Виходячи з ідей І.Канта в своїй праці «Думка і мова», вважав мову органом, що утворює думку: А) Т.Зіньківський; В) О.Потебня; С)С.Гогоцький

6.Історія світової та української культури / В.А. Греченко, Г.В. Чорний, В.А. Кушнерук та ін. – К.: Літера ЛТД, 2005..

7.Історія української культури / За ред. І. Крип'якевича.— К.: Либідь, 1994.

8. Кордон М.В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. – К.: Цикл, 2005. .

9.Культура українського народу: Навч. посібник. – К., 1994.

10.Культурология.История мировой культуры /под. ред. А.Н.Марковой.–М.,2003.

11.Культурология:учеб. пособ. /состав.А.А.Радугин.– М.,2003.

12.Культурологія:навч. посіб. /Баканурський А.Г., Александров А.Б., Дашкова Т.Ю. та ін..– К.,2004.

13.Морфологія культури:тезаурус /за заг. ред.. В.О.Лозового. – Х.,2007.

14.Лобас В. Українська і зарубіжна культура. – К., 2000.

15.Маланюк С. Нариси з історії нашої культури. – К., 1993.

16.Петутина Е.А. Художественная культура стран Западной Европы в ХІХ ст.: конспект лекцій/Е.А.Петутина. – Х.,2002.

17. Попович М. Нарис історії культури України. – 2-е вид. – К., 2001.

18.Савицкая Л.Л. Художественная культура Украины. Вторая половина ХІХ –начало ХХ вв.:консп. лекцій/Л.Л.Савицкая. – Х., 2005.

19. Українська і зарубіжна культура: Курс лекцій. - Львів, 2001.

20. Українська і зарубіжна культура: Навч. посібник. – Донецьк.
2001. 

21. Шевнюк О. Українська та зарубіжна культура. – К.:Знання-Прес, 2002.

Додаткова

22. Бичко, А.Феномен української інтелігенції. Спроба екзистенціального дослідження. / А. К. Бичко, І. В. Бичко. – Дрогобич, 1997.

23.Вічний як народ: сторінки до біографії Т.Г.Шевченка: навч. посіб. /упоряд. О.І.Руденко, Н.Б.Петренко.– К.,1998.

22. Горський, В.С. Історія української філософії. / В. С. Горський. – К.: Наук. думка, 2001.

24.Грицак Я. Нариси історії України ХІХ-ХХст. Творення модерної нації/Я.Грицак.– К.,1996.

25.Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський период / О. С. Забужко. – К.: Основи, 1993.

26. Забужко О. Шевченків міф України/ О.Забужко.–К., 1997.

27.Зарубежная естетика и теория литературы ХІХ-ХХ вв.–М., 1987.

28. Кас’янов, Г. Українська інтелігенція на рубежі ХІХ–ХХ ст. : соціально-політичний портрет / Г.В. Кас’янов. – К.: Либідь, 1995.

29.Коломієць, Т. Харківське товариство поширення в народі грамотності (1869–1920 р р. ) / Т. В. Коломієць. – Х.: Фірма "Консул", 1998.

30.Коновець, О. Просвітницький рух на Україні: ХІХ–перша третина ХХ ст. / О. Ф.Коновець. – К., 1992.

31.Культура і побут населення України. – К., 1993.

32.Лук, М. Етичні ідеї в філософії України другої половини ХІХ-початку ХХ ст. / М. І..Лук. – К.: «Наукова думка», 1993.

33.Мистецтво України: Бібліографічний довідник /За ред. А .В.Кудрицького. - К.: Українська енциклопедія, 1997.

34. Михайлин, І. Нарис історії журналістики Харківської губернії 1812–1917 / І. Л. Михайлин. – Х.:Колорит, 2007.

35.Огородник І. Українська філософія в іменах /І.Огородник, М. Русин.–К.,1997.

35. Полонська-Василенко, Н. Історія України : у 2 т. Т.2. Від середини ХVІІ ст. до 1923 р.. / Н. Полонська-Василенко. – К.:Либідь, 1992.

37.Семчишин Я. Тисяча років української культури. – Львів, 1993.

