Вимоги міжнародних актів до права на свободу совісті
Розглянемо основні вимоги до права людини на свободу совісті , викладені в міжнародних правових документах, які регулюють різноманітні сфери відносин співдружності. Одночасно встановимо, чи відповідає законодавство України міжнародним правовим нормам.
1. В таких міжнародних документах, як Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Конвенція про статус біженців, подано визначення права на свободу думки, совісті й релігії. Це право означає свободу мати чи приймати релігію або переконання на свій вибір, а також свободу сповідувати свою релігію чи переконання , як одноосібно, так і спільно з іншими, публічно чи приватне, у відправленні культу, виконанні релігійних і ритуальних обрядів та вчень.
Таке формулювання свободи совісті не збігається з визначенням свободи совісті в документах України (Конституція України, ст.35, Закон "Про свободу совісті", ст. З), оскільки нормами права на свободу совісті в Україні гарантують також право бути безрелігійним, розповсюджувати свої атеїстичні переконання, право сповідувати будь-яку релігію, або не сповідувати ніякої.
2. Заборона законом розпалювання ворожнечі й ненависті у зв'язку з віросповіданням. Така вимога міститься в документі "Міжнародний пакт про громадянські та політичні права". Національне законодавство відповідає міжнародним вимогам. Відповідне положення міститься в Конституції України, ст. 37 та Законі "Про свободу совісті", ст. З, 6.
|
|
|
3. Заборона та викорінення дискримінації в різноманітних сферах суспільної діяльності за ознакою належності до релігії. Така вимога міститься в документах - Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Декларація прав дитини та ін. Водночас не є дискримінацією додержання віруючими вимог правил безпеки чи пов'язаних із цим винятків, правил поведінки, передбачених релігійними нормами (наприклад, заборона водіння автомобіля мусульманками).
Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (1960) під дискримінацією визначає "всяке розрізнення, виняток, обмеження чи - перевагу" в галузі освіти за ознакою релігії. Водночас не визнається дискримінацією роз'єднана система освіти до яких вступають добровільно, які збереглися чи були створені за мотивами релігійної чи мовного характеру (наприклад, у ісламських країнах хлопчиків і дівчаток навчають в різних школах).
Національне законодавство відповідає міжнародним вимогам. Відповідні положення містяться в Конституції України, ст.21 та Законі "Про свободу совісті", ст.4, 6.
4. Забезпечення свободи совісті окремим категоріям населення (біженцям, релігійним та національним меншинам, людям без громадянства). Така вимога міститься в міжнародних документах - Конвенції про статус біженців та Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, Паризькій хартії для нової Європи. Національне законодавство відповідає міжнародним вимогам. Відповідне положення міститься в Конституції України, ст.11 та Законі "Про свободу совісті", ст.4, 5.
|
|
|
5. Права сім'ї в галузі свободи совісті. Так, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права наголошує, що "держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов'язуються поважати свободу батьків і у відповідних випадках законних опікунів забезпечувати релігійне та моральне виховання своїх дітей відповідно до власних переконань".
Національне законодавство відповідає міжнародним вимогам. Відповідне положення міститься в Законі "Про свободу совісті", ст. З.
6. Можливість альтернативної служби (в країнах, де існує загальна військова повинність) за релігійними мотивами. 8 березня 1989 р. Комісія з міжнародного права ООН прийняла резолюцію, що визнає право кожної людини на альтернативну службу як законне здійснення свободи думки і совісті. В 1991 р. на основі ст.35 Конституції в Україні було прийнято Закон "Про альтернативну (невійськову) службу".
Дата добавления: 2021-01-20; просмотров: 53; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!