Гендерні аспекти спілкування.
У психології під поняттям «ґендер» розуміється сукупність стандартів і сценаріїв поведінки, котрі суспільство визначає як «жіночі» і «чоловічі».
На думку вчених значне місце в рольовому репертуарі людини займає її гендерна ідентифікація. Чоловічність і жіночність виражаються в стилі одягу, у ході й мовленні, в манерах, захопленнях, у будь-яких інших формах поведінки. У той час жодна поведінка, окрім репродуктивної, сама по собі не є винятково чоловічою чи суто жіночою. Недоліки формування гендерних ролей ведуть до порушення статевої та генетичної ідентичності, а ті, послаблюючись, стають причиною проблем людини, пов’язаних із труднощами статевих контактів.
У чоловіків у когнітивній сфері домінує традиційне уявлення про соціальні ролі жінок у суспільстві («слабка стать»), про своє переважання в сфері політики. Звідси випливають численні спроби професійної деградації жінок і в той же час заступницька підтримка. А у жінок домінує уявлення про те, що право бути «на рівних» у політичній сфері у чоловіків треба відвойовувати в жорсткій битві за встановленими нормами і правилами.
У мотиваційній сфері у чоловіків домінує мотив вийти переможцем за всяку ціну, дискваліфікуючи співрозмовника з одного боку і підкреслюючи власну неперевершеність і свої досягнення – з іншого. В той час у жінок у мотиваційній сфері превалює мотив уникнення відкритої конфронтації, прагнути до акцентування спільності, не помічаючи особисту ворожнечу.
|
|
|
Дослідження особливостей реального виявлення психології жінок свідчить про те, що жінки орієнтовані на міжособистісне спілкування більшою мірою, ніж чоловіки; вони легше адаптуються до нових соціальних умов, більш відкриті та відповідальні, цілеспрямовані, активні, врівноважені, уважні, дружелюбні, чуйні, соціально компетентні, мають мобільне мислення, здібність до аналізу та оцінки ситуації, готовність до прийняття рішень, уникають конфліктів. Цікавим фактом є те, що успішній самореалізації жінки сприяють як високий рівень освіти її матері, так і наявність у жінки в дитинстві добрих стосунків з батьком, його підтримка прагнень дівчини до професійного самовизначення.
Однією з найважливіших проблем сучасної лінгвістики є дослідження комунікативної взаємодії індивідів (жінка - чоловік) у співвідношенні з параметрами мови. Стиль спілкування чоловіків і жінок найяскравіше репрезентується у діловій та професійній сфері. Чоловічий стиль зорієнтований на принцип домінування, жіночий більш демократичний. Для чоловіків характерним є виокремлення свого «Я», а для жінок – актуалізація «Ми» в налагодженні ділових контактів.
|
|
|
Чоловіча стратегія у спілкуванні напориста, активна, агресивна, вона орієнтована на монолог. Для чоловіків важливим є результат, цифри, факти. Жіноча стратегія – гнучка, динамічна. Свідомо чи несвідомо жінка в процесі спілкування має на меті підтримку позитивної емоційної атмосфери, налаштована на отримання згоди, колегіальне прийняття рішень. Відповідно чоловіки відчувають себе комфортніше в ситуації публічного виступу, жінки – у приватній бесіді. Жінки відверто дивляться у вічі співрозмовника, чоловіки частіше уникають прямого погляду. Жінки здебільшого починають і підтримують ромову, а чоловіки контролюють і керують перебігом її.
Чоловіки частіше запитують з метою отримання інформації, незгоду висловлюють відкритим протестом. Жінки ж часто формулюють ствердження у формі запитань, частіше ставлять запитання, причому – з метою продовження бесіди; незгоду частіше виражають мовчанням; у власних реакціях вони орієнтуються на репліку комунікативного партнера.
Жінки в розмові активно встановлюють зовнішній зв’язок, часто використовують слово «так» для того, щоб сказати: «Так, я уважно слухаю». Тоді як чоловіки кажуть «так» лише тоді, коли висловлюють згоду. Жінки частіше вживають слова зі значенням непевності (мабуть, певно, очевидно, либонь), чоловіки демонструють свою незаперечну переконаність (я глибоко переконаний, певна річ, зрозуміло). Бажання чоловіків показати у спілкуванні з жінками високий рівень ерудиції спонукає їх до вживання професійної лексики.
|
|
|
Гендерні особливості спілкування виявляються в етикетному спілкуванні. Жінки схильні перебільшувати вияв ознаки, а чоловіки - вживати вульгаризми, грубі й лайливі слова для висловлення негативних емоцій. У етикетних ситуаціях знайомства чи прощання домінує чоловіче мовлення, що виявляється у компліментах, чи цілуванні руки жінки. Жінки частіше ніж чоловіки просять вибачення, докладно щось пояснюють.
