Белькова С . В . Тенденції розвитку жанру подорожнього нарису в регіональній пресі ( на прикладі
Друкованих ЗМІ м . Запоріжжя )
Анотація . У статті розглянуто основні тенденції розвитку сучасного подорожнього нарису на при-
кладі друкованих ЗМІ м. Запоріжжя.
Ключові слова : подорожній нарис, жанроутворювальні ознаки, регіональна преса, постмодернізм.
Белькова С . В . Тенденции развития жанра путевого очерка в региональной прессе ( на примере
Печатных СМИ г . Запорожья )
Аннотация . В статье рассматриваются основные тенденции развития современного путевого
очерка на примере печатных изданий г. Запорожье.
Ключевые слова : путевой очерк, жанрообразующие признаки, региональная пресса, постмодернизм.
Belkova S. Tendencies of Development of Roadside Sketch in the Regional Press (on the Example of
Printing Mass-media of the City of Zaporizhzhia)
Annotation. In article the basic tendencies of development of a modern roadside sketch on an example of
printing mass-media of the city of Zaporozhzhia are considered.
Key words: a roadside sketch, forming genres signs, a regional press, a postmodernism.__
Гаврилюк І.Л. Особливості функціонування фейлетону в сучасній регіональній пресі (на прикладі сумського тижневика “Панорама”). // Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. – 2011. - № 1. - С. 47-50
УДК 007:304:070
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФЕЙЛЕТОНУ В СУЧАСНІЙ
РЕГІОНАЛЬНІЙ ПРЕСІ (НА ПРИКЛАДІ СУМСЬКОГО ТИЖНЕВИКА “ПАНОРАМА”)
Гаврилюк І.Л.
І. Вступ
На сьогодні фейлетон, який, як і нарис,
вважали королем жанрів, майже зник зі
шпальт всеукраїнських видань, не говорячи
|
|
про регіональну пресу, а тому функціону-
вання цього жанру у провінційній періодиці
– це знаковість, сенсація.
Дослідження особливостей розвитку
фейлетону в сучасній регіональній пресі, на
нашу думку, актуальне, оскільки це особли-
вий сегмент мас-медійного ринку. Актуаль-
ною є ця тема і для медіа-освіти: студенти
мають можливість осмислити ті процеси, які
відбуваються в інформаційному полі регіо-
ну.
Розгляд особливостей розвитку фейле-
тону в сучасних регіональних ЗМІ є новим,
оскільки цей пласт ще не був об’єктом спе-
ціального розгляду у теорії соціально-кому-
нікаційних досліджень.
Фейлетон – один із найбільш дослідже-
них жанрів. Його вивченню присвячено праці
В. Вакурова, Є. Журбіної, Л. Кайди, Л. Крой-
чика, Г. Покрасса, Б. Стрельцова та ін. Про-
те всі ці дослідження мають, на нашу думку,
заідеологізований характер, є дещо заста-
рілими, оскільки представляють такий етап
функціонування фейлетону, як радянська
публіцистика. Також фейлетон представле-
ний у системі комплексних досліджень жан-
рів (В. Ворошилов, О. Грабельников,
В. Здоровега, І. Михайлин, В. Карпенко,
О. Тертичний, О. Чернікова, В. Шкляр, Ю.
Ярмиш та ін.) або ж засобів і форм сатири
|
|
та гумору (О. Кузнецова). На жаль, і ці роз-
відки не дають уявлення про особливості
функціонування фейлетону в сучасній пресі,
тим більше пресі регіональній.
ІІ. Постановка завдання
Мета статті – дослідити особливості роз-
витку фейлетону в сучасній регіональній
пресі (на прикладі газети “Панорама” (нада-
лі скорочуємо “П”)) щодо його ідейно-тема-
тичного наповнення, жанроутворювальних і
типологічних принципів.
ІІІ. Результати
Функціонування/нефункціонування фей-
летону прямо залежить від зрілості ЗМІ (фі-
нансової, концептуальної_____). Фейлетон – це
жанр, що відображає творчу свободу ви-
дання, тим більше – регіонального рівня.
Звичайно, лише ті ЗМІ мають шанс до під-
няття популярності, які враховують рівень
культури, освіченості своєї аудиторії, її сма-
ки, ті ЗМІ, які свідомо йдуть на жанрові екс-
перементи.
