Онтологічна пантеїзація християнства
Своєрідною противагою тенденції антропологічного іманентизму є тенденція космічного пантеїзму чи онтологічного іманентизму.1 Згідно її суджень, не Бог перебуває в світі і охоплює його, а навпаки - світ перебуває в Бозі. Відтак, Бог не тільки існує разом зі світом, але водночас і поза ним. Така концепція "біполярності" Бога стала своєрідною формою пантеїзму (від гр. pan -все, en - в і theos - Бог; все в Бозі), в якій здійснюється синтез теїзму і деяких рис панентеїзму. Особливістю пантеїстичного розуміння Бога є те, що його уявляють іманентним і трансцендентним одночасно. Ця тенденція представлена двома напрямками.
Філософсько-онтологічна теологія.Філософсько-онтологічна чи екзистенціальна теологія розроблена в тритомній праці американського філософа й теолога П.Тілліха (1886-1965 pp.) "Систематична теологія", яка є своєрідною енциклопедією сучасної протестантської думки.
У своїй філософській теології П.Тілліх розійшовся в поглядах з неоортодоксами на одну з ключових теологічних проблем - проблему відношення людини до навколишнього світу. Це розмежування супроводжувалось різкою критикою християнської ортодоксії з ряду питань. Теолог був переконаний у тому, що християнська думка не може мати суттєвого значення для людини, якщо вона не дасть відповіді на питання, які ставить перед нею життя. Свою місію П.Тілліх вбачав саме у тому, щоб відновити гармонію між християнством і сучасним світом.
|
|
|
Цей модерністський захід богослов намагався здійснити за допомогою роз'яснення істинного смислу мови традиційного християнства. Криза сучасної релігії, на його думку, зумовлена дотриманням буквального тлумачення християнської мови, тоді як необхідно вдатися до її символічного розуміння. В результаті цього програму модернізації П.Тілліх зводить до двох завдань: а) ствердження символічної природи абсолютно всіх традиційних християнських понять; б) застосування філософської інтерпретації змісту цих понять відповідно до вимог часу. Прагнення примирити релігію з сучасним світом змушує мислителя стверджувати, що релігія складає внутрішній зміст духовного життя людини, всієї культури. Релігія є сутністю культури, підкреслював він, а культура виражає релігію.
Ідея єдності релігії зі світом зумовлена насамперед характером розуміння П.Тілліхом сутності Бога. Він задля того, щоб знайти золоту середину, критикує одночасно супранатуралістичні уявлення про Бога як про об'єктивну персоніфіковану силу, і натуралістичні спроби ототожнити Бога з природою.
Див.: Добреньков В.И. Современный протестантский теологический модернизм. - М., 1980.-С.126-181.
|
|
|
Тема 27. Християнство в контексті сучасності
753
Ідеальною позицією йому вдається біполярна концепція Бога, в якій теолог намагається синтезувати теїстичні елементи трансцендентності з пантеїстичними елементами іманентності і ствердити своєрідну діалектичну єдність між ними.
Бог розглядається П.Тілліхом як начало, котре знаходиться не поза світом, а всередині нього, іманентне світу, але в той же час відмінне від нього. Бог є творчою "основою буття", але він і дещо відмінний від того, основою чого виступає. Він є "буття як таке", тому всі кінечні істоти ніби перебувають у ньому, хоча й відрізняються від нього. Отже, Бог не є існуючим буттям, а скоріше особливою якістю буття взагалі, котру людина може відкривати у всіх речах, з якими вона стикається.1
Виходячи з цього нового образу Бога, П.Тілліх визначає релігію як порив, прагнення людини до "абсолютного", "безумовного", яке відкривається у вірі, коли людина охоплена "вищим інтересом". За допомогою розуму людина не може осягнути Бога. Саме одкровення - психічний акт осягнення "основи буття" в звичних речах і явищах світу.
