Основними ознаками юридичного терміна є:
- адекватність відображення змісту поняття; смислова однозначність;
- логічне співвідношення його з іншими родовими термінами даної галузі;
- більшість термінів мають дефініцію. Є, що не мають.
Дефініція - це коротке логічне визначення, яке встановлює істотні відмінні ознаки предмета чи значення поняття, тобто його зміст і кордони;
- стилістична нейтральність;
- професійний рівень практичного вживання;
- закріплення кожного терміна за спеціальним поняттям.
Поняття - це відображення явища об'єктивної дійсності в його суттєвих ознаках, думка, яка виражає сутність явища. Термін - це поняття у відповідній знаковій формі, є його носієм, зовнішнім символом. Поняття єдине, а термін може позначатися різними поняттями. Термін може залишатися тим самим, в той час як визначене ним поняття з часом може зазнати тих чи інших змін, іноді досить суттєвих.
Поняття може існувати і не оформленим у законі відповідним терміном, однак ознаки юридичного воно не позбавлене так само, як не позбавлений такої ознаки і термін, що його визначає.
Слід розрізняти юридичні поняття, закріплені законодавчо, і юридичні поняття, що використовуються у правовій науці. Останні не обов'язково фіксуються у законі (законодавчий процес, підзаконні нормативно-правові акти, правова поведінка, правоздатність, юридична відповідальність, диспозиція юридичної норми, правосвідомість тощо).
|
|
|
Формування понять об'єктивно в юридичній термінології викликає подальший розвиток термінологічного значення, а саме: його збагачення у зв'язку з відображенням нових ознак позамовної дійсності.
Важливою рисою юридичних термінів є їх тісний зв'язок із світоглядом та ідеологією пануючого класу, з різними політичними і юридичними теоріями, суспільними традиціями, правовим досвідом.
Класифікація юридичних термінів
Розкриваючи зміст будь-якого поняття, створюють класифікацію, яка визначає місце цього поняття й усіх інших понять, пов'язаних з ним.
Класифікація - це розподіл термінів за їх узагальненими ознаками споріднення та відмінності.
Класифікація термінів, які використовуються у законодавстві, важлива для впорядкування правової інформації, її автоматизації.
Основні класифікації юридичних термінів такі:
- за вживанням (загальні та спеціальні);
- за вираженням явищ (терміни, що відображають моменти або частини судочинства, номінації певних процесуальних дій, юридичних та фізичних осіб; терміни, що вказують на джерело доказів);
- за походженням (власне українські та запозичені);
- за творенням (прості, складні, терміносполуки).
Термінологію, яка використовується у законодавстві, автор книги «Язык закона» А.Піголкін класифікує за вертикальним та горизонтальним принципами. На вершині вертикалі є термінологія, закріплена в Конституції України, Основах законодавства. Це загальноправова термінологія, яка системно об'єднує терміни, що функціонують в усіх галузях законодавства, виражають і позначають поняття широкого значення (державний орган, посадова особа, суспільна організація, компетенція, законодавство, закон, рішення, недоторканність особи, законні інтереси).
|
|
|
Горизонтальна термінологія охоплює різноманітні види міжгалузевої та галузевої термінології. Міжгалузева термінологія — це термінологія, яка використовується у деяких галузях законодавства (матеріальна відповідальність, завдана шкода, проступок тощо).
У наш час відсутні виразні, науково-обгрунтовані принципи і критерії логічної специфікації юридичних термінів з урахуванням їх практичного значення в тій чи іншій сфері правових відносин, без чого будь-яка класифікація є досить умовною.
А.Піголкін вирізняє чотири види юридичних термінів:
1) загальновживані;
2) загальновживані, які в нормативному акті мають більш вузьке, спеціальне значення;
|
|
|
3) суто юридичні;
4) технічні.
Загальновживані терміни - це звичайні слова, які набули значного поширення, найменування предметів, якостей, ознак, дій, явищ, які однаково використовуються у побутовій мові, художній літературі, ділових документах, законодавстві. Такі терміни прості, доступні, зрозумілі. У законодавстві вони використовуються у загальноприйнятому значенні і ніякого спеціального змісту не мають (офіцер, документ, справа, закон, правопорядок, юрист, охорона тощо).
Вони не завжди зручні, часто багатозначні, допускають різні тлумачення, можуть застосовуватись то в одному, то в іншому значенні. Тому використання таких термінів доцільне, якщо їх значення зрозуміле для всіх і не породжує ніяких сумнівів у певному контексті. Використовуючи загальновживані терміни у нормативних актах, законодавець повинен забезпечити їх тлумачення у тій чи іншій формі, щоб був чітко зрозумілий зміст.
Більшість термінів, узятих із повсякденної мови, отримують у нормативному акті особливе, більш точне, спеціальне значення. Їх перевага порівняно із загальновживаними полягає у тому, що при максимальній стислості вони найтонше визначають потрібне поняття, наприклад: скарга, доказ, потерпілий, злочинність, акт, відповідальність, захист честі, хабар, бандитизм, грабіж, крадіжка, шахрайство, хуліганство, халатність тощо. Подібних термінів у нормативних актах багато. Вони становлять основу юридичної термінології, мають основне смислове навантаження у законодавстві. Важливо, щоб спеціальне значення загальновживаного терміна було очевидним. Таким термінам у законодавстві даються визначення. Якщо цього немає, значення терміна визначається, виходячи із загального контексту. При першому використанні термінів зі спеціальним значенням треба давати до нього відповідні нормативні роз'яснення.
|
|
|
Як і будь-яка інша сфера суспільного життя, юриспруденція не може обійтись без особливої термінології, яка спеціально вироблена законодавцем для регулювання суспільних відносин: законодавчий процес, нормативний припис, інкорпорація, орган держави, громадянські права, правознавство, законність тощо.
Спеціальні юридичні терміни, як правило, лаконічно й відносно точно визначають поняття, яке застосовується в юриспруденції: судимість, підсудний, потерпілий, свідок, позивач, дізнання, слідчий тощо.
В юридичній термінології багато таких спеціальних термінів, значення яких не завжди можна пояснити з позиції лінгвістики. Застосовуються вони для позначення певних понять і тільки в юриспруденції.
Спеціальні юридичні терміни - це слова чи словосполучення, які позначають поняття, що відображають специфіку державно-правових явищ: правовідносини, юридична особа, позов, законопроект, неправдиве свідчення, речовий доказ тощо.
У нормативних актах використовується багато термінів, узятих із різних галузей науки, техніки, а також професіоналізми. У літературі
за ними закріпилась назва технічні терміни: комп'ютер, фонограма, діапозитив, флешка, плівка, піротехніка, дискета тощо. У процесі застосування норм права у різних сферах суспільного життя без спеціальних технічних термінів обійтись неможливо. Необхідно лише дотримуватись правила, що технічні терміни використовуються у тому значенні, яке закріплене за ними у відповідній галузі науки.
Спеціальні юридичні й технічні терміни досить зручні. Вони одночасно позначають потрібне поняття, сприяють чіткішому викладу нормативних приписів, допомагаючи правильніше зрозуміти і застосувати їх. За допомогою таких термінів можуть бути досягнуті однозначність, семантична конкретність, повнота юридичних формулювань.
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 304; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!