Організація сприйняття і спостереження
Сприйняття – це цілісне науково-образне відображення предметів, з якого починається будь-який процес пізнання. Найбільш важливим якісним показником сприйняття навчального матеріалу являється його осмисленість. В процесі навчання сприйняття найтіснішим чином пов'язано з мисленням, з розумінням сутності предмету чи явища. Сприйняття знайомих аргументів зводиться до їх впізнання. Впізнати предмет - це значить мислено назвати його, визначити його призначення, віднести до певного класу чи виду. Чим глибше був вивчений предмет в минулому, тим більше виділяється при впізнаванні його специфічних ознак. При сприйнятті незнайомого предмету учні намагаються вловити в ньому подібність з відомими їм об'єктами, вгадати, що це за предмет і для чого він потрібний, знайти йому місце в системі понять і уявлень, що склалася. В цьому і проявляється суть осмисленості сприйняття. Якщо сприйняття учнів на уроці не організовано, то процес осмислення проходить стихійно. В цьому випадку одні і ті ж предмети і факти дійсності в свідомості різних учнів відображаються неоднаково, викликають різні образи. Це пояснюється такими причинами:
зміст особистого досвіду учнів різний;
сприйняття завжди вибіркове, і кожен учень виділяє у сприйманому матеріалі перш за все те, що особисто його цікавить, особисто йому імпонує або має для нього якесь значення;
кожний предмет включає в себе безліч різних ознак, особливостей, деталей і може бути розглянутий з кількох сторін, із різних точок зору. Щоб усі учні виділили і осмислили дещо потрібне вчителю, необхідно організувати їх сприйняття, пояснити, що, з якою метою і як вони повинні сприймати, тобто направляти осмислення по єдиному і загальному для всіх руслі.
|
|
|
До засобів організації сприйняття учнів на уроці належать вступне слово і інструкція застосовування переважно перед поясненням. Крім того, сюди треба віднести інтерпретацію окремих фактів або подій в ході пояснення, виділення в наочних посібниках (схемах, картах і ін.) ведучих інформативних точок пояснення висловів, крилатих виразів, уточнення смислового значення наукових термінів або маловживаних слів. Обмеженість життєвого досвіду і світогляду, відсутність необхідних знань і уявлень часто ведуть до невірного розуміння сприйнятих учнем нових фактів, слів, висловів, при цьому порушується осмисленість сприймає мого, виникають хибні уявлення про предмети дійсності.
Організація уваги
Від зібраності уваги учнів залежить і чітке сприйняття матеріалу, і його розуміння, і швидке засвоєння знань, і, на кінець, дисципліна під час навчального заняття. Організувати увагу учнів на уроці - значить спрямувати їх свідомість на зміст навчальної роботи, включити в дію, примусити думати. Немає і не може бути зосередженості уваги в бездіяльному стані. В процесі виконання самостійної роботи зосередженість уваги учнів підтримується послідовним включенням одного стану розумових дій в інший. Наприклад: з’ясування питання і умови задачі - обдумування способу розв'язання і його здійснення - контроль за виконанням дій і перевірка результату. Якщо в ланцюгу взаємопов'язаних розумових дій випадає якась ланка і учень не знає, що йому робити далі, то його увага розосереджується. Тому важливо, щоб до початку самостійної роботи учні уяснили умову і порядок її виконання. В процесі навчальної роботи учням приходиться розподіляти увагу. Успішне розподілення уваги можливе при умові, коли обидва види дій підпорядковані одній, ясно усвідомленій меті і коли одна із дій являється звичною і в якійсь мірі виконується автоматично. Стійкість уваги учнів під час пояснення нового матеріалу забезпечується тим, що вчитель не просто викладає факти, а роздумує, більше того, втягує учнів в лабораторію свого мислення, веде їх думку від розв'язання одного питання до розв'язання іншого. З чим це пов'язано? Чому? Що з цього слідує? Як це довести? За допомогою цих і інших питань вчитель в ході пояснення не тільки не дає думці учнів дрімати, але вчить їх логіці мислення, вчить аналізувати, узагальнювати, обґрунтовувати, оцінювати. При переході від одного виду навчальної роботи до іншого проходить переключення уваги. Щоб переключити увагу учнів, необхідно підсумувати попередній вид роботи і чітко виділити нову задачу. У випадку відволікання окремих учнів слід вияснити його причини. Ними можуть бути неповне навантаження учнів, недостатність вольових якостей, звичка бути неуважним, підвищена втомлюваність, погане самопочуття дитини, психічна травма і ін. Учні можуть бути неуважними і при виконанні монотонної, нецікавої роботи, у випадку даних їм непосильних завдань або непослідовних вимог, і при неправильній організації темпу їх діяльності. Так, надто швидкий темп не дає можливості зосередитись, а надто повільний розхолоджує, розосереджує увагу. Зосередженість уваги учнів може бути зруйнована сильним стороннім збуджувачем. В зв'язку з цим недопустимі такі факти, коли в середині уроку в клас приходять з оголошенням або якоюсь терміновою справою. Буває, що сам учитель непродуманими діями або зауваженнями розсіює увагу учнів. Окрик, публічне осудження, роздратованість або недоброзичливість вчителя - все це сильні фактори, під дією яких створюється підвищена збуджуваність і нервозність учнів, внаслідок чого учителю довго не вдається зосередити увагу учнів на потрібному предметі. Якщо учні чимось перезбудженні на перерві, то зняти цей стан на початку уроку допоможе тільки дуже врівноважений, доброзичливий і діловий тон вчителя. Застосовуючи різні дисциплінарні заходи, учитель може добитися лише зовнішньої дисципліни, тобто відносної тиші в класі, але не внутрішньої готовності учнів до сприйняття змісту уроку. Увага найефективніше організовується на основі зацікавленості учнів роботою, а також на ґрунті усвідомлення її важливості або необхідності. Велике значення для виховання уваги учнів має раціональна організація навчально - виховної роботи, психологічний клімат в групах.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тренування пам'яті
В процесі навчання учень кожного разу ніби відштовхується від того, чого він уже навчився. До явищ научання відносяться всі показники, які свідчать про просування учнів вперед. Цими показниками визначаються і рівень розумового розвитку учня, і характер його відношення до навчання, і особливості самоорганізації розумової праці. Пам'ять закріплює досягнуті в учінні результати, зберігає їх і відтворює у відповідності з вимогами життя і навчальної діяльності. Пам'ять забезпечує єдність і цілісність особистості, так як являється основою нагромадження індивідуального досвіду, основою нормального здійснення всіх психічних процесів і їх взаємодії. Без пам'яті людина нічому не змогла би навчитись. Основні процеси пам'яті - запам'ятовування, зберігання і відтворення. Якість цих процесів залежить від того, яке значення має запам'ятовуючий матеріал для учня, якою установкою він керувався при запам'ятовуванні, яке відношення склалось у нього до запропонованого матеріалу і як був пов'язаний цей матеріал з різними видами навчальної діяльності учнів. В процесі навчання іноді слід давати установку на точне, дослівне заучування і відтворення матеріалу, що безперечно необхідно у відношенні визначень, формулювань і т.д. В інших випадках запропонований матеріал необхідно логічно обробити.
