Креативність керівника закладу освіти.

Лекція №4

Креативні риси особистості працівника освіти

1. Складові творчості та креативності педагога

2. Креативність керівника закладу освіти.

3. Компетенції викладача ВНЗ: професійно-педагогічні, психологічні, науково-дослідницькі, управлінські.

Складові творчості та креативності педагога

Педагогічна творчість – особистісна якість педагога, яка є невичерпним джерелом його ініціативи, активності, інновацій, постійного натхнення для вдосконалення всього педагогічного процесу. Там, де немає творчості в педагогічній діяльності, там немає живої душі, там педагогіка є бездітною. Обміркування методики і змісту майбутнього навчально-виховного заходу, конкретне їх визначення, планування і проведення – справа індивідуальна. Тому як немає двох однакових педагогів, так і немає двох однакових методик.
На формування педагогічної творчості учителя в українській педагогіці велику увагу звертає професор С. О. Сисоєва.Педагогічна творчість вчителя, на її думку, – це особистісно орієнтована розвиткова взаємодія суб'єктів навчально-виховного процесу (вчителя й учня), зумовлена специфікою психолого-педагогічних взаємовідносин між ними, спрямована на формування творчої особистості учня і підвищення рівня творчої педагогічної діяльності вчителя. Формування творчої особистості учня в навчально-виховному процесі вона розглядає як процес фасілітації, тобто полегшення, сприяння творчій навчальній діяльності, стимулювання творчої активності.

Безперечно, педагог – творча людина – до кожного навчально-виховного заходу має ставитися дуже відповідально, знаючи, що не буває двох однакових вихованців, що кожний вихованець – це особистість; він повинен враховувати ці обставини, внести особисте «Я» до цього заходу і здійснити його оригінально, нестандартно, змістовно й цікаво. Недаремно Ш. О. Амонашвілі підкреслює: «Діти страждають від нестачі вчительської творчості». Досить образно, але змістовно говорив про необхідність цієї особистісної властивості К. Д. Ушинський: «...Прагнення до діяльності та прагнення до свободи так тісно пов'язані між собою, що одне без одного існувати не можуть. Діяльність має бути моєю, захоплювати мене, виходити з моєї душі і, відповідно, має бути вільною. Свобода потрібна мені тільки для того, щоб здійснити свою справу. Відберіть у людини свободу, і ви заберете у неї істинну душевну діяльність».

Безперечно, підвалиною творчості педагога є психолого-педагогічне мислення, яке передбачає нестандартний, пошуковий і інноваційний підхід до організації та проведення педагогічного процесу й постійне його вдосконалення, всебічний аналіз навчально-виховних заходів з точки зору сучасних наукових досягнень, безперервне збагачення свого психолого-педагогічного досвіду й уміння бачити, знайти щось нове, оригінальне в кожному педагогічному явищі, на перший погляд, повсякденному. Сучасне психолого-педагогічне мислення також передбачає відмову педагога від уторованих шляхів здійснення навчально-виховних заходів і сміливе створення власних ефективних методик, які найбільш повно відповідають його індивідуально-психічним особливостям і випливають із сучасних педагогічних концепцій.

В. С. Решетько виділяє наступні ознаки педагогічної творчості:

- володіння прийомами наукового аналізу та синтезу;

- вміння впроваджувати науку в практику;

- бачення основоположних ідей впровадження;

- здатність розробляти науково-практичні методики (інструментарій) впровадження;

- здатність бачити в досвіді інших педагогів ідеї, які допомагають їм рухатися до вершин професіоналізму;

- вміння використовувати досвід інших вчителів;

- вихід за межі утворилася системи знань (розгляд явища з нових сторін, вміння відновити зв'язки між явищами, бачити загальні ознаки окремих фактів і т.д.);

- вміння чинити опір педагогічному консерватизму, долати шкідливі стереотипи в освіті; вміння переносити знання в різні педагогічні ситуації та умови.

