Провідні балети Ростислава Захарова
Біографія та загальна характеристика творчості Ростислава Володимировича Захарова
Дослідження біографії Ростислава Захарова
Ростислав Володимирович Захаров - радянський балетмейстер, режисер і педагог. Народний артист СРСР (1969). Доктор мистецтвознавства (1970). Лауреат двох сталінських премій першого ступеня (1943, 1946). Член ВКП(Б) з 1951 р.
Захаров Ростислав Володимирович народився 25 серпня 1907 р. в Астрахані. Балетмейстер і режисер, народний артист, професор мистецтвознавства. В 1926 р. закінчив Ленінградське хореографічне училище, в 1932 - драматичне відділення Ленінградського технікуму сценічних мистецтв (майстерна Л.С. Вівьена), в 1948 - режисерський факультет Ленінградського театрального інституту (клас проф. Б.В. Зона).
У 1926 р. Р. Захаров закінчив училище і став солістом Харківського, а потім Київського театру опери та балету, де пропрацював до 1929 р. У ці роки починається і його самостійна балетмейстерська діяльність.
Двадцяті роки - час інтенсивних пошуків по створенню сучасного репертуару, нових форм балетного спектаклю. Захаров - активний учасник цього загального руху. Загострення інтересу до балетмейстерської практики змушує молодого хореографа вступити до Ленінградського театрального технікуму на режисерське відділення.
В 1934-1936 рр. працює балетмейстером Ленінградського театру опери та балету ім. Кірова. В 1936-1939 рр. керівник балетної трупи, в 1936-1956 рр. - балетмейстер і оперний режисер Великого театру (Москва) [24].
|
|
|
Під час війни коллектив ГАБТ разом з Р.В. Захаровим був удостоєний сталінської премії першого ступеня, який був переданий до Фонду оборони.
Серед балетів, поставлених Захаровим, «Бахчисарайський фонтан» заклав основи сучасної хореографії. Він йшов в постановці Захаровим у Ленінграді, Москві, Будапешті, Токіо, Белграді, а також «Кавказький полонений» Асаф'єва, «Мідний вершник», «Червона квітка», «Попелюшка».
Як оперний режисер поставив опери «Руслан і Людмила» Глінки, «Кармен» Бізе, «Вільгельм Тель» Россіні [18].
З 1927 р. займається педагогічною роботою, в 1946-1949 рр. працює директором і художнім керівником Московського хореографічного училища. З 1946 р. очолює кафедру хореографії в ГІТІС. Одержує професорську ступінь. Серед його учнів І.В. Смірнов, Н. Кірадмієва (Болгарія) І. Блашек (Чехія) та інші.
Р.В. Захаров помер в Москві 15 лютого 1984 р. Похований на Ваганьковському кладовищі.
Досягнення та перемоги Ростислава Захарова
Захаров поставив протягом 1930-1950-х рр. ряд балетів, переважно на сюжети літературних творів: «Втрачені ілюзії» (за романом Бальзака, 1936) і «Кавказький бранець» (1938) - обидва з музикою Б.В. Асаф'єва, Мідний вершник (музика Р.М. Глієра, 1949) та ін. Володіючи режисерським хистом, домагався драматургічної стрункості, логіки розвитку характерів, придумував (особливо в пізніх спектаклях) вражаючі постановочні ефекти, такі, як повінь в «Мідний вершник», сцени казкових перетворень в «Попелюшка» (музика С.С. Прокоф'єва, 1945).
|
|
|
Слабкістю його був недолік танцювальної фантазії, заперечення власної виразності танцю. Тому до кінця 1950-х р., коли в радянський балет прийшло нове покоління балетмейстерів (Ю.М. Григорович, І.Д. Бєльський та ін.), виник гострий конфлікт. Захаров залишався вірний «драм балету» і навіть оголошував його єдиним балетним жанром, що відповідають принципам мистецтва.
Послідовно відстоював свої ідеї в багатьох книгах і статтях, а також - як викладач - на заснованому ним в 1946 балетмейстерському факультеті Московського Державного інституту театрального мистецтва (ГИТИС) [24].
Нагороди та премії Ростислава Володимировича Захарова:
. Сталінська премія першого ступеня (1943) - за роботу в оперному спектаклі «Вільгельм Телль» Дж. Россіні.
. Сталінська премія першого ступеня (1946) - за постановку балетної вистави «Попелюшка» С.С. Прокоф'єва.
|
|
|
народний артист РСФСР (1951).
народний артист Казахської РСР (1958).
народний артист СРСР (1969).
