Науковий світогляд і його особливості



Значним кроком в історії розвитку світоглядної культу­ри людства стала наука, або науковий підхід до аналізу, по­яснення і характеристики відношення "людина — світ".

Наука як світоглядний феномен має кілька визначень. По-перше, наука — це система, означена як знаннями про ту чи іншу сферу об'єктивної дійсності, так і людською діяль­ністю, яка ці знання створила. По-друге, наука — це систем­но організований образ існування певної сфери об'єктивної дійсності. По-третє, наука — світоглядно визначена сфера людської діяльності, основною функцією якої є вироблення знань про об'єктивну реальність, перевірка цих знань на предмет істинності та вироблення рекомендацій для прак­тичного перетворення світу відповідно до потреб та інтересів людини. І, нарешті, наука це теоретично-практично означена система знань, що перебуває у безперервному розвитку і намагається віднайти об'єктивну істину в тій чи іншій сфері відношення "людина світ".

Наведені формулювання поняття науки підкреслюють її світоглядно-перетворюючу спрямованість, тому у світогляд­ному вимірі найпростіше сказати так: наука це система знань про людину і світ та спосіб перетворення їх на благо людини.

Завдяки науці людство використовує сили природи, роз­виває виробництво і перетворює суспільні відносини. При цьому наука завжди черпала свої сили у знанні. До речі, саме слово "наука" буквально означає знання.

 

У розділі "Свідомість і пізнання", а також на початку цього розділу підкреслювалось, що знання — це елементар­ний, відносно завершений образ дійсності, який твориться людською свідомістю. Але так звані елементарні знання у вигляді первинної чуттєво даної інформації існують навіть у тварин, про що свідчить рівень їхньої орієнтації у світі.

 

Елементарними житейськими знаннями володіють діти раннього віку. Кожна людина в процесі свого життя отри­мує величезну кількість інформації про світ і про себе. Уже первісні люди володіли чималими знаннями, які вони вико­ристовували, спираючись на досвід, звичаї, виробничі рецеп­ти. Але все це було донауковим знанням.

Наукові знання суттєво відрізняються від житейських і донаукових знань. Вони передбачають не лише констатацію фактів та опис їх, а й пояснення фактів, усвідомлення їх відпо­відно до всієї системи понять певної науки. Житейське, просте пізнання констатує, хоча й дуже поверхово, як відбувається та чи інша подія. Науковий світогляд дає відповідь не лише на питання "як?", а й на питання "чому?". Сутність науково­го світогляду полягає в достовірному узагальненні фактів, а також у тому, що за випадковим він бачить необхідне, законо­мірне, а за одиничним — загальне. І на підставі цього науко­вий світогляд передбачає різноманітні явища, об'єкти і події. Передбачення є вершиною наукової діяльності людини.

Увесь процес наукового знання пов'язаний зі зростанням сили і діапазону наукового передбачення. А передбачення дає змогу контролювати процеси та керувати ними. Науко­вий світогляд, таким чином, відкриває можливість не лише передбачення майбутнього, а й свідомого його формування. Життєвий сенс кожної науки можна коротко сформу­лювати так: знати, щоб уміти передбачати, а передба­чати, щоб ефективно діяти.

Суттєвою ознакою наукового світогляду є його систем­ність, тобто така сукупність знань, яка впорядкована на за­садах певних теоретичних принципів. Проста сукупність різних знань, не об'єднаних у взаємопов'язану систему, це ще не науковий світогляд. Основою наукових знань є певні вихідні положення, закономірності, які й дають змогу об'єд­нувати відповідні знання в єдину систему. Знання перетво­рюються на наукові тоді, коли цілеспрямований збір фактів та їхній опис доводиться до рівня введення їх у систему по­нять, тобто до складу теорії.

 

Кожна наука проходить етап формування. Однак кри­терій формування будь-якої науки загальний: визначення предмета дослідження, вироблення понять, які відповідають цьому предметові, встановлення фундаментального закону, властивого цьому предметові, відкриття принципу чи ство­рення теорії, які дають змогу пояснювати величезну кіль­кість фактів.

 

Науковий світогляд докорінно відрізняється від релігій­ного. І основою цих відмінностей є відношення їх до віри.

Як відомо, релігійна віра — це фактичне прийняття за істину того, що в принципі не піддається ніякій практичній перевірці й логічному доведенню. Успадкувавши від релігій­ного світогляду поняття віри, науковий світогляд якісно по-новому трактує це поняття. Віра в науковому розумінні на­буває органічної, природної єдності з істиною. Віра в науці розглядається передусім як впевненість, що ґрунтується на знанні, яке має системно-теоретичну організацію і практич­но-логічне підтвердження. Наукова віра надає людині мо­гутності по відношенню до сил природи і суспільного життя. Наукова віра існує як логічний зв'язок у системі знання і сприймається як необхідність, яка випливає чи то з фактів, чи з раніше встановлених істин. Ось чому аргументовані результати наукового світогляду набувають якості всезагаль­ності й виявляють силу переконання.

