Суспільне призначення філософії.



 

2.2 Предмет філософії її призначення

Коло питань, що вивчаються філософією називається предметом філософії.
Загальну структуру предмета філософії складають чотири основні розділи: а) Дослідження найбільш загальних питань буття, тобто проблема буття вуніверсальному сенсі. Буття і небуття; буття матеріальне і ідеальне;буття природи суспільства і людини. Філософське вчення про буття одержалоназву антології. б) Аналіз найбільш загальних питань пізнання. Пізнаваний або непізнаваннесвіт; які можливості, методи і цілі пізнання; в чому полягає сутністьсамого пізнання і що правдивий, який суб'єкт і об'єкт пізнання.
Філософське вчення про пізнання отримало назву гносеології. в) Вивчення найбільш загальних питань функціонування та розвитку суспільства.
Розділ філософії, який вивчає громадське життя, називається соціальноюфілософією. г) Дослідження найбільш загальних і істотних питань людини. Самелюдина є вихідним і кінцевим пунктом філософствування. Творить ідіє не абстрактний дух, а людина. Філософія людини називаєтьсяфілософської антропологією. Філософське знання дозволяє розуміти глибинніоснови буття, проникати в сутність предметів і явищ, орієнтуватися впотоці складних і суперечливих подій. Філософія виступає як духовнераціонально - теоретичне освоєння дійсності. Незважаючи на своювідносну абстрактність, філософія спочатку практична і гуманна, їїпризначення - навчити людину самостійно і творчо мислити,розуміти сенс життя, правильно оцінювати свої можливості і роль у світі,визначити напрямок діяльності не тільки щодо найближчої мети,але і свою причетність до того, що відбувається у Всесвіті.

Філософія формує світогляд не тільки окремих особистостей,але й суспільства в цілому, відображаючи в діях, певних соціальних сил йогоідеали, прагнення, цілі і завдання. В історії суспільства перехід до новогорівнем філософського мислення завжди є підготовкою глибокихсоціальних і політичних змін.

2.3 Соціальні функції філософії

Предмет і специфіку філософії не можна розкрити в достатніймірою повно, не торкаючись питання про її функції.

Однією з функцій є соціальна, яка є доситьбагатопланової за своїм змістом і охоплює різні аспектисуспільного життя. Але в загальному плані філософія покликана виконати двоєдинузавдання - пояснювати соціальне буття і сприяти його матеріального ідуховному зміни. У суспільному житті соціальні зміни,експерименти і реформи мають особливу цінність і значення. Тому перш ніжнамагатися змінити соціальний світ, потрібно заздалегідь його добрепояснити. І саме філософії належить прерогатива в розробцівсеосяжних концепцій інтеграції та консолідації людського суспільства.
Її завдання - допомогти усвідомити і сформулювати колективні цілі і направитизусилля на організацію колективних дій з їх досягнення. При цьомуступінь життєвості філософської концепції визначається тим, наскількикожен індивід може її зрозуміти і прийняти. Отже, незважаючи на свійвсеосяжний характер, філософія повинна бути адресована кожній людині.
Соціальна функція покликана пояснити суспільство, причини його виникнення,еволюцію, сучасний стан, його структуру, елементи, рушійні сили;розкрити протиріччя, вказати шляхи їх усунення або пом'якшення,вдосконалення суспільства. Всі функції філософії діалектичновзаємопов'язані. Кожна з них передбачає інші так чи інакше включаєїх. Так із соціальною функцією тісно пов'язана гуманітарна функція філософії.
Філософія повинна грати адаптаційну і життєстверджуючу роль для кожноголюдини, сприяти формуванню гуманістичних цінностей та ідеалів,утвердженню позитивного сенсу і мети життя. Соціально - гуманітарніфункції покликані здійснювати функцію інтелектуальної терапії, якаособливо важлива в періоди нестабільного стану суспільства, коли колишнікумири та ідеали зникають, а нові не встигають сформуватися і завоюватиавторитет; коли людська стан знаходиться на межі буття і небуття,і кожен повинен зробити свій нелегкий вибір.

4 Роль філософії у розвитку та життя людини і суспільствафілософія по самому своєму призначенню намагається проникнути в самеістота світобудови і в своїх пошуках стикається з усіма областяминауки і мистецтва, з релігією, допомагає людині у пізнанні світу й самогосебе. Сучасна філософія отримала нову форму за рахунок розширення всіхсвоїх основних функцій, надання їм актуального творчого і практичногозмісту. Найважливішими досягненнями сучасної філософії єцивілізований підхід до аналізу суспільних явищ та світогляднийпринцип, змістом якого є розуміння світу в зв'язку з включеннямв нього людини як свідомо - діяльного фактора. У розвитку філософіїпроблема людини в навколишньому світі завжди була ведучою, а в данийчас вона відіграє вирішальну роль у розумінні сучасного світу.

Сучасний світ іде від капіталізму і соціалізму, але требазберегти все позитивне, що створили люди на попередніх етапах розвиткусуспільства, збагатити аналізом нових реалій життя.

Людина як мисляча матерія все глибше усвідомлює себе активнодіючим фактором соціальної та його навколишнього природного середовища, всьогобуття в масштабах всесвіту. Це визначає уявлення про людину яксвідомому співучасник світової еволюції, робить відповідальним зарезультати своєї діяльності, висуває підвищені вимоги до рівнясуб'єктивного фактора в цілому, висуває на перший план професійні,моральні і духовні якості особистості. Зростаюча значеннянабувають його самопізнання і самосвідомість, визначення механізміврегулювання і саморегулювання духовної сфери, оволодіння знаннямифункціонування інтелекту, встановлення контролю за результатами своєїдіяльності.

