РОЗДІЛ 2 СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОФІЛАКТИК И
ВІКТИМНОЇ ПОВЕДІНКИ
Профілактика віктимності підлітків як соціально-педагогічна
Проблема
В сучасному українському суспільстві давно назріла необхідність розробки ефективної системи виктимної профілактики.
Профілактика - сукупність запобіжних заходів, спрямованих на збереження і зміцнення нормального стану, порядку. У соціальній сфері - це сукупність державних, громадських, соціально-медичних і організаційно-виховних заходів, спрямованих на попередження, усунення або нейтралізацію основних причин і умов, що зумовлюють різного роду соціальні відхилення в поведінці підлітків. [26, с. 39].
Під профілактикою у соціальній педагогіці розуміються, насамперед, науково обґрунтовані і своєчасно зроблені дії, спрямовані на:
1) запобігання можливих негативних фізичних, психологічних або соціокультурних обставин у окремої дитини або групи неповнолітніх;
2) збереження, підтримання та захист нормального рівня життя і здоров'я дитини;
3) сприяння дитині в досягненні соціально значущих цілей і розкриття його внутрішнього потенціалу. [27, с. 88].
Сам термін "профілактика" зазвичай асоціюється з запланованим попередженням якихсь несприятливих подій, тобто з усуненням причин, здатних викликати небажані наслідки.
Так як негативні явища, обставини можуть бути викликані різними причинами і обставинами, можна виділити декілька типів профілактичних заходів:
|
|
|
- нейтралізуючі;
- компенсуючі;
- попередження виникнення обставин, що сприяють соціальним відхилень;
- усунення цих обставини;
Ефективність профілактичних заходів може бути забезпечена тільки за умови обов'язкового включення наступних складових [44]:
1) спрямованості на викорінення джерел дискомфорту як в самій дитині, так і в соціальній і природному середовищі і одночасно на створення умов для засвоєнням неповнолітніх необхідного досвіду для вирішення проблем;
2) навчання дитини новим навичкам, які допомагають досягти поставлених цілей або зберегти здоров'я;
3) рішення ще не виниклих проблем, попередження їх виникнення.
В інтересах кожної людини - зниження своєї віктимності, попередження віктимної поведінки. На думку А.М. Столяренка, небезпека стати жертвою злочину знижується, коли людина володіє:
- знаннями: роль віктимної поведінки і її неприпустимість; правила поведінки, що знижують ймовірність виникнення криміногенно небезпечних ситуацій; криміногенно небезпечних місць та умов; способів дій злочинців, які використовують промахи жертв; способів, що підвищують особисту безпеку, безпеку своєї нерухомості, фінансів, автомобіля та ін.;
|
|
|
- вихованими звичками безпечної поведінки в громадських місцях, на вулицях, у спілкуванні з незнайомими особами;
- розвиненими культурними інтересами, захопленнями, способами проведення дозвілля, які виключають потрапляння в "злачні місця", компанії підвищеного кримінального ризику, секти, захоплення алкоголем, вживання наркотиків і токсичних речовин, вчинення дій і спілкування в компаніях, які підвищують ризик піддатися нападу;
- розумною обережністю, пильністю, спостережливістю, зібраністю, самовладанням, винахідливістю, швидкістю реакцій, спритністю, вмiння розбиратися в людях.
- спеціально освоєними прийомами самозахисту: поведінковими, словесними, технічними (використання захисних засобів, газових пістолетів і ін.), рухової самооборони.
Для зґвалтувань, грабежів, шахрайства та інших видів злочинів є свої віктимні передумови, особливості особистості й поводження жертв, які варто враховувати для побудови пильного, що забезпечує особисту безпеку поведінки. Не бути наївним і безтурботним в повсякденному житті, зберігати пильність і не вчиняти дій, які підвищують вірогідність попадання у важкі, екстремальні, кризові ситуації; бути розбірливим в знайомствах; не ходити "по лезу ножа", не випробовувати долю, діючи в ризикованих і небезпечних ситуаціях; не підставлятися під удари долі і криміналу, не вчиняти дій, які дають можливість недоброзичливцям і злочинцям скористатися ними, щоб поставити людину в скрутне становище. [35, с. 76].