Джерелами створення технології розвитку креативності педагога служать:

- соціальне замовлення;

- міжнародний та вітчизняний педагогічний досвід, його традиції;

- практичний досвід, що включає методи розвитку креативності.

Технологія розвитку креативності педагога спрямована на розвиток системного мислення і креативних здібностей. В якості продукту освітнього процесу називаються навички мислення. До таких навичок відносяться:

- чутливість до проблем;

- чутливість до дефіциту або прогалини в знаннях;

- чутливість до змішання різнопланової інформації;

- чутливість до дисгармонії навколишнього середовища та ін.

Зеленіна І.Т. виділяє наступні умови розвитку професійної креативності: здатність людини до творчої професійної діяльності, конструктивного, нестандартного мислення і поведінки, а також усвідомлення та розвитку свого досвіду.

Психологічними детермінантами ефективності розвитку креативності педагога є: цілеспрямованість дій, їх високий мотиваційний характер; розумова активність; відповідний психологічний настрой і вольові якості.

Ефективність використання технології розвитку креативності педагога залежить від виконання ряду вимог: освітній процес повинен забезпечувати найбільш ефективну і раціональну форму управління творчою діяльністю; використання проблемних ситуацій є необхідною умовою оптимальної інтелектуальної активності.

Показником ефективності розвитку креативності педагога є:

- розвиток творчих компонентів мислення, таких як постановка задачі (реалізація проблемної ситуації);

- самостійна вироблення критеріїв відбору потрібної інформації, генерація здогадок (гіпотез), необхідних для пошуку рішень;

- вдосконалення таких етапів розумового дії, як поява асоціацій, відсів асоціацій і поява припущення, перевірка припущення, тобто уточнення, спростування або підтвердження, як завершення, рішення задачі;

- розвиток критичності мислення; розвиток дивергентного мислення;

- активізація інтелектуальних сил; розвиток таких творчих здібностей, як здатність до абстрагування, узагальнення, порівнянню, складання ієрархічних послідовностей, угруповань за певними ознаками, виявлення причинно-наслідкових зв'язків.

Необхідною передумовою розвитку професійного творчого потенціалу є особливість його самореалізації за такими напрямами, як самосвідомість , рефлексія, самовизначення, самоорганізація.

Творче самовираження педагога відображає потреби в самореалізації, в самоздійснення педагога, які реалізуються через прагнення особистості до свободи, здійснюване в суспільстві вільних людей; організацію глибинного спілкування в процесі навчання, що сприяє доповненню і збагаченню різних позицій; оволодіння нормами соціального середовища і зміна її при створенні нового як у зовнішньому світі, так і у внутрішньому світі самого суб'єкта.

Творче самовираження характеризує здатність вчителя до виходу за рамки простого виконавства, до піднесення над конкретною діяльністю, до недопущення перетворення діяльності в функціональне поведінка. Творче самовираження - це не просто представлення себе для інших, це переробка самої людини, її індивідуальної свідомості, здібностей до пізнання, до діяльності. Виражає своє « я » людина звернений до культури, він здатний на перетворюючу діяльність, на саморозвиток.

Постійно зростаюча потреба суспільства в педагогах, що володіють особистою ініціативою і високим рівнем розвитку творчих здібностей, обумовлює доцільність використання технології розвитку креативності педагога за наступними напрямками: проблемні курси підвищення кваліфікації для педагогів і керівників освітніх установ з включенням організаційно - діяльнісних ігор; навчання генерації інноваційних ідей; інноваційне навчання в педагогічних колективах (засідання професійних об'єднань педагогів); семінари за методикою науково -дослідної та дослідно- експериментальної роботи з організаційно-діяльнісної грою з висунення ідей.

Креативність керівника закладу освіти.

Яким же має бути креативний керівник? У деяких когнітивних дослідженнях ідентифіковані такі якості творчого мислення як надання значення розширеним робочим нарадам, різні «ігри» з ідеями, використання нестандартних стратегій, аналіз парадоксальних елементів проблем, перемикання із загального на приватне і навпаки.

