ДО СКЛАДАННЯ СТУДЕНТСЬКОГО ГЕРБАРІЮ
MIHICTEPCTBO ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА МЕДИЧНОЇ БІОЛОГІЇ, ГЕНЕТИКИ
ТА ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ БОТАНІКИ
НАВЧАЛЬНИЙ
ПОСІБНИК
до польової практики
з фармацевтичної ботаніки
для студентів ІІ курсу
за спеціальністю
"фармація"
Чернівці
2013
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Польова практика для студентів фармацевтичного факультету – невід'ємна і важлива складова курсу "Фармацевтична ботаніка". Впродовж практики студенти не лише закріплюють теоретичні знання і практичні навички, одержані ними в навчальних аудиторіях, але й вчаться застосовувати набуті знання. Вони оволодівають навичками роботи з визначниками рослин, вивчають природні запаси лікарської рослинної сировини, опановують методику та техніку гербаризації рослин, ознайомлюються з різними умовами існування рослин та пов'язаними з ними фітоценозами.
1. Основні організаційні засади
Польова практика з ботаніки для студентів 2 курсу проводиться у природних умовах та в навчальних аудиторіях, а також на базі ботанічного саду ЧНУ впродовж другого семестру.
2. Мета та завдання практики:
• закріпити теоретичні знання з морфології, систематики та екології рослин;
• оволодіти методикою і технікою гербаризації, правилами оформлення гербарію;
• оволодіти навичками роботи з визначниками, вміти визначати рослини;
|
|
• набути навичок по вивченню запасів лікарської рослинної сировини;
• практично ознайомитись з різними умовами існування рослин та пов'язаними з ними фітоценозами;
• ознайомитись з біологічними та морфологічними особливостями видів, які використовуються в медицині;
• вміти розпізнавати лікарські рослини району практики;
• ознайомитись з різними морфологічними типами рослин світової флори, культурними та лікарськими рослинами, представленими в колекціях відкритого та закритого грунту ботанічного саду ЧНУ.
2.1. Для ефективного проходження практики студенти повинні:
2.2.1. ЗНАТИ:
• морфологічні ознаки, які є діагностичними при визначенні рослин;
• будову і функції вегетативних та генеративних органів рослин;
• систематику рослин, ії значення;
• основні таксономічні категорії і таксономічні одиниці (таксони) рослин;
• поділ рослин на вищі і нижчі, риси їхньої організації, характерні ознаки;
• особливості будови та процесів життєдіяльності вищих рослин, їх поділ на відділи, класи, підкласи, порядки, родини;
• основних представників родин вищих рослин, що мають медичне значення, їх систематичне положення, латинські назви, морфологію, відмінні ознаки близьких видів;
|
|
• географічне поширення; екологічну, медичну, господарську характеристики; періоди цвітіння та плодоношення лікарських рослин;
• правила збору і обробки лікарських рослин, а також зберігання лікарської рослинної сировини.
2.2.2. УМІТИ:
• робити морфологічний аналіз рослин;
• систематизувати рослини, визначати видову й родову їхню приналежність;
• визначати філогенетичні зв'язки рослин, які мають медичне значення;
• визначати в природі лікарські рослини в різних типах рослинності (ліс, поле, луки, болото);
• працювати з отруйними рослинами (у лабораторії і в природі);
• заготовляти, сушити і зберігати лікарську рослинну сировину;
• визначати тотожність лікарських рослин у природі та в зразках гербарію.
3. Під час проходження практики студенти повинні закріпити і набути навички:
• проведення морфологічного аналізу рослин;
• визначення рослин, користуючись визначниками;
• гербаризування рослин;
• розпізнавання лікарських рослин за сукупністю діагностичних ознак, як на
живих, так і на гербаризованих зразках;
• проведення заготівлі лікарської рослинної сировини;
|
|
• диференціювання найважливіших таксонів покритонасінних;
• визначення структури рослинних угруповань та впливу на них зовнішнього
середовища;
• виявлення еволюційних взаємозв'язків та основних напрямків еволюції рослинних таксонів.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО СКЛАДАННЯ СТУДЕНТСЬКОГО ГЕРБАРІЮ
Кожний студент особисто за час польової навчальної практики з ботаніки повинен зібрати, оформити і здати систематичний гербарій в обсязі не менше 30 видів лікарських насінних і спорових рослин.
