Облікова політика підприємства як інструмент організації бух. обліку



 

Облікова політика підприємства включає сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

В економічній літературі зустрічаються різні визначення поняття «облікова політика». Узагальнюючи їх, ми вважаємо, що облікова політика - це сукупність способів і прийомів ведення бухгалтерського обліку, прийнята на підприємстві.

На підприємстві облікову політику формує головний бухгалтер за дорученням і під контролем керівника підприємства або спеціально створена комісія. До цієї роботи можуть бути залучені інші працівники обліку, спеціалісти, спеціалізовані фірми (аудиторська, бухгалтерська, консультаційна, юридична).

Конкретні принципи, методи і процедури, які використовуються для складання відповідної статті фінансової звітності утворюють елемент облікової політики.

Елементи облікової політики підприємства можна поділити на дві частини:

а) обов'язкові - підлягають розкриттю в примітках до фінансової звітності;

б) необов'язкові - не підлягають розкриттю в примітках до фінансової звітності.

Облікову політику оформляють у вигляді наказу по підприємству або положення. До наказу про облікову політику додають додатки: робочий план рахунків, графік документообігу, посадові інструкції, склад апарату бухгалтерії, склад апарату внутрішнього контролю, форми документів, не передбачені в установленому порядку, та інші.

 


Тема 2. Облік грошових коштів

 

1. Зміст грошових коштів та їх еквівалентів

2. Організація роботи в касі

3. Документальне оформлення обліку касових операцій

4. Характеристика рахунків з обліку готівки та інших грошових коштів

5. Інвентаризація каси

6. Загальна характеристика розрахункових операцій

7. Документування операцій на рахунках в банку

8. Синтетичний облік операцій на рахунках в банку

 

 

Зміст грошових коштів та їх еквівалентів

У процесі господарської та іншої діяльності підприємства постійно вступають у взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання при здійсненні угод, що оформлюються і закріплюються договорами: з постачальниками - за одержані від них товарно-матеріальні цінності; з покупцями - за придбані ними товари; з банками - з одержання коштів і погашення кредитів; з іншими юридичними та фізичними особами - за транспортні та інші послуги, електроенергію, паливо тощо; з працівниками - із заробітної плати, наданих їм позик тощо.

Відносини між підприємствами, які виникають внаслідок кругообігу господарських засобів, називаються розрахунками.Вони опосередковують розподіл і перерозподіл суспільного продукту, перехід його з товарної форми в грошову, і навпаки. Початковою і кінцевою ланкою кругообігу засобів, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також їх продаж і отримання виручки, виступають грошові кошти, які є найбільш ліквідними активами.

В Україні готівковий обіг регулюється наступними нормативними документами:

· інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затвердженою постановою правління Національного банку України від 20.06.95р. зі змінами і доповненнями;

· положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. № 72;

· наказ Держкомстату України ,,Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій” від 15.02.1996р.

Відповідно до П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" під грошовими коштамирозуміють готівку, кошти на рахунках в банках і депозити до запитання.

Готівка (готівкові кошти) - це грошові знаки національної валюти України (банкноти та монети).

Готівкові розрахунки – це платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Розрахунки можуть здійснюватися не тільки в готівковій, але й в безготівковій формі.

Безготівкові розрахунки - це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства-отримувача. Фінансовим посередником у цих розрахунках виступає банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам.

За економічним змістом безготівкові розрахунки бувають товарного та нетоварного характеру. До товарних відносяться розрахунки між підприємствами за реалізовані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, до нетоварних - розрахунки з бюджетом з платежів і податків, погашення банківських позик, відсотків, розрахунки з дебіторами, крім розрахунків за товарними операціями.

Основними завданнями бухгалтерського обліку грошових кошів і розрахунків є:

ü правильна організація, своєчасне і законне проведення безготівкових і готівкових розрахункових операцій;

ü своєчасне та правильне документування операцій з руху грошових коштів і розрахунків;

ü забезпечення збереження грошових коштів і цінних паперів у касі підприємства;

ü контроль за витрачанням грошових коштів;

ü своєчасне та точне ведення розрахунків з дебіторами та стягнення заборгованості;

ü періодичне проведення інвентаризації грошових коштів і дебіторської заборгованості.