Були також виявлені деякі загальні особові характеристики творчих людей, такі як надання особливої цінності естетичним якостям досвіду, широта інтересів, енергійність, тяжіння до складних завдань, незалежність думок, автономність, інтуїція, упевненість у собі, здатність вирішувати парадокси або примірювати явно протилежні або конфліктуючі елементи Я-концепції, тверде усвідомлення себе як творчої особистості.

Сьогодні без креативності неможлива найелементарніша діяльність. Проте мало відомо, як відбувається повсякденна інноваційна діяльність на робочому місці. Звідки беруться революційні ідеї? Як керівники можуть підтримати стимул-реакції до креативності співробітників і здолати бар'єри, що стоять на її шляху?

Необхідно відзначити, що в умовах розвитку освіти в нашій країні особливого значення набувають питання практичного використання сучасних форм управління закладами освіти. Сучасному ефективному керівнику закладу освіти у своїй повсякденній діяльності слід спиратися на свої сильні, найбільш розвинуті якості, необхідно використовувати креативний стиль управління колективом. Креативний стиль управління можна визначити як застосування різноманітних стилів залежно від управлінської ситуації, що виникає, від цілей, умов та засобів її вирішення. Сучасний керівник закладу освіти повинен мати розгорнуте уявлення, оригінальні судження, ідеї, які притаманні високорозвиненому інтуїтивному мисленню. Такого керівника закладу освіти можна назвати творчою особистістю. Спроможність керівника закладу освіти до генерування нових ідей можна віднести до важливих ознак його особистості.

На жаль, у закладах освіти недостатньо приділяють уваги розвитку інтуїції та творчих здібностей. Керівники більшою мірою звертають увагу на логічні методи вирішення завдань, у тому числі і творчих управлінських завдань. Поряд з логічними методами вирішення завдань керівники мають навчитися використовувати евристичні методи, що,на переконання багатьох дослідників, є використанням системи принципів та правил, які задають найбільш вірогідні стратегії і тактики діяльності керівника закладу освіти. Вони повинні стимулювати його інтуїтивне мислення в процесі рішення, генерування нових ідей, і на цій основі сутнісно підвищувати ефективність рішення деяких управлінських завдань.

З метою успішного розвитку креативного потенціалу сучасного керівника закладу освіти необхідно застосовувати різноманітні методи розвитку креативності – синектику, мозковий штурм, рішення творчих завдань, алгоритм розробки інноваційних рішень, метод навчання дією та ін.

До організації креативного управління безпосередньо належить генерація ідей, що спрямовує та розвиває діяльність закладу освіти. Генерація ідей (від англ. слова «ideasgeneration») – постійний систематичний пошук нових можливостей розвитку освітнього закладу, включаючи джерела нових ідей і методи їх генерації шляхом застосування інтерактивних методів, а також аналізу наявної ситуації і запитів суспільства.

Креативне управління спрямоване на вирішення низки практичних завдань. Можна виділити такі підходи до розуміннякреативного управління:

1. Творча сторона:

- оцінка творчого потенціалу організації і, як результат створення робочої атмосфери в колективі;

- утворення тимчасових творчих колективів з осіб, здатних до ефективної участі в груповому творчому процесі;

- оцінка домінуючих мотиваційних установок і можливість їх використання в творчому процесі.

2. Інноваційна сторона:

- визначення інформаційних методів, операцій і прийомів, які необхідно освоїти для більш якісного та оперативного вирішення нестандартних завдань;

- формування груп експертів, покликаних оцінювати ті чи інші попередньо розроблені пропозиції зокрема в галузі інноваційної політики, орієнтованої на поліпшення стану справ і попередження кризових ситуацій, в яких може опинитися організація.

