Компетенції викладача ВНЗ: професійно-педагогічні, психологічні, науково-дослідницькі, управлінські
Досить часто в навчальній та науковій літературі зустрічаємо різнобічні погляди щодо сутнісного наповнення понять «компетенція» та «компетентність». Тому для більш концептуального розуміння, здійснимо критичний аналіз заявлених понять крізь призму поглядів науковців та нормативно-правових документів у контексті підвищення кваліфікації викладачів.
У словнику іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука поняття «компетенція» (від лат. competentia, від compete – взаємно прагну; відповідаю, підходжу) розглядається як коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи; коло питань, в яких дана особа має певні повноваження, знання, досвід. На відміну від попереднього, сутнісне наповнення «компетентність» вбачається у таких аспектах як поінформованість, обізнаність, авторитетність [9]. Трактування заявлених понять є не досить чітким та має дещо абстрактний характер, а тому виникає необхідність у подальшому аналізі.
Як заявляє професор Г.О.Нестеренко, у максимально лаконічному і змістовно чіткому вираженні поняття «компетенції» включає відповідні знання, вміння і навички, теоретичні і практичні компоненти. Більш детально компетенції визначаються якхарактеристики персоналу, необхідні для успішної професійної діяльності: сукупність знань, навичок, здібностей, докладених зусиль та стереотипів поведінки: знання – масивінформації, яка визначає інтелектуальний потенціал людини і необхідна для виконання роботи; вміння – набір практичних способів і технологій виконання професійних функцій; навички – відпрацьоване (на певному рівні автоматизму) володіння засобами і методами виконання певних завдань, які проявляються від фізичної сили до спеціалізованого навчання; здібності, обумовлені вродженою схильністю виконувати певний вид діяльності; зусилля, пов’язані зі свідомим докладанням в певному напрямку психічних і фізичних ресурсів; стереотипи поведінки – це наочні моделі, форми дій, які актуалізуються для виконання певних робіт.
|
|
|
Натомість «компетентність» – це ступінь оволодіння цими знаннями, вміннями й навичками, яка дає людині ті чи інші офіційні і змістові підстави вирішувати проблеми певного спектру і визначеного рівня складності.
Н. Бутенко, вважає, що поняття «компетенції» – цесформовані на основі знань, умінь, навичок та їх практичного застосування здібності особи виконувати визначені стандартом професійної діяльності завдання; це здібності, що підлягають вимірюванню та оцінюванню.
У Національній доктрині розвитку освіти одним із пріоритетних завдань державної політики в питаннях модернізації освіти є належний рівень підготовки педагогічних та науково-педагогічних кадрів, їхнє професійне вдосконалення, а також підвищення кваліфікації [8]. Однак у документі відсутня будь-яка дефініція понять «компетенції» та «компетентність».
|
|
|
Означені поняття знаходимо у Постанові від 23 листопада 2011 р. № 1392 «Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти». Сутність поняття «компетенція» визначається як суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини. Компетентність же розглядається тільки по відношенню до учня і представляє собою набуту у процесі навчання інтегровану здатність, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці.
Нормативні вимоги до професійної діяльності викладача висвітлені також у кваліфікаційних характеристиках для тієї або іншої спеціальності. Вони охоплюють базові знання, уміння, навички, способи діяльності, необхідні й достатні для того, щоб успішно діяти. У цьому контексті доцільно говорити про Наказ від 01 червня 2013 року №665 «Про затвердження кваліфікаційних характеристик професій (посад) педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів (далі Наказ) трактується тільки поняття «компетентність», що представляє собою якість дій працівника, що забезпечують адекватне та ефективне вирішення професійно важливих предметних завдань, що мають проблемний характер, а також готовність нести відповідальність за свої дії. До головних складових компетентності педагогічних працівників відносять: професійну, комунікативну, інноваційну, правову.
|
|
|
Спираючись на діючі стандарти, варто зазначити, що Міжнародний стандарт ISO 9000:2000 «Системи управління якістю» визначає «компетентність» як «доведену спроможність застосовувати знання і уміння в професійній діяльності».
