у це коло, наприклад, осіб з нетривалою непрацездатністю.

Нажаль, в Україні поняття про людину з інвалідністю асоціюється виключно з людиною, яка має офіційне медичне підтвердження статусу інваліда певної групи (І, ІІ, ІІІ), що означає рівень її працездатності, і в залежності від цього отримує від держави матеріальну допомогу у вигляді пенсії.

Відповідно до Статті 3 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, „Інвалідність як міра втрати здоров’я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров’я України ”.

Визначення «інвалідності» та «осіб з інвалідністю» в різних країнах

Термін «інвалідність» включає в себе значну кількість різних функціональних обмежень, які зустрічаються серед населення у всіх країнах світу. Люди можуть стати інвалідами внаслідок фізичних, розумових або сенсорних дефектів, стану здоров’я або психічних захворювань. Такі дефекти, стани чи захворювання за своїм характером можуть бути постійними чи тимчасовими. (Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН №48/96)

«Інвалідність – поняття, яке еволюціонує і є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми з інвалідністю та перешкодами у стосунках і середовищі і яка заважає їхній повноцінній і дієвій участі у житті суспільства на рівні з іншими» (Конвенція ООН про права інвалідів).

ПРИКЛАДИ по КРАЇНАХ

Ірландія

Поняття «інвалідності» визначається у Законі про рівність можливостей працевлаштування (Employment Equality Act) 1998 р. Розділ 2(1) Закону визначає:

Інвалідність означає-

(a) загальну або часткову відсутність фізичних або ментальних функцій людини, включаючи відсутність частини тіла людини,

(b) наявність в тілі організмів, що спричиняють чи можуть спричинити хронічні хвороби чи захворювання,

(d) стан чи порушення функціонування, в результаті якого людина навчається в інший спосіб, ніж людина без такого стану чи порушення функціонування, або

(e) стан, хвороба чи захворювання, які впливають на процеси мислення людини, сприйняття реальності, емоції чи судження, або результатами яких є тривожна поведінка, й на які треба зважати, щоб встановити діагноз інвалідності, яка існує зараз або існувала раніше, але зараз відсутня, або ж яка може з¢явитись у майбутньому чи прихована інвалідність.

Йорданія

Національна стратегія щодо інвалідності (2007р) визначає інвалідність як “зменшення спроможності виконувати щоденну діяльність чи реалізовувати права чи основні свободи настільки ж часто, як і інші, за причини створених умов в оточуючому середовищі, соціальних чи поведінкових бар’єрів на додаток до видимих фізичних уражень чи невидимих фізичних, емоційних уражень або уражень інтелекту ”.

Згідно з Законом № 31 від 2007 року (Закон про права людей з інвалідністю), людина з інвалідністю – це будь-хто, хто “страждає від тимчасового, часткового або загального ураження, що впливає на його/її відчуття та сприйняття чи його/її фізичні, психологічні або ментальні можливості настільки, що це унеможливлює його/її навчання, роботу або реабілітацію і в результаті якого він/вона не може задовольняти свої звичайні щоденні потреби за звичайних обставин, схожих на обставини, в яких знаходяться люди без інвалідності”.

Йємен

Закон № 61/1999 стосовно догляду та реабілітації людей з інвалідністю визначає людину з інвалідністю як “будь-яку людину, чоловічої чи жіночої статі, щодо якої медично доведено, що вона страждає на постійну інвалідність, повну чи часткову інвалідність за причини ураження чи хвороби, яка унеможливлює її навчання чи залучення до будь якої діяльності, частково чи повністю ”.

