Невербальні компоненти спілкування
Спілкування — складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що породжується потребами у спільній діяльності і включає обмін інформацією, сприймання й розуміння іншої людини.
У сучасних умовах провідним є мовне спілкування або вербальна комунікація, що реалізується за допомогою мовлення.
Акт вербальної комунікації – це діалог — безпосереднє спілкування двох та більше суб'єктів та монолог — говорить одна людина, інші слухають та сприймають.
Неверба́льне спілкува́ння — це система немовних знаків, що слугують засобами для обміну інформацією між людьми.
До таких засобів належить система знаків, які відрізняються від мовних способами та формою їх виявлення. Мова невербального спілкування є мовою не лише жестів, а й почуттів. Люди використовують для комунікативного зв'язку цілу низку невербальних засобів: погляди, міміку, пози, рух тіла, жести тощо.
Невербальне спілкування відбувається, як правило, неусвідомлено, мимовільно. Хоча люди певним чином контролюють своє мовлення, можна шляхом аналізу міміки, жестів, інтонації оцінити правильність, щирість мовної інформації. За допомоги вербальних засобів передається чиста інформація, за допомоги невербальних – ставлення до партнера.
Виділяють чотири групи невербальних засобів спілкування:
1) Екстра- і паралінгвістичні (різні навколомовленнєві добавки, що додають спілкуванню різні значеннєві відтінки – тип мови, інтонування, паузи, сміх, покахикування і т.д.).
|
|
|
2) Оптико-кінетичні (це те, що людина «прочитує» на відстані – жести, міміка, пантоміміка, хода).
3) Проксеміка (організація простору і часу комунікативного процесу: дистанція, орієнтування на час).
4) Таксика (потиск руки, поцілунок, усмішка, поплескування по плечах)
Серед кінетичних невербальних засобів спілкування важливу роль відіграє міміка. Міміка – це експресивний рух м’язів обличчя, що виражають психічний стан, почуття, настрій людини: гнів, страх, радість, біль, подив, презирство.
З мімікою тісно пов’язаний візуальний контакт (погляд). Встановлено, що розмовляючи, люди дивляться один на одного в середньому 35-50% усього часу, протягом якого відбувається розмова. Зоровий контакт промовця з аудиторією повинен бути не меншим. Він потрібен для того, щоб визначити реакцію на свої слова. Звичайно погляд – це сигнал, зміст якого можна визначити, беручи до уваги вираз обличчя та ситуацію. Наприклад, тривалий погляд, спрямований на співрозмовника, свідчить про те, що людина говорить правду.
Важливе значення у спілкуванні відіграють жести.
Набір жестів, котрі застосовує людина у спілкуванні, дуже різноманітний. Загальні з них такі:
|
|
|
1. Ритмічні жести дублюють інтонацію, вказують на прискорення або уповільнення темпу мовлення, підкреслюють логічний наголос (центр інтенсивності), місце пауз.
2. Емоційні жести передаютьподив, радість, захоплення, роздратування, ненависть тощо.
Можна перелічити декілька найбільш усталених жестів, що названі й у мовних фразеологізмах. Наприклад: «сплеснути руками» (радість, захоплення); «розвести руками» (досада, здивування); «похитати головою» (несхвалення); «схопитися за голову» (розпач); «відмахнутися (рукою)» (незгода); «бити себе в груди» (каятися; невдоволення собою).
3. Вказівні жести допомагають виділити якусь частину простору навколо мовця. З цією метою послуговуються рухами руки (рук), пальців. . До цієї групи відносяться жест категоричності (шабельне відмахування пальцями правої руки), жест протиставлення (руки виконують в повітрі рух «там і тут»), жест роз'єднання (долоні розкриваються в різні сторони), жест незгоди (долоня обернена донизу), жест узагальнення (овальний рух двома руками одночасно), жест об'єднання (долоні рук з'єднуються). Вказівні рекомендується використовувати в дуже окремих випадках, коли є предмет, наочне приладдя, на які можна вказати;
|
|
|
4. Зображувальними жестами відтворюють предмети, тварин, людей (їхні рухи, форму, розміри). Ними користуються за потреби підсилити враження, вплинути на слухача.
5. Жести-символи інформують про певні дії, наміри тощо. Серед умовних жестів-символів назвемо насамперед жести вітань при зустрічі і прощанні, заклик до мовлення.