З позиції міжнародного досвіду варто зазначити, що Міжнародна комісія Ради Європи (РЄ) у своїх документах розглядає поняття «компетентності» як загальних або ключових, вмінь, базових вмінь, фундаментальних шляхів навчання (ключові кваліфікації, ключові уявлення, опори, або опорні знання). Компетентності, на думку експертів РЄ, передбачають:
− спроможність особистості сприймати і відповідати на індивідуальні та соціальні потреби;
− наявність у неї необхідного для цього комплексу стосунків, цінностей, знань, умінь і навичок.
|
|
|
Як бачимо другий аспект сутності поняття «компетентність» у більшій мірі відповідає смисловому наповненню «компетенцій» як таких, згідно визначень українського законодавства.
Запропоноване ж у європейському проекті TUNING »...поняття компетенцій включає знання й розуміння(теоретичне знання академічної галузі, здатність знати й розуміти), знання як діяти(практичне й оперативне застосування знань до конкретних ситуацій), знання як бути(цінності як невід’ємна частина способу сприйняття й життя з іншими в соціальному контексті)». Поняття «компетенція» включає не тільки когнітивну й операційно-технологічну складові, але й мотиваційну, етичну, соціальну, поведінкову сторони (результати освіти, знання, уміння, систему ціннісних орієнтацій). У контексті даного документу термін «компетентність» розглядається як інтегрована характеристика якостей особистості, результат підготовки випускника вузу для виконання діяльності в певних професійних та соціально-особистісних предметних областях (компетенціях), який визначається необхідним обсягом і рівнем знань та досвіду у певному виді діяльності.
Враховуючи вище зазначене трактування понять «компетенції» та «компетентність» крізь призму поглядів вчених та нормативно-правову базу вітчизняного та закордонного досвіду можемо говорити про особливості їх сутнісного наповнення. Зокрема, в основі поняття «компетенції» лежать знання, вміння та навички викладача, які необхідні для якісного виконання поставлених завдань, визначених у посадовій інструкції. Натомість поняття «компетентність» розглядається в більшій мірі як здатність, спроможність, ступінь володіння використовувати ті чи інші знання, вміння та навички у руслі педагогічної діяльності.
Введення поняття «професійна компетентність» обумовлена широтою його змісту, інтеграційною характеристикою, яка об'єднує такі поняті як «професіоналізм», «кваліфікація», «професійні здібності» тощо.
Ми приєднуємося до думки В.М. Введенського, який під “професійною компетентністю педагога” розуміє “здатність педагога ефективно здійснювати професійну діяльність: швидко оволодівати сучасними способами діяльності та успішно виконувати професійні обов’язки”. Він зазначає, що професійна компетентність не зводиться лише до набору знань та вмінь, а визначає необхідність їх ефективного застосування в реальній освітній практиці.
Професійна компетентність особистості є складним утворенням, основними елементами якої є: професійні знання як логічна системна інформація про навколишній і внутрішній світ людини, зафіксована в її свідомості; професійні уміння як психічні утворення, що полягають у засвоєнні людиною способів і технік професійної діяльності; професійні навички – дії, сформовані в процесі повторення певних операцій і доведені до автоматизму; професійні позиції як сукупності сформованих установок і орієнтацій, відношення та оцінок внутрішнього і навколишнього досвіду, реальності і перспектив, а також домагань, які визначають характер професійної діяльності і поведінки фахівця; індивідуально-психологічні особливості фахівця – поєднання різних структурно-функціональних компонентів психіки, які визначають індивідуальність, стиль професійної діяльності, поведінки і виявляються у професійних якостях особистості; внутрішні збудники, які обумовлюють потребу фахівця в постійному саморозвитку, творчості та самовдосконаленні. Так знання, уміння і навички виступають як діяльнісні характеристики професійної компетентності викладача ВНЗ, які представлені в стандартах вищої освіти. Усі інші компоненти є суб'єктивними характеристиками, що вказують на ставлення фахівця до професійної діяльності та на його індивідуальний.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!