|
|
|
На соціально-педагогічному рівні, система віктимної профілактики являє собою організовану цілеспрямовану діяльність фахівців різних професій (психологів, соціальних педагогів і соціальних працівників служб, юристів і т.д.), спрямовану на виявлення й усунення різних віктимологічно - значущих явищ та процесів у сфері сімейних, громадських, неформальних стосунків, що обумовлюють віктимність особистості людини як потенційної жертви злочинних посягань конкретного індивіда або конкретних обставин. Так, своєчасне і продумане планування в області соціальної інфраструктури мікрорайону або міста (будівництво житла, установа соціальної сфери, забезпечення збереження робочих місць) може запобігти міграційні процеси серед жителів даної території (на пошуки нової роботи, більш зручною школи для дитини тощо.); організація та проведення групових та психологічних тренінгів (або індивідуальних занять) навчального характеру (засвоєння навичок ефективного вирішення міжособистісних конфліктів, навичок психологічної саморегуляції і т.д.) дозволить людям, які пройшли цей тренінг, більш ефективно взаємодіяти з оточуючими, знижуючи ризик виникнення конфліктних ситуацій у своєму житті; своєчасне консультування і професійна підтримка соціальним педагогом батьків ,може значно знизити ризик виникнення внутрішньосімейної напруженості, що може позначитися на дітях і т.д. [29, с. 97].
|
|
|
Соціально-педагогічна діяльність, крім профілактичних заходів, передбачає також діяльність з надання допомоги і підтримки осіб, які стали жертвами несприятливих обставин (кризові центри або спеціалізовані відділення для дітей, що пережили насильство; створення в районах компактного проживання біженців національних культурних і освітніх центрів; розвиток соціальної інфраструктури, спеціалізовані під ті чи інші вади фізичного чи інтелектуального розвитку людини, наприклад, створення спортивного клубу для інвалідів з порушеннями опорно рухового апарату і т.д.).
В Україні досить багато дітей живуть у дитячих інтернатних установах. Причинами відмови від дітей і розміщення їх у державні установи є: неповна сім'я, недостатня матеріальна забезпеченість і погані житлові умови, алкоголізм матері або обох батьків. Лише невелика частина дітей залишається батьками із за виявлених у них при народженні фізичних вад.
Результати впливу віктимної профілактики дітей-сиріт є однією з ключових проблем у діяльності дитячих будинків та інтернатів. При виході з їх стін випускники часто виявляються неготовими до дорослого життя, не мають належного соціального досвіду, не отримую відповідної допомоги. Бувають випадки, коли випускники не знають елементарних речей, необхідних для елементарного існування: як розпоряджатися грошима, як стежити за чистотою в будинку, заварювати чай і чим займатися у вільний час. Підвищена сугестивність і психічна нестійкість роблять їх об'єктами для злочинних елементів. Для соціальної адаптації дітей-сиріт необхідні наступні заходи [20;273].
1. Розвинути навички та здібності до різних видів трудової діяльності. В умовах ринку дати конкурентоспроможні спеціальності.
2. Формувати загальну позитивну спрямованість особистості дитини, захоплюючи його якоюсь справою, що сприяє підвищенню його самооцінки.
3. Організувати роботу кожної установи( дитячо- сирітської ) за індивідуальною програмою, яка була б зорієнтована на наявний у ньому контингент дітей.
4. Всебічно сприяти "відкритості" інтернатних установ.
5. Заохочувати усиновлення і удочеріння дітей-сиріт, у формі сімейних дитячих будинків, так і індивідуальних усиновлень (удочерений).
Люди з обмеженими можливостями, люди з порушеною координацією руху, повністю або частково паралізовані і т.д. визнаються інвалідами чинності очевидних відхилень від нормального фізичного стану людини. Всі соціальні послуги, що входять до державного переліку гарантованих державою послуг, можуть бути надані громадянам безкоштовно, а так само на умовах часткової або повної оплати. Суттєві питання соціального захисту інвалідів отримали правову базу в Законі України "Про соціальний захист інвалідів ". Законом передбачено пільги на позачергове отримання житла, обладнаного відповідним чином.
