ТЕМА 8. ПІЗНАННЯ. НАУКОВЕ ПІЗНАННЯ

ПЛАН

1. Проблема пізнання у філософії

2. Структура знання. Чуттєвий і раціональний рівні пізнання

3. Проблема творчості

4. Вчення про істину. Практика як критерій істини, осно­ва й мета пізнання

5. Наукове пізнання: специфіка, рівні. Форми і методи на­укового пізнання

6. Наука та її роль у суспільстві.

 

Мета: Дати визначення гносеології як філософської теорії пізнання. Сформувати у студентів чітке уявлення про основні форми і способи пізнання, його види і рівні. Ознайомити студентів з проблемою істини практики філософії.

Визначити зміст науки та її місце в сучасному світі. Дати наукове визначення емпіричного і теоритичного рівнів наукових досліджень, їх методи. Показати динаміку наукового пізнання.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ

Гносеологія, агностицизм, суб'єкт пізнання, об'єкт пізнання, знання, інформація, відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, поняття, судження, умовивід, творчість, інтуїція, розуміння, пояснення, істина, практика, ідея, проблема, гіпотеза, кон­цепція, теорія, спостереження, вимір, експеримент, аналіз, синтез, абстрагуван­ня, узагальнення, індукція, дедукція, моделювання, ідеалізація, наука

ПИТАННЯ 1 . Теорія пізнання (гносеологія) - це розділ філо­софії, що вивчає природу пізнання, закономірності пізнаваль­ної діяльності людини, її пізнавальні можливості; передумо­ви, засоби і форми пізнання, а також співвідношення знання з дійсністю, закони його функціонування, умови і критерії його істинності й достовірності. Проте по­милковим було б думати, що агностицизм заперечує пізнання взагалі.

Суб'єкт пізнання - реальна людина, сус­пільна істота, наділена свідомістю, насамперед у таких її про-' явах як мислення, відчуття, розум, воля, яка засвоїла істо­рично вироблені людством форми і методи пізнавальної діяль­ності і тим самим розвинула свої пізнавальні здатності й опа­нувала історично конкретними здатностями до цілеспрямова­ної пізнавальної діяльності.

Об'єкт пізнання - це те, на що спрямовується на основі прак­тики пізнавальна діяльність суб'єкта. Об'єктом пізнання може бути в принципі вся дійсність, але лише тією мірою, у якій вона ввійшла в сферу діяльності суб'єкта.

                                                                                     ПИТАННЯ 2 . Знання необхідні людині для орієнтації в навколишньому світі, пояснення і передбачення подій, планування й органі­зації діяльності, вироблення інших нових завдань.

Початковою формою і джерелом знань є відчуття і сприй­няття. Відчуття є образами, відображеннями, копіями або сво­го роду знімками окремих властивостей предметів або явищ об'єктивного світу. Сприйняття ж виступають як більш складні форми пізнання, що відбивають не окремі властивості пред­метів, а єдність різних сторін, властивостей, що характеризу­ють образ предмета в цілому.

Уявлення - узагальненому конкретному образі, відтвореному, створеному на основі заздалегідь сприйнятих образів предметів і явищ. Уявлення дає можливість зіставити різні сприйнятті і наочно уявити властивості, зв'язки та взаємовідношення речей, які в даний момент безпосередньо і не сприймаються.

Вихід же за межі чуттєвого пізнання досягається за допомогою абстрактного мислення.

Абстрактне мислення - де вища форма відображення, якісні но відмінний момент пізнання, що дозволяє виявляти не тільки зовнішні властивості і відношення, але й найглибші зв'язки, розкривати закони зміни і розвитку природи і суспільства, проникати в сокровенні таємниці всесвіту.

Формами абстрактного мислення служать поняття, судження й висновки.

ПИТАННЯ 3 . У процесі пізнання поряд із раціональними операціями і процедурами беруть участь і нераціональні. Спро­буємо з'ясувати їхню суть.

