Система права інтелектуальної власності.

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 34Следующая ⇒

Право інтелектуальної власності складається з таких основних інститутів. Інститут авторських і суміжних прав - регулює правовідносини, що виникають у зв’язку із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва, виконань, фонограм, відеограм, передач (програм) організацій мовлення. Об’єднання в єдиному правовому інституті двох зазначених груп норм пояснюється найтіснішою залежністю виникнення та здійснення суміжних прав від авторських прав, а також урегульованістю відповідних правовідносин єдиним спеціальним законом. Ще однією рисою, яка об’єднує об’єкти авторського права і суміжних прав, є те, що для набуття прав на ці об’єкти не вимагається здійснення будь-яких формальностей.

Другим інститутом прав інтелектуальної власності, за допомогою якого охороняються права на об’єкти прав інтелектуальної власності, є інститут прав на результати науково-технічної творчості, які охороняються патентними правами, тобто інститут патентних прав. Цей правовий інститут регулює майнові, а також пов’язані з ними особисті немайнові правовідносини, що виникають у зв’язку із створенням винаходів, корисних моделей і промислових зразків, а також із набуттям, здійсненням та захистом прав на них.

Ще одним інститутом прав інтелектуальної власності є інститут так званих комерційних позначень або інститут прав на позначення учасників комерційного обігу та введеної в комерційний обіг продукції. Під комерційними позначеннями розуміють позначення, на які може бути набута правова охорона як на об’єкти права інтелектуальної власності, що вказують на походження, якість чи репутацію товарів або послуг. Такими позначеннями є: торговельні марки, географічні зазначення та комерційні найменування. Вони виконують функцію індивідуалізації товарів і послуг, а також суб‘єктів підприємницької діяльності, гарантуючи якість товарів і послуг, що ними виробляються чи надаються.

Крім традиційних об’єктів права інтелектуальної власності, які охороняються авторським правом і суміжними правами, патентними правами, а також правами на комерційні позначення, українське законодавство надає правову охорону сортам рослин, топографіям інтегральних мікросхем, комерційній таємниці та деяким іншим результатам інтелектуальної творчої діяльності. При цьому, окремі об’єкти права інтелектуальної власності, зокрема наукові відкриття і раціоналізаторські пропозиції, є специфічними для українського законодавства, оскільки в більшості держав світу вони особливо не виділяються.

Незважаючи на це, і перший, і другий вид результатів інтелектуальної творчої діяльності можна віднести до особливого інституту прав інтелектуальної власності, а саме – інституту прав на нетрадиційні об’єкти прав інтелектуальної власності. Звичайно, ця його назва є суто умовною і покликана лише підкреслити його відмінність від інститутів авторських і суміжних прав, патентних прав, а також прав на комерційні позначення.

Відмінні особливості прав інтелектуальної власності порівняно із правом власності на речі.

1. Об’єкт ІВ має нематеріальний характер. Результат творчості відрізняється від всіх інших немайнових благ тим, що об’єкт ІВ охороняються тільки лише отримали матеріальне втілення в матеріальному об’єкті (поки вірш у голові автора, він не охороняється. Охороняється – тільки коли він надрукований).

Предмет ЦП:

Майнові: речові, зобов’язальні, корпоративні.

Немайнові: пов’язані з майновими та не пов’язані.

Отже, менша кількість вчених вважає, що ПІВ належать до речових прав (пропрієнтарний). А більша кількість вважає, що це третій вид предмета ЦП – виключні права.

2. Через нематеріальність ці об’єкти не можуть бути знищені та зношені.

Інтелектуальні ресурси не є вичерпними на відміну від природний, трудових та інших.

3. У суб’єктів виникають як майнові, так і особисті немайнові права.

Майнові права ІВ – право на використання, право на розпорядження (а не володіння, користування, розпорядження).

4. Обмежений строк правової охорони майнових прав. Немайнові охороняються безстроково. Авторське право на вірш – строк життя автора плюс 70 р. Це обумовлено необхідністю розвитком науково-технічного прогресу.

5. Обмеженість охорони територією (якщо це авторське право – там, де створено вірш).

6. Право ІВ не залежить від права власності на матеріальний об’єкт, в якому втілено результат інтелектуальної діяльності. І навпаки.

