Віктимна поведінка, як фактор загальної шкільної тривожності



 Проблема психічного здоров'я і особливо тривожності дітей шкільного віку є надзвичайно актуальною. Адже у дітей це такий вік, коли формуються соціальні установки, усвідомлення себе в колі інших людей та соціального оточення, виробляються навички поведінки в різних життєвих ситуаціях. Дитяча психіка в цей час є нестійкою, вона, немов губка, вбирає в себе все те, що дитина взнає, побачить, почує та переживе за цей період. Тому будь-які прояви страху, агресії і тому подібних емоцій можуть призвести до формування тривожної поведінки, що, в свою чергу, матиме не найкращі наслідки для дитини.

Основою складності підліткового віку є швидкий темп змін, що відбувається в цьому періоді. Підліток переживає за свою зовнішність, за те, як його оцінять однолітки, за те, що сказати батькам, тощо.

У наш час проблема тривожності широко вивчається в багатьох аспектах практичної роботи психолога з клієнтами. У школах, навчально-виховних комплексах та інших навчальних закладах проводиться діагностика дітей різного віку, включаючи, без сумніву, і діагностику тривожності. Звичайно, на сьогоднішній день існує немало методик, що показують рівень тривожності і навіть розкривають її аспекти. Ось деякі з них: методика вимірювання рівня тривожності Тейлора, методика Спілбергера - Ханіна, шкала тривожності Кондаша «Методика діагностики шкільної тривожності Філіпса» та багато інших.

Методик діагностики тривожності є достатньо, але ці методики, як правило, є російсько-мовними, що істотно обмежує їх використання у вітчизняних умовах. Україномовні аналоги цих методик являють собою простий переклад тексту методики на українську мову - без належної перевірки їх психометричних характеристик. Практично всі використовувані наразі тести не несуть жодної інформації про їх якість, є неперевіреними, здебільшого не мають шкал нормативів. А це ставить під сумнів достовірність психодіагностичних результатів, отриманих за допомогою таких психодіагностичних методик.

Таким чином, значимість тривожності для психічного здоров'я підлітка і становлення його особистості, з одного боку, та відсутність якісних, сертифікованих методик діагностики шкільної тривожності - з іншого боку зумовили мету даного дослідження, яка полягає в здійсненні апробації методики «Шкільна тривожність Філіпса».

 

Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

- здійснити переклад на українську мову опитувальника «Шкільна тривожність Філіпса»;

- визначити психометричні характеристики методики: дискримінативність пунктів тесту, надійність і консистентність шкал тесту;

- розробити стандартні шкали нормативів.

Характеристика опитувальника шкільної тривожності Філіпса .

Тест шкільної тривожності Філіпса призначений для діагностики рівня й особливостей тривожності, пов'язаної зі школою в дітей молодшого та середнього шкільного віку [1, с. 133-139].

Російськомовний варіант тесту включає 58 пунктів (запитань), на котрі треба дати відповідь «так» (+) чи «ні» (-).

Автором закладено у тест такі шкали (синдроми чи фактори):

1. Загальна тривожність у школі - загальний емоційний стан дитини, пов'язаний із різноманітними формами її включення в життя школи.

2. Переживання соціального стресу - емоційний стан дитини, на фоні якого розвиваються її соціальні контакти (насамперед - з ровесниками).

3. Фрустрація потреби в досягненні успіху - несприятливий психічний фон, який не дає змогу дитині розвивати свої потреби в успіху, досягненні високого результату тощо.

4. Страх самовираження - негативні емоційні переживання ситуацій, пов'язаних з необхідністю саморозкриття, представлення себе іншим, демонстрації своїх можливостей.

5. Страх ситуації перевірки знань - негативне ставлення і переживання тривоги в ситуаціях перевірки (особливо - публічної) знань, досягнень, можливостей.

6. Страх не відповідати очікуванням оточуючих - орієнтація на значущість інших в оцінці своїх результатів, вчинків і думок, тривога з приводу оцінок, які даються оточуючим, очікування негативних оцінок.

7. Низький фізіологічний опір стресу - особливості психофізіологічної організації, які знижують пристосованість дитини до ситуацій стресогенного характеру, підвищують ймовірність неадекватного деструктивного реагування на тривожний фактор середовища.

8. Проблеми і страхи у стосунках з учителями - загальний емоційний фон відносин з дорослими в школі, який понижує успішність навчання дитини.

