ТЕМА 1.7. Правова охорона земель
Самостійна робота – 3 години
1. Охорона ґрунтів.
2. Використання техногенно забруднених земель.
3. Консервація земель.
Україна має унікальні земельні ресурси і природно-кліматичні умови, сприятливі для підтримання високого рівня виробництва рослинної продукції. Земельні ресурси становлять 44,4% природноресурсового потенціалу країни. Родючі українські чорноземи займають 59,8% площі її сільськогосподарських угідь і визнані еталоном в усьому світі.
Однак, антропогенне навантаження на довкілля призвело до погіршення якісного стану земельних ресурсів. В Україні спостерігається надзвичайно високий рівень освоєння життєвого простору – 92% території, 82% земельних ресурсів є основним засобом виробництва у сільському і лісовому господарстві. Розорано 57,5% земель. Цей показник значно перевищує відповідні показники інших країн.
Ерозія ґрунтів охопила 40%, близько 20% земель забруднені шкідливими речовинами.
Однак, не дивлячись на такі негативні руйнівні процеси практично не здійснюються ґрунтозахисні заходи, вапнування, гіпсування, залісення, консервація деградованих земель. Недостатнім є рівень застосування меліоративних і протиерозійних заходів. Є необхідність у вжитті невідкладних заходів по охороні земель та їх відтворенню.
Законодавче визначення охорони земель закріплено у ст. 162 ЗК України. Студенти мають звернути свою увагу на функції держави з охорони земель та засоби з охорони земель:
|
|
|
• Ґрунтозахисні засоби (захист земель від водної та вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, висушування, забруднення, ущільнення та інших негативних процесів, тощо);
• Організаційно технічні засоби (знімання, використання і збереження родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов’язаних із порушенням земель; рекультивація порушених земель, консервація деградованих сільськогосподарських угідь, раціональна організація території);
• Економічні засоби (фінансування заходів щодо відновлення якості порушених земель, здійснення консервації земель за рахунок коштів державного бюджету, відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва та спрямування відповідних коштів на підвищення родючості ґрунтів, поліпшення сільськогосподарських угідь та їх охорону; звільнення від сплати земельного податку на період освоєння не використовуваних земель та поліпшення їх якості);
• Нормативно-технічні засоби (дотримання встановлених норм відведення земельних ділянок, дотримання стандартів та нормативно-технічних документів щодо охорони земель, нормування відведення земельних ділянок, дотримання нормативно-технічних вимог проектів відведення земельних ділянок та проектно-кошторисних показників розміщення на цих землях виробничих, комунальних та інших об’єктів);
|
|
|
• Юридичні засоби (наявність правових норм регулюючого характеру; здійснення моніторингу за станом охорони сільськогосподарських угідь; проведення агрохімічної паспортизації земель; здійснення контролю за дотриманням чинного земельного законодавства в цій сфері; застосування юридичної відповідальності).
Література: Земельне право [1; 3; 8; 30; 33; 34].
ТЕМА 1.8. Юридична відповідальність за земельні та аграрні правопорушення
Семінарське заняття – 2 години
1. Поняття та види юридичної відповідальності за земельні правопорушення.
2. Адміністративна відповідальність за земельні правопорушення.
3. Кримінальна відповідальність за злочини у галузі земельних відносин.
4. Цивільно-правова відповідальність за порушення земельного законодавства.
5. Дисциплінарна відповідальність за земельні правопорушення.
Самостійна робота – 3 години
1. Цивільно-правова відповідальність за порушення земельного законодавства.
2. Дисциплінарна відповідальність за земельні правопорушення.
|
|
|
Відповідальність за порушення земельного та аграрного законодавства — важлива складова правового забезпечення раціонального використання та охорони земель. Вона здійснюється у межах правовідносин між суб'єктом, який порушив приписи земельно-правової норми, з одного боку, і державою в особі її органів — з другого. Юридична відповідальність спрямована на стимулювання додержання земельно-правових норм, відновлення порушених земельних прав, а також запобігання вчиненню земельних правопорушень.
Юридичний зміст відповідальності полягає в безумовному обов'язку правопорушника зазнавати несприятливих наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру. Вид і міра цих наслідків передбачені відповідними санкціями правових норм.
Відповідальність за порушення у сфері земельних та аграрних відносин завжди пов'язана з негативними правовими наслідками як результатом неправомірних дій винної особи. Водночас, у сфері аграрних відносин на працівника сільськогосподарського підприємства, як і будь-якого іншого, не можна покладати відповідальність за збитки, які можуть бути віднесені до категорії нормального виробничо-господарського ризику, наприклад неотримання прибутку в результаті посухи та ін.
|
|
|
Зазначена тема є досить об’ємною та актуальною в даний час і в даній сфері, тому від студентів вимагається особлива увага при підготовці до перелічених питань по даній темі. Юристи мають опрацювати відповідні нормативно-правові акти та літературні джерела. Юридична відповідальність за порушення у сфері земельних та аграрних відносин залежно від застосовуваних санкцій поділяється на адміністративну, кримінальну, цивільно-правову та дисциплінарну.
У правовій літературі іноді обґрунтовується необхідність виділення, поряд із традиційними видами відповідальності, ще й спеціальної із положень Земельного кодексу України. Зокрема це - примусове припинення права користування земельною ділянкою, обов'язок знести власником земельної ділянки чи землекористувачем самовільно зведений об'єкт чи повернути самовільно зайняту земельну ділянку та ін. Така точка зору дискусійна. Заходи впливу на правопорушників, які самовільно зайняли земельну ділянку чи вчинили інше порушення, дійсно передбачені чинним земельним законодавством. Але за своєю сутністю вони є специфічними санкціями, які в адміністративному порядку застосовуються судовими та іншими органами до правопорушників. Ці санкції можуть стосуватися як носіїв земельних прав, так і інших осіб — правопорушників. Введення в обіг поряд з традиційними видами відповідальності, інших її видів навряд чи доцільне. Відповідальність за порушення у сфері земельних та аграрних відносин є міжгалузевим інститутом. Вона реалізується з використанням різних за характером заходів впливу на правопорушників. Специфіка їх застосування у кожному випадку залежить від характеру правопорушення та конкретних обставин.
Література: Земельне право [1; 3; 6; 7; 30; 32; 34; 35]; аграрне право [1; 2; 4; 6; 7; 9; 10; 14; 17].
Дата добавления: 2021-01-20; просмотров: 134; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!