Поняття креативність фіксує сукупність тих особливостей психіки, які забезпечують продуктивні перетворення в діяльності особистості, розвиваючись, з’єднуючись з її провідними мотивами і виявляючись як здатність до продуктивних змін. Креативні ідеї розробляються керівником спільно з командою у такій послідовності:

1. виникнення нестандартної ситуації, яка потребує креативного рішення: виникнення проблеми, діагноз проблеми, формування вимог до інформації;

2. вивчення проблеми: проведення дослідження, збір інформації, встановлення чітких критеріїв, які повинна задовольняти креативна ідея;

3. розробка і вибір креативної ідеї: відмова від стереотипного способу мислення, генерування ідей, акумулювання ідей і їх критичний аналіз, логічне обґрунтування ідеї, визначення реальності ідеї серед інших можливостей;

4. планування нововведення: обговорення креативної ідеї, затвердження ідеї, оформлення і видача розпорядження про її впровадження, визначення ролі кожного виконавця у загальній системі впровадження;

5. впровадження креативної ідеї: впровадження креативної ідеї, контроль за впровадженням креативної ідеї та оцінка її ефективності, регулярний аналіз досягнутих успіхів.

Креативність керівника є властивістю, що актуалізується лише тоді, коли це дозволяє оточуюче середовище. Цю властивість можна розглядати як властивість, що формується за принципом: «якщо…, то…». Середовище, в якому креативність могла б актуалізуватися, має високий ступінь невизначеності і потенційної багатоваріативності (багатство можливостей). Невизначеність стимулює пошук власних орієнтирів, багатоваріантність забезпечує можливість їх накопичення.

Креативний процес управління закладом освіти має свої фази:

1. рецесія (спад). Втрата інтересу до роботи, низький рівень мотивації породжують зниження рівня креативності. Ця фаза характеризується здатністю до продуктивного породження несподіваних ідей, не переймаючись можливостями їх доцільності;

2. депресія (дно). Відсутність організаційної підтримки, страх критики виказаних нестандартних думок, переживання невдач, незадоволення умовами праці, небажання мислити креативно і пропонувати неординарні рішення. Ця фаза характеризується стандартністю і шаблонністю щодо генерування ідей;

3. пожвавлення. Виникнення спрямованого інтересу і готовності до створення та дослідницької реалізації принципово нових і незвичайних ідей. Ця фаза характеризується загостреною реакцією на виникаючі суперечності самооцінки і об’єктивних результатів діяльності та є важливим стимулом для породження креативних ідей;

4. пік. Легкість і швидкість генерування оригінальних, неповторних, продуманих та деталізованих нестандартних ідей, підпорядкованість творчості духовній мотивації, стійкий інтерес до певної роботи.

Внутрішніми чинниками, які сприяють креативному мисленню у освіті, є мотиваційно-особистісні (пов’язані з усвідомленням необхідності або бажанням розвивати нові напрями діяльності організації, підвищувати продуктивність праці, покращувати якість освітніх послуг, зміцнювати позиції на ринку надання освітніх послуг тощо та професійно важливі якості керівника) та когнітивно-операційні (інтелектуальний рівень, стиль мислення, компетентність у виконанні завдань).

Трансформація управління закладом освіти повинна бути спрямована, у першу чергу, на реалізацію політики мотивації, що націлена на розширення співробітництва педагогічних працівників з адміністрацією для досягнення загальних цілей. Це спонукає педагогічних працівників до розвитку своїх здібностей, до інтенсивної, продуктивної і творчої праці. Повинні бути знайдені і впроваджені могутні стимули, що спонукають педагогів шукати нове, експериментувати, прагнути до самостійної творчості.