 

Так як одним із важливих факторів віктимної поведінки ми вважаємо рівень загальної шкільної тривожності, який визначався нами за допомогою методики Філіпса. Ми припустили, що у досліджуваних, котрих ми умовно віднесли до груп гіпервіктимних і віктимних рівень шкільної тривожності за різними факторами може виявитись вище рівня тривожності досліджуваних, віднесених до груп маловіктимних і невіктимних.

Під час аналізу результатів було встановлено, що рівень шкільної тривожності перших двох груп досліджуваних дійсно більш високий у порівнянні з групами маловіктимних і невіктимних підлітків. А саме: у гіпервіктимних найбільш високий рівень тривожності складають фактори страху ситуації перевірки знань і страху невідповідності очікуванням оточуючих - по 75 % (8 осіб); високий рівень склали фактори переживання соціального стресу, страху самовираження і страхи у відносинах з учителями - по 62,5 % (7осіб) за кожним фактором.

 У досліджуваних, віднесених нами до групи віктимних, також виражений фактор страху самовираження - 62,5 % (5 осіб), страху ситуації перевірки знань, страху невідповідності очікуванням оточуючих і загальної тривожності у школі - по 50 % (4 особи). У групи маловіктимних підлітків превалює лише фактор самовираження - 62,5% (6 осіб). В той час як у невіктимних досліджуваних жоден з показників шкільної тривожності яскраво не виражений (не більше 37, 5%).

Отже, на підставі отриманих даних можна зробити висновок, що однією з особистісних якостей, що сприяють віктимізації підлітків, є підвищений рівень шкільної тривожності, а саме: страх ситуації перевірки знань, страх невідповідності очікуванням оточуючих, страх самовираження, страх у стосунках з учителями, а також переживання соціального стресу.

 

 

                                     

ВИСНОВКИ

Отже, віктимна поведінка - це поведінка жертви .Також можна сказати, що віктимна поведінка - це поведінка особи, внаслідок якої вона опиняється у ролі жертви. Жертва насильства - більш широке поняття аніж потерпілий,оскільки потерпілою вважається особа, яка визнана такою в установленому законодавством порядку.

Ще під нею розуміють таку поведінку, при якій жертва певним чином сприяє скоєнню злочину, свідомо чи несвідомо створює об’єктивні та суб’єктивні умови для криміналізації, зневажаючи запобіжними заходами .Головна ознака віктимної поведінки – це здійснення певних дій або бездіяльність, які сприяють тому, що людина опиняється в ролі постраждалої, в ролі жертви.

Віктимністю конкретного індивіда є його потенційна здатність виявитися в ролі жертви злочину в результаті негативної взаємодії його особистих якостей із зовнішніми чинниками. В основі феноменології віктимної поведінки знаходиться сукупність особистісних рис, що характеризуються загальною психічною нестійкістю індивіда, яка обумовлює провокацію агресії по відношенню до себе та в основі якої лежить несвідоме бажання в покаранні або опосередкованому задоволенні власних агресивних прагнень.

Проблема профілактики віктимності підлітків - це соціально- педагогічна проблема. Її рішення пов'язане з формуванням у підлітків системи знань, навичок безпечної поведінки у важких життєвих ситуаціях і надання допомоги в пошуку конструктивних шляхів виходу з них.

У зв'язку з цим, профілактика віктимної  поведінки підлітків , як і раніше залишається актуальною проблемою соціальної педагогіки, як науки, так і практики.

                     

 

                           Список використаних джерел

1. Белоусова З.И., Гиренко СП. Проблемы виктимного поведения личности. - Запорожье, 1996.

2. Вандышев В.В. Виктимология: что это такое? - М., 1978.

3. Види травматичних переживань, обумовлених насильством, і форми захисних реакцій // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразна - 2005. - №662. - С.153-156.

4. Виктимологические исследования в мире. - М., 1995.

5. Виктимологически е проблемы борьбы с преступностью: Сб.науч.тр. - Иркутск, 1982.

6. Джужа О.М., Моісеєв Є.М. Проблеми кримінальної віктимології (кримінологічний, психологічний та пенітенціарний аспекти). – К., 1998 р.

7. Довідкові матеріали про становище молоді та хід реалізації державної молодіжної політики в Україні.- К.:УкрНДІ проблем молоді, 2002.- 98с.

8. Дроздов О.Ю., Скок М.А. Проблеми агресивної поведінки особистості: навчальний посібник. - Чернігів: ЧДПУім.Т.Г.Шевченка, 2000.