Найбільш характерними причинами, що посилюють проблему безпритульності, для багатьох країн в даний час є [30]:
1) недостатня кількість житла, брак дешевого житла;
2) безробіття, що обумовлює відсутність коштів для оплати житла;
3) малозабезпеченість багатьох сімей та окремих громадян;
4) соціальне здоров'я суспільства (наявність душевнохворих, осіб з відхиленою поведінкою, наркоманів, алкоголіків; нездорові відносини в сім'ї; становище осіб, які вийшли з місць ув'язнення)
5) слабкі можливості реалізації соціальних програм, спрямованих на надання матеріальної та іншої допомоги малозабезпеченим сім'ям, груп ризику і т.д.
Значну частку бездомних складають так звані люди без певного місця проживання. До них потрібен особливий підхід. Не кожен фахівець може працювати з ними (особливо з такими категоріями, як люди, що опустилися на "дно"). Від соціального педагога потрібно яскраво виражена комунікабельність, вміння знайти контакт з людьми, не принижуючи і не відштовхуючи їх, дати можливість відчути людське ставлення до себе, не образити, пропонуючи елементарні послуги: нічліг, харчування та медичну допомогу. [18, с. 98].
Таким чином, система віктимної профілактики повинна являти собою організовану на соціально-педагогічних принципах цілеспрямовану діяльність фахівців різних професій, спрямовану на виявлення й усунення віктимогенних факторів і процесів у сфері сімейних, громадських, неформальних стосунків, що обумовлюють віктимність підлітка як потенційної жертви злочинних посягань конкретного індивіда або конкретних обставин.
Отже, щось таке характеризує схильність людини стати жертвою несприятливих обставин. Віктимність ж означає наявність в об'єктивних обставинах соціалізації характеристик, особливостей, небезпек, вплив яких може зробити людину жертвою цих обставин. Відповідно, віктимність розуміється з одного боку, як процес впливу на людину сукупності негативних зовнішніх умов і чинників, а з іншого як процес соціально-психологічних змін особистості людини під впливом негативних зовнішніх умов і чинників, що формують в ньому "психологію жертви". [15, с. 122].
Найважливіше психічне новоутворення підліткового віку - почуття дорослості - являє собою переважно новий рівень вимог, що передбачає майбутнє положення, яке підліток фактично ще не досяг. Це обумовлена тим, що підліток діє виходячи з почуття дорослого, але не здатний передбачити, і впоратися з наслідками дорослої поведінки. У даній ситуації на перший план виходять проблеми соціально-педагогічної профілактики віктимності.
На соціально-педагогічному рівні, система віктимної профілактики являє собою організовану на соціально-педагогічних принципах цілеспрямовану діяльність фахівців різних професій (психологів, соціальних педагогів і соціальних працівників служб, юристів і т.д.), спрямовану на виявлення й усунення різних виктимологически -значущих явищ та процесів у сфері сімейних, громадських, неформальних стосунків, що обумовлюють віктимність підлітка як потенційної жертви злочинних посягань конкретного індивіда або конкретних обставин. [28, с.158].
2.2 Програма роботи соціального педагога з профілактики
Віктимності підлітків
Вивчивши наукову літературу по проблемі віктимності підлітків, вважаємо за доцільне, щоб робота соціального педагога в цьому напрямку носила не тільки профілактичний, але і розвиваючий характер.
Статистичні дані про аварії на дорогах, зростання наркоманії, отруєння алкоголем, загибелі людей в процесі виробництва та в побуті підтверджують висновки про надзвичайну актуальність профілактики віктимної поведінки, формування у сучасної людини культури особистої безпеки. Виховання такої культури передбачає оволодіння накопиченим досвідом виживання в різноманітних ситуаціях, формування готовності використати цей досвід у постійно мінливих умовах. Йдеться про комплексну підготовку людини до попередження і подолання небезпечних ситуацій, чому сприяє світоглядна, моральна, інтелектуальна, психологічна, комунікативна, правова, естетична, і фізична готовність. [31, с. 58].