Формування понять
Формування понять на уроці являється одним з центральних завдань навчання, так як оволодіння знаннями з будь-якого предмету - це перш за все оволодіння відповідною системою наукових понять. Поняття - це основна форма логічного мислення, в якому відображається суть предмету, тобто сукупність всіх його істотних ознак. Кожний предмет має безліч ознак, але із них лише окремі виявляють його сутність. Суттєві ознаки при всіх умовах обов'язково належать предмету, виражають його якісну визначеність, його інваріантні (постійні) особливості, що і відрізняє даний предмет від предметів інших класів і видів. Першим завданням учителя в процесі формування понять являється організація діяльності учнів по відбору істотних, інваріантних ознак. Знання про сутність предметів, про закономірність і зв'язки об'єктивного світу зводяться до поняттях завжди в узагальненому вигляді. Звідси друге завдання - вчити учнів правильному узагальненню. Вчителі інколи поспішають підводити учнів до відповідних узагальнень, не рахуючись з запасом конкретних уявлень у учнів. Це веде до формального засвоєння знань, до пустих абстракцій. В результаті третє завдання заклечається в утворенні конкретних уявлень. Розглянемо приклад. Так, при поясненні суперечності характеру героїні твору, вчитель диктує по ходу розповіді план і дає завдання продумати образ героїні у відповідності з пунктами плану. План націлює увагу учнів на суттєве, головне в образі. Чітка логічна послідовність плану допомагає зрозуміти образ в цілому, прийти до відповідного узагальненого висновку. Але до висновку учні приходять не зразу, а лише вкінці всієї роботи над планом. На наступному уроці учні під керівництвом вчителя колективно осмислюють один пункт плану за іншим.
Суть розуміння.
Для людського учіння характерно розуміння того, що засвоюється. Важко керувати процесом навчання, не засвоївши суті розуміння. Деяка пізнавальна задача оформляється в свідомості у вигляді питання або системи питань. Виникнувши в людини питання виражає собою потребу щось зрозуміти. Якщо відповідь відома, то розуміння приходить одразу, якщо ж ні, то починається активний пошук відповідей, або процес побудови розуміння. Побудова розуміння не завжди проходить швидко і гладко. Чим складніше завдання і система питань, що складають цю задачу, тим важче вибудувати розуміння. Не завжди пошук відповіді закінчується знаходженням його. Розуміння може бути і не побудовано. Якщо ж відповідь знайдена, то є і розуміння даної задачі, якщо відповіді немає, то немає і розуміння. Не можна ототожнювати процес побудови розуміння з відповідно розумінням, яке являється позитивним результатом цього процесу. Пошук відповіді можливий лише з допомогою мисливої діяльності - певних логічних операцій (аналіз, синтез, абстракція, концентрація), логічних форм (судження, умовивід і ін.). Однак, не можна побудову розуміння звести лише до процесів мислення. Для одержання відповіді на складні питання іноді важко мобілізувати свої уміння і здібності, активізувати творчу уяву і т.д. На відміну від понять, які мають загальне значення для всіх людей, розуміння може бути суб'єктивним. Одне і те ж явище різні люди можуть розуміти по-різному. Своєрідність розуміння кожної особистості залежить від системи знань і уявлень, складеної раніше, від рівня розвитку уяви, від професійних інтересів і інших особливостей особистості. Розуміння простих питань підготовлює до розуміння більш складних. На будь-якому рівні воно буде виступати як підсумок пошуку відповіді, як результат побудови розуміння.
2.2 Психологічні основи формування особистості
Джерелами особистісного розвитку дитини виступають освоювані нею форми соціальної активності, які виявляються у взаємодії людей, у їх культурі, звичаях і традиціях, у системі виховання, ідеології і моралі. Саме вони утворюють потенціал майбутнього особистісного розвитку. Однак реалізується цей потенціал у персональній індивідуальності лише при наявності певних умов.
Умовами особистісного розвитку є:
своєчасне включення дитини в систему соціальних людських взаємин;
наявність рядом з дитиною розвинутих і різноманітних особистостей, психологію яких вона може освоїти і поведінці яких вона спроможна наслідувати;
наявність ефективних методів виховання, які мають передати дитині все необхідне для її особистісного розвитку.
Дата добавления: 2020-11-27; просмотров: 40; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!