Предмет і види економічного аналізу
Робота в аудиторії
1. Сутність економічного аналізу та його роль в умовах перехідного періоду до ринкових умов.
2. Основні етапи розвитку курсу «Економічний аналіз».
3. Предмет, зміст, завдання та основні категорії економічного
аналізу.
4. Фактори та резерви виробництва.
5. Види й напрями економічного аналізу.
6. Зв’язок економічного аналізу з іншими науками і навчальними дисциплінами.
Самостійна робота
Вивчення теоретичного матеріалу теми 2.
Тема 2.Метод і методика економічного аналізу
Аналітичний метод
Розпочинаючи вивчення другої теми, слід усвідомити, що вона є головною в теорії економічного аналізу. Економічний аналіз, як і кожна наука, вивчає свій предмет за допомогою певного методу, визначення сутності якого є першим кроком при вивченні методики аналізу.
Існує чимало різних методів. Розрізняють загальні й поодинокі методи дослідження. Якщо перші звичайно використовують майже скрізь, то поодинокі придатні для розв’язування вузького кола завдань і, як правило, в межах однієї дисципліни.
Формування нових наук і дисциплін веде до появи і нових методів наукового пізнання або пристосування до потреб дослідження вже відомих методів.
Під час аналізу використовують здебільшого добре відомі перевірені практикою методи. Насамперед це стосується мето-
ду аналізу. Аналіз — це розбір, розкладання, розчленуван-
ня предметів або явищ на складові елементи, властивості, ознаки.Отже, виникає можливість для поглибленого вивчення складу, зв’язків, властивостей предметів та явищ. Сам процес розкладання слід проводити згідно з певними правилами, принципами.
|
|
|
Поділ предметів або явищ має враховувати існуючі закономірності, склад, внутрішні кордони, зв’язки, функції. Це перший принципаналізу. Суворе дотримання цього принципу дає змогу відтворити згодом предмет у первісному вигляді.
Послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від предмета — вимога другого принципу аналізу.
Окремі частини, компоненти цілого відіграють не однакову роль у його функціонуванні. Серед них обов’язково знайдеться один або кілька, які формують сутність предмета, його якісну ознаку. Тому пошук цих найважливіших ланок у предметі обумовлює третій принцип аналізу—принцип основної ланки. Врахування системної побудови предмета або систем формує четвертий принцип аналізу—принцип ієрархії.
П’ятий принцип визначає межі аналізу, ступінь його можливого поглиблення. Кінцева зупинка в дослідженні звичайно пов’язується з найпростішими елементами системи, які при цьому зберігають загальні властивості всієї сукупності. Так, товар є найпростішим елементом економічної системи.
|
|
|
І нарешті, шостий принцип обумовлює вибір форми аналізу. Загальновідомі такі форми аналізу: хімічний, математичний, економічний, спектральний, структурний, психоаналіз.
Виходячи із викладеного можна дати таке визначення методу економічного аналізу: основним методом є аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарська діяльність підприємства, уявно розкладається на окремі, більш прості складові, а потім вивчаються їхні кількісні та якісні сторони, зв’язки та взаємодії.
Крім аналітичного методу, застосовують й інші методи та технічні прийоми економічного аналізу. У своїй сукупності вони складають притаманну тільки цій дисципліні методику дослідження економічних явищ.
З’ясувавши сутність головного методу курсу і принципів аналітичного дослідження, треба перейти до вивчення інших методів і технічних прийомів.
Деталізація
Більшість показників, що характеризують роботу підприємств, — підсумкові. В них взаємознищуються від’ємні та додатні відхилення. Розкладання підсумкових показників дає змогу побачити суттєві відмінності та різноманітність первісних показників. Тому виникає потреба йти від загальних показників до деталізованих, послідовно розчленовуючи загальні показники на складові. Такий аналітичний прийом називають деталізацією.
|
|
|
Розчленування складних явищ на більш прості або складові здійснюється за такими основними напрямами: утворювальними факторами, якісними ознаками, підрозділами та часом. При проведенні аналізу тією або іншою мірою деталізуються всі загальні показники, які характеризують діяльність підприємства. Проте це не означає, що в кожному випадку проводиться глибока деталізація за кожним показником або фактором. З метою зменшення трудомісткості аналізу застосовують принцип головної ланки, який дає змогу із всієї сукупності інформації виділити найбільш важливу, яка і піддається достатньо глибокій деталізації. Насамкінець слід зауважити, що деталізація є не що інше, як одна із форм прояву аналітичного методу.
Порівняння
Якісну оцінку предметів і явищ можна дати за допомогою порівняння. Порівняння — це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними предметами (явищами). Звичайно, порівняння проводять з відомими предметами, які виконують роль еталонів певних властивостей, або ознак. Такими еталонами можуть бути норми, нормативи, планові показники, ціни, середні дані тощо.
|
|
|
У практиці економічного аналізу використовують різні види порівнянь. Найчастіше застосовують порівняння з поточними і перспективними планами, з фактичними показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств, з найвищими показниками в галузі, із середніми показниками, з показниками підприємств інших країн тощо. Порівняння може проводитися по абсолютних, відносних і середніх величинах.
Вибір об’єкта для порівняння дуже впливає на кінцеві оцінки. Тому для зіставлення треба брати такі об’єкти, які б дали змогу зробити глибоку і зважену оцінку предмета або явища, що вивчаються.
