Различные гипотезы о тамплиерах

На протяжении многих лет о жизни тамплиеров выдвигались различные гипотезы.

Мраморные кенотафытамплиеров в Круглой церквилондонского Темпла.

Первая гипотеза была выдвинута исследователями Жаком де Майе и Инге Оттом. По их мнению, тамплиеры либо были вдохновителями идеи готических соборов, либо строили готические соборы, либо ссужали деньги на их постройку. Жак де Майе утверждает, что менее чем за сто лет тамплиеры построили 80 соборов и 70 храмов поменьше. Инге Отт говорит о разработке идей готического собора архитекторами Ордена и описывает участие архитекторов Ордена в строительстве соборов. Основной вопрос ставится обычно так: откуда тамплиеры брали огромные суммы, необходимые для строительства готического собора? В строительстве собора принимало участие обычно около 150 человек, каждый из них получал 3-5 су в день. Особая плата шла архитектору. В соборе в среднем было около двух-трёх тысяч витражей. Один витраж стоил в среднем от 15 до 23 ливров. Для сравнения: дом мясника в 1235 году на улице Саблон в Париже стоил 15 ливров; дом богача на Малом мосту в 1254 году - 900 ливров; строительство замка графа де Дрё в 1224 году обошлось ему в 1175 парижских ливров и две пары платья. ^[^{источник не указан 436 дней}^]

Довольно простое объяснение происхождения богатства тамплиеров дал А. В. Гульцев, специализирующийся на работе с архивами масонской ложи Великий Восток Франции : "Обычно, уходя в крестовые походы, рыцари-феодалы передавали всё своё имущество под наблюдение братьев Ордена. Зная, что назад возвращался, в лучшем случае, один из десяти - остальные либо погибали, либо оставались жить в Святой земле либо становились тамплиерами - можно понять, с какой скоростью богател Орден" ^[9].

Некоторые исследователи выдвигали другую гипотезу, что богатство тамплиеров обязано своим происхождением серебряным копям Южной Америки. О регулярных рейсах тамплиеров в Америку упоминают Байджент, Отт и особенно Жак де Майе, который отстаивает эту точку зрения, не имея никаких оснований для подобных версий. Например, де Майе пишет о скульптурных изображениях индейцев на фронтоне XII века храма тамплиеров в городе Верелай в Бургони: якобы этих индейцев с большими ушами тамплиеры видели в Америке и скульптурно запечатлели. Факт, конечно, хороший, но де Майе приводит и фотографию этого фронтона. На фотографии показан фрагмент рельефа тимпана "Сошествие Святого Духа на апостолов" в церкви Сент-Мадлен в Везле ^[10]. Эта церковь была построена в 1125-1135 годах. Орден тамплиеров тогда только набирал силу и строительства ещё не вёл, а даже если бы и вёл, то все равно флота у тамплиеров тогда ещё не было, и при всем желании добраться до Америки они тогда не могли.

На печати с надписью "Secretum Templi" действительно есть изображение, на первый взгляд напоминающее индейца. Но любой знакомый хотя бы поверхностно с мистическими учениями сразу узнает в этом изображении Абраксаса. Остальные аргументы де Майе ещё более слабы.

Связь тамплиеров с гностицизмом, катаризмом, исламом и еретическими учениями

Это наиболее обширное поле для исследователей. Здесь тамплиерам приписывают: от катаризма в Ордене до идеи установления созидательного единства всех кровей, рас и религий - то есть создания государства нового типа с религией, впитавшей в себя лучшее из христианства, ислама и иудаизма.

Генри Ли категоричен: "Катаризма в Ордене не было" ^[^{источник не указан 436 дней}^]. Устав Ордена - составленный св. Бернаром - пронизан самым возвышенным духом католической веры. Тем не менее, Гекерторн пишет о наличии гностической символики в захоронениях тамплиеров (доказательств не приводит); печать с Абраксасом может свидетельствовать о наличии некоторых традиций гностицизма. Но категорически утверждать об этом невозможно.

І Бафомет, приписываемый тамплиерам, не имеет традиций и параллелей в религиозных традициях мира. Есть версия, что он лишь порождение устроенного над ними судебного процесса. Наиболее вероятна версия, что мнимую ересь тамплиеров выдумали историки.