Найважливішим з механізмів творчості є інтуїція. Вона міс­тить у собі ряд певних етапів: 1) накопичення та несвідомий розподіл образів і абстракцій у системі пам'яті; 2) неусвідомлене комбінування і переробка накопичених абстракцій, об­разів і правил з метою вирішення певного завдання; 3) неспо­діване для даної людини знайдення рішення, що відповідає сформульованому завданню.

ПИТАННЯ 4 . Пізнання виступає як процес проникнення думки в об'єкт, а пізнавальною метою цього процесу є осягнення істи­ни.

Об'єктивна істина - це такий зміст людських знань про дій­сність, що не залежить ні від конкретної людини, ні від людства. Відносна істина - це таке знання, що у принципі правиль­не, але неповно відбиває дійсність, не дає її всебічного вичерп­ного образу. Абсолютна істина - це такий зміст людських знань, який є тотожнім самому предмету та який не буде спростовано по­дальшим розвитком пізнання і практики.

Осно­вою ж таких пізнавальних взаємовідносин є практика - пред­метно-чуттєва діяльність людей, спрямована на_деретворення світу природного і соціального.   

 ПИТАННЯ 5. На­укове пізнання являє собою відносно самостійну, цілеспрямова­ну пізнавальну діяльність.

Факти - це сприйняті людиною (суб'єктом пізнання) та зафік­совані у визначеній формі ті або інші сторони, моменти дійснос­ті.

Спостереження - певна система фіксування та реєстрації властивостей досліджуваного об'єкта в природних умовах або в умовах експерименту, що спрямовується визначеною задачею.

Метод виміру - це певна система фіксації та реєстрації кіль­кісних характеристик досліджуваного об'єкта за допомогою різноманітних вимірювальних приладів і апаратів.

Експеримент - це метод емпіричного рівня пізнання, засіб почуттєво-предметної діяльності.

Аналіз - це розчленовування предмета на його складові частини (сторони, ознаки, властивості, відношення) з метою їхнього всебічного вивчення.

Синтез - це поєднання раніше виділених частин (сторін, ознак, властивостей, відношень) предмета в єдине ціле.

Аналіз і синтез діалектично суперечливі і взаємообумовлені методи наукового дослідження.

Абстрагування - це метод відволікання від деяких власти­востей і відношень об'єкта й одночасно зосередження основної уваги на тих властивостях і відношеннях, що є безпосереднім предметом наукового дослідження.

Узагальнення - це метод наукового пізнання, за допомогою якого фіксуються загальні ознаки і властивості певного класу об'єктів і здійснюється перехід від одиничного до особливого і загального, від менш загального до більш загального.

Індукція - це такий метод наукового пізнання, коли на ос­нові знання про окреме робиться висновок про загальне. Це процес виведення загального положення на основі спостере­ження за рядом одиничних фактів.

Дедукція - це метод наукового пізнання, за допомогою яко­го на підставі загального принципу логічним шляхом з одних положень як істинних із необхідністю виводиться нове істинне знання про окреме.

Моделювання - це метод вивчення об'єкта (оригіналу) шля­хом створення і дослідження його аналогу (моделі), що заміняє оригінал, його сторони і властивості, які становлять безпосе­редній предмет наукового інтересу.

Ідеалізація - це засіб логічного моделювання, завдяки яко­му створюються ідеалізовані об'єкти.

Проблема - це форма наукового пізнання, єдність двох змістовних елементів: знання про незнання і передбачення мож­ливості наукового відкриття.

Концепція - це форма і засіб наукового пізнання, засіб розуміння, пояснення, тлумачення основної ідеї теорії.

