Інструкції (наприклад, Інструкція з охорони праці з електробезпеки);

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 4Следующая ⇒

- накази (наприклад, Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їхньої відповідності нормативним актам про охорону праці);

Інші.

Локальні нормативні правові акти можна розмежувати також за предметом правового регулювання. Рекомендаціями Держнаглядохо- ронпраці щодо застосування «Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві» визначено примірний перелік питань, з приводу яких на локальному рівні доцільно ухвалювати нормативно-правові акти.

Серед локальних нормативних актів, що є найбільш поширеним у галузі юриспруденції, є звичайно Правила внутрішнього трудового розпорядку. У них конкретизуються обов’язки адміністрації та працівників, питання прийому на роботу і звільнення, використання робочого часу, порядок застосування заходів заохочення за сумлінну працю та заходів впливу на порушників трудової дисципліни. Ці правила нагадують про обов’язки власника поліпшувати умови праці, дотримуватися вимог нормативних актів з охорони праці.

Друге місце у системі локальних нормативних актів посідають інструкції з охорони праці, які є основним видом локальних актів, що регулюють відносини у цій сфері суспільно-трудової діяльності. Щоправда, їхня роль у загальному забезпеченні охорони праці в галузі юриспруденції все ще є доволі незначною. Адже специфіка діяльності більшості працівників суду, прокуратури, приватних чи державних нотаріусів, адвокатів у плані безпеки праці є відмінною від діяльності в інших сферах, особливо тих, що пов’язані з виробництвом. Тому інструкції з охорони праці переважно затверджуються для технічного персоналу, допоміжних та обслуговуючих працівників, чия робота пов’язана з використанням технічних засобів, електронної техніки, вибухових та легкозаймистих речовин, хімічних сполук тощо.

2.4. Покажчик нормативно-правових актів з охорони праці

Із набранням чинності Законом України «Про охорону праці» нормативно-правові акти, що забезпечували регулювання цієї сфери суспільних відносин потребували відповідного впорядкування та систематизації. Тому вже 27 січня 1993 року Кабінет Міністрів України своєю постановою «Про заходи щодо виконання Закону України “Про охорону праці” визнав за необхідне створення Державного реєстру міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (далі - Реєстр ДНАОП).

Реєстр ДНАОП надавав можливість оперативно визначати та відшукувати відповідні нормативно-правові акти і став фактично передумовою для створення єдиної автоматизованої системи обліку і а опрацювання необхідних джерел, що покликані регулювати відносини з охорони праці. Від самого початку Реєстр містив понад 2,5 тис. нормативно-правових актів.

8 червня 2004 року наказом Державного комітету України з намощу за охороною праці було затверджене нове Положення про Державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці, яким Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення було доручено забезпечити ведення цього Державного реєстру НПАОП.

Вказане положення регулює порядок ведення Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці та встановлює правила їхнього кодування.

Реєстр НПАОП - це банк даних, який складається і ведеться з метою забезпечення єдиного обліку та формування відповідного інформаційного фонду цих актів.

Включенню до Реєстру НПАОП підлягають нормативно-правові акти з охорони праці, що затверджуються Держнаглядохоронпраці України, та нормативно-правові акти колишнього СРСР з питань охорони праці, які діють на території України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545 (1545-12) «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».

Державні, галузеві стандарти з питань охорони праці реєструються у порядку, встановленому Держстандартом України. Ці нормативні документи можуть включатися до Реєстру НПАОП зі збереженням позначень (шифрів), які їм були надані під час реєстрації в Держстандарті України.

Рішення про включення нормативно-правових актів з питань охорони праці до Реєстру НПАОП зазначаються в наказі Дернаглядохоронпраці України про затвердження НПАОП.