Американський дослідник Л.Гласс формулює декілька правил гендерного спілкування на роботі.
Для чоловіків:
- говорити з жінкою слід, не відводячи погляду і дивлячись прямо на неї;
- не потрібно перебивати її;
- частіше реагувати на те, що вона говорить;
- частіше реагувати мімікою на її слова;
- утримуватись від наказів і команд;
- утримуватись від недоречних жартів і виразів;
- частіше говорити ввічливі слова;
|
|
|
- не давати порожніх обіцянок та завірень;
- стримувати гнів і свій норов;
- не хвалитися.
Для жінок:
- ніколи не плакати навіть при найгірших обставинах на роботі;
- не обговорювати своє або чиєсь особисте життя;
- не використовувати фрази, які нічого не означають;
- гасити надмірну дратівливість і невдоволеність;
- не просити вибачення, якщо не допущена помилка;
- бути об’єктивною і не дуже емоційною;
- слідкувати за тим, наскільки часто посміхаєтесь і киваєте головою;
- говорити по суті;
- говорити голосно і впевнено;
- не приймати відмову, як особисту образу.
Знання основ гендерного ділового спілкування дозволить уникати або швидко реагувати на непорозуміння, комунікативні бар’єри і конфлікти на роботі між чоловіками і жінками.
Поняття ділового спілкування
Сфери професійних стосунків, спілкування, комунікації належать до фундаментальних вимірів людського світу. Особливої гостроти ці проблеми набувають в умовах глобалізаційних процесів, коли вельми поціновуються уміння спілкуватися, результативно вирішувати професійні проблеми, трансльовані в ту чи іншу «фахову справу». Інтереси справи, а не конкретних співрозмовників, переважають в діловому спілкуванні.
Ділове спілкування - це цілеспрямований процес обміну інформацією, що переслідує конкретну мету.
Метою ділового спілкування є організація, регулювання, оптимізація професійної, наукової, комерційної чи іншої діяльності. В основі ділового спілкування лежить рух до успіху суб'єктів його. Воно концентрує в собі все те, що сприяє згуртованості, комунікативному співробітництву учасників спілкування та прояву індивідуальної ініціативи.
Ділове спілкування - це двосторонній процес, що репрезентує спільну мовленнєву діяльність, особливу форму контактів його суб'єктів, які представляють певну організацію, установу, компанію тощо.
Шляхом зіставлення ділового спілкування як специфічної форми взаємодії і спілкування в цілому як загального виявлено такі його особливості:
- наявність певного офіційного статусу об'єктів;
- спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку стосунків між представниками взаємозацікавлених установ;
- регламентованість, тобто підпорядкованість загальноприйнятим правилам і обмеженням;
- передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається їх мета, зміст, можливі наслідки;
- творчий характер взаємин, спрямованість їх на розв'язання конкретних ділових проблем, досягнення мети;
- взаємоузгодженість рішень та подальша організація співпраці партнерів;
- взаємодія економічних інтересів і соціальне регулювання здійснюється у правових межах. Ідеальний результат таких взаємин - це партнерські стосунки, що ґрунтуються на обопільній повазі й довірі;
- значущість кожного партнера як особистості;
- безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що хвилюють їх внутрішній світ43
Отже, ділове спілкування - це будь-яка професійна комунікативна діяльність (головно-мовленнєва), репрезентована сферою, яка дає відповідь на чотири запитання:
• задля якої мети ми це говоримо?
• що ми хочемо сказати?
• за допомоги яких мовних засобів ми це робимо?
• яка реакція на наше мовлення?
Ділове спілкування проникає в усі сфери суспільного життя. Компетентність у сфері ділового спілкування безпосередньо пов'язана з успіхом чи неуспіхом в будь-якій справі.
Стахів М. Український комунікативний етикет : Навчально-методичний посібник.- К.: Знання, 2008.-С. 31.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!