Теорія - це найбільш адекватна форма наукового пізнання, система достовірних, глибоких і конкретних знань про дійс­ність

ПИТАННЯ 6 . Наука - це історично сформована форма людсь­кої діяльності, спрямована на пізнання і перетворення об'єктив­ної дійсності. Вона постає і як певний результат діяльності у вигляді системи знань, і як їхнє духовне виробництво, тобто процес. За своїй предметом науки діляться на природничо-технічні, що вивчають закони природи й засоби її освоєння і перетворення, і суспільні, щовивчають різноманітні суспільні явища і закони їхнього розвитку, а також самої людини як істоти соціальної (гуманітарний цикл). Предмет науки впливає на її методи. У природничих науках одним із головних методів дослідження є експеримент, а в суспільних - статистика.

ТЕМА 9. ПРИРОДА ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ

ПЛАН

1. Поняття природи. Природа і культура.

2. Природа жива і нежива. Життя як цінність

3. Екологічна проблема: наукові, соціально-філософські й етико-гуманістичні аспекти.

 

    Мета: Дати наукове визначення поняття «природа», розкрити зміст взаємозв’язку природи та культури, навчити студентів бачити різницю між поняттями. Показати як змінювалися уявлення про природу та культуру в історичному контексті.

 

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ

Природа, культура, живе, анімізм, гілозоїзм, тотемізм, біосфера, ноосфера, екологія, навко­лишнє середовище, екологічна проблема.

ПИТАННЯ 1 . Природа в широкому смислі цього поняття - це матерія, взята у всьому розмаїтті форм її буття. У більш вузькому смислі - уся сукупність при­родних умов існування людини і людства. Перетворена люди­ною природа набуває якості культури.

ПИТАННЯ 2 . Для різних етапів людської історії характерне існування своєрідних поглядів на природу. Так, для первісних людей характерний, анімізм - погляд, відповідно до якого усе - і людина і звір, і дерево, і камінь - мають свою душу. Відома й така система поглядів, як гілозоїзм, відповідно до якого жи­вим є все існуюче. Живе і неживе по-різному використовуєть­ся людиною. Живе - це те, чим людина тільки й може харчу­ватися, що використовується нею для виготовлення одягу. Але живе - це і небезпечний суперник у боротьбі за їжу, а часто і смертельний ворог, це і сама людина, що усвідомлює себе в спорідненості усьому живому.

Існує цілісна система, що сприяє виникненню і відтворенню життя і називається біосферою. Закони живого, як більш ви­сокої форми руху матерії, стають пануючими по відношенню не тільки до біологічної, але й до хімічної еволюції

Сучасних учених приваблюють ідеї про життя, як чинник не тільки планетарного, але й космічного порядку, про відпо­відальність наділеної розумом людини, як системоутворюючо­го елементу ноосфери, за збереження біосфери, життя.

ПИТАННЯ 3 . Екологічна проблема, хоча і є по суті своїй соціальною, по­роджується безпосередньо технічними засобами і може одержа­ти своє повне вирішення лише в результаті соціальної трансфор­мації, покликаної забезпечити здійснення економічних, вироб­ничих, соціально - культурних й аксиологічних змін, необхід­них для усунення екологічної небезпеки.

Вихід - у створенні здорового середовища існування людини, соціальні і природні параметри якого забезпечували б макси­мум можливостей для її розвитку. Мова, таким чином, йде про екологічний розвиток - процес раціонального перетворення (фор­мування) навколишнього середовища в інтересах людини.

Максимальна відповідність сформованого в такий спосіб природного середовища життєвим потребам людей і є основ­ною метою екологічно збалансованої стратегії розвитку.

 

 

ТЕМА 10. ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ У ФІЛОСОФІЇ

ПЛАН

1. Сутність людини. Єдність біологічного і соціального.

2. Проблема життя і смерті в духовному досвіді людини.

 

        Мета: розкрити зміст філософської антропології як вчення про людину. Проаналізуватипроблему історичного походження людини, єдність природного, соціального і духовного в людині. Дать наукове визначення поняттям: індивід, індивідуальність, особистість. Визначити проблему життя і смерті в духовному досвіді людства, а також проблему людської свободи.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ

Філософська антропологія, антропогенез, соціогенез, антропосоціогенез, ендогамія, агамія, екзогамія, сенс життя, стоїцизм, евтаназія, здоровий глузд, розум.