Постановки в Ленінградському Театрі опери та балету ім.Кірова:
«Бахчисарайський фонтан» Б.В. Асаф'єва, 1934
«Втрачені ілюзії» (за романом О. Бальзака) Б.В. Асаф'єва, 1936
«Мідний вершник» Р.М. Глієра, 1949
«Червоний мак» Р.М. Глієра, 1949
«В порт увійшла Росія» В.П. Соловйова-Седого, 1964
Танці в опері «Гугеноти» Дж. Мейєрбер, 1935
Постановки Ростислава Володимировича Захарова в Великому театрі
Балети:
«Бахчисарайський фонтан» Б.В. Асаф'єва, 1936, 1944, 1954
«Кавказький бранець» Б.В. Асаф'єва, 1938
«Дон Кіхот» Л. Мінкуса, 1940
«Тарас Бульба» В П. Соловйова-Сєдого, 1941
«Попелюшка» С.С. Прокоф'єва, 1945
«Панянка-селянка» Б.В. Асаф'єва, 1946
«Мідний вершник» Р.М. Глієра, 1949
«Ніч на Лисій горі» на музику М.П. Мусоргського, 1951
Опери:
«Руслан і Людмила» М.І. Глінки, 1937
«Вільгельм Телль» Дж. Россіні, 1942
«Кармен» Ж. Бізе, 1943
Танці в операх:
«Піднята цілина» І.І. Дзержинського, 1937
«Руслан і Людмила» М.І. Глінки, 1939, 1942, 1945
«Травіата» Дж. Верді, 1942, 1943
«Євген Онєгін» П.І. Чайковського, 1942, 1943
«Аїда» Дж. Верді, 1951
«Сорочинський ярмарок» М.П. Мусоргського, 1952
«Джаліль» Н.Г. Жиганова, 1959
«Війна і мир» С.С. Прокоф'єва, 1969
|
|
|
З 1927 р. працював як педагог. В 1945-1947 рр. директор і художній керівник Московського хореографічного училища. Викладав на заснованому їм в 1946 балетмейстерському факультеті Московського Державного інституту театрального мистецтва імені А.В. Луначарського. З 1951 р. професор. Серед його учнів - ряд відомих балетмейстерів Росії (Хаджісмел Петрович Варзієв - заслужений діяч мистецтв РФ і ін.). також серед учнів Г.Р. Валаматзаде, Е.Я. Чан-га, И.В. Смирнов, Ан Сон Хи (КНДР), Н. Кираджиева (Болгарія), И. Блажек (Чехословакія) и др.
Ростислав Володимирович Захаров є автором книг:
«Мистецтво балетмейстера», 1954 р.;
«Записки балетмейстера», 1976. р.;
«Слово про танець», 1977 р.;
«Твір танцю. Сторінки педагогічного досвіду», 1983 р.;
«Твір танцю. Сторінки педагогічного досвіду», 1989 р.; [15, С. 175 ̶ 181].
У 1954 р. вийшла в світ книга Захарова «Мистецтво балетмейстера». У ній він узагальнює розроблені ним методи, прийоми, дає теоретичні основи роботи балетмейстера над спектаклем. Розмовляючи з читачем, Р.В. Захаров розповідає в книзі про становлення радянської хореографії, про особливості балетного театру і професії балетного артиста, про створення балетного спектаклю, про роботу з видатними майстрами радянської хореографії М. Семеновой, Г. Улановой, А. Єрмолаєвим, К. Сергєєвим - над образами, про свою педагогічну діяльність та про провідних педагогів-хореографів.
Провідні балети Ростислава Захарова
Серед балетів, які поставив Захаров Ростислав Володимирович «Бахчисарайський фонтан» (поклав початок радянській хореографічній «Пушкініади». «Бахчисарайський фонтан» йшов в постановці в Ленінграді, Москві, Будапешті, Токіо, Хельсінкі, Белграді та ін.). [24]
Перша значна робота Захарова - балет «Бахчісарайский фонтан» (музика Б.В. Асаф'єва), здійснений ним у співдружності з режисером С.Е. Радловим в Ленінградському Театрі опери та балету в 1934. Ця постановка залишилася його найкращою роботою, балет ставився у всіх театрах опери та балету СРСР і за кордоном. «Бахчисарайський фонтан» може вважатися зразком вистави в жанрі «драм балета», тобто хореографічної вистави, побудованого за законами драматичної п'єси.
«Бахчисарайський фонтан» - балет Бориса Асаф'єва в чотирьох діях, поставлений балетмейстером Ростиславом Володимировичем Захаровим в 1934 р. за мотивами однойменної поеми Олександра Сергійовича Пушкіна.
