ІНТЕНСИВ «СТАН КУЛЬТУРИ У 30-ті РОКИ. РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ»
Ідеологізація культури. Найхарактернішою рисою, притаманною культурі України в 30-і роки, була її всеосяжна Ідеологізація. Культурні зрушення, що відбувалися в Радянському Союзі протягом довоєнних п'ятирічок, а саме: оволодіння грамотою мільйонами, формування нової генерації інтелігенції, розвиток науки, літератури, мистецтва - більшовицька партія розглядала як складові частини так званої «культурної революції», суть якої вона вбачала в утвердженні марксистського світогляду, подоланні впливу несумісних з ним ідеологій. Монополізувавши право на істину, сталінське керівництво нав'язувало суспільству надзвичайно убоге розуміння культури, звівши все багатство й різноманітність її функцій до обслуговування політичних цілей більшовизму. Ця обставина справила негативний вплив на культурні процеси в Україні, ускладнивши і спотворивши їх.
Освіта. У країні, де істотна частина населення не вміла читати й писати, успішна модернізація була неможливою без ліквідації неписьменності. Напередодні Другої світової війни масову неписьменність на території УРСР було майже подолано. Перепис населення, проведений у січні 1939 р., засвідчив, що лише 15% дорослих людей в Україні залишаються неписьменними. Досить швидко розвивалася шкільна освіта. Наприкінці другої п'ятирічки в Україні було здебільшого завершено перехід до обов'язкового початкового, а в містах - до загального семирічного навчання. Визрівали передумови для переходу до загальної середньої освіти в місті й семирічної в сільській місцевості.
|
|
|
Наприкінці 30-их років в українських школах стало обов'язковим вивчення російської мови, змінювалися українська графіка і граматика з метою наближення їх до російської. Ці зміни декретувалися вищим партійним керівництвом, були спрямовані на русифікацію населення і не мали нічого спільного з об'єктивними тенденціями розвитку культури.
Стан науки. У республіці в 30-і рр. дослідницьку діяльність вели відомі в СРСР і за кордоном наукові колективи. Вищою науковою установою була Академія наук УРСР, з 1930 р. очолювана О. Богомольцем. Наприкінці 30-их рр. у науково-дослідних установах України працювало майже 20 тис. наукових співробітників. У 1932 р. в Українському фізико-технічному інституті (УФТІ) уперше в Радянському Союзі було здійснене штучне розщеплення атома літію. У 1932 р. за ініціативою Є. Патона на базі електрозварювальної лабораторії було засновано Інститут електрозварювання АН УСРР. Колектив інституту розробив ефективний спосіб автоматичного електрозварювання під флюсом.
На 20-30-ті роки припадає наукова творчість талановитого вченого, винахідника Ю. Кондратюка. Його розробки з теорії космічних польотів були вже в 20-і роки використані спеціалістами радянського ракетобудування. Важливе значення для розвитку науки мали роботи біохіміка О. Палладіна, патологоанатома О. Богомольця, фізіолога Д. Воронцова, медиків В. ФІлатова, О. Корчак-Чепурківського, генетиків і селекціонерів М. Холодного, А. Сапєгіна і В. Юр'єва.
|
|
|
Як і інші категорії інтелігенції, вчені України (особливо ті, хто вів дослідницьку роботу ще з дореволюційних часів) зазнали жорстоких переслідувань. Жертвами сталінських репресій у 30-ті роки стали тисячі працівників наукових закладів і вишівських учених.
Література і мистецтво. 30-і роки були найтрагічнішими в новітній історії української літератури й мистецтва. Це десятиліття пройшло під знаком жорстокого переслідування діячів національної культури. їх незмінно зараховували до складу сфабрикованих органами ДПУ «контрреволюційних націоналістичних організацій». Зі 193 членів та кандидатів у члени спілки радянських письменників України, які були прийняті до неї під час першого письменницького з'їзду 1934 р., було репресовано 97. Загалом жертвами сталінських репресій стали близько 500 письменників, які жили і працювали в Україні. Це - четверта частина всіх репресованих літераторів у СРСР у 20-50-і роки. «Розстріляним відродженням» назвали дослідники цей період в історії української літератури.
|
|
|
Усі письменники у своїй творчості мали беззастережно триматися засад соціалістичного реалізму, що в практиці 30-их років означав художнє коментування сталінських «теоретичних положень», прославляння радянської дійсності. До тих, хто не міг чи не бажав пристосовуватися, застосовували репресії. Але незважаючи на величезний тиск репресивного апарату, українське художнє слово не вмерло. Подібні процеси відбувались і в театральному мистецтві, музиці, кіно, живописі, графіці, скульптурі тощо. Зазнали переслідувань сотні новаторів, що не змогли пристосуватися до системи адміністративно-директивного керівництва мистецтвом або стали жертвами наклепів.
У своєму прагненні встановити тотальний контроль над культурним життям України ідеологічно-репресивна машина не обминула й народну творчість, яка завжди була підґрунтям національного мистецтва. 30-і роки виявилися особливо трагічними для українського кобзарства й лірництва. У грудні 1934 р. майже триста кобзарів і лірників, які приїхали до Харкова на Республіканську олімпіаду, були вивезені за місто та розстріляні. Розпустили більшість самодіяльних і професійних творчих колективів - капел і ансамблів бандуристів. Залишились одиниці, «ідеологічні якості» котрих не викликали сумнівів.
Сотні керівників груп і найвизначніших професіоналів та аматорів було репресовано. Та попри всю складність і суперечливість умов кінця 20-30-х років культурний процес в Україні не згас І тривав, зберігши українську літературу і мистецтво, забезпечуючи прогрес у народній освіті, підготовці кадрів, науці.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 437; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!