38. Труды Гос.  Эрмитажа. – Т. 22. – Л.:Искусство, 1982.

39.Українське мистецтво першої половини XIX століття.— К. : Мистецтво, 1982.

40. Черепанова С.О.Українська культура : історія і сучасність.Львів: Світ, 1994.

41. Шишов І. Українознавець: дослідження: спроба першого прочитання наукових праць М. Ф. Сумцова / І. Шишов. – Х.: Майдан, 2000.

42. Ярещенко А.  Український фенікс / А. П. Ярещенко. – Х.: Прапор, 1999.

ВИКОНАЙТЕ ЗАВДАННЯ: Визначити стильовий художній напрямок поданого літературного уривку (Аргументуйте свою відповідь)

1.Іноді вечорами до неї долинав із піддашка дзвіниці чийсь голос, що наспівував, немов заколисуючи її, дивну й сумну пісню. Це були вірші без рим, які тільки й міг скласти глухий.

Не дивись на обличчя,

Дівчино, а заглядай у серце.

Серце прекрасного юнака часто буває потворним.

Є серця, в яких кохання не живе.

Дівчино, сосна некрасива,

Не така гарна, як тополя,

Але сосна і взимку зеленіє.

Та ба! Навіщо тобі співати про це?

Те, що негарне, нехай гине.

Краса любить лише красу.

І квітень не дивиться на січень.

Краса досконала, краса всемогутня,

Повним життям живе тільки краса.

Тільки вдень літає ворон,

Пугачі вилітають уночі.

А вдень і вночі літає лебідь.

Віктор Гюгю «Собор Паризької Богоматері»

2. «А ти на березі стояла,
Неначе темная скала.
Не слухала і не ридала,
А алілуя подала
За матерями християнам.
Мов дзвони, загули кайдани
На неофітах. А твій син,
Єдиний твій! апостол новий,
Перехрестившись, возгласив:
«Молітесь, братія! Молітесь
За ката лютого. Його
В своїх молитвах пом'яніте.
Перед гординею його,
Брати мої, не поклонітесь.
Молитва богові. А він
Нехай лютує на землі,
Нехай пророка побиває,
Нехай усіх нас розпинає;
Уже внучата зачались,
І виростуть вони колись,
Не месники внучата тії,
Христові воїни святиє!
І без огня, і без ножа
Стратеги божії воспрянуть.
І тьми, і тисячі поганих
Перед святими побіжать.
Молітесь, братія!»
Молились,
Молилися перед хрестом
Закуті в пута неофіти,
Молились радостно. Хвала!
Хвала вам, душі молодиє!
Хвала вам, лицарі святиє! Вовіки-віки похвала!»

Тарас Шевченко «Неофіти»

3.А я дивлюсь, поглядаю,

Сміюся сльозами,

Дивлюся, сміюся, дрібні утираю; —

Я не одинокий, є з ким в світі жить,

У моїй хатині, як в степу безкраїм,

Козацтво гуляє; байрак гомонить;

У моїй хатині синє море грає,

Могила сумує, тополя шумить,

Тихесенько Гриця дівчина співає,

Я не одинокий, є з ким вік дожить.

Тарас.Шевченко «Гайдамаки»

4.За кілька днів до свята святого Людовіка Жульєн, повторюючи молитви, прогулювався на самоті в гаю, що звався Бельведером, понад Алеєю Вірності. Ще здалеку він побачив своїх двох братів, що простували стежкою до нього; йому не вдалося уникнути зустрічі з ними. Гарний чорний костюм, надзвичайно охайний вигляд Жульєна і його відверта зневага до братів збудили в них таку люту зненависть, що вони його побили мало не до смерті і кинули непритомного і скривавленого.

Фредерік Стендаль "Червоне і чорне"

5.А подумки я говорив їй: "Плати за всю цю розкіш, плати за свій титул, за своє щастя, за переваги, якими ти користуєшся. Щоб охороняти своє добро, багатії винайшли трибунали, суддів, гільйотину, до якої дурні люди самі пориваються, наче метелики до згубного вогню. Та хоч ви й спите на шовках і шовком укриваєтесь, вам немає куди сховатися від докорів сумління, ви усміхаєтесь, а під усмішкою скрегочете зубами, і страшні химери вгороджують вам пазурі в серце.