Ефективне формування навичок особистої безпеки на основі гуманістичної моральної установки можливо лише при відповідному навчанні безпечної поведінки. Навчання, засноване тільки на обмеженому наборі правил, переважно заборонного характеру (не пускайте в квартиру, не підходь до машини, не відповідай на питання, не сідай у машину і т. д.), не дає вихованцям можливості засвоїти весь необхідний арсенал засобів безпеки. Інакше кажучи, лише людина, навчена структивним способам безпечної поведінки, може бути здатною до моральної дії і одночасного забезпечення своєї особистої безпеки.
Програма роботи соціального педагога- це розроблений і реалізований комплекс завдань і заходів, що має певний зміст і спрямований на досягнення кінцевої мети [41].
На підставі аналізу наукової літератури ми зробили висновок, що ефективна профілактики підліткової віктимності повинна включати наступні напрями: правове, соціальне, валеологічне.
Метою розробленої нами програми є зниження факторів ризику схильності підлітка стати жертвою несприятливих умов соціалізації.
Завдання:
1) діагностувати у підлітків рівень схильності до віктимності; знань; відповідальності; умінь і навичок безпечної поведінки;
2) підвищити інформованість підлітків про небезпеку конкретних видів поведінки;
3) підвищити відповідальність підлітків у процесі їх життєдіяльності;
4) розвинути уміння і навички безпечної поведінки у підлітків;
5) знизити схильність до виктимному поведінки у підлітків.
Коротко опишемо зміст блоків і перелік заходів програми, яка складається з чотирьох блоків: діагностично-ввідний, теоретично- практичний, що включає в себе дві частини (тренінги з розвитку відповідних умінь і навичок) і діагностично-заключний. [36, с. 78].
В рамках діагностично-ввідного і діагностично-заключного блоків вирішуються завдання діагностики показників ефективності програми; знайомства і групового згуртування підлітків експериментальної групи; інформування батьків про проблему віктимності підлітків.
Основною формою роботи соціального педагога є факультатив. Заняття проводяться також у формі майстерні, тренінгу, консультації.
Блок 1. Діагностично-ввідний
Мета: діагностика основних показників ефективності програми.
Тема 1. "Знайомство".
Ключові поняття: знайомство, подання, інтерв'ю, самоаналіз, тренінг, правила поведінки, введення в проблему віктимності, юридична та моральна відповідальність.
Методи роботи: бесіда, вправи "Сніжний ком", "Інтерв'ю", проблемні ситуації.
Домашнє завдання: написати кілька прикладів проблемних ситуацій з власного життя.
Тема 2. "Діагностика віктимності".
Ключові поняття: анкета, тест- опитувальник.
Методи роботи: спостереження; методика дослідження схильності до виктимної поведінки, розроблена О.О. Андрониковой [2]; анкета "Виявлення схильності підлітків до потрапляння в виктимогенні ситуації"; незакінчена теза; методика "Локус контролю" для визначення рівня відповідальності підлітків.
Домашнє завдання: написати короткий твір на тему: "Що значить для мене - бути в безпеці...". [32, с. 265].
Блок 2. "Виктимогенні ситуації".
Мета: надання підліткам знань по віктимології, особливості віктимної поведінки та особливості безпечної поведінки.
Тема 1: Віктимологія - наука про жертви і.
Ключові поняття: віктимологія, що таке жертва, роль поведінки жертви в небезпечних ситуаціях, насильство, види насильства.
Методи роботи: оповідання, дискусія, бесіда.
Домашнє завдання: написати кілька прикладів насильницьких дій, з якими підлітки можуть зустрітися в повсякденному житті.
Тема 2: Віктимна поведінка.
Ключові поняття: правопорушення, злочин, аморальна поведінка, віктимність, групи ризику, фактори віктимності, віктимна поведінку.
Методи роботи: оповідання, дискусія.
Домашнє завдання: навести приклади віктимної поведінки, які підлітки спостерігали у власному житті.
Тема 3: Безпека.
Ключові поняття: безпека, ризик, ризикована поведінка, відповідальність, відповідальна поведінка, особиста безпека, фізична, економічна і кримінальна безпека, правила безпечної поведінки.
Методи роботи: оповідання, дискусія.