Тамплиеры и Святой Грааль

Одно из предполагаемых мест, где тамплиеры скрыли Святой Грааль -Рослинская капелла в Шотландии

Святой Грааль - предполагаемое сокровище катаров, воспетое знаменитыми романами, родившимися при дворе графов Шампанских (тесно связанных с основанием Ордена Храма). Облечёный таинственной властью и слывущий источником всякого богатства и плодородия на земле, был якобы сохранён рыцарями Ордена Храма (Святой Грааль легендарен, но вместе с тем цикл легенд о нём носит отпечаток реальности: Годфруа Бульонский стал сыном Лоэнгрина, рыцаря с лебедем, а отцом Лоэнгрина был Парцифаль). Что он собой представляет неясно, но Вольфрам фон Эшенбах в романе "Парцифаль" (1195-1216) показал тамплиеров хранителями Святого Грааля, и они это не опровергали.

Согласно легендам, гербовый щит одного из трёх рыцарей Святого Грааля - Галахада - содержал красный восьмиконечный крест на белом фоне. Это отличительный знак тамплиеров. Очевидно, что образ хранителей Грааля уже в эпоху Средневековья соотносился с образом рыцарей Ордена Храма.

Итог

Можливо, ця стаття містить оригінальне дослідження. Додайте посилання на джерела, в іншому випадку вона може бути виставлена на видалення. Дополнительные сведения могут быть на странице обсуждения. (25 мая 2011)

Рыцари Ордена Храма были профессиональными военными и одними из лучших в Европе финансистами. Вызывает некоторое удивление лёгкость ареста тамплиеров во Франции. Ворваться в замки и спокойно арестовать более ста рыцарей - профессиональных военных - невозможно. Дело в том, что на протяжении всего 1307 года стоял вопрос между Папой и королём Франции и Великим Магистром Ордена о снятии различных обвинений с Ордена. Магистр сам требовал суда для оправдания Ордена, однако никто и предположить не мог, что всё произойдёт таким образом: предадут. Возможность поправить свои финансовые дела и подтолкнула Филиппа IV к процессу изгнания Ордена.

Очень большое внимание уделяют исследователи вопросу о сокровищах тамплиеров. При этом не учитывается, что в то время доходы чаще шли в натуральной форме, а не в денежной. Таким образом, тамплиеры получали сельскохозяйственные продукты, которые в своём большинстве шли на благотворительные цели. Значительных денежных сумм у тамплиеров в октябре 1307 года скорее всего не было - они готовились к проверке, следовательно произвели все расчёты. Это объяснение не претендует на абсолютную полноту, но, возможно, немного уточняет этот вопрос.

Имущество Ордена после его упразднения подверглось широкому разграблению со стороны не только духовенства и королей, но и частных лиц.

На официальную историю Ордена накладывается много противоречий и нелогичностей. Не подлежит сомнению одно: согласно своему официальному Уставу Орден является католическим. И нет никаких свидетельств, которые могли бы это опровергнуть.

Наиболее яркие слова о последствии падения рыцарей Храма принадлежат Чарльзу Уильяму Гекерторну: "С Тамплиерами погиб целый мир; рыцарство, крестовые походы кончились с ними. Даже папство получило ужасный удар. Символизм был глубоко потрясен. Возник жадный и бесплодный торговый дух. Мистицизм, озарявший таким ярким светом прошлые поколения, нашёл холодность, недоверие в душах людей. Реакция была сильная, и Тамплиеры первые пали под жёсткими ударами Запада, стремившегося возмутиться против Востока, который до сих пор во многих отношениях преобладал в нём, управлял им и притеснял его". ^[11]