 

ПИТАННЯ 1 . Проблема людини здавна була однією з цент­ральних проблем протягом всієї історії філософської думки. Якщо методи окремих гуманітарних наук (соціології, психо­логії, педагогіки, медицини та ін.) завжди були спрямовані на  «препарування» її, то специфіка філософської антропології як загальної теорії людини полягає в прагненні до осягнення людсь­кого буття в його цілісності.

Філософську програму вирішення даної проблеми можна вис­ловити словами Сократа: «Узнай самого себе». Підходи ж до її вирішення були дуже різними на різних історичних етапах.

Людина є соціальною істотою. Але вона також і частина при­роди, істота біологічна і, як такій, їй притаманна сукупність видових біологічних ознак.

Навколо проблеми співвідношення біологічного і соціально­го в людині не вщухають наукові суперечки. Прихильники біологізаторських або натуралістичних концепцій абсолюти­зують природничі начала (расизм, соціал-дарвінізм, мальтузі­анство). Соціологізаторські ж концепції абсолютизують со­ціальне в людині.

Якому ж Підходові слід віддати перевагу? Думається, тому, який не припускає односторонності, який не нівелює особли­вості окремих індивідів, вважає важливим звертання не тільки до соціальної сутності, але й до біологічної природи, який ста­вить у якості реального історичного завдання створення умов, що забезпечують всебічне – і духовне, і моральне, і фізичне – удосконалення людини.

ПИТАННЯ 2 . Людина – єдина істота, що усвідомлює свою смертність. З цим пов’язане питання про зміст і мету життя, роздуми над якими є для багатьох вихідним пунктом у вироб­ленні «лінії життя».

Мета і зміст індивідуального життя кожної особистості тісно пов’язані із соціальними ідеями і діями, що визначають зміст і мету всієї людської історії, суспільства, людства, а, отже, - відповідальність на Землі та у Всесвіті.

І міфологія й релігія прагнуть нав’язати людині свої, переважно ірраціоналістичні вирішення питання про смисл життя. Філософія ж апелює до розуму людини, виходячи з того, що вона сама повинна шукати відповідь на нього. Сама ж філо­софія, акумулюючи та критично аналізуючи досвід людства, допомагає їй у цьому.

ТЕМА 11.СОЦІАЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ І ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ

ПЛАН

1. Майбутнє як предмет наукових досліджень. Сутність со­ціального прогнозування

2. Науково - технічна революція й альтернативи майбут­нього

3. Глобальні проблеми і шляхи їх вирішення

 

       Мета: сформувати у студентів наукове уявлення про суспільний прогрес і глобальні проблеми людства. Визначити процес глобалізації як становлення цивілізаційної єдності світу. Сформуватиу студентів чітке уявлення про те, що глобальні проблеми в своїй сутності є проблемами духовно-матеріальними, для збереження майбутнього потрібен новий тип особистості.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ

Пророцтво, віщування, прогнозування, передбачення, соціальне прогно­зування, найближче майбутнє, доступне для огляду майбутнє, віддалене май­бутнє, діагностика, екстраполяція, історична аналогія, експертні оцінки, комп'ютерне моделювання, науково-технічна революція, глобальні проблеми, демографія, філософія соціального песимізму, філософія соціального оптимізму

ПИТАННЯ 1 . Людина протягом всієї історії незмінно вияв­ляє інтерес до майбутнього. Це пояснюється тим, що їй орга­нічно властива доцільна діяльність, її уявне продовження, узгод­ження цілей і засобів їх досягнення, а також очікування як безпосередніх результатів діяльності, так і більш віддалених наслідків. Цей інтерес задовольняється в різноманітних фор­мах - від наївних пророцтв, віщувань до наукового прогнозу -вірогіднісного судження про майбутнє, що спирається на спе­ціальні наукові дослідження. Розробка передбачення позна­чається поняттям прогнозування. Наукове прогнозування ви­ходить з того, що передбачення - це знання про майбутнє, тобто про те, чого немає в дійсності, але що потенційно міститься в дійсності у вигляді об'єктивних і суб'єктивних передумов очікуваного напрямку розвитку.