9. Звєрєва І.Д. Соціальні проблеми сільської молоді// Практична психологія та соціальна робота. – 1999. - №4.-С. 31-33; №5.-С.27-30.

10. Ильина С.В. Влияние пережитого в детстве насилия на возникновение личностных расстройств // Вопросы психологии. - 1998. - № 6. - С.65-74.

11. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбнік С.А. Соціальна педагогіка / соціальна робота. – К.,1997.

12. Коджаскирова Г.М., .Коджаскиров А.Ю. Педагогический словарь: для студ. высш. и сред. пед. учеб. заведеней.- М.: Изд. Центр «Академия», 2000.-176 с.

13. Коновалов В.П. Виктимность и ее профилактика // Виктимологические проблемы борьбы с преступностью. Сб. науч. тр. - Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1982. - С.25-31.

14. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій: У 2 кн. Загальна частина / Ю.В. Александров, А.П. Гаврилишин, О.М. Джужа та ін.;

15. Мельникова Э.Б. Дети и подростки - жертвы негативных явлений. Основные аспекты виктимизации // Правозащитник. - 1999.- № 2. - С. 17-26.

16. Меньшикова Е. Жестокое обращение с детьми и его возможные отдаленные последствия // Психологический журнал. - 1993. - Т. 14. - № 6. - С.110-118.

17. Модель психоаналітичної допомоги травмованим підліткам // Психологія і суспільство, Тернополь, - 2005. - №4, - С.136 -146.

18. Мойсєєва О. Віктимність неповнолітніх як психолого-правова проблема // Право України. – 2000. – № 7. – С. 99.

19. Ожегов СИ. Словарь русского языка: 70 000 слов / Под ред. Н.Ю.Шведовой. - М.: Рус. яз., 1990. - С. 165.

20. Особенности аналитической психотерапии с подростками // Наука і освіта. -  Спецвипуск. -  2001. - №4. -  С. 74-75.

21. Під ред. В.Г. Лихолоба. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1996.

22. Психологические трудности у подростков с различными типами личностной организации// Сборник. Современный психоанализ. – К.: Ваклер, “Альтерпресс”, 2002. - С.156 – 163.

23. Психологическое исследование личностных предпосылок виктимного поведения подростков // Наука і освіта. -  2004. - № 8 – 9. -  С.144-147.

24. Ривман Д.В., Устинов B.C. Виктимология. - СПб., 2000.

25. Скривджені діти. Аналіз проблеми / За ред. В.Г.Панка. - К., 1997.

26. Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних працівників/За заг. ред. А.Й. Капської, І.М.Пінчук, С.В. Толстоухової.-К.,2000.-260 с.

27. Соціальна педагогіка. навч. Посібник / За ред. А.Й. Капської.-К.,2000

28. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія/За аг.ред І.Д. Звєрєвої.-К: Центр учбової літератури,2008.-336 с.

29. Соціальна педагогіка: Модульна технологія навчального курсу: рек. М-вом освіти і науки України як навч. Посібник для студ. Вищ. Навч. Закладів / Д.І. Пенішкевич, Л.І . Тимчук.-Чернівці: Чернівецький нац. ун-т,2010.-496 с. 

30. Соціальна робота / Соціальна педагогіка: понятійно-термінологічний словник / За заг. ред. І. Звєрєвої.-К.,1994

31. Соціальна робота з дітьми та молоддю: проблеми, пошуки, перспективи // За заг.редакцією Пінчук І.М., Толстоухової С.В.- К.: УДЦССМ, 2000р. Випуск 1.- 276 с.

32. Соціальна робота з молоддю в Україні (Збірник інформаційно-методичних матеріалів) - К.:Столиця, 2003.

33. Соціальна робота: технологічний аспект: Навчальний посібник/За ред. проф. А.Й. Капської. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 352 с..

34. Стосунки батьків і дітей та їх вплив на віктимність поведінки підлітків //Соціальна психологія, Київ. - 2005. - №4(12) - С.139-142.

35. Туликов В.О. Віктимологія (соціальні та кримінальні проблеми). –Одеса: Юридична література, 2000.

36. Франк Л.В. Виктимология и виктимность (Об одном новом направлении в теории и практике борьбы с преступностью): Учеб. пособие для студентов юридического факультета. - Душанбе, 1972.

37. Христенко B.C. Психология жертвы. - Харьков, 2001.

 

 


Дата добавления: 2020-04-08; просмотров: 136; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!