Отражение в культуре

С разгрома ордена, следствия над рыцарями и проклятия Жака де Моле начинается серия исторических романов Мориса Дрюона " Проклятые короли ".
Храмовник Бриан де Буагильбер является одним из главных отрицательных героев в романе сэра Вальтера Скотта " Айвенго".
Тема тамплиеров - одна из основных в романе Умберто Еко " Маятник Фуко ".
Роман Дэна Брауна " Код да Винчи " и его экранизация.
Серії комп'ютерних ігор Broken Sword: The Shadow of the Templars, Gabriel Knight 3: Blood of the Sacred, Blood of the Damned,Knights of the Temple 2, The First Templar і Assassin's Creed.
Культова комп'ютерна гра Deus Ex, в якій тамплієри є однією з сил, що прагнуть до світового панування, поряд з Ілюмінатамиі штучним інтелектом.
Комп'ютерна покрокова стратегія - Sid Meier 's Civilization III: Conquests - містить Орден хрестоносців (Knights Templar) у списку Великих Чудес світу. Основний ігровий ефект - виробництво через кожні 5 ходів унікального військового юніта - хрестоносця(crusader).
Безліч пісень шведської power metal групи HammerFall присвячено битв, походів, бойовим гімнам тамплієрів і боротьбі за справедливість, а сценічний імідж групи включає в себе шкіряні "обладунки".
фільм Флоріана Баксмейера / Florian Baxmeyer - Кров Тамплієрів

Спадкоємці ордена

Орден Христа
Міська легенда про справи ордена у підзорну палаці за Петра I

Примітки

"Про заснування ордена тамплієрів" Вальтер Мап 1181-1193 рр.. -
Saewulf An Account of the Pilgrimage of Saewulf to Jerusalem and the Holy Land in the years 1102 and 1103 / Tr WR У Brownlow / / PPTS - London, 1892 - vol 4 - P 8-9.
Історія ордену тамплієрів - ІСТОРІЯ ОРДЕНА - www.templarhistory.ru/home.php?y62rbe1Eku&R2ltE0j6X9zF2le1ElNJ
Лобе Марсель, Фо Гі. Трагедія ордена тамплієрів - М.: Вече, СПб.: Євразія, 2007. - C.26.
Тамплієри. Підстава Ордена - www.globalfolio.net / templar / orden / Istorija / osnovanije_ordena_demurge.htm
Кожен дворянин, який перебував в орден давав обітницю бідності, а його майно вважалося власністю всього ордену.
Desmond Seward The monks of war: the military religious orders - Archon Books, 1972. - P. 214. - 346 p. , Цит. по М. Байджент, Р. Лей, Г. Лінкольн Священна загадка. , Прим. 25.
Мелвіль М. Історія ордена тамплієрів. / Пер. з фр. к.і.н. Цибулько Г. Ф. - СПб: Євразія, 2003.
А. В. Гульцев. Розмови з Майстром. - Рига: Изд-во "Континент", 2010.
Історія мистецтва зарубіжних країн: Середні століття і Відродження. - М., 1982. - Ілл. 69
Таємні суспільства всіх віків і всіх країн (подарункове видання), Чарльз Вільям Гекерторн, Ламартіс, 2008 р., Шкіряний обкладинка, 624 стор ISBN 978-5-94532-057-4

Література

Аддісон Ч.Дж. Історія лицарів-тамплієрів. - 2005.
Барбер М. Процес тамплієрів. - Алетейя, 1998.
Бордон Ж. Повсякденне життя тамплієрів в XIII столітті. - Молода гвардія, 2004.
Демурже А. Життя і смерть ордена тамплієрів 1120-1314. - Євразія, 2007.
Демурже А. Лицарі Христа. - Євразія, 2008.
Демурже А. Жак де Моле - великий магістр ордена тамплієрів. - Євразія 2008.
Історія хрестових походів (під редакцією Джонатана Райлі-Сміта). - Крон-Пресс, 1998.
Лобе М. Трагедія ордена тамплієрів. - Євразія, 2003.
Мельвиль М. Історія ордена тамплієрів. - Євразія, 2003.
Рішар Ж. Латино-Єрусалимське королівство. - Євразія, 2002.
Робінсон Д. Д. Лицарі Храму у хрестових походах. - Ет Сетера Паблішинг, 2004.
Лозінський С. Г. Середньовічні лихварі. - Петроград, 1923.
Рід П. Р. Тамплієри. - М., 2006.