Водночас П.Тілліх відкидає неоортодоксальну точку зору на несумісність розуму й одкровення, які, на його думку, не можуть перебувати в конфлікті, оскільки співвідносяться з різними глибинами однієї й тієї ж реальності. Теолог переконаний, що в одкровенні не може бути конфлікту між розумом і вірою, оскільки перший передує другій, а друга є досконалою реалізацією першого. Віра, як вищий інтерес, це -розум в екстатичному стані.
|
|
|
На основі розв'язання проблеми взаємовідносин віри і розуму П.Тілліх розглядає відносини філософії і теології, які на його думку, є взаємопов'язаними і взаємодоповнюючими, хоча й по-різному підходять до реальності, на різні методи спираються. Саме теологія має відповісти на ключові питання людського існування, які ставить філософія. Тому кожний теолог повинен мислити філософськи, філософ - теологічно. Отже, істинна філософія має бути філософською теологією.
Таким чином, намагаючись повернути християнство до світу і культури, П.Тілліх прагне створити теологію, яка б усунула традиційний для християнства розрив між "природним" і "надприродним".
Теологія "процесу".Однією з різновидностей сучасної протестантської секулярної філософської теології є теологія "процесу", яка виникла в середині XX ст. і поширилася в США та Англії. Вона базується на філософії неореалізму А.Уайтхеда і Ч.Хартшорна.
|
|
|
А.Уайтхед найбільш повно виклав свої уявлення про Бога та його відношення до світу в своїй основній праці "Процес і реальність" (1929 p.). Намагаючись подолати "подвійність" природи, він хоче представити її як єдність "подій" ("елементарних факторів чуттєвого досвіду" і вічних об'єктів або
1 Tillich P. Systematic Theology. - Vols. - Chicago, 1967. - P.237-263.
754
Розділ V. Релігія і сучасність
"чистих можливостей", "перехідних елементів у природі"). Розвиваючи думку про перехід "об'єктів" у "події-", філософ вбачає сутність процесу в безперервній актуалізації можливостей, котрі виступають як невидимі реальності та регулюють і спрямовують розвиток світу.
Уявлення про процес розвитку світу, як послідовний ланцюг реалізації можливостей, закладених в попередньому, неминуче веде, на думку Р.Уайтхеда, до визначення істоти, яка є джерелом безмежних можливостей і буття якої є незаперечним фактом. Ця істота є основою "вічних об'єктів" і всього актуального, вона ж - Бог. Функції Бога як творця полягають в тому, щоб надати речам мету і кінцеві мотиви, які лежать в основі процесу їх власної самотворчості.
Проте Бог як основа вічних об'єктів є лише "розум" Бога, взятий окремо від його тіла. "Тілом" же Бога є увесь світ в його цілісності. Подібна ідея приводить А.Уайтхеда до проголошення біполярної концепції Бога, який водночас є і первинне (нестворене), і вторинне (створене). Це дає змогу зробити висновок, що Бог і світ взаємозалежні один від одного у своєму існуванні: Бог творить світ тією ж мірою, якою світ творить Бога.1
Переглядаючи традиційні теїстичні уявлення, філософ твердить, що в своїй первинній природі Бог є трансцендентним, потойбічним по відношенню до світу, тоді як у вторинній - іманентним, посейбічним, оскільки сам світ є не що інше, як "фізичне тіло" Бога. Отже, Бог є одночасно і основою, і суб'єктом світового процесу.
Концепція Бога Ч.Хартшорна у своїх суттєвих рисах дуже близька до
концепції Бога А.Уайтхеда, хоча й не ідентична їй. На його думку, найбільш
послідовним і адекватним способом розуміння Бога є розгляд його сутності в
термінах двох протилежних аспектів - абстрактного і конкретного. Перший з них
характеризує божественну реальність з точки зору її вічності й незмінності,
абсолютності й безконечності, завдяки чому Бог є. Другий аспект характеризує її
з точки зору залежності від світового процесу і акцентує увагу на її випадковості,
відносності, плинності та різноманітності. Відтак, Бог, за Ч.Хартшорном,
одночасно є незмінним і плинним , причиною і наслідком. •
Ч.Хартшорн уявляє Всесвіт як єдиний і вічний процес, а Бога - як життя, що пронизує його. Тому своєю концепцією мислитель, з одного боку, солідаризується з пантеїзмом (Бог - іманентна істота, що включає в себе все), а з іншого - не пориває з теїзмом (божественна сутність є абсолютною) і виявляє своє прагнення до їх узгодження.
Згодом на основі ідей Ч.Хартшорна й А.Уайтхеда виникла теологія "процесу", найвідомішими представниками якої є американські богослови Ш.Огден і Д.Кобб. їх теологічні пошуки будуються на подібних триступеневих
Whitehead A. Process and Reality: an Essay in Cosmology. - New York, 1929. - P. 529.