Тобто авторське право на цю книгу не пов’язане з книгою – якщо ми купуємо книгу, то не купуємо право ІВ.

7. Об’єктом захисту виступає не сам об’єкт (не книга), а права на нього.

Або от таблиця:

Право інтелектуальної власності	Право речової власності
Ч. 2 ст. 418 ЦК розкриває зміст права інтелектуальної власності як елементу правосуб'єктності, вказуючи, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається ЦК та іншими законодавчими актами. Майнові права інтелектуальної власності є за своєю природою виключними (абсолютними) правами. Як зазначав В. А. Дозорців, виключні права – це принципово інша група прав, ніж право речової власності, яка виконує щодо нематеріальних об'єктів функції, аналогічні функціям права власності для матеріальних об'єктів. Виключні (абсолютні права) також мають специфічний зміст (правомочності щодо використання об'єкта інтелектуальної власності і заборони його використання іншим особам), відмінний від правомочностей, що входять до складу права речової власності.	А) Зміст права речової власності в цілому включає такі правомочності: 1) право на власну поведінку (право на здійснення права власності на власний розсуд); 2) право вимагати "від усіх і кожного" не створювати перешкод у здійсненні права власності (не порушувати його); 3) право звернутися до суду за захистом порушеного права власності з речовим позовом (віндикаційним, негаторним тощо). Б) Концепція ЦКУ з цього питання у ст. 319 фіксує, що зміст права речової власності у суб'єктивному значенні складається з 3 "прав" власника: · Право володіння - це юридична можливість фактичного впливу на річ. · Право користування - це юридична можливість видобувати корисні (споживчі) властивості речі. · Право розпорядження полягає в юридичній можливості власника визначати фактичну і юридичну долю речі.
Право інтелектуальної власності (а саме майнові, тобто виключні права) встановлюється лише на певний строк.Строки, протягом яких діють виключні права на результати інтелектуальної діяльності або засоби індивідуалізації, розрізняють залежно від виду об'єкта інтелектуальної власності або засобу індивідуалізації. Їх встановлює ЦКУ або спеціальне законодавство. Після закінчення певного строку, встановленого законодавством, зазначені об'єкти стають суспільним надбанням, тобто їх можна використовувати без згоди право володільця та виплати відповідної винагороди. До того ж виключне право на результат інтелектуальної діяльності обмежене у просторі, але слід дотримуватися особистих немайнових прав творців об'єктів інтелектуальної власності, які є невідчужуваними та діють безстроково.	Право речової власності (крім права власності, що встановлюється договором позики) не обмежене будь-яким строком. Цей строк може бути перерваний тільки у випадках, передбачених законом.
На окремі об'єкти (винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо) правова охорона встановлюється лише після кваліфікації пропозиції як винаходу чи іншого об'єкта та його державної реєстрації.	Встановлення звичайного права речової власності на матеріальний об'єкт спеціальної кваліфікації на потребує. Державна реєстрація права власності на матеріальні об'єкти необхідна лише у випадках, передбачених законом (нерухомості, транспортних засобів тощо).
Об'єктами права інтелектуальної власності можуть бути лише нематеріальні об'єкти - речі, які в римському приватному праві називались безтілесними. Тобто, об'єктами інтелектуальної власності є ідеї, образи, символи, думки, гіпотези тощо. Перелічені об'єкти можуть стати інтелектуальною власністю лише за умови, що вони здатні матеріалізуватися, втілитись у матеріальних носіях. Ідея, яка не здатна до такої матеріалізації, об'єктом права інтелектуальної власності не стає.	Найбільш суттєва відмінність між зазначеними правами власності полягає в тому, що звичайне право речової власності встановлюється на матеріальні об'єкти - предмети навколишнього середовища.
Суттєвою відмінністю є здатність об'єкта інтелектуальної власності до тиражування. Ідеї, образи, звуки, символи тощо мають здатність до багаторазового втілення в матеріальному об'єкті.Проте при цьому слід мати на увазі, що право інтелектуальної власності встановлюється і діє лише саме щодо цієї нематеріальної речі (ідеї, образи, символи, сполучення звуків тощо), а не щодо матеріальних носіїв, у яких втілено задум автора.	Об’єкти права речової власності не можуть тиражуватись, адже вони вже є предметами матеріального світу.

Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1812; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!