формується сучасна наукова картина світу включає в себе ідосягнення технічних наук, які в даний час дають найбільшийприріст нових знань. Досягнення технічних наук в галузі інформаційнихпроцесів, мікроелектроніки, кібернетики штучного інтелекту,біотехнології та інших сучасних наукових напрямів відображають глибокуструктурну революцію не тільки в техніці і технології, а й у всійсистемі матеріальної та духовної культури. Науково - технічний прогрес,визначаючи якісно новий стан науки в цілому, одночаснохарактеризує і становлення нової форми філософського мислення - сучасноїфілософії. Оволодіння сучасної філософської культурою підвищує рівеньпрофесійних знань, дає орієнтир у науковій діяльності, дозволяєвиробляти механізми реалізації діяльності товариства відповідно довимогами часу.

Перехід людства на якісно новий виток розвитку всоціальному, духовному, культурному відношеннях - на сьогоднішній день лишереальна можливість виходу його з глобальної кризи, але далеко щенереалізоване стан. Труднощі й небезпеки у здійсненні цієїзавдання виникають в основному від самої людини: невисокого рівнясвідомості, нерозуміння суспільством причин та механізмів функціонуванняприродних, антропологічних і соціальних явищ у їхній взаємодії якспецифічно особливих елементів єдиного світового буття. Людство повинноопанувати в повному обсязі досягненнями духовної культури, наукою розумногоуправління та регулювання світовими процесами. Це завдання не може бутивирішена поза сучасного філософського знання про світ.

Висновок

Якщо людство раптом позбудеться філософії, її втрата призведе донепоправних наслідків. Розвиваючи філософію, люди не просто шліфують свійрозум. Вони мобілізують свої інтелектуальні ресурси для розуміння дольлюдства, і в них немає іншого більш надійного, ніж філософія, засобикристалізації знань, методу сумнівів і пошуку найбільш продуманих іуніверсальних відповідей на ті питання, які ставить людство. У XX століттіфілософи зробили безліч відкриттів, які, безумовно, позначаться надолю людства. Це стосується не тільки різних сфер філософії --теорії пізнання або логіки, філософської антропології або естетики, етикиабо історії філософії. Саме в XX столітті філософи проникли в глибинисвідомості і навчилися розпізнавати багато що протікають в ньому процеси,усвідомили невичерпність потенціалу людської психіки. Вони буквальновчувствовалісь в безмежний досвід людського буття, висловивши його у формахколишнього і тривожного людського самосвідомості. Людина позначивсяосмисленим по - новому, чому сприяли філософська антропологія,психоаналіз. Наука, історія культура, людина піддалися несподіваного іглибинного розуміння.

Головні розділи філософії

Розділи філософії

Філософія як особлива сфера людського знання і пізнання виникла на основі світоглядних пошуків та орієнтацій людини, що постають як необхідність з погляду людського життєвого вибору та самоствердження. Постаючи теоретичною формою світогляду, філософія набуває певних особливостей, таких, як узагальнювальний характер знання, принциповий антропоцентризм, прагнення досягти абсолютів тощо.

Ці особливості зумовлюють структуру та функції філософського знання. У кінцевому підсумку філософія постає як глибоке і непереборне прагнення людської душі до прозорості й осмисленості підвалин власного буття. Філософія виникає як спроба знайти відповіді на основні світоглядні питання за допомогою міркування з метою орієнтації людини у світі.

На сучасному етапі в наукових колах прийнято виділяти такі основні галузі філософії:

  • Метафізика — займається вивченням природи реальності, в тому числі відносин між розумом і тілом, матерії і випадку, подій і причин. Традиційні відгалуження метафізики — космологія і онтологія.
  • Епістемологія пов'язана з природою і обсягом знань, а також питанням: чи можливе знання взагалі. Серед центральних завдань епістемології проблема, породжена скептицизмом, а також відносини між істиною, вірою і обґрунтуванням.
  • Етика, або «моральна філософія», пов'язана з питаннями про те, як людина має чинити в різних обставинах і чи можна взагалі це визначити. Основні галузі етики — метаетика, нормативна етика та прикладна етика. Метаетика стосується характеру етичної думки, порівняння різних етичних систем, вона намагається відповісти на питання: чи існують абсолютно етичні істини і як пізнати такі істини. Етика також пов'язана з ідеєю моральності.
  • Політична філософія займається вивченням державного управління, відносин окремих осіб і громад у державі. Вона включає в себе питання про справедливість, добро, право, власність, права і обов'язки громадянина.
  • Естетика має справу із категоріями краси, мистецтва, задоволення, сенсорно-емоційними цінностями, сприйняттям, а також питаннями смаку і настрою тощо.
  • Логіка вивчає форми та закони мислення. Починаючи з кінця 19 століття, математики, зокрема Готлоб Фреге, зосереджувались на математичній обробці логіки, відтак сьогодні розвиваються математична логіка і філософська логіка.
  • Філософія свідомості, предметом якої постає природа свідомості, а також співвідношення свідомості та фізичної реальності. Для неї характерне протистояння дуалізму та матеріалізму. В останні роки філософія свідомості все більше зближується із когнітивною наукою.
  • Філософія мови досліджує природу, походження та використання мови, а також залежність пізнавального процесу та мови.
  • Філософія релігії — гілка філософії, яка прагне концептуалізувати релігію, її природу та функції, філософськи обґрунтувати уявлення про божества.

Більшість академічних напрямків науки, перетинаючись із філософією, формують окремі наукові напрямки: наприклад, філософія науки, філософія математики, філософія логіки, філософія права і філософія історії. Крім того низка нині самостійних наук виокремились із філософського знання, серед них власне наука, антропологія, психологія.


Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 670;