Композитор Борис Асаф'єв був ідеологом напряму хореодрами в балеті 30-х р. XX ст. Микола Волков оформив у 1932 р. своє лібрето у композиційну форму - балетну п'єсу. Режисер С.Е. Радлов створив міцну драматургічну основу, виразним засобом якої стала мова жестів - пантоміма. Балетмейстер Р.В. Захаров вивчав систему Станіславського, він також наполіг на додаванні сцен: польського акту, повернення Гірея після набігу на Польщу (II акт), танці татарських воїнів (IV дія) і страти Зареми. На його прохання в балеті з'явився новий герой - Гірей. У драмбалеті особливе значення мала зображальність танцювальної мови танцівника-актора, кожна поза і жест якого отримували смислове навантаження.
Ми прагнемо будувати хореографічний спектакль, як драматична дія, де кожен танець несе в собі сенс і подальший розвиток дії.
Захаров був зачарований поетичним змістом і духовною красою образу Марії у виконанні Уланової.
«…Мені хотілося вдихнути живу душу в пушкінські образи на балетній сцені, для мене почалася нова хореографія…» - Г.С. Уланова.
Алла Шелест створила глибокий драматичний образ Зареми, в якому пристрасно звучав протест проти насильства влади гарему, який відповідав мовчазної протесту польської полонянки Марії.
Дует Зареми - Вечесловой і Марії - Уланової увійшов в історію балету, як зразок виразності і творчої взаємодії партнерів на сцені [6, с. 251].
Так і в наступному балеті «Втрачені ілюзії» Захаров і Асаф'єв взяли за літературну основу всесвітньо відомий роман Оноре де Бальзака.
Варто нагадати надзвичайно цікаве застосування прийому лівої діагоналі в балеті Р. Захарова «Бахчисарайський фонтан», де в останній дії («Татарський танець») татари на чолі з Нуралі у жорстокому, дикому, нестримному танці наче змітають усе на своєму шляху. На превеликий жаль, в українській народно-сценічній хореографії такого яскравого взірця використання цього напрямку не маємо, шкода, бо цей прийом у поєднанні зі спокійними вертикальними та горизонтальними спрямуваннями може ужити різким контрастом.
Принципи побудови балетного спектаклю і роль балетного артиста в створенні хореографічного образу - ось що перш за все цікавило молодого балетмейстера. Він почав розробляти свій метод створення спектаклю, що включає визначення ідейно-художніх задач твору, а потім самостійну роботу артистів над ролями, хореографічну режисуру. Дуже важливої в творчому плані була зустріч Р.В. Захарова з Б.В. Асаф'євим. Створення балету «Бахчисарайській фонтан» поклало початок новому етапу в радянському хореографічному мистецтві [14].
Завдяки зусиллям Захарова в 1946 р. в Державному інституті театрального мистецтва (ГІТІС) була створена кафедра хореографії. Ростислав Володимирович дбайливо плекав своє дітище - створював навчальні програми, методичні посібники, запрошував до викладання великих фахівців, готував підручники. Його перу належать шість книг з конкретними практичними порадами і роздумами про природу професії. У них - настанови Захарова своїм учням: хореографам, виконавцям, педагогам і критикам, яких він називав помічниками і друзями хореографів та артистів.
Сторіччю Ростислава Володимировича Захарова присвятили науково-практичну конференцію Великий театр Росії, РАТІ ̶ ГІТІС, Московська академія хореографії та журнал «Балет». У розмові брали участь хореографи, викладачі, балетні критики, колишні учні Ростислава Володимировича - російські і зарубіжні. Московська академія хореографії, яку Захаров очолював у післявоєнні роки, на два дні надала свій навчальний театр. Але раніше розмов був концерт, складений з номерів у постановці майстра і випускників створеного ним балетмейстерського факультету. У пролозі показали унікальний фільм, знятий ще за життя Захарова, - з екрана він розповідав про те, як працював над своїми виставами і проводив заняття зі студентами-балетмейстера.
Балетмейстерська, педагогічна і наукова творчість Р.В. Захарова забезпечувала спадкоємний зв'язок нашого сучасного хореографічного мистецтва з кращими традиціями російського балету.
Для творчості Захарова характерне звернення до ідейно-значимих сюжетів, підсилює роль драматургії, засобів реалістичної характеристики балетних образів.
Той великий досвід, який Ростислав Володимирович накопичував протягом усього свого творчого життя як артист, педагог, хореограф привів його до думки про необхідність створення бази для вищої балетмейстерської освіти.
Дата добавления: 2021-02-10; просмотров: 71; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!