Тема 27. Християнство в контексті сучасності
755
логічних схемах. Спочатку обидва доводять, що традиційна теїстична концепція Бога є безглуздою для сучасного світу, критикують її недоліки і намагаються з'ясувати причини її кризи. Потім вони переходять до обґрунтування тези, що віра в Бога властива і необхідна людині. Нарешті, ставиться завдання дати таке тлумачення природи Бога і його відношення до світу, щоб віра в Бога стала невід'ємною частиною повсякденного досвіду сучасної людини.
Ш.Огден розвиває свої ідеї в книзі "Реальність Бога та інші нариси" (1966 р.). На його думку, Бог іманентний до життя людини і присутній як в її почуттях (на екзистенційному рівні), так і в розумінні нею свого існування (на рефлективному рівні). Тому відсутність віри в Бога свідчить про неправильне усвідомлення людиною свого існування. Ось чому одне з головних завдань теології Ш.Огден вбачає в тому, щоб допомогти людям відшукати в їх реальному життєвому досвіді щось таке, що б свідчило про присутність Бога. Це завдання теологія може виконати лише за допомогою філософії.1
Новий теїзм, на думку теолога, потребує такої філософії, яка могла б представити Бога одночасно і як відносну, і як абсолютну реальність. Бог, за Ш.Огденом, не є світом, але в той же час він перебуває в тісному спілкуванні зі світом. В певному смислі світ є його тілом, його сферою дій. У своїй абстрактній ідентичності Бог незалежний від актуального світу, але в своєму конкретному існуванні він включений у світ і відчуває його вплив.
Теологічна концепція Дж.Кобба подається в його праці "Християнська природнича теологія" (1967 p.), вона мало чим відрізняється від концепції Ш.Огдена. Дж.Кобб теж вважає, що оскільки Бог традиційного християнства не відповідає досвіду і стилю життя сучасної людини, то він "помирає". Солідарний він і з теологічною програмою оновлення християнства Ш.Огдена, ідеєю створення нового виду теїзму, в необхідності виразити образ Бога в поняттях світської свідомості, а не міфологічні мови.
Дж.Кобб також прагне знайти в повсякденному життєвому досвіді людини дещо таке, що може бути позначене поняттям "Бог". Таким він вважає властивий кожному "поклик вперед". Теолог враховує те, що життя людини може бути представлене у вигляді безперервного процесу постановки і досягнення мети. Спочатку він дає екзистенціальне (феноменологічне) визначення Бога, а вже потім хоче знайти його онтологічну основу в об'єктивній реальності.
Говорячи про взаємовідносини Бога й світу, Дж.Кобб зазначає, що світ не існує поза Богом і без нього, але в той же час світ не є Богом чи частиною Бога. Бог як енергія, як життя космічного простору, постійно втілює самого себе в своєму безперервному творінні світу й доти входить в нього, доки створений ним
Ogden S. Toward a New Theism // Theology in Crisis: A Colloguium on the Credibility of God.-M.C, 1967.-P.12.
756
Розділ V. Релігія і сучасністьА
світовий порядок не стає його "тілом".1
На цій основі представники теології "процесу" вважають, що віра щ> панентеїстичного Бога проявляється в різних творчих актах людини, які охоплюють майже всю сферу її життєдіяльності. Релігія ж розглядається тут як основа людської діяльності оскільки в ній реалізується божественна мета й задум. Космополітичний Бог, на думку Ш.Огдена й Дж.Кобба, вимагає від людини не підпорядкування, а вільних творчих прагнень і дій. Відтак, релігія, об'єктом якої виступає такий Бог, є релігією звільнення, розкріпачення людини, релігією, яка закликає її до вільної активної творчої діяльності.
Визначаючи світ як "плоть", як "тіло" Бога, теологи "процесу" філософське, наукове й художнє пізнання характеризують як пізнання самого Бога. Звідси робиться висновок, що філософія, наука і релігія мають об'єктом одну й ту ж істину - Бога. Відтак теологія, філософія і наука повинні доповнювати одна одну. Подібні думки свідчать про те, що Ш.Огден і Дж.Кобб настільки насичують філософією теологію, що вона фактично зливається з нею.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 484; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!