У новий час фейлетон у провінційній пе-
ріодиці переживає таку саму трансформа-
цію, як і фейлетони у всеукраїнських видан-
нях.
Провідні теми сучасного фейлетону – це
політика, економіка, явища соціально-побуто-
вого, морально-етичного характеру.
Чільне місце належить соціально-
побутовій тематиці. Серед соціальних про-
|
|
блем на сторінках газети “Панорама” пору-
шувалися, наприклад, проблеми крадіжок
(на дачних ділянках, автомобілів тощо) –
“Плач земледельца” (“П.” – 2010. – № 25),
“Автонеппинг” (“П.” – 2009. – № 6); пробле-
ми ветеранів війни – “Жизнью храбрых”
(“П.” – 2010. – № 20); безробіття – “Отработ-
ка данного” (“П.” – 2010. – № 22); забруд-
нення навколишнього середовища – “Ново-
годняя быль” (“П.” – 2010. – № 2), “Архео-
логия будущего” (“П.” – 2010. – № 12); ме-
дичного обслуговування – “Болеть вредно”
(“П.” – 2010. – № 19) тощо.
Найактуальнішими темами морально-
етичного характеру є відносини між багати-
ми і пересічними громадянами – “Улица Ре-
жимная” (“П.” – 2010. – № 29); поведінка во-
діїв і пасажирів у маршрутному таксі –
“С облегчением” (“П.” – 2007. – № 11); ли-
цемірність журналістів – “Испорченное все”
(“П.” – 2010. – № 27), “Полуночный герл-
инфо” (“П.” – 2010. – № 30); відносини між
сусідами – “Охота в каменных джунглях”
(“П.” – 2010. – № 31) тощо.
Значний відсоток серед перелічених тем
належить політичній тематиці. Так, наприклад,
у фейлетонах порушуються питання впливу
передвиборчих технологій – “Безальтер-
нативный оптимизм” (“П.” – 2010. – № 5);
|
|
окреслюється робота очільників міста, об-
ласті – “Окна с Изяславом Шапошиком”
(“П.” – 2009. – № 14); “Исповедь подпольно-
го миллионера” (“П.” – 2009. – № 14); ви-
сміюється робота народних депутатів –
“Плач депутата” (“П.” – 2009. – № 26) тощо.
Особливістю таких фейлетонів є те, що во-
ни відображають у переважній більшості
політичне життя регіону. І це є позитивом,
оскільки в цьому випадку спрацьовує пра-
вило наближення до читацьких інтересів.
Проблеми економічного характеру не є
пріоритетними у фейлетонах, що друкують-
ся на сторінках тижневика “Панорама”. Зде-
більшого така тематика не розв’язується як
одноосібна, а зазвичай тісно переплітається
з іншими темами.
На жаль, нами не було зафіксовано жод-
ного фейлетону, наприклад, на тему куль-
тури, спорту.
Головне завдання фейлетону – висмію-
вання пороків. Зміна часу призводить до
зміни суспільного устрою, появи нових геро-
їв, точніше – антигероїв. Якщо за радянсь-
ких часів головними героями фейлетонів
були ледарі, дармоїди, п’яниці, спекулянти,
бюрократи, хабарники, крадії, політичний
ворог (противник “соціалістичного раю”), то
на сьогодні це коло не цікаве як для самого
фейлетоніста, так і для читацької аудиторії.
Хто ж він, герой сучасного фейлетону?
Провідне місце, за нашим спостережен-
ням, посідає чиновник. Але не чиновник се-
редньої чи нижньої ланки, як це було у ра-
дянському фейлетоні, а найвищої. Це очі-
льники області, міста – “Матюкливый мэр”
(“П.” – 2008. – № 14), “Прическа любви”
(“П.” – 2008. – № 14) тощо.
Для радянського фейлетоніста висміюван-
ня чиновника вищого рангу прирівнювалося до
смертної кари. Ось як про це згадує І. Ша-
туновський: “Виявилось, що з кожним окре-
мим фейлетоністом можна розправитися. Що
і робилося. Коли я вже працював у “Правді”,
пішли передчасно з життя С. Наріньяні і
Ю. Чаплигін, зацьковані “героями” фейлето-
нів і їх високими заступниками. Я вижив.