Деякі жести-символи не допускаються до вжитку етикетом і тому звичайно супроводжують промову грубувату, просторічну. Але водночас вони яскраво експресивні і широко відомі усім мовцям. Це, наприклад, клацання пальцями по горлу – “випити вина”; постукати по чолу і чомусь твердому – “тупість”; покрутити пальцем біля скроні – “розумова неповноцінність” і т.п.
Поза теж має комунікативний сенс і репрезентує наміри людини, налаштованість на розмову. Поза - це мимовільна або зумисна постава тіла, яку приймає людина. Вирізняють «закриті» й «відкриті» пози. Відкрита поза визначається поворотом корпусу і голови до співбесідника, не схрещеним положенням ніг, розслабленням м`язів, прямим поглядом в обличчя; ця поза співбесідника здатна полегшити контакт, «пожвавити» спілкування, продемонструвати симпатію до партнера. Закрита поза характеризується «відкиданням» корпусу назад, схрещеним положенням рук і ніг, напруженістю м`язів.
|
|
|
Так, більшістю людей поза «тулуб відхилений назад, голова піднята вгору, рука на рівні грудей, покладені одна на одну, ноги злегка розставлені» інтерпретується як зарозуміла, самовпевнена, гордовита, як вираз зневаги до партнера. Поза «плечі підняті, руки відведені убік і зігнуті в ліктях, голова злегка повернена убік» має для спостерігачів інший психологічний сенс — розгубленість, здивування, подив, нерозуміння.
Хода (стиль пересування) виконує ряд функцій: регулює простір спілкування, інформує про поточний стан людину, про її риси характеру та емоційний стан. Хода тяжка, коли людина гнівається, легка – радіє, в’яла – страждає. Найбільша довжина кроку, коли людина почувається гордо.
Окрему систему невербальних засобів спілкування становлять ритміко-інтонаційні засоби: інтонація, тембр, темп, гучність, тональність.
Необхідно пам’ятати, що майже половина інформації передається через інтонацію. Одні й ті ж слова, сказані по-різному, можуть привести до протилежних результатів. Говорити слід достатньо голосно, ясно, чітко, виразно і просто, щоб забезпечити дохідливість інформації
Ентузіазм, радість і недовір’я зазвичай передаються високим голосом; гнів і страх – теж досить високим голосом, але в ширшому діапазоні тональності, сили і висоти звуків. Горе, туга, втому зазвичай передають м’яким і приглушеним голосом з пониженням інтонації на кінці фрази.
Темп мовлення також відображає певні відчуття: швидкий – схвильованість або стурбованість чим-небудь чи особисті проблеми. Повільний - свідчить про пригноблений стан, горе, зарозумілість або втому.
До таксичних засобів спілкування відносять потиск руки, поцілунок, усмішка, поплескування по плечах. Такі дотики є біологічно необхідним засобом спонукання до дії.
Одним з важливих параметрів, що характеризують невербальну комунікацію, е міжособистісний простір – дистанція, яка неусвідомлено встановлюється в процесі безпосереднього спілкування між людьми. Чим тісніші стосунки між людьми, тим менша просторова дистанція між ними в процесі спілкування. Ця дистанція залежить від національних еталонів поведінки, соціального статусу, віку, психологічних особливостей. Надто близька, як і віддалена, дистанція негативно відбивається на ефекті спілкування. «Найближче» спілкуються близькі знайомі, родичі.
Вчені виокремлюють чотири дистанції міжособистісного простору:
- інтимна (0 – 45 см) – спілкування з дітьми, дружиною,найближчим другом, коханими людьми;
- особиста (від 45 – 120 см) – спілкування під час зустрічей, на вечірках, у конференц-залах;
- соціальна ( 120 – 400 см) – спілкування з малознайомими людьми;
- громадська (400 – 750 см) – виступ лектора перед аудиторією.
Проксеміка – це не тільки відстань між співрозмовниками, а конфігурація (розміщення). За звичайної розмови доцільно розташовуватися під кутом один до одного. Під час ділової зустрічі – з одного боку столу. Незалежна позиція – розміщення по діагоналі.
Людина, яка дотримується загальноприйнятих норм і користується всіма формами і засобами спілкування, має високий рівень культури спілкування.
Щоб успішно здійснювати професійну діяльність, треба знати і вміти розпізнавати невербальні засоби спілкування і послуговуватись ними.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!