Креативність керівника закладу освіти закладена в психологічному потенціалі його особистості, установці на пошук проблемних ситуацій у системі управління й на самостійність у вирішенні завдань, що не виключає колегіальності. Його творчі здатності виражаються в ініціативності, альтернативному (різноманітному) мисленні, умінні вирішувати нові проблеми і критично ставитися до справи, схильності до вдосконалення й рішення завдань нетрадиційними методами, умінні психологічно перебудовуватися при зміні умов і виникненні нових завдань, умінні діяти всупереч «тиску» колективу, але в руслі його інтересів, здатності сприймати критичні зауваження як показник нових ідей і підходів, відкритості до всього нового й умінні ризикувати.Такі управлінці цінують творчий підхід в інших людях, створюють умови для творчого прояву ініціативи.

Діяльність керівника освітньої установи багато в чому залежить ще і від його адаптації в соціальне середовище. Успішність даного процесу в свою чергу багато в чому залежить від уміння створювати команду однодумців. Тому креативність у структурі професійної компетентності керівника освітньої установи є необхідною умовою досягнення успіху.

С.А. Сергєєва відрізняє, що робоча група в умовах освітнього закладу рано чи пізно стає командою однодумців. Вчені серед базових визначень команди виділяють: певну сукупність індивідів, кожен з яких володіє унікальними змінами та особистісними характеристиками, що працюють разом і утворюють певну рольову сітку і структуру влади та ін..

Ведуча особливість команди - творча взаємодія всіх її членів, яке очолює і координує лідер команди.

Існує ряд моделей розвитку та впорядкування команд, які передбачають творчий підхід керівника до організації діяльності колективу як команди однодумців:

1. модель «доброго згоди» у виконанні роботи ;

2. раціональна модель ;

3. процесна модель ;

4. структурна модель ;

5. модель умінь міжособистісної взаємодії.

Модель «доброї згоди» у виконанні роботи розглядає відносини «людина - робота» з таких позицій: ступінь згоди між індивідом і роботою полягає у тому, що виконання функціональних обов'язків будь-якою людиною безпосередньо залежить від того, чого він хоче від роботи ; як його ставлення до роботи узгоджується з його більш широкими поглядами на самого себе і світ, в якому він живе.

Раціональна модель підкреслює необхідність визначення цілей і початкової фази діяльності логічним і аналітичним шляхом. Серед проблем використання цієї моделі пріоритетними є визначення мети, прийняття рішення, оцінка виконання.

Процесна модель розглядає соціальні процеси, що впливають на команду. У даній моделі проблемне поле складається з наступних позицій: визначення групових процесів; організаційний вплив на групові процеси ; формування і розвиток груп ; взаємодія між групами.

Структурна модель дозволяє сконцентрувати увагу на елементах, які в першу чергу необхідні для комплектування груп. По-друге, уваги потребує процес зведеннч відповідних елементів в певну форму. По-третє, вони мають бути впорядковані. Найбільш важливі проблеми: професійні, технічні та командні ролі; обговорення і уточнення ролей ; стиль управління; структура команди.

Модель умінь міжособистісної взаємодії відповідно розглядає способи спілкування і взаємодії між членами команд ; їх вплив на ефективність команд. Даному підходу властиві такі проблеми: базові комунікативні вміння; здатність впливати на інших ; прийняття рішень; вміння вести переговори ; вміння подати себе.

Таким чином, ефективна модель формування команди однодумців багато в чому залежить від специфіки творчості в структурі професійної компетентності керівника освітньої установи.

Аналіз літератури дозволяє стверджувати, що визнання шкільного керівника як професіонала, а не тільки як посадової особи, набуло великого значення в останні роки. Творчість у структурі професійної компетенції керівника освітнього закладу сприяє успішності його діяльності і дозволяє ефективно вирішувати професійні завдання, що виникають у процесі професійної управлінської діяльності.

Для забезпечення розвитку креативності, може бути два підходи. Перший, коли керівник усвідомлює необхідність змін, знає як їх упровадити, тобто є креативною особистістю. Для цього він підбирає команду, яка б його підтримувала і допомагала в реалізації стратегій розвитку. Другий – коли команда креативних працівників впливає на керівника і стимулює його до прийняття рішень.

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 36; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 3 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!