Єгипет

Дослідження щодо здоров’я матері та дитини, проведене у 1991 році, визначило людину з інвалідністю як будь якого члена родини, що має будь який довгостроковий стан чи проблему зі здоров’ям, яка заперечує чи обмежує його/її участь у діяльності, доступній для його колег без інвалідності. Інше визначення прийняте в Єгипті у Законі № 39/1975 щодо реабілітації людей з інвалідністю, згідно з яким людина з інвалідністю – це будь яка особа, яка не може самостійно долучатись до роботи чи робити будь-яку постійну роботу і чиї можливості зменшились за причини відмови роботи того чи іншого органу, ментальної чи сенсорної недостатності або в результаті вродженої інвалідності.

Ліван

Згідно з Законом Лівану № 220/2000 щодо прав людей з інвалідністю, людина з інвалідністю – це “людина, чиї можливості зменшились або яка більше не може робить щось з наступного: виконувати одну чи більше важливих діяльностей; власноруч забезпечувати свої особисті життєві потреби; брати участь у соціальній діяльності на рівному з іншими рівні; забезпечити нормальне особисте життя чи життя у громаді згідно зі стандартами суспільства за причини втрати чи нестачі фізичних, сенсорних чи ментальних функцій, загальної чи часткової, тимчасової чи постійної, що виникла в результаті проблем при народженні або здобутої хвороби чи зважаючи на медичний стан, який має місце довше, ніж повинен”.

Німеччина

У Німеччині законодавці вирішили адаптувати до Рамкової Директиви новий закон в сфері реабілітації, який вступив у силу у 2001 р. Дев¢ята Книга Кодексу соціального забезпечення (Ninth Book of the Social Law Code ) (SGB IX) містить заборону для всіх роботодавців дискримінувати людей з важкими типами інвалідності (§ 81 (2) SGB IX). Згідно з § 2 SGB IX, люди вважаються такими, що мають інвалідність, якщо їх фізичні функції, ментальні здібності чи психологічне здоров¢я протягом більш ніж 6 місяців дуже сильно відрізняються від стану, звичайного для відповідного віку, а також якщо за цих причин обмежена їх участь у житті суспільства. Особи з важкими типами інвалідності – це ті, хто перебуває в Німеччині на законних підставах, має звичайне (законне) житло або (законну) роботу в Німеччині і чий ступінь інвалідності становить принаймні 50% (§ 2 (2) SGB IX). Відсоток інвалідності визначається згідно з переліком уражень та хвороб[1] та відповідно до керівництв, підготовлених групою експертів у медичній та юридичній сфері[2].

Російська Федерація

Інвалід – це особа, яка має порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності та викликає необхідність його соціального захисту (Федеральный закон от 24 ноября 1995 г. N 181-ФЗ "О социальной защите инвалидов в Российской Федерации").

Україна

«Інвалідність – міра втрати здоров’я та обмеження життєдіяльності, що перешкоджає або позбавляє конкретну особу здатності чи можливості здійснювати діяльність у спосіб та в межах, що вважаються для особи нормальними залежно від вікових, статевих, соціальних і культурних факторів» (Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», 2005р).

Швеція

В Швеції спеціальне законодавство стосовно інвалідності було прийняте у 1999р. (Prohibition of Discrimination in Working Life of People With Disability Act). Закон містить коротке визначення (§ 2):

Інвалідність означає будь яке фізичне, ментальне чи розумове обмеження функціональних можливостей людини, що існували від народження, з¢явились пізніше чи можуть з¢явитись.

Об ¢ єднане Королівство

Поняття інвалідності у Об’єднаному Королівстві визначене у Законі про дискримінацію осіб з інвалідністю (Disability Discrimination Act) 1995 р., Розділ 1 якого говорить:

Для цілей цього Закону вважається, що особа має інвалідність, якщо вона має фізичне або ментальне ураження, яке спричиняє значний чи довгостроковий негативний вплив на її спроможність виконувати звичайну щоденну діяльність.

Вплив вважається довгостроковим, якщо він має місце принаймні протягом 12 місяців.

Розділ 2 (1) говорить:

Положення цієї Частини та Частин II і III застосовуються до особи, яка мала інвалідність, а також до особи, яка має інвалідність.

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 27; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 3 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!