Для включення НПАОП у Реєстр до управління Держнаглядохоронпраці України, на яке покладено його ведення, подаються: наказ про затвердження НПАОП; надруковані два примірники затвердженого НПАОП українською мовою та один - автентичний переклад на російську мову; оригінали аркушів погодження НПАОП; наказ про створення редакційної комісії; протокол засідання редакційної комісії; магнітна дискета з текстом НПАОП українською та російською мовами.

НПАОП, які мають реєструватися в Міністерстві юстиції України, подаються управлінню Держнаглядохоронпраці України, на яке покладено ведення Реєстру, після цієї реєстрації.

Для включення НПАОП до Реєстру управління Держнаглядохоронпраці України оформлює реєстраційну картку, яка підписується посадовою особою Держнаглядохоронпраці України, що її склала.

Після перевірки комплектності поданих документів НПАОП присвоюється відповідне позначення (шифр).

Відповідні види НПАОП для однакового застосування мають таке цифрове позначення: правила - 1, переліки - 2, норми - 3, положення - 4, інструкції - 5, порядки - 6, інші - 7.

Якщо нормативно-правовий акт поширюється на всі або декілька видів економічної діяльності, то він позначається кодом 0.00.

Положенням про Державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці передбачено, що відповідні дані про затвердження та введення в дію НПАОП оформляються у вигляді Покажчика НПАОП, який затверджується наказом Держнаглядохоронпраці України щокварталу.

Публікується Покажчик НПАОП у журналі «Охорона праці» та в інших виданнях Держнаглядохоронпраці України. Покажчик нормативно-правових актів з питань охорони праці постійно оновлюється та поповнюється. Остання його редакція була сформована на підставі наказу Держгірпромнагляду України від 2 січня 2013 року. Цим же наказом сектору взаємодії з Верховною Радою України та засобами масової інформації з міжнародної діяльності Держгірпромнагляду України доручено забезпечити розміщення його на веб-сайті Держгірпромнагляду.

3. Поняття охорони праці та державна політика у галузі охорони праці в Україні.

Стаття 1 Закону України «Про охорону праці» вказує, що:

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.
Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:
1) пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
2) підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

3) комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля; 4) соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; 5) встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

6) адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану; 7) використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству; 8) інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці; 9) забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

10) використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

4.1. Система управління охороною праці в Україні.

Одним із завдань державного управління у сфері праці є забезпечення охорони життя і здоров’я працівників у процесі трудової діяльності, створення безпечних і здорових умов праці на кожному робочому місці, формування у працівників, роботодавців та загалом у суспільстві свідомого ставлення до особистої безпеки та безпеки оточуючих, запровадження нових та вдосконалення існуючих механізмів управління охороною праці. З цією метою формується й функціонує система управління охороною праці (далі - СУОП).

Система управління охороною праці - це сукупність органів управління, які на основі законів та підзаконних нормативно-правових актів проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і належних умов праці, запобігання травматизму та профзахворюванням, а також дотримання прав працівників з охорони праці.

Систему управління охороною праці розглядають як складне комплексне утворення, тому в її структурі виокремлюють декілька підсистем:

- структурно-функціональну, суть якої полягає у формуванні та створенні сукупності органів управління, які виконують закріплені за ними функції й вирішують поставлені перед ними завдання за допомогою визначених методів. Саме цю підсистему науковці вважають кістяком управління охороною праці;

- інформаційно-поведінську, що охоплює управлінські теорії та ідеології, внутрішні та зовнішні відносини управлінського колективу, рівень організаційного та особистісного розвитку кожного члена управлінського колективу, повноту, достовірність й об’єктивність інформації з охорони праці та поінформованості працівників та їхніх представників з питань охорони та умов праці;

- підсистему саморозвитку, що передбачає систематичне вдосконалення й розвиток управління охороною праці, постійне її оновлення.

Як і в будь-якій системі управління, елементами СУОП є суб’єкти та об’єкти управління, а також рівні, функції та завдання управління охороною праці.

Дата добавления: 2020-11-27; просмотров: 57; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 234 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!