Оноре де Бальзак «Гобсек»

6.Наступного дня після весілля свекруха розбудила Мотрю дуже рано, і почала навчати, як розкладати вогонь у печі та варити борщ, ніби та цього не вміла, і задала ще багато іншої роботи, а сама лежала, мовби нездужаючи. Кайдашиха встала, коли вже розвиднілося, і знову почала навчати невістку, сама «не беручись ні за холодну воду». Вона дурила Мотрю, що нездорова, бо була рада мати в домі «добру робітницю» та командувати нею. Мотрі це не сподобалось. Спочатку вона терпіла, а потім почала гостро відповідати, що не може надвоє розірватися, щоб усе встигнути. Зрозуміла, яка недобра її свекруха, і що «під її солодкими словами ховається гіркий полин». Але Мотря була не з таких, «щоб комусь покорятись».

Другого дня Кайдашиха знову охкала і примусила невістку зробити всю роботу: зварити обід, спекти хліб. Потім ще й дорікала, що борщ вийшов недобрий. Мотря не стрималася і відповіла, що їй не дуже допомагали, а сама вона всього не встигає. Свекруха здогадалася, що невістка не змовчуватиме.

У суботу було багато роботи, Кайдашиха знову нічого не робила, тільки стояла над Мотрею та приказувала, що вона не так комин маже. Тоді Мотря сказала, що у матері, бувало, все добре в неї виходило, а тут ніяк не вгодиш. Кайдашиха стала навчати, щоб невістка слухала її та приглядалася, бо вона багато чого в панів навчилася.

Через тиждень Кайдашиха перестала звати Мотрю серденьком і орудувала нею, як наймичкою, ще й кричала та дорікала.

 Іван Нечуй-Левицький  «Кайдашева сім’я»
7.Справжньою насолодою буде для нього спостерігати за портретом. Він зможе зазирнути в найпотаємніші закутки свого розуму. Цей портрет стане для нього немов магічне дзеркало. Якщо колись у ньому він — уперше, власне, — побачив красу свого обличчя, так тепер побачить істоту своєї душі. І коли для образу з портрета вже зайде зима, він сам усе ще перебуватиме на трепетній межі весни та літа. Коли кров відхлине з обличчя на полотні і стане воно блідою крейдяною машкарою з потьмянілими очима, він сам усе ще чаруватиме юністю. Жодна квітка його привабливості ніколи не зів'яне, пульс життя в ньому ніколи не ослабне. Наче грецькі боги, він буде вічно дужий, прудконогий і життєрадісний. Тож хай там хоч що діється з його портретом! Він сам буде в безпеці, а це — головне.

Оскар Уайльд «Портрет Доріана Грея».

 8.Захід дотлівав, багряніли хмари,

Вітер колихав білі ненюфари.

 Квіти колихав між очеретів,

Над сумним ставком стиха шарудів.

 Я бродив один із жалем кривавим

Між похилих верб понад сонним ставом,

Де густий туман уставав з низів,

 Де, мов велетень, привид чийсь сизів,

Де ридав відчай в тужних криках сойки,

Де плили сичів жалісливі зойки

Між похилих верб, де бродив один

Я з своїм жалем, не лічив годин...

І упала ніч, і погасли хмари,

Мла оповила сонні ненюфари,

Тільки під ставком, між очеретів,

Вітерець сумний стиха шарудів.

Поль Верлен «Сентиментальна прогулянка»

9.А чорне, біле Є, червоне І, зелене У, синє О, — про вас я нині б розповів:
А — чорний мух корсет, довкола смітників

Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене;

Є — шатра в білій млі, списи льодовиків,
Ранкових випарів тремтіння незбагненне;
І — пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене,
Сп'яніле каяття або нестримний гнів;

У — жмури на морях божественно глибокі,
І спокій пасовищ, і зморщок мудрий спокій —
Печать присвячених алхімії ночей;

О — неземна Сурма, де скрито скрегіт гострий,
Мовчання Янголів, Світів безмовний простір,
Омега, блиск його фіалкових Очей.