Домашнє завдання: навести приклади дій, які забезпечують особисту безпеку в різних обставинах.
Тема 4: Служби допомоги людям, що потрапили в несприятливі ситуації.
Ключові поняття: соціальна допомога, складна життєва ситуація, телефон довіри, притулок, відділи у справах неповнолітніх при адміністрації районів і міст, соціальний притулок, соціально-реабілітаційний центр для неповнолітніх.
Методи роботи: оповідання, дискусія, вирішення проблемних ситуацій.
Домашнє завдання: скласти план власних можливих дій при попаданні в виктимогенну ситуацію. [32, с. 279].
Блок 3. "Безпечна поведінка".
Даний блок складається з двох частин: частина 1- тренінг навичок безпечної поведінки, 2 частина - навчання способів відновлювати впевненість у собі і адекватну самооцінку після перенесених аварій, небезпечних ситуацій і т.д.
Частина 1. Тренінг навичок безпечної поведінки.
Мета: зниження ризику потрапляння підлітків у несприятливі життєві ситуації, навчання підлітків навичкам пізнавати можливість складання небезпечної ситуації, стратегії ефективної і адекватної поведінки в небезпечних ситуаціях.
Ключові поняття: насильство і його види, ситуація, ризик, зони ризику, стратегія поведінки ситуації насильства, адаптація, рефлексія, впевненість, адекватна самооцінка.
Форма роботи - тренінг.
Методи роботи: ігри та вправи, дискусії, вирішення проблемних ситуацій, дебати, мозковий штурм.
Цей блок орієнтований на закріплення відповідальності як особистісної риси. У блоці робиться акцент на розвиток адаптивних навичок ефективної поведінки, зміцнення і розвиток конструктивних стратегій профілактики і подолання ситуацій насильства. Робота в рамках даного блоку сприяє становленню адекватної самооцінки у підлітка, є гарною профілактичної базою для формування у підлітків умінь протистояти фізичному насильству з боку оточуючих. У блоці також реалізовано завдання, пов'язані з активізацією власних можливостей підлітка, збільшенням ресурсів, необхідних для протистояння різних життєвих труднощів підліткового життя, і перш за все тих, які пов'язані з емоційним насильством. Оптимальна кількість учасників групи 12-15 чоловік. Групи можуть бути змішаними (за статтю, віком). Для роботи потрібні наступні матеріали: бейджи, плакат "Правила роботи групи", вивіски з афоризмами, інформаційні картки "Способи подолання ситуації фізичного насильства", фломастери, м'яч, відривні картки. [32, с. 287].
Кожне заняття складається з трьох частин. Перша частина - привітання, настрій на роботу (1-2 вправи, спрямовані на активізацію групи, залучення уваги, що створює настрій на обговорення основної теми заняття).
Основна частина містить наступні елементи: визначення цілей, теми дискусії, характеру проблеми; кругову дискусію з обговорюваної проблеми, збір інформації, суджень, думок, нових ідей, пропозицій від всіх її учасників; упорядкування інформації та її обговорення; обґрунтування альтернатив і спільна їх оцінка; підведення підсумків дискусії, спільне резюмування.
У заключній частині заняття проводиться зіставлення цілей заняття з отриманим результатом; вправи на зняття психологічного навантаження і підведення підсумків заняття. Кожне заняття завершується короткою рефлексією, в ході якої учасники можуть поділитися своїми враженнями від отриманої інформації і про задоволеності від виконаної роботи. [32, с. 285].
Далі коротко опишемо вміст основної частини кожного заняття.
Тема 1. Створення в учасників емоційного настрою на роботу в групі. Обговорення очікувань, побоювань від роботи в групі. Прийняття правил роботи в групі.
Методи роботи: вправи, групова дискусія.
Домашнє завдання: повторити правила роботи в групі, повторити матеріали теоретичного курсу, присвячені темі насильства.
Тема 2. Поняття насильства. Види насильства. Нефізичне насильство.
Методи роботи: вправи, групова дискусія, мозковий штурм.
Домашнє завдання: знайти приклади ситуацій насильства з власного життя і життя знайомих і родичів, літературних творів, телепередач і т.д.