Гносеологічною основою передбачення служить здатність ви­щої нервової діяльності до випереджувального відображення дійсності, тобто до передбачення в його різноманітних формах. Соціальне прогнозування - це один з основних напрямків конкретних соціальних досліджень, об'єкт якого складають перспективи розвитку конкретних соціальних процесів.

Основні методи соціального прогнозування: 1) екстраполя­ція; 2) історична аналогія; 3) комп'ютерне моделювання; 4) сценарії майбутнього; 5) експертні оцінки. У кожного з них є як суттєві переваги, так і недоліки. Точність екстраполяції різко зменшується по мірі просування в майбутнє; обмеженою є ефек­тивність застосовування аналогії, тому що майбутнє людства ніяк не може у своїх основних рисах звестися до повторення минулого. Найбільш надійним методом соціального прогнозу­вання залишається експертна оцінка перспектив реального істо­ричного процесу, якщо вона спирається на наукові уявлення про нього. Будь-кий соціальний прогноз сполучає в собі як науко-а во-пізнавальний зміст, так і певне ідеологічне призначення, оскільки спонукає людину або прагнути до нього, або протидіяти його настанню, або пасивно очікувати його пришестя.

Виходячи із змісту про призначення, можна виділити чотири основних типи (види) соціальних прогнозів:

Пошукові («дослідницькі» або «реалістичні»), - які складаються для того, щоб з'ясувати, яким може бути майбутнєє відштовхуючись від реалістичних оцінок, існуючих нині тен­денцій розвитку;

Нормативні, орієнтовані на досягнення в майбутньому певних цілей і вміщують в собі практичні рекомендації для здійснення відповідних планів і програм розвитку;

Аналітичні, метою яких є визначення пізнавальної цінності і різноманітних методів і засобів дослідження майбутнього;

Прогнози-застереження, що складаються для безпосереднього впливу на свідомість і поведінку людей з метою змусити їх запобігти передбачуваному майбутньому.

Передбачення майбутнього - це міждисциплінарне комплегене дослідження перспектив людства, яке може бути плідним і лише в процесі інтеграції гуманітарного, природничо-наукового і технічного знання.

ПИТАННЯ 2 . Однією із стадій або форм НТП, коли він набуває динамічно­го стрибкоподібного характеру, є науково-технічна революція (НТР). НТР - аналогічно аграрній революції в неоліті (заміна збирання виробництвом) і промислової революції кінця XVIII -початку XIX сторіччя, породженої машинним виробництвом -стала раціональним технологічним переворотом у розвитку про­дуктивних сил суспільства, що призвів до глибинних змін у виробничих відносинах, у самому способі життя людей і супро­воджується розширенням обміну діяльністю між ними.

Розглядаючи сутність НТР, необхідно враховувати зміну місця і ролі людини в процесі виробництва, що відбувається у наслідок технічного прогресу. Можливий такий стан справ, коли людина, поступово передаючи виробничі функції техніці, у кінцевому рахунку, вийде з безпосереднього процесу вироб­ництва і стане поруч з ним. Слід звернути увагу на єдність науки й техніки у процесі їхнього розвитку. Сучасні техніка й технологія немислимі без втілення в них наукових досягнень.

Сучасна НТР в історичній перспективі являє собою невід'ємну складову переходу людства до нового соціального устрою.