14. Дорогий однодумцю! Ні, не так... Дорогий побратиме! Ти котрий, сприйняв близько до серця попередні статті! Твої очі запалали праведним блиском! Ти хочеш іти цим шляхом разом з нами! Важким і тернистим, шляхом створення нашого, українського Ордену. Тоді – через терни, до зірок, і ми знову повертаємось в раннє Середньовіччя, щоб зрозуміти, що робиться навкруги і що робити нам з Тобою...

15. Далекі ХІІ-ХІІІ століття... Хрестоносний рух у розпалі. Створюються нові для тих часів (можна сказати революційні) організації – військово-чернечі ордени. Ти вже уявляєш собі, дорогий Друже, ті обставини та внутрішній стан воїнів-лицарів, котрі у своїй сумі привели до створення першого Ордену – Ордену Тамплієрів. Але я хотів глибше показати той основний морально-психологічний аспект, який керував лицарями-хрестоносцями в момент прийняття цього доленосного для усього світу рішення.

16. Справа в тому, що західні християни в збройній боротьбі за справедливу справу бачили можливість спасіння безсмертної душі і одночасно – акт милосердя. Для світських людей, лицарів, воїнів, які хотіли вести християнське життя, це стало альтернативою до, поступлення в монастир, бо носіння зброї, яке було перепоною для створення військово-чернечих орденів, стосувалося тільки, священиків. Відомий хроніст тих часів Гвібер Ножанський, писав: “Бог створив у наш час священну війну, для того, щоб лицарі та натовп, котрий біжить, слід за ними... могли знайти нові шляхи спасіння душі. І таким, чином вони не повинні повністю віддалятися від світських справ, ідучи в монастир, або вибираючи іншу форму церковного служіння, як це було раніше, але можуть удостоїтись в якійсь мірі Божої благодаті, продовжуючи займатися своєю справою і с тою свободою та з тим зовнішнім видом до якого вони звикли”.

17. Але лицарі-тамплієри пішли далі: для збереження чистоти своїх помислів, незаплямованості свого сумління та для того щоб завжди перебувати під охороною Духа Святого, вони приймають чернечі обітниці довічної чистоти, бідності та послуху, зберігаючи у своїх міцних руках меч.

18. У 1139 році Папою Інокентієм ІІ Ордену були даровані привілеї:

19. - безпосередня опіка Папи Римського і пряме підпорядкування Апостольському Престолу;

20. - непідпадання під світську юрисдикцію;

21. - звільнення від усіх податків;

22. - каноніки Ордену мали таке ж право помилування, як і єпископи.

23. Це при всьому тому, що Орден був військовим з’єднанням, яке безперервно воювало близько двох століть.

24. Битви, вишколи, релігійні практики, обмежений час на сон та їжу, загартованість у боях та віртуозне вміння володіти зброєю, жорстка дисципліна та абсолютна підпорядкованість наказам – таких людей неможливо було залякати або безкарно пограбувати. Тому доми Ордену Храму перетворились на надійний притулок для тих, хто був переслідуваний.

25. Не треба забувати, що із двадцяти двох Великих Магістрів Храму, шестеро загинули в бою. У ті часи правилом було під час військових дій, в авангард й ар’єргард, як найнебезпечніші ділянки бою, посилати членів військово-чернечих орденів. Навіть у поразках – воїни християнських орденів демонстрували героїзм, непоступливість у бою, прекрасний вишкіл, силу духа, відданість ідеалам Ордену та Церкви до смерті.

26. Говорячи про невдачі Ордену, ми повинні пам’ятати, що лицарі всіх Орденів під час боїв та захисту фортець бралися за справу, яку інші просто не могли виконати. Я не можу тут не сказати, що фортецю Крак де-Шевальє захищали всього 60 лицарів-госпітальєрів, Сафад – 80 тамплієрів, а замок Торн – 7 лицарів Тевтонського ордену. Замок Бельвуар тримався більше року проти султана Саладдіна котрий так і не зміг тоді взяти ні Крак де-Шевальє, ні Маргат. Не можу не згадати героїчну оборону фортеці Сен-Жан-д’Акр силами трьох Орденів у 1291 році. Тоді, будучи смертельно пораненим, Великий Магістр Ордену Тамплієрів Вільгельм де Боже бився зі своїми лицарями до самої смерті. В той час, коли жінки та діти евакуювались на орденських галерах, лицарі продовжували обороняти фортецю, не сподіваючись на порятунок...

