Класифікація АПВ. Основні вимоги до пристроїв АПВ



АВТОМАТИЧНЕ ПОВТОРНЕ ВМИКАННЯ (АПВ)

Призначення АПВ

Багаторічний досвід експлуатації ліній електропередачі показав, що значна частина коротких замикань (КЗ), викликаних перекриттям ізоляції, схлестуванням проводів і іншими причинами, під час досить швидкому вимкненні ліній релейним захистом самоусувається. У цьому випадку електрична дуга, що виникла в місці КЗ, гасне, не встигнувши викликати істотних руйнувань, що перешкоджають повторному включенню лінії під напругу. Такі ушкодження, що самоусуваються, прийнято називати нестійкими. Статистичні дані про пошкоджуваність ліній електропередачі за тривалий період експлуатації показують, що частка нестійких ушкоджень досить висока і складає 50–80%.

З огляду на те, що відшукання місця ушкодження на лінії електропередачі шляхом її обходу вимагає тривалого часу і, що багато ушкоджень носять нестійкий характер, звичайно після ліквідації аварій оперативний персонал робить опробування лінії шляхом її повторного ввімкнення під напругу. Цю операцію називають повторним увімкненням лінії під напругу. Лінія, на якій відбулося нестійке ушкодження, під час повторного ввімкнення залишається в роботі. Повторні ввімкнення при нестійких ушкодженнях прийнято називати успішними.Рідше на лініях виникають такі ушкодження, як обриви проводів, тросів або гірлянд ізоляторів, падіння або поломка опор тощо. Такі ушкодження не можуть самоусунутись і тому їх називають стійкими. При повторному ввімкнені лінії, на котрій відбулося стійке ушкодження з коротким замиканням, лінія знову вимикається захистом. Тому повторні ввімкнення ліній при стійких ушкодженнях називають неуспішними. Повторне не автоматичне увімкнення ліній на підстанціях з постійним оперативним персоналом або на телекерованих об'єктах займає кілька хвилин, а на підстанціях не телемеханізованих і без постійного оперативного персоналу 0,5 – 1 година і більш. Тому для прискорення повторного увімкнення ліній і зменшення часу перерви електропостачання споживачів широко використовуються спеціальні пристрої автоматичного повторного увімкнення (АПВ).

Час дії АПВ звичайно не перевищує декількох секунд. Тому вони при успішному увімкненні швидко подають напругу споживачам, що не в змозі забезпечити оперативний персонал. Відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) АПВ обов'язково застосовується на всіх повітряних і змішаних (кабельно–повітряних) лініях напругою 1000 В та вище. Успішність дії АПВ досить висока і складає в мережах різної напруги 50–90%. Автоматичне повторне ввімкнення відновлює нормальну схему також і в тих випадках, коли вимкнення вимикача відбувається внаслідок помилки персоналу або помилкової дії релейного захисту.

Найбільш ефективне застосування АПВ на лініях з одностороннім живленням, тому що в цих випадках кожна успішна дія АПВ відновлює живлення споживачів і запобігає виникненню аварії внаслідок припинення живлення споживачів електроенергією.

У кільцевих мережах вимкнення однієї з ліній не приводить до перерви живлення споживачів. Однак і в цьому випадку застосування АПВ доцільне, тому що прискорює ліквідацію ненормального режиму і відновлює нормальну схему мережі, при якій забезпечується найбільш надійна й економічна робота.

Досвід експлуатації показав, що нестійкі КЗ часто бувають не тільки на повітряних лініях, але і на шинах підстанцій. Тому на підстанціях, обладнаних швидкодійним захистом шин, також застосовуються АПВ, що здійснює повторну подачу напруги на шини у випадку їхнього вимкнення релейним захистом. Автоматичне повторне ввімкнення шин має високу успішність і ефективність, оскільки кожен випадок успішної дії запобігає аварійному відключенню цілої підстанції або її частини.

Пристроями АПВ оснащуються також усі поодиноко працюючі трансформатори потужністю 1000 кВА і більше, а також трансформатори меншої потужності, що живлять відповідальне навантаження. Автоматичне повторне увімкнення трансформаторів виконується у випадку вимкнення трансформатора резервним захистом. Повторне увімкнення при ушкодженні самого трансформатора, коли він вимикається основними захистами від внутрішніх ушкоджень, як правило, не виконується.

