II. Завдання національного виховання



Національне виховання - це процес соціальний в найширшому розумінні.

Основне завдання, яке стоїть перед педагогами в школах,-- формування в дітей та молоді системи цінностей і духовних, національної свідомості, чіткої патріотичної позиції, розвиток творчої всебічно розвиненої особистості, особистісного потенціалу, залучення кожної дитини до активної громадської діяльності, а також піклування про здоров'я кожної дитини.

 Важливим завданням ефективного національного виховання є формування педагогічної культури. Саме вчитель повинен володіти високим професіоналізмом, патріотизмом, високою психологічною культурою, бути інтелігентним і уважним. З цією метою в школах проходять педради, семінари, засідання за круглим столом, працюють майстерні педагогічного досвіду та методичні об'єднання класних керівників.

 Завдання національного виховання полягає і в оздоровчо-профілактичній роботі. Це профілактика шкідливих звичок та різних захворювань, проведення акцій,санпросвітньої роботи, робота волонітерів, санпостів та агітбригад. Постійне ведення роботи з неблагополучними сім'ями та важкими дітьми.

  Завдання педагогічного колективу для виховання національно свідомої людини , з власними ідеалами і поглядами полягає в тому, щоб школа була в якій діти відчували б себе : повноправними господарями, справжніми і громадянами своєї держави, патріотами, і інтелектуалами. А для цього кожен вчитель і класний керівник повинен тримати руку на пульсі інновацій в освіті.

Школа, педагог допомагають кожному учню так організовувати своє життя, навчання, поведінку, багатогранну діяльність, щоб він проймався народним світоглядом, українським патріотизмом, формував у собі гуманістичну спрямованість, моральну зрілість, громадянську позицію. Учень має бути не стільки об'єктом, скільки суб'єктом виховання, самотворення, самовдосконалення засобами як навчальних програм, позакласної виховної роботи, так і природного середовища, навколишньої дійсності, спілкування з людьми. Національною системою виховання створюються найсприятливіші психолого-педагогічні умови для вільного самовизначення і самоутвердження кожного учня, для самореалізації ним своїх задатків, нахилів, здібностей і можливостей [9].

III. Основні шляхи реалізації національного виховання

Сім'я, дитячий садок, школа, позашкільний заклад, ПТУ, вуз можуть успішно виконати виховні функції лише за умови цілеспрямованого й всебічного вивчення кожної дитини, учня, студента на всіх етапах їх життя.

Національне виховання нерозривно пов'язане з мовою, історією, культурою, традиціями, обрядами і звичаями народу. Важливо наповнити навчальний процес українознавчими предметами, подбати про створення відповідного мікроклімату у навчальних закладах. Необхідно домогтися, щоб кожен учень володів українською мовою, знав історію і культуру українського народу.

Основними шляхами реалізації концепції національного виховання є:

 - якісне оновлення змісту, форм і методів виховання;

 - розробка теоретико-методологічних основ безперервної системи національного виховання;

 - розробка та застосування оригінальних педагогічних технологій, нових підходів, виховних систем, які б відповідали потребам розвитку особистості, сприяли б розкриттю її талантів, духовно-емоційних, розумових і фізичних здібностей;

 - створення експериментальних центрів для опрацювання виховних інновацій, пропаганда передового досвіду новаторів виховної роботи;

 - гуманізація і гуманітаризація виховання дітей і молоді, перебудова і вдосконалення роботи існуючих навчально-виховних закладів, створення виховних закладів нового типу (різних форм власності);

 - вивільнення педагогіки виховання від зайвої уніфікації, політизації, тоталітаризму, ідеологізації, авторитаризму;

 - об'єднання зусиль державних і громадських інституцій у вихованні молоді, сприяння діяльності дитячих та юнацьких організацій;

 - залучення до виховної роботи висококваліфікованих і талановитих народних умільців, батьків, представників громадськості, національної еліти з науки, культури та мистецтва;

- організація та забезпечення педагогічного всеобучу батьків з
метою підвищення ефективності сімейного та родинного виховання;

- створення гнучкої, оперативної і злагодженої системи
науково-теоретичної і методичної підготовки і перепідготовки
педагогів; постійне оновлення та удосконалення її змісту, форм і
методів;

 - розвиток різноманітних дитячих і молодіжних об'єднань за інтересами, позашкільних освітньо-виховних закладів;

 - розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх самореалізації, пошук, розвиток та підтримка юних талантів і обдаровань, формування національної інтелектуальної еліти суспільства;

 - створення системи управління безперервним вихованням у районі, області, державі, визначення повноважень цих керівних органів;

організація вивчення культурної спадщини регіонів України, історії, літератури, фольклору, музики, театру, живопису, культурних зв'язків з народами інших країн [10].

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 481; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!