Головні пріоритети нового етапу НТР, що почався на рубежі 70 - 80-х років XX сторіччя, - мікроелектроніка, інформатика, робототехніка, біотехнологія, створення матеріалів із заздалегідь заданими властивостями, приладобудування, ядерна енергети­ка, аерокосмічна промисловість. Цей етап вчені називають «мікроелектронною революцією». Він характеризується мініа­тюризацією інформаційних систем, що веде до створення, з од­ного боку, мікропроцесорів, а з іншого боку - суперкомп'ю­терів. Суперкомп'ютери дозволяють підійти до створення «штуч­ного інтелекту», а мікропроцесори починають вторгатись в зна­ряддя праці, у всі сфери матеріального й духовного життя.

Наука й техніка несуть не тільки блага, але й загрози для людства. Тому важливо враховувати, що розвиток може призве­сти до термоядерної, екологічної або соціальної катастроф, а зловживання досягненнями НТП - до створення тоталітарного, технократичного ладу, влади привілейованої еліти. Від мораль­ної відповідальності вчених, політичної культури і свідомості мас, соціального вибору залежить, в руслі якої з альтернатив НТР формуватиметься майбутнє людства в майбутні десятиліття.

ПИТАННЯ 3 . Терміном «глобальні проблеми» (від лат. «гло­бус» - земля, земна куля) позначаються найважливіші і настійні загальнопланетарні проблеми сучасної епохи, що торкаються людства в цілому. Серед них:

♦запобігання світової термоядерної війни;

 ♦подолання зростаючого розриву в рівні економічного і куль­турного розвитку між розвинутими індустріальними країна­ми Заходу і країнами, що розвиваються, усунення економічної відсталості, голоду, злиднів і неписьменності;

♦забезпечення подальшого економічного розвитку людства необхідними для цього природними ресурсами;

 ♦подолання екологічної кризи;

♦припинення «демографічного вибуху» у країнах, що роз­виваються, і демографічної кризи в розвинутих країнах через більш раціональне регулювання народжуваності;

♦своєчасне передбачення і запобігання негативних наслідків НТР; ♦стримування міжнародного тероризму й екстремізму, по­ширення наркоманії, алкоголізму і СНІДу;

♦вирішення поставлених сучасною епохою проблем освіти і соціального забезпечення, культурної спадщини й мораль­них цінностей та ін.

При цьому головне - не упорядкування списку проблем, а виявлення їх походження, характеру й особливостей і, насам­перед - пошук науково обґрунтованих і реалістичних у прак­тичному відношенні шляхів їх вирішення.

В оцінці майбутнього слід розрізняти підходи представників філософії соціального песимізму і філософії соціального опти­мізму. Представники філософії соціального песимізму вважа­ють, що існує «межа росту» для людського суспільства. Для цього є підстави: виснажуються запаси корисних копалин, швидке зростання населення Землі загострює проблему харчу­вання тощо. Проте такий прогноз заперечують представники філософії соціального оптимізму, вважаючи, що їхні опоненти формально поширюють на майбутнє сучасні тенденції еконо­мічного, науково-технічного і демографічного зростання, відмов­ляючись враховувати, що накопичення кількісних змін не може не супроводжуватися перериванням поступовості, стрибками, докорінними якісними змінами.

Наперед встановленого майбутнього не існує. Люди нездатні змінити своє минуле, оскільки свобода, якою володіли минулі покоління, вже перетворилася для наступних поколінь у реаль­ну дійсність, в історичну необхідність, із якою не можна не ра­хуватись. Майбутнє ж - це сфера реальних можливостей, серед яких є більш-менш ймовірні. І суспільний розвиток не застрахо­ваний від зигзагів, кроків убік і навіть від назадніх рухів.

Розмірковуючи над перспективами людства, слід підкрес­лити, що мова йде про можливість якогось єдиного демокра­тичного і гуманного світового співтовариства, у якому будуть співіснувати різні форми власності - і суспільна, і приватна, різноманітні форми суспільних відносин. Проте за єдиної умо­ви - це повинно бути суспільство демократії, суспільство, де людина буде центром усіх відносин.

 

 

---

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 24; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!