Успішність дії АПВ трансформаторів і шин так само висока, як і повітряних ліній, і становить 70–90%.

У ряді випадків АПВ успішно використовуються на кабельних і на змішаних кабельно–повітряних тупикових лініях 6–10 кв. При цьому, незважаючи на те, що ушкодження кабелів бувають, як правило, стійкими, успішність дії АПВ складає 40–60%. Це пояснюється тим, що АПВ відновлює живлення споживачів при нестійких ушкодженнях на шинах, при вимкненні ліній унаслідок перевантаження, при помилкових і неселективних діях захисту.

Застосування АПВ дозволяє в ряді випадків спростити схеми релейного захисту і прискорити вимкнення КЗ у мережах високої напруги, що також є позитивною характеристикою цього виду автоматики.

Класифікація АПВ. Основні вимоги до пристроїв АПВ

В експлуатації застосовуються наступні види АПВ:

§ трифазні, які здійснюють увімкнення трьох фаз вимикача після їхнього вимкнення релейним захистом;

§ однофазні, які здійснюють увімкнення однієї фази вимикача, відключеної релейним захистом від однофазних КЗ;

§ комбіновані, які здійснюють увімкнення трьох фаз (під час міжфазних ушкодженнях) або однієї фази (при однофазних КЗ).

Трифазні АПВ у свою чергу підрозділяються на кілька типів:

§ прості (ТАПВ);

§ швидкодійні (ШАПВ);

§ з перевіркою наявності напруги (АПВНН);

§ з перевіркою відсутності напруги (АПВВН);

§ з очікуванням синхронізму (АПВОС);

§ з уловлюванням синхронізму (АПВУС).

За видом устаткування, на яке дією АПВ повторно подається напруга, розрізняють:

§ АПВ ліній;

§ АПВ шин;

§ АПВ трансформаторів;

§ АПВ двигунів.

По числу циклів (кратності дії) розрізняють:

§ АПВ однократної дії;

§ АПВ багатократної дії.

Пристрої АПВ, що здійснюються за допомогою спеціальних релейних схем, називають електричними, а вбудовані у вантажні або пружинні приводи – механічними.

Схеми АПВ, застосовувані на лініях і іншому устаткуванні, в залежності від конкретних умов, можуть істотно відрізнятися одна від одної. Однак усі вони повинні задовольняти наступним вимогам:

§ схеми АПВ повинні приходити в дію при аварійному вимкненні вимикача (або вимикачів), що знаходився в роботі. У деяких випадках схеми АПВ повинні відповідати додатковим вимогам, при виконанні яких дозволяється пуск АПВ, наприклад, при наявності або, навпаки, при відсутності напруги, при наявності синхронізму, після відновлення частоти тощо;

§ схеми АПВ не повинні приходити в дію при оперативному вимкненні вимикача персоналом, а також у випадках, коли вимикач вимикається релейним захистом відразу ж після його увімкнення персоналом, тобто при увімкненні вимикача на к. з., оскільки ушкодження в таких випадках, як правило, є стійкими. У схемах АПВ повинні також передбачатися можливість заборони дії АПВ при спрацьовуванні основних захистів. Так, наприклад, не допускається дія АПВ трансформаторів при внутрішніх ушкодженнях у них. В окремих випадках не допускається дія АПВ ліній при спрацьовуванні диференційного захисту шин;

§ схеми АПВ повинні забезпечувати визначену кількість повторних включень, тобто діяти з заданою кратністю. Найбільше поширення одержали АПВ однократної дії. Застосовуються також АПВ двократної дії, а в деяких випадках і трьохкратної дії;

§ час дії АПВ повинен бути мінімально можливим, для того щоб забезпечити швидку подачу напруг споживачам і відновити нормальний режим роботи. Найменша витримка часу, з якою працюють АПВ на лініях з одностороннім живленням, приймається 0,3–0,5 с. Разом з тим, у деяких випадках, коли найбільш ймовірні ушкодження, викликані накидами і торканнями проводів пересувними механізмами, доцільно для підвищення успішності АПВ приймати збільшені витримки часу;

§ схеми АПВ повинні автоматично забезпечувати готовність вимикача, на який діє АПВ, до нової дії після його увімкнення.


Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1445; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!