 

Науковий світогляд (наука), як і будь-який інший, має свою структуру, яку найкраще подати у вигляді сучасної класифікації наук. Зауважимо, що подана нижче класифіка­ція наук не претендує на істину в останній інстанції, проте такий підхід є найбільш ефективним і працездатним. У світлі цього підходу, враховуючи сучасний розвиток науки, можна виділити такі основні класи наук: природознавчі і технічні; математичні; гуманітарні і соціальні; філософські.

 

До природознавчих і технічних наук належать пере­дусім механіка і прикладна механіка, астрономія і космо­навтика, астрофізика, фізика і технічна фізика, фізична хімія та хімічна фізика, хімія та хіміко-технологічні науки, Геологія і гірська справа, географія, біологія, біофізика, біо­хімія та сільськогосподарські науки, антропологія, фізіоло-гія людини, медичні науки та ін.

 

Математичні науки найбільш: яскраво представляють: математична логіка, практична математика, у тому числі й кі­бернетика, математична статистика, алгебра, геометрія, мате­матичний аналіз, диференційне та інтегральне числення тощо.

 

До гуманітарних і соціальних наук слід віднести на­самперед історію, археологію, етнографію, економічні науки, соціологію, мовознавство, психологію, правознавство, педа­гогічні науки, культурологію та багато інших.

 

З-поміж філософських наук слід назвати передусім діа­лектику, антидіалектику (насамперед метафізику), філо­софську антропологію, онтологію, гносеологію, філософію історії, філософію науки, феноменологію, етику, естетику, історію філософії та ін.

 

У міру розвитку наукового світогляду цей класифікацій­ний ряд не залишатиметься сталим. Він, виходячи з прак­тичної потреби людини і суспільства, з необхідністю попов­нюватиметься. Адже, особливо нині, науковий світогляд на­буває ряду специфічних і оригінальних рис. Сучасний нау­ковий світогляд — це передусім складний процес духовного виробництва. Наукова творчість дуже розгалужена. Вона ґлибоко пов'язана з наступністю і традиційністю. Водночас Сучасний науковий пошук є глибоко новаторським явищем.

 

Сучасна наукова істина з'являється як результат напо­легливої праці, пульсації думки, боротьби різних точок зору та консолідації творчих зусиль багатьох учених. Суттєвою ознакою сучасного рівня наукового світогляду є проникнення у внутрішню структуру об'єкта, сходження від пізнання за­кономірності до розкриття структури і системи.

 

Сучасна наука — це глибоко інтегроване і водночас ди­ференційоване явище. Сьогодні наука рухається шляхом спеціалізації. Водночас виник ряд дисциплін, які вивчають так звані межові явища в розвитку людини, природи і су­спільства. Світоглядна культура сьогодення дає змогу науці, з одного боку, широко використовувати передові методи, тех­ніку та технології, з іншого — сама стає творцем їх. Сучасна наука перетворилася в безпосередню продуктивну силу су­спільства. Із доньки виробництва наука стала його матір'ю.

 

Характерною рисою сучасної науки є те, що вона йде шля­хом синтезу формальної і змістовної сторін пізнання. Нині наука стоїть напередодні розв'язання ряду кардинальних проблем сучасності: екологічної проблеми; виліковування серцево-судинних хвороб, раку, 'СНІДу; ефективного со­ціального прогнозу; визначення найбільш оптимальних шля­хів гуманізації людської діяльності та ін.

 

Підсумовуючи проблему особливостей наукового світо­гляду, потрібно зауважити, що поряд із позитивними зру­шеннями в його розвитку існує ряд суттєвих обмежень. Нау­ковий світогляд "хибує" передусім на "бездушність". Він на­магається уніфікувати, стандартизувати бачення світу лю­диною, "забуваючи", що та є досить "крихкою" і ніжною істо­тою. Прагнучи до максимальної достовірності й точності, він виключає особистісне, те, чим людина переймається. Він "зсуває" зі свого шляху суб'єктивізм, вимисел, фантазію. Науковий світогляд немовби "забуває", що часто звеличую­чи істину, доводячи її до рангу Бога, він принижує людську здатність знаходити у світі своє, особливе і неповторне. А найслабшим його місцем є те, що він фактично ігнорує не­повторність людської індивідуальності.

 

Та в цілому науковий світогляд, безперечно, є вищим рівнем розвитку світоглядної культури порівняно з міфоло­гічним і релігійним світоглядами.


Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 1075; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!