 

Організація роботи в касі

З метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємство повинно мати касу, а його керівники мають обладнати її та забезпечити в ній надійне їх зберігання. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому чинним законодавством України порядку.

Каса підприємства - це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

У касі підприємства може зберігатися готівка, цінні папери, придбані у інших підприємств (акції, облігації тощо), грошові документи, які є бланками суворого обліку (трудові книжки та вкладні листки до них, квитанції подорожніх листів автотранспорту, бланки довіреностей тощо).

Грошовими документамивважаються документи, які знаходяться в касі підприємства: оплачені путівки в санаторії, пансіонати та будинки відпочинку; поштові марки; проїзні квитки тощо.

Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, забороняється.

Посадова матеріально відповідальна особа, яка завідує касою, видачею та прийманням грошей і цінних паперів на підприємстві, називається касиром.На цю посаду працівник призначається наказом керівника підприємства, який зобов’язаний під розписку ознайомити новопризначеного касира з Порядком ведення касових операцій і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність за збереженість всіх прийнятих ним цінностей.

На підприємствах, де штатним розкладом не передбачена посада касира, обов’язки останнього може виконувати бухгалтер або інший працівник за письмовим розпорядженням керівника підприємства за умови укладання з ним угоди про повну матеріальну відповідальність. Про це в письмовій формі обов’язково повідомляється установа банку, яка здійснює розрахунково-касове обслуговування підприємства.

Касир несе відповідальність за збереженість грошових коштів, цінних паперів та інших цінностей, які знаходяться на зберіганні в касі. Йому забороняється передовіряти доручені йому обов’язки іншим особам. У випадку раптової відсутності касира на роботі (з причини хвороби тощо) цінності, які знаходяться у нього під звітом, негайно перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника та головного бухгалтера підприємства або в присутності комісії, призначеної керівником підприємства, про що складається відповідний акт.

Під час здійснення касових операцій двері до приміщення каси повинні бути замкнені зсередини. Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи, забороняється.

Вся готівка на підприємствах повинна зберігатися у вогнетривких металевих шафах, а в окремих випадках - у комбінованих і звичайних металевих шафах, які після закінчення роботи каси замикаються ключем і опломбовуються сургучною печаткою касира. Ключі від металевих шаф і печатки зберігаються у касира. Дублікати ключів у опечатаних касиром пакетах або скриньках зберігаються у керівника підприємства.

Підприємства можуть зберігати в касі готівку в межах ліміту залишку готівки, тобто граничної суми розміру готівки, яка може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня і встановлюється установою банку або самостійно визначається підприємством.

Для кожного підприємства ліміт залишку готівки встановлюється банками з урахуванням режиму та специфіки роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків і порядку здавання касової виручки на період дії договору на розрахунково-касове обслуговування до їх перегляду з ініціативи підприємства або банку.

Вся готівка понад суми встановлених лімітів підприємства повинна здаватися для зарахування на поточний рахунок у порядку і в строки, встановлені та узгоджені з установою банку, в якому відкрито поточний рахунок одним із наступних способів:

ü до денних і вечірніх кас банківських установ;

ü інкасаторам. Національного банку України або установ комерційних банків до наступної здачі до банків;

ü до об’єднаних кас при підприємствах для подальшої здачі до відповідних банківських установ,

Гроші, здані до банку або інкасаторам, але не зараховані на поточний рахунок (до 24-о години наступного дня), є грошовими коштами в дорозі.

Готівкова виручка — це сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси, каси банків, інших фінансових установ, які надають послуги з переказу грошей, та підприємств поштового зв’язку.

Згідно із Положенням підприємства та індивідуальні підприємці мають право здійснювати розрахунки між собою, а також з фізични­ми особами — громадянами як у готівковій, так і у безготівковій фо­рмі. Готівка може використовуватись як з виручки, так і отримана з банку.

Гранична сума платежу готівкою одного підприємства (індивідуального підприємця) іншому протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється постановами НБУ. Станом на 1 січня 2006 року вона становила 10 тис. грн.При цьому, кількість підприємств (індивідуальних підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується.

 


Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 7; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!