27. Як я вже зазначав, історії не відомі випадки, коли тамплієри втікали з поля бою, а полонені тамплієри здебільшого страчувались ворогом. Чому? Тому що лицарі-тамплієри не мали права просити пощади після битви, а також не мали права пропонувати за себе викуп у полоні. Дозволю собі нагадати ще одне правило Ордену: Капітул (рада ієрархів Ордену) міг розпоряджатися майном Ордену для його процвітання, але ради окремих членів Ордену ніякі затрати не допускались.

28. Те, що ти прочитав, дорогий побратиме, вся ця історія і створила те поняття, про яке ми зараз говоримо. Це – Орденський світогляд. Але давай коротко зупинимось на визначних моментах в історії інших Орденів, щоб знову повернутись до цього питання – а хто ж вони такі були, оті лицарі-тамплієри, госпітальєри, тевтонці та багато-багато інших?

29. Орден Св. Іоанна Єрусалимського, або Орден Госпітальєрів... Другий за значенням та силою Орден християнського світу, який зберігся до наших днів, кардинально змінивши напрями та види своєї діяльності...

30. Історія його розпочалася в ХІ столітті, в далекій Палестині, в 1070 році. Там, в Єрусалимі, було організоване священне братство при госпіталі, яке надавало притулок паломникам. За ініціативи лицаря Герарда, монахи надавали мандрівникам необхідну допомогу в “... слабості, хворобах та темряві духовній”, допомагаючи жебраючій та безпомічній масі людей, яка в той час заполонила Святу Землю.

31. Але ось прийшла пора Христових Походів, пора прямого протистояння з ворогом, відвоювання Гробу Господнього та оборони його від сарацинів. У той час іоанніти поступово перетворюються у військово-чернечу організацію, бойовий настрій госпітальєрів починає домінувати над почуттями милосердя.

32. Хоча в середині ХІІ століття Єрусалимський госпіталь вміщав більш ніж 1500 пацієнтів, у ньому розміщувались пологове відділення та притулок для новонароджених, лицарі-монахи, супроводжуючи каравани паломників, воювали краще, аніж доглядали поранених. Коли пост магістра Ордену зайняв Раймонд де Пюі, під впливом та за прикладом Ордену Лицарів Храму, госпітальєри формуються як військово-чернечий орден. Монахи продовжували піклуватися про хворих та поранених, а лицарі воювали в ім’я Господнє на полі битви.

33. Ця особливість Ордену Святого Іоанна дає нам можливість зрозуміти фантастичне для наших часів поєднання двох аспектів Християнського Середньовіччя: чернече милосердя біля хворого та знедоленого паломника і одночасно – християнський акт милосердя на полі бою, боротьба за Святу Справу, за спасіння душі! Просто неймовірне, вражаюче розуміння практикуючого християнства та Воюючої Церкви!

34. Папа Римський Пасхалій ІІ в 1113 році затвердив Устав Ордену, тим самим надавши згоду на реорганізацію братства на військово-чернечий Орден та взявши його під свою юрисдикцію. Почалася епічна історія Ордену...

35. В цій епопеї Орден Святого Іоанна Єрусалимського по праву ділить славу з Орденом Лицарів Храму. Обидва Ордени проводили розвідку і “обрамляли” армію хрестоносців, виступаючи в авангарді та ар’єргарді. Коли один Орден прикривав ар’єргард, другий висувався в авангард. Вони змагалися один з одним у доблесті... Якщо мали місце розбіжності та суперечки між Орденами, вони ніколи не виходили за межі військових частин. Це було абсолютно природно для організацій, в яких надзвичайно сильно був розвинутий корпоративний дух. Але ця обставина не заважала їм підтримувати одне одного в бою, а військовий статут тамплієрів зобов’язував уцілілих або розрізнених лицарів ставати під знамена госпітальєрів. Це були люди лицарського світогляду та одного розуміння навколишнього світу, що дозволило їм донести до нас своє славне ім’я, не дивлячись на всі нашарування бруду, наклепів та людської заздрості...