Але не вижило, тобто не дійшло до читача
багато моїх фейлетонів” [4].
Як бачимо, у сучасного фейлетоніста
немає страху перед можновладцями, особ-
ливо це показово для провінційної сатирич-
ної публіцистики.
Активно висміюється і такий герой, як
хабарник. Але із владних кабінетів, магази-
нів, продовольчих баз він перемістився у
навчальні заклади – “Образ образования”
(“П.” – 2009. – № 41).
Нові умови соціального розвитку зумови-
ли появу й такого прошарку, як заможні лю-
ди. Тож не дивно, що героєм фейлетону є
сучасний український багатій – “И Ангел во-
струбил…” (“П.” – 2007. – № 5).
Висміюється у фейлетонах і таке явище,
як знайомство в мережі Інтернет. У фейле-
тоні “Мухи Нестяжайского” (“П.” – 2009. –
№ 45) показано новий тип чоловіка – інтер-
нет-альфонса.
Неординарними героями, які, на перший
погляд, зовсім не відповідають жанроутво-
рювальним особливостям фейлетону, є
тварини – “Братья и сестры” (“П.” – 2010. –
№ 21). Потрапляють у поле зору регіональ-
ного фейлетону і місто – “Усталый город”
(“П.” – 2010. – № 36), міські паркани – “За-
борное проклятие” (“П.” – 2009. – № 5).
Проте не можна однозначно стверджува-
ти, що сучасний фейлетон взагалі не корис-
тується системою образів, які були випра-
цювані певну кількість років тому. Таких ге-
роїв можна умовно назвати “вічними героя-
ми” (відповідно до вічних тем). Так, напри-
клад, вічним героєм фейлетонів є бабусі –
“Бабки” (“П.” – 2006. – № 10), “Бабушки и
дедушки” (“П.” – 2010. – № 17). Незмінним
героєм фейлетонів залишається і ЖКГ. Ма-
буть, цей образ буде жити рівно стільки,
скільки існуватиме така організація. Ось як
про це сказано у фейлетоні Соломона Сла-
боженського “Под козырек!” (“П.” – 2007. –
№ 12): “Працівники житлово-комунального
господарства – всенародні герої у своє
професійне свято. І незмінні герої фейлето-
нів у всі інші часи. Достатньо оспівані також
в скаргах мешканців будинку № 666, що по
провулку Екскаваторів на ім’я президента.
Фігурують в анекдотах, прислів’ях, закритих
за “відсутності складу” кримінальних спра-
вах і висновках різних комісій. Отже, існу-
ють!”.
У текстовому просторі сучасного фейле-
тону завжди незримо присутній і такий ге-
рой, як автор. Він зазвичай виконує роль
героя-оповідача (наприклад: “Как я был поч-
тальоном” (“П.” – 2009. – № 25)), а коли на-
дягає на себе маску – перетворюється на
персонажа-маску (наприклад: “Просто Маэ-
стро” (“П.” – 2009. – № 42)).
Слід зазначити, що газета “Панорама”
активно практикує кадендарно спрямовані
фейлетони. Наприклад: до Дня закоханих –
“Грешные Валентины” (“П.” – 2009. – № 7),
до Дня сміху – “День умного” (“П.” – 2009. –
№ 14), до Дня журналіста – “День свободы
для журналистов” (“П.” – 2009. – № 22) тощо.
Які ж процеси відбуваються в типологіч-
ній структурі сучасного регіонального фей-
летону?
Залежно від вказування чи невказування
на конкретних осіб (залежно від адресності)
виділяють такі різновиди фейлетонів: адре-
сні та безадресні [3, с. 106].
Адресні фейлетони – це фейлетони, у яких
зазначають точні імена, адреси, факти чи по-
дії, які були наявними. Відповідно, безадрес-
ні – це ті фейлетони, у яких розробляється
типовий факт чи описується типовий пред-
ставник певного прошарку суспільства, тобто
узагальнюється величезна кількість тотожних
парадоксальних фактів, ситуацій тощо.
Здебільшого фейлетон у регіональній
пресі представлений таким різновидом, як
безадресний. Безадресний фейлетон – це
прекрасна можливість для фейлетоніста
уникнути правової відповідальності, оскільки
лише конкретно названа особа може подати
судовий позов.