Артюр Рембо «Голосівки»

10. Красо! Чи з неба ти, чи з темної безодні —
В твоєму погляді — покара і вина,
Безумні злочини й діяння благородні;
Захмелюєш серця подібно до вина.

В твоєму погляді — і присмерк, і світання,
Як вечір грозовий, приносиш аромат.
Німим стає герой з твого причарування,
І сміливішає дитина во сто крат……

Артюр Рембо « Гімн красі»

11. А яка то велика втіха — купати погляд в безмежності моря і неба! Тиша, чарівна недоторканість блакиті! Малесеньке вітрило, що тріпотить на обрії, своєю незначимістю і одинокістю нагадує моє невигойне животіння; однозвучне шурхотіння хвиль — все це мислить мною, чи я мислю ним (бо ж саме в огромі марень найшвидше втрачається "Я" особисте!); мислить, кажу я, але ж — музично й мальовниче, без хитросплетінь словесних, без силогізмів, без усяких висновків……...

Шапрль Бодлер. CONFITEOR 

Словник понять

Ампір — художній стиль в архітектурі та мистецтві пізнього класицизму,.заснований на відтворенні античних взірців.

Балет (іт. ballare — танцювати) — вид сценічного мистецтва, танцювальна театральна вистава, у якій музика поряд з танцем відіграє важливу роль у розвитку сюжету і створенні відповідного настрою. — синтетичний вид сценічного мистецтва, в якому зміст вистави розкривається в основному засобами пластичного танцю, міміки і музики.

Естетизм — збірна назва мистецьких течій, представники яких у своїх програмних документах і творах стверджували, що мистецтво у своїх художніх формах автономне від дійсності, має свої особливі принципи та правила і що тільки воно здатне утверджувати красу. Послідовниками естетизму були О. Вайльд, "парнасці", неокласики, символісти.

Імпресіонізм — художньо-стильовий напрям, що виник на зламі XIX — XX ст. Імпресіоністи вважали своїм основним завданням витончене відтворення особистих вражень і спостережень. Світ у їхніх творах поставав таким, яким він видався авторові в даний момент у його особистих відчуттях. Описи були епізодичними, важливу роль відігравали монологи.

Індустріалізація – процес прискореного розвитку промисловості, який випереджає інші галузі економіки. Наслідки: збільшення частки промисловості у сукупному національному доході, зростання кількості зайнятих у цьому секторі. В Україні була здійснена протягом другої половини ХІХ – 40-х років ХХ ст.

Кирило-Мефодіївське братство (товариство) – таємна українська політична організація, що виникла у Києві наприкінці 1845 р. за ініціативою М. Гулака, М. Костомарова і В. Бєлозерського. Згодом приєдналися Т. Шевченко, П. Куліш та ін. Програма, викладена у «Книзі буття українського народу», та інших документах, передбачала боротьбу проти кріпацтва, самодержавства, за федерацію слов’янських республік з центром у Києві. Викрите жандармами 1847 р. 12 членів братства були засуджені до заслання. Шевченка віддали у солдати

Класицизм— один з основних напрямів у європейській літературі й мистецтві XVII—XVIII ст., зразком для якого було класичне давньогрецьке й давньоримське мистецтво.

Модерн (від фр. moderne — новітній, сучасний. Інші назви: фр. L'Art Nouveau, нім. Jugendstil; також часто загальна назва Secession від лат. secessio - відокремлення) — стильовий напрям у європейському та американському мистецтві (переважно в архітектурі, образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві) кінця 19 — початку 20 століть. Звернення до хвилястих, природніх форм стало найбільш характерною ознакою стилю.

Натуралізм — художньо-стильовий напрям, найпопулярніший в останній чверті XIX ст. у Західній Європі і США. Натуралісти намагалися зробити свої твори "клінічно точними документами" дійсності, її точною фотографією. Вони закликали не уникати змалювання неприємних деталей навколишнього світу, залюбки показували життя соціального дна, відтворювали хворобливу психіку людини, її сексуальні звички. Найяскравіші представники — брати Гонкури, Золя.

Опера — музично-драматичний твір, що поєднує інструментальну музику з вокальною, текст та образотворче мистецтво, і призначений для виконання в театрі.