Гербарій (від латинського слова hеrbа – трава) є колекцією висушених, визначених і відповідно змонтованих рослин. Збирання гербарію має своїм завданням практично ознайомити студентів з різноманітністю рослинного світу, закріпити теоретичні знання з морфології, систематики та екології рослин, познайомити у певній мірі з методикою польових ботанічних досліджень.
Гербарій треба збирати під час цвітіння та плодоношення рослин. Поряд з надземною частиною кожна загербаризована рослина повинна мати і підземну частину (крім дерев і кущів). Тільки в окремих випадках можна збирати рослини в неквітучому стані.
|
|
Збирання рослин бажано розпочати навесні і продовжувати протягом вегетаційного періоду. Слід мати на увазі, що рослини (проліска, анемона, ряст, зірочки) цвітуть рано навесні. Це – ефемероїди, вони швидко закінчують вегетацію і до початку навчальної практики вже будуть у стані, непридатному для гербаризації. Найкращим періодом збирання рослин є кінець травня-червень.
ЕКСКУРСІЙНЕ СПОРЯДЖЕННЯ ДЛЯ ЗБИРАННЯ,
СУШІННЯ І ГЕРБАРИЗАЦІЇ РОСЛИН
|
|
|
|
|
|
Приступаючи до гербаризації, студент повинен мати обладнання (рис.1), а саме:
1. Екскурсійну папку з картону чи фанери розміром 50×34 см для збирання рослин. Фанерні (картонні) обкладинки папки повинні мати по чотири отвори для стягування шнуром чи тасьмою.
2. Сушильний папір у кількості 300-500 подвійних аркушів (для сушіння придатний тільки непроклеєний папір – обгортний, шпалерний, старі газети). Розмір складеного вдвоє паперу 42×28 см.
3. Гербарні преси (рами, натягнуті дротяною сіткою) або ж дірчасті листи фанери. За розміром вони на 2-3 см більше аркушів сушильного паперу.
4. Шнур або тасьма (10 м).
5. Білий папір (100 аркушів) розміром 42×28 см – для монтування засушених рослин.
6. Картонна папка розміром 43×29 см для складання готового гербарного матеріалу.
7. Складний ніж і залізна копачка (або невелика стамеска) для викопування рослин.
8. Складна лупа, пінцет, препарувальні голки.
9. Записна книжка або блокнот для запису спостережень під час екскурсій.
10. Чисті етикетки розміром 8×14 см (рукописні або друковані).
11. Бланки для геоботанічного опису лучного та лісового ценозів.
ВИБІР МІСЦЕВОСТІ ТА КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ДЛЯ ЗБИРАННЯ РОСЛИН. МЕТОДИКА ВІДБОРУ ГЕРБАРНИХ ЗРАЗКІВ
Збирання рослин слід проводити у ясну погоду, після спадання роси. Зібрані після дощу або вранці (з росою) вони погано висихають або чорніють під час сушіння. У викопуваних екземплярах слід добре очищати підземну частину від землі. Рослини для гербарію беруть типові за розміром для даного виду. Дрібні слід брати в кількості 3-5, великі під час закладання в сушильний папір відповідно згинають один або два рази у вигляді літери “Z”, щоб вмістилися в аркуші паперу (рис.2). У випадках, коли рослина дуже велика і згинати її недоцільно, беруть тільки характерні частини – відрізки пагонів з листками, квітконосний пагін з суцвіттям, квітками тощо. Для визначення деяких рослин, крім квіток, обов'язково треба мати плоди (наприклад, рослини з родин Осокові, Айстрові, Бобові, Селерові та ін.).
Зібрані рослини укладають у папку із сушильним папером у свіжому незів'ялому стані, при цьому їх необхідно старанно розправити і покласти робочу етикетку, в якій вказують місце збирання, умови місцезростання, дату, прізвище збирача. Частини рослини, що налягають одна на одну, корисно перекладати стрічками сушильного паперу. Перед сушінням екземпляри з товстими коренями, кореневищами, цибулинами, як і соковиті частини, розрізають і сушать лише половинками, в окремих випадках м'ясисті, соковиті органи (або рослину в цілому) слід спочатку занурити на короткий час у кип'яток, це прискорює їх висушування і забезпечує збереження природного кольору. Забарвлення квіток краще зберігається при прокладанні частин оцвітини шматочками вати або фільтрувального паперу.