Порівняння може дати позитивні результати за умови, що порівнюються предмети, явища, показники, які можна зіставити. Тому порівнянність — одна із суттєвих проблем економічного аналізу. Щоб показники були порівнянними, застосовують такі допоміжні прийоми:
1. Нейтралізація цінового фактора (перерахунок показників обсягу в однакову оцінку);
2. Нейтралізація можливих кількісних відмінностей (різні обсяги виробництва);
3. Нейтралізація відмінностей в структурі (наприклад, розрахунок індексів фіксованого складу);
4. Використання при порівнянні однакових періодів часу;
5. Розрахунок порівнюваних показників за єдиною методикою;
6. Виключення інших відмінностей в умовах роботи кількох підприємств.
Моделювання
Для вивчення складних явищ застосовують метод моделювання, за яким будують зменшені предмети або умовні подоби (образи), що замінюють у нашій уяві дійсні предмети або явища.
Моделі можуть бути матеріальними (фізичними) та абстрактними. Серед останніх слід розрізняти описові (словесні), графічні та математичні. За допомогою моделей досліджують сутність предметів і явищ найбільш простим, а подекуди і найбільш дешевим способом. Моделі дають змогу зосередити увагу дослідників на найсуттєвіших характеристиках предметів або явищ, сприяють швидкому накопиченню необхідних знань за різних умов роботи. Моделювання добре поєднується з іншими методами і технічними прийомами.
Балансовий метод
Цей метод уперше набув поширення як науковий у бухгалтерському обліку. Потім його поступово стали застосовувати і в
інших науках. Так, у СРСР балансовий метод був головним у плануванні.
Використання балансового методу ґрунтується на обмеженості, кінцевості величини матеріальних ресурсів і жорстких взаємозв’язках між окремими елементами сукупності, які при цьому виникають.
У процесі аналізу в курсі вивчають баланс товарної продукції, усілякі баланси окремих відхилень, узгодженість дії факторів. Проте особливо часто застосовують сальдовий метод як різновид балансового методу. За цим методом можна визначити величину останнього фактора, якщо вже відомі сумарний вплив усіх інших (крім нього) факторів і загальна зміна результативного показника. Сальдовий метод доречно використовувати там, де прямий розрахунок впливу будь-якого фактора є технічно складним або не зручним з інших міркувань (занадто трудомісткий тощо).
Проте слід дуже обережно користуватися цим методом, оскільки будь-який прорахунок на попередніх етапах автоматично призводить до помилки на останній стадії розрахунку. До речі, ця помилка має системний характер і зберігає загальний баланс показників або факторів.
Елімінування
Якщо на аналізований показник впливають кілька факторів, потрібно встановити роздільний вплив кожного з них. Для цього застосовують спеціальний метод — елімінування (від латинського слова eliminare — виключати, усувати). Суть цього методу полягає у тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів. У практиці економічного аналізу застосовують кілька способів елімінування.
Ланцюгові підстановки. З метою визначення факторів будують таблицю, в якій зліва направо зазначаються всі необхідні фактори, починаючи з кількісних і закінчуючи якісним. Потім наводиться «добуток факторів», або результативний показник, і, нарешті, графа для розрахунку величини впливу факторів. У перший рядок таблиці (нульова підстановка) записують планові, або базові, показники. Для розрахунку впливу першого фактора проводять заміну його з планової (базової) величини на фактичну, а інші дані залишають незмінними. Різниця між одержаним розрахунковим показником (Д1) і плановим (базовим) становить величину першого фактора (Д1 — Дп). Для розрахунку другого фактора його величину у другій підстановці також замінюють на фактичну (перший фактор тут і далі залишається також на фактичному рівні), а величину впливу аналізованого фактора, визначають як різницю між другим і першим розрахунковими показниками (Д2 — Д1). Така процедура заміщення величини вихідних планових показників на фактичну величину здійснюється доти, поки в останньому рядку не будуть всі фактичні значення факторів, що вивчаються, а їхня величина впливу не бу-
де визначена як відповідна різниця розрахункових добутків
факторів.
Такий процес розрахунку чотирьох факторів наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
СХЕМА ВИЯВЛЕННЯ ВПЛИВУ ФАКТОРІВ
СПОСОБОМ ЛАНЦЮГОВИХ ПІДСТАНОВОК
| Номер підстановки | Фактори, які впливають на показник | Добуток факторів | Величина | |||
| 1-й | 2-й | 3-й | 4-й | |||
| Нульова підстановка | П | П | П | П | ДП | — |
| Перша підстановка, перший фактор | Ф | П | П | П | Д1 | Д1 – ДП |
| Друга підстановка, другий фактор | Ф | Ф | П | П | Д2 | Д2 – Д1 |
| Третя підстановка, третій фактор | Ф | Ф | Ф | П | Д3 | Д3 – Д2 |
| Четверта підстановка, четвертий фактор | Ф | Ф | Ф | Ф | ДФ | ДФ – Д3 |
Примітки:
1. Умовні позначення: П — планове значення; Ф — фактичне значення.
2. 1-й, 2-й, 3-й — кількісні фактори, 4-й (останній) — якісний фактор.
Отже, за умови дії чотирьох факторів здійснюється чотири підстановки (не враховуючи нульову), величина кожного фактора визначається як різниця нового розрахункового показника та попереднього.
Розглянемо методику розрахунків на прикладі аналізу використання трудових ресурсів за даними промислового підприємства (табл. 2.2 ).
Таблиця 2.2
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 83; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!