Пейзаж — (країна, місцевість) — жанр образотворчого мистецтва (або окремий твір цього жанру), в якому основним об?єктом зображення є природа. У пейзажі відтворюються реальні або уявлювані художником види місцевості, архітектурних споруд, міст, морські види та ін.

Психологізм у літературі — це характеристика художнього твору, сукупність стилістичних прийомів та засобів, за допомогою яких письменник передає внутрішній світ своїх персонажів. Вчинки героїв оцінюються опосередковано, з допомогою підтексту, який виникає у свідомості читача через зіставлення окремих ситуацій, висловлювань персонажів тощо. Нові якості психологізму виявилися у так званій "діалектиці душі", яку відтворювали у своїх романах Ф. Достоєвський, JI. Толстой, Ч. Діккенс та ін.

Психологічний роман — великий за обсягом епічний твір, у якому автор зосереджує свою увагу на духовному світі персонажів, їх внутрішніх переживаннях. Яскравим прикладом такого твору є "Анна Кареніна" Л.Толстого. У цьому романі одну сюжетну лінію становить нещасливе кохання Анни і Вронського, а другу — шукання неохристиянського ідеалу Костянтином Левіним.

Реалізм (лат. realis — «суттєвий», «дійсний», від res — «річ») — художньо-стильовий напрямок, що домінував у літературі і мистецтві XIX ст. Основою художнього образу реалісти вважали вірність його реальній дійсності. Письменник-реаліст віддає перевагу типізованим, а не яскраво індивідуалізованим образам. Реалісти переорієнтовували літературу з минулого на сучасне. Покликання літератури — пізнання дійсності та її ідейна оцінка.

Романти́зм (фр. romantisme) — художньо-стильовий напрямок у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці 18 ст.. Характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини.

Руська трійця – громадсько-культурне угруповання у Львові, організоване 1834 р. студентами-семінаристами М. Шашкевичем, І. Вагилевичем, Я. Головацьким. Напрям діяльності визначався ідеями романтизму. Мета – сприяння піднесенню освітнього рівня та пробудженню національної свідомості галичан, входження українського народу в коло культурних націй Європи. Займалися етнографічними студіями, складали словники та граматики живої української мови, заклали основи нової національної літератури в Галичині. Національно-патріотичні мотиви зображені в альманахах “Син Русі”, “Зоря”, “Русалка Дністровая”.

Символізм — художньо-стильовий напрям, який зажив неабиякої популярності в останній чверті XIX — на початку XX ст. Символісти вважали головною метою своєї творчості пошук прихованої краси світу. На їхню думку, символ, що з'єднує предмет або явище дійсності з його нематеріальною суттю, повинен викликати в читача властиві тільки йому асоціації. Символісти намагались надати своїм творам досконалої співучості, бо вважали, що тільки музика є мистецтвом, здатним безпосередньо зв'язувати людину з Богом..

Стиль — сукупність ознак, що об'єднують творчість ряду митців, споріднену тематикою, способом створення художнього світу. Крім того, виділяється індивідуальний стиль, тобто неповторні особливості того чи іншого письменника. Носіями стилю письменника є його образне мислення, тематика і проблематика, найхарактерніші для його творчості, особливості обраного жанру.

Товариствo пересувних художніх виставок-.— творче ідеологічне об'єднання художників Російської імперії, в тому числі і українських, що було створено й активно діяло в останній третині XIX століття. Члени Товариства цілеспрямовано протиставляли себе і свої творчі пошуки, а також спосіб популяризації творчості представникам офіційного академізму. Передвижництво несло велику просвітницьку роль, мало велику кількість послідовників і в цілому здійснило значний вплив на розвиток мистецтва Росії та України

Філософський роман — великий епічний твір, спрямований на філософське осмислення світу, людини, закономірностей життя, природи, розвитку суспільства. Основу роману Ф.Достоєвського "Злочин і кара" становлять, зокрема, філософські проблеми самоцінності людського життя, морально-етичної відповідальності за гріх і злочин перед Всевишнім.

        Ключ до тестів.

Мы поможем в написании ваших работ!