Тема 3. Ситуації насильства. Визначення та обговорення можливих ситуацій насильства. Зони ризику. Вивчення типології ситуацій, що загрожують виникненням нефізичного насильства. Способи зняття напруги після ситуації насильства. Визначення конструктивних способів зняття напруги після ситуації насильства.
Методи роботи: вправи, групова дискусія.
Домашнє завдання: написати список конструктивних способів зняття напруги і неконструктивних способів зняття напруги (кожен список - не менш 4 пунктів). [32, с. 243].
Тема 4. Аналіз індивідуально перенесених ситуацій насильства. Визначення індивідуальних способів поведінки всередині ситуації і її попередження. Визначення та обговорення конструктивних стратегій поведінки всередині ситуації насильства і способів профілактики. Зміцнення навичок "психотерапевта" для інших.
Методи роботи: вправи, мозковий штурм, вирішення проблемних ситуацій.
Домашнє завдання: проаналізувати власні способи поведінки в конфліктних ситуаціях, ступінь їх конструктивності. [32, с. 249].
Тема 5. Профілактика насильства в соціальній групі. Адаптивні навички поведінки. Аналіз стратегії поведінки в кризовій ситуації, загрозливою насильством. Підвищення впевненості в собі. Стабілізація адекватної самооцінки. Підвищення відповідальності за свою поведінку. Усвідомлення своєї цінності й унікальності.
Методи роботи: вправи, бесіда, групова дискусія, консультація.
Домашнє завдання: поспостерігати за динамікою власного емоційного стану і постаратися виявити внутрішні і зовнішні фактори, які підвищують самооцінку. [32, с. 269].
Тема 6. Особистісно- зворотний зв'язок. Підсумки занять. Позитивне завершення міжособистісних відносин в групі. Особистісна підтримка. Усвідомлення і структурування досвіду, отриманого на тренінгу. Виявлення індивідуальних варіацій отриманого досвіду.
Методи роботи: вправи, бесіда, групова дискусія.
Домашнє завдання: написати короткий твір "Чому я навчився на цьому тренінгу".
Частина 2. Тренінг "Повернення впевненості" - навчання способів відновлювати впевненість у собі і адекватну самооцінку після перенесених аварій, небезпечних ситуацій і т.д.
Мета: допомогти кожному учаснику по можливості знизити негативний вплив на власну психіку пережитої невдачі, поліпшення стану підлітків після перенесеної побутової або міжособистісної невдачі.
Ключові поняття: невдача, ситуація невдачі, помилка, наслідки, бажання опанувати ситуацію, рольове моделювання ситуації, рефлексія ситуації.
Форма роботи: тренінг [37].
Методи роботи: рольова гра.
Для роботи потрібні наступні матеріали: картки з назвами ролей, найпростіший музичний інструмент (для ведучого, наприклад, ксилофон або губна гармошка, або провідний просто попевает кожну ноту).
Алгоритм ігри
1. Постановка мети. Ведучий пропонує учасникам гри замислитися, чи є в них спомин у будь-якому життєвому епізоді, коли вони зазнали відчуття досади від того, що зірвалася якась справа. Зірвалася з незалежних від самої людини обставинами. Наприклад: ви збиралися з друзями в похід, але почався такий жахливий ураган, що ви змушені були залишитися вдома.
На обдумування дається 1-2 хв. Потім ведучий просить одного з підлітків поділитися своїми спогадами. Це буде, як правило, той підліток, який вже впорався з наслідками пережитої невдачі. Ті, у кого психологічний дискомфорт зберігся, розкриваються не так швидко. Однак озвучування чужих неприємних історій, які мали місце в минулому і пережитих, дає надію на те, що і він чи вона може впоратися зі своїми неприємностями.
2. Пояснення методу. Учасники повинні зрозуміти, чому їм пропонується гра. Теза: "Рольова гра дає можливість безболісно для особистості робити помилки, аналізувати їх, відстоювати будь-яку, навіть парадоксальну точку зору. Крім того, можливість побути в чужій ролі дає нам час на відпочинок від самих себе, від наших власних переживань".
3. Роздача літературного матеріалу.