36. Орден госпітальєрів пройшов великий та важкий шлях в історії. Зараз він існує під назвою Мальтійського ордену та переважно займається благодійною та харитативною діяльністю. Але це вже інша історія...

37. Дещо осторонь стоїть історія Ордену Святої Марії Тевтонської, який був заснований під час Третього Хрестового Походу. Це був німецький Орден, який виріс з братства Святої Марії Тевтонської в Єрусалимі. В 1189 році син Фрідріха Барбароси ввів для братства статут тамплієрів, була введена форма одягу. В 1191 році Папа Климентій ІІІ затвердив Орден в якості відділення Ордену Госпітальєрів, а в 1199 Папа Інокентій ІІІ оголосив Орден самостійним, і з того часу він став називатися Тевтонським.

38. За час свого існування у Святій Землі під час постійних військових кампаній лицарі-тевтонці проявили себе як мужні та непохитні воїни, пліч-о-пліч воюючи з лицарями інших християнських Орденів.

39. У той же час вже розпочався той трагічний шлях, який призвів до повного занепаду цей третій найзначніших християнських Орденів. І почав цей шлях Фрідріх ІІ Гогенштауфен, котрий спав і бачив себе повелителем світу. Задля цього він вирішив підкорити всіх і вся Германській імперії. Тевтонський орден його повністю підтримав, чого не скажеш про тамплієрів та госпітальєрів. Великі Магістри цих Орденів навіть не виявили бажання бути присутніми на проголошенні Фрідріха ІІ королем Єрусалиму. І з цього моменту шляхи цих Орденів повністю розходяться...

40. Ми знаємо долю Тевтонського Ордену... Війна проти слов’янських християнських народів. Війни з метою загарбання земель та підкорення народів призвели до моральної деградації керівництва Ордену, очолення його нащадком Гогенцолернів, який перейшов на бік Реформації, прийняв протестантизм та ввів Прусію, яка була державою-наступницею Ордену, в склад Польщі. Тоді фактично перестав існувати Тевтонський Орден... Орден, який порушив основи, закладені у фундамент побудови християнських орденів: захист бідних та слабких, відданість вірі Христовій та Апостольській Церкві, постійна боротьба зі злом.

41. Дорогий Побратиме! Розповівши Тобі цю далеку історію, хочу підвести певний підсумок. І цей підсумок в наші часи звучить шокуючи: більше 900 років тому був створений тип організації, котра змогла створити Людину – Християнина, Воїна, Захисника, Борця, Велета Духу! Послухай, що писав Святий Бернар Клервоський: “Нове лицарство з’явилось у Святій Землі. Нове, говорю вам, і не зіпсоване світом, в якому воно веде подвійну битву – як проти ворогів во плоті і во крові, так і проти духів злоби піднебесної. І немає ніякого чуда в тому, що лицарі ці протистоять міцністю м’язів своїх тілесним супротивникам, бо се вважаю я справою доволі звичайною. Але дійсно чудом є те, що силою духу свого воюють вони з пороками та демонами, заслуживши таку ж хвалу, як і священнослужителі”. Ось вона, Таємниця, яка виринає до нас із темряви віків! Згадай початок нашої розмови: “Ти будеш царювати, поки ти справедливий...” Бо критерій справедливості – це Закон Божий. Все, що суперечить йому – це несправедливість, котра повинна бути знищена. І це справа Божа. Ця справедливість однакова для держав, для правителів, для окремих людей! І в наш час, через дев’ять століть, перед нами стає титанічне завдання: створити наш, український Орден, котрий зможе викувати Українського лицаря, Лицаря Віри та Церкви, Лицаря Української Нації! Тоді цей Лицар відродить нашу Україну і не зашкодять йому ніякі злі сили та перепони. І тоді ми скажемо: Наша Україна є! Тепер і навіки! Наша Україна з єдиною Христовою Церквою та Нацією-Господарем, Нацією-Переможцем, Нацією-Будівником! Амінь!

Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 580; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 3 45

Мы поможем в написании ваших работ!