Шляхи і засоби реалізації національно виховання через формування національних і загальнолюдських духовних цінностей.



 

Всі компоненти духовності українського народу, як і йог матеріальної культури, становлять національні цінності, які є серцевиною освіти і виховання. У процесі реалізації національного виховання формується така система основних компонентів духовного світу особистості:

1. Національна психологія. Самобутність української національної психології обумовлена матеріальними чинниками, культурно-історичними обставинами (особливостями природи, території, економіки, культури тощо), природними особливостями українців (анатомічними, фізіологічними, генетичними та ін

2. Національний характер і темперамент. У навчально-виховній роботі педагог враховує, що національний характер і темперамент багатьох українців мають які нашарування, які історично не притаманні їм і виникли пі впливом чужорідних факторів, політичних віянь і установо . ідеологічних догм, принесених зовні. Такими нашаруванням" (тимчасовими в історії розвитку народу) у частини українців є: неповага до рідної мови, відчуття національної неповноцінності, недостатнє чуття єдності людей своєї нації, соборності всіх українських земель, примиренність і довготерпеливість явищ, які порушують цілісність, згуртованість народу, принижують його духовні, культурні цінності.

3. Національний спосіб мислення. Українська система виховання спрямована на те, щоб підростаючі покоління оволодівали усім багатством і різноманітністю засобів та прийомів мислення народу. Національна психологія, характер, свідомість і самосвідомість та інші складові духовності народу, трансформуючись у мисленні юнака чи дівчини, визначають їх самобутність, неповторність.

4. Народна мораль, етика. Національна система виховання забезпечує глибоке осмислення кожним учнем народних моральних та етичних положень. Народна мораль найкраще засвоюється у процесі безпосереднього включення дітей у працю, побут, виконання традицій, звичаїв, обрядів. Мораль народу (совість, правдивість, гідність, справедливість, чесність тощо) проймає всі грані життя, вона є його сутністю.

5. Народна естетика. Вона якнайтісніше пов'язана з народною мораллю. Національна система виховання історично виникла і утверджувалася в гармонійному взаємозв'язку з ідеями, принципами народної естетики. Виховуючи в учнів народні естетичні погляди, смаки, педагог пояснює, що, наприклад, будівництво і влаштування українського житла, садиби має традиційний національний естетичний колорит.

6. Народна правосвідомість (народна правотворчість, законотворчість, звичаєве право). У виховній роботі педагог домагається глибокого усвідомлення учнями того, що звичаєве право грунтується на національних і загальнолюдських моральних ідеях, нормах.

10. Національна свідомість і самосвідомість. Кожен громадянин суверенної України повинен мати свою національну свідомість і самосвідомість. Без духовного багатства, сконденсованого в цих поняттях, неможливий повноцінний внутрішній світ людини-громадянина. Національна свідомість формується всіма засобами рідної мови, історії, культури, мистецтва, народними традиціями і звичаями тощо. Надійним фундаментом, на якому успішно формується національна свідомість українців, є історична пам'ять, що зберігає кожну сторінку життя, боротьби рідного народу за соціальні, політичні і національні права на всіх етапах його розвитку.

У процесі формування української національної самосвідомості одночасно виховується і справжня любов до інших народів, повага до їхніх культур [10].

Висновки

У роки відродження в народній свідомості вирізблюється ідеал людини - громадянина суверенної України, який традиційно втілює в собі м'якість і ніжність вдачі, пісенність і музичність, доброту і милосердя, стійкість і незламність духу, вірність заповітам батьків і дідів та ін. Ці якості сучасного українця, його волелюбної душі і сонячної духовності є ніби ідеальним відображенням його буття, матеріальної основи життя, найбільших наших багатств - родючих чорноземів і розкішної природи України. Ідеали, інші духовні цінності рідного народу є водночас і загальнолюдськими цінностями. Виховання учнів в сучасній школі здійснюється в контексті національної і загальнолюдської культури, охоплює весь національно - виховний процес, ґрунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості, суспільства, держави і нації.

Нині особливо актуальним є фундаментальне методологічне положення видатного українського психолога Г.С.Костюка проте, що виховувати - означає проектувати поступове становлення якостей особистості і керувати здійсненням окреслиних проектів. Національна програма виховання є результатом проектно-цільової діяльності, що враховує найважливіші компоненти навчально-виховного процесу, а саме : діагностування ; визначення й проектування педагогічних завдінь ; моделювання і прогнозування ; проектування і планування , організая різних видів діяльсті з учнями ; моніториг динаміки рівня життєвої активності вихованців ; корекція (самокорекцію) та регуляцію (саморегуляцію) відхилень у їхньому розвитку ; аналіз та прогнозуваня виховних ситуацій.

 

 


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1082; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!