Ролі: скрипічний ключ, До, Ре, Ми, Фа, Сіль, Ля, Сі, таксі, кіт, два пароплава, хмари (кілька карток), колоски (кілька карток), головна синиця, синиці (кілька карток), відро, дощинки, Земля, Сонце.
4. Читання тексту вголос.
5. Подання ситуації. Ситуація: було намічено добру справу, але воно зірвалося. Однак невдача не повинна розглядатися як непоправне лихо. Учасники справи,яка зірвалась можуть знову зібратися разом і почати все спочатку. Але у кожного учасника свій характер. Ми повинні з'ясувати, чи захочуть вони повернутися, як кожен окремо переживає ситуацію. (При проведенні рефлексії у випадку роботи з дітьми до 12 років не слід ставити занадто розгорнуті питання)
6. Постановка задачі. Входячи в гру, людина приймає на себе роль персонажа, погоджуючись на час відповідати його статтю. Завдання гравців - відповідати загальним уявленням про спосіб, в тому числі використовуючи мовні, пластичні, мімічні та інші прийоми.
7. Роздача карток. Картки перемішати і роздати довільно. У групі має бути не менше 14 і бажано не більше 30 людей.
8. Рольова гра по тексту. Входження в роль (кожен учасник повинен вголос "відректися від свого імені" і взяти на себе роль, наприклад, ноти, пароплава і т. д.).
Після цього відношення ведучого до учасників гри змінюється. Перед ним не учні, а ноти, пароплави, колосся і т. д. Можна почати звертатися до кожної дитини на ви. Це піднімає значимість гравця у власних очах.
Відповідність ролі (учасники повинні показати, як виглядає пароплав, яка з себе хмара, який собою кіт і т. д.).
Рефлексія ситуації (попередьте учасників, що вони не повинні особливо звертати увагу на думку оточуючих, а можуть висловлювати своє особисте бачення ситуації).
Питання, які можуть бути використані під час гри.
Навіщо ноти розсілися на хмари? Це був легковажний вчинок? Скажіть, нота ..., що ви відчували, коли мчали на землю разом з краплями дощу? Вам було холодно? Вас турбувала вологість? Це був холодний або спекотний день? Що ви відчули, коли... (далі по ситуації). Ви впевнені, що те, що сталося, вам не подобається? Може бути, вам просто турбує новизна ситуації? Ви хочете повернутися? У вас є така можливість.
9. Загальногрупова рефлексія і вихід з ролей. Питання, що задаються після виходу з ролей: вам дісталася та роль, яку ви хотіли б отримати? Чим вас влаштувала роль? Чим не влаштувала? Що б ви хотіли змінити в вашій ситуації (ноти, кота, відра, колосся, синиць...)? Змініть і покажіть нам.
10. Резюме групи. Загальний висновок. Він може бути самим незвичайним. Головне - не поспішати закінчити гру, дати всім висловитися.
11. Рефлексія ведучого. Провідний розбирає вголос роботу кожного гравця, відзначає здібності при виконанні ролей, дякує гравцям і всій групі.
Домашнє завдання: проаналізувати власні способи відновлення впевненості в собі після перенесеної невдачі і скласти для себе пам'ятку - як краще діяти в такій ситуації. [32, с. 285].
Блок 4.Діагностично-заключний.
Мета: діагностика результативності роботи соціального педагога за програмою "Абетка безпеки".
Тема 1. "Діагностика віктимності"
Ключові поняття: анкета, тест- опитувальник, незакінчена теза.
Форма роботи: діагностичне обстеження.
Методи роботи: методика дослідження схильності до виктимної поведінки, розроблена О.О. Андрониковой [2]; анкета "Виявлення схильності підлітків до потрапляння в віктимогенні ситуації";, методика "Локус контролю" для визначення рівня відповідальності підлітків. [32, с. 273].
Окрім занять з підлітками програма "Абетка безпеки" передбачає проведення одного ознайомлювального заняття для батьків учнів, на якому розглядаються питання віктимності підлітків, роль сім'ї у життєдіяльності дитини і її вплив на безпечну поведінку підлітків, лунають інформаційно-ознайомлювальні пам'ятки.
Дата добавления: 2020-04-08; просмотров: 111; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!