СУШІННЯ РОСЛИН
Для сушіння рослини перекладають з тимчасової екскурсійної гербарної папки в сушильний прес, який складається з двох дошок або листків з фанери чи іншого міцного матеріалу розміром 45 x 30 см. У них роблять круглі великі дірки до 3 см. Фанерні дошки можна замінити дерев'яними рамами, на яких вздовж і впоперек натягнутий дріт так, що утворюється сушильна сітка з отворами 3 x 4, 4 x 4 см. Можна використати й інші гербарні преси, які є на кафедрі або ж придбані в торговій мережі.
На одну дошку або сітку кладуть 3-5 аркушів газетного паперу, на якому старанно розправляють одну або кілька призначених для сушіння рослин. Розправляючи додатково рослини, слідкують, щоб на них не було зім'ятих листочків, а пагони не налягали один на одного. Віночки квіток повинні бути в такому положенні, в якому вони перебували під час повного цвітіння. Після цього рослину накривають 1-2 аркушами паперу, на який в такий же спосіб кладуть кілька нових рослин. Для кращого засушування між окремими видами рослин роблять додаткові прокладки чистого паперу чи газет (рис.3).
Перешаровуючи рослини, вкладені в аркуш сушильного паперу, вільними від рослин 1-3 чистими аркушами, слідкують, щоб у різних шарах випуклі частки рослин (стебла, корені) не накладались одна на одну. Рослини вкладають так, щоб товщина всіх нашарувань була більш-менш однакова, рівномірна, інакше листки окремих рослин не будуть досить щільно затиснені в прес і матимуть неправильну зморшкувату форму. Коли загальна товщина складених у прес шарів паперу та рослин досягне 8-10 см, зверху кладуть другу сітку (фанеру) і щільно перев'язують шнуром чи тасьмою, щоб рослини добре спресувалися і набули правильного гарного вигляду.
Зв'язаний прес підвішують у добре провітрюваному приміщенні (на подвір'ї або під дахом відкритої веранди) для сушіння. Щоб прискорити висушування, рослини періодично перекладають, перешаровуючи сухим папером. У перші два дні сушіння перекладають по три рази на день (з інтервалами в 5 годин). У наступні три дні перекладають рослини один раз на добу. Під час перекладання рослин прес розв'язують, вологий папір виймають і замінюють його такою самою кількістю сухого паперу. У цьому разі рослини можна окремо не виймати, а перекладати разом з внутрішнім аркушем паперу, на якому вони лежать, щоб не зім'яти або поламати їх. Пересушувати рослини не слід. У міру висихання нормально просушені рослини виймають з пресу, а решту досушують. Нормально засушеними рослини вважаються такі, що мають високу гнучкість і не кришаться.
МОНТУВАННЯ ГЕРБАРНОГО ЛИСТА
Засушені екземпляри (кожний вид окремо) монтують (пришивають) на лист цупкого білого паперу, який має установлений формат (42 х 28 см) (рис.4). На кожному монтувальному аркуші паперу, поряд із засушеною рослиною (в нижньому правому куті), повинна бути стандартна за розміром і оформленням етикетка такого змісту:
1. Українська і латинська назва родини.
2. Українська і латинська назва виду.
3. Умови місцезростання (наприклад, сосновий ліс, дубовий ліс, луки, болото та ін.).
4. Географічний пункт збирання – область, район, село.
5. Дата збирання.
6. Прізвище і підпис збирача (колекціонера).
Заключним етапом складання гербарію є систематизація всіх зібраних матеріалів та остаточне їх оформлення. Гербарій складають у папку-обгортку, на якій повинно бути зазначено: 1) прізвище та ініціали студента; 2) факультет; 3) курс і група; 4) навчальний рік; 5) кількість зібраних видів.
До гербарію також додається список загербаризованих рослин. Здаючи гербарій, студент повинен добре знати латинську назву кожної рослини, належність її до відповідної родини, відомості про місцезнаходження та практичне і ценотичне значення.
Дата добавления: 2021-01-21; просмотров: 77; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!