Часто серед безадресних фейлетонів
трапляються такі, де за перекрученими прі-
звищами героїв легко вгадуються їх реальні
прототипи. До таких можемо віднести, на-
приклад, фейлетони «“Окна” с Изяславом
Шапошником» (“П.” – 2009. – № 14), “Испо-
ведь подпольного миллионера” (“П.” – 2009.
– № 14), “Матюкливый мэр” (“П.” – 2008. –
№ 14), “Прическа любви” (“П.” – 2008. –
№ 14), у яких головні герої – представники
влади.
Отже, на прикладі “Панорами” спостері-
гаємо відхід сатиричної публіцистики від
адресності.
Залежно від документальної основи,
прийнято виділяти такі різновиди фейлето-
нів: белетристичний та публіцистичний [1,
с. 251].
Белетристичний фейлетон являє собою
в основному цілісну подієву розповідь або ж
будується на епізодах-сценках, тобто на
невеликих сюжетах. У таких фейлетонах
імена персонажів вигадані, переважає ху-
дожній метод відображення, художні засо-
би. До цього різновиду належать такі публіка-
ції, як: “Живой и знаменитый” (“П.” – 2009. –
№ 8), “Образ образования” (“П.” – 2009. –
№ 41), “Кандидат из гущи” (“П.” – 2009. –
№ 50) тощо. Проте здебільшого у регіона-
льній пресі представлений публіцистичний
фейлетон, який являє собою сатиричний
монолог. Так, наприклад, із проаналізованих
нами 44 публікацій, що належать до цього
жанру, ми зафіксували 11 белетристичних
фейлетонів і 33 публіцистичних. До публіци-
стичного фейлетону, або фейлетону-
монологу, зараховуємо такі: “Белое солнце
июля” (“П.” – 2010. – № 28), “Испорченное
все” (“П.” – 2010. – № 27), “Застывший нев-
попад” (“П.” – 2010. – № 4) тощо. Таким чи-
ном, у сучасному фейлетоні спостерігаємо
поглиблення аналітичної складової автор-
ського мислення, відхід художнього подання
інформації на вторинні позиції.
Що ж стосується жанрової модифікації, то
в регіональній пресі це явище також наявне.
Здебільшого фейлетони у газеті “Панорама”
нагадують фейлетони-есе, фейлетони-комен-
тарі, а за формою – це авторська колонка.
Таким чином, регіональна преса активно
впроваджує на своїх шпальтах таку форму
подання матеріалів, як колумністика.
Фейлетони у газеті “Панорама” – яскраве
свідчення зацікавлення регіональної періодики
авторськими матеріалами. На прикладі цього
жанру спостерігаємо поглиблення процесу
персоніфікації журналістики загалом і сатири-
чної публіцистики зокрема. Ось як окреслює
процес персоніфікації Л. Кройчик: “Персоні-
фікація тексту викликана до життя не лише
загальним процесом демократизації пост-
радянського суспільства, але й тим, що в
умовах сучасного ринку інформації товаром
стає не просто новина, а новина, “упако-
вана” у публіцистичний текст <…>. Попит на
особистісну журналістику в умовах зроста-
ючої конкуренції ЗМІ створив прецедент ви-
бору. Публіцист відгукується на цей попит
пропозицією власного імені. Ім’я (в широко-
му значенні цього слова) стає знаком ви-
дання й каналу, які презентують це ім’я…”
[2, с. 127].
Більшість фейлетонів у газеті “Панора-
ма” належать одному автору – Соломону
Слабоженському. Автор фейлетонів – це не
просто журналіст, а відома, популярна осо-
бистість, думка якої цікава читацькому загалу.
Незважаючи на те що фейлетон набли-
жається найчастіше до такого жанру, як ко-
ментар_____, елементів нав’язування власної
думки автора в ньому немає. Так, напри-
клад, Соломон Слабоженський лише пока-
зує іронічність ситуацій, явищ, але в жодно-
му випадку не закликає до дій, що було при-
таманно так званому радянському фейле-
тону. Автор фейлетону – це опонент відно-
сно того, що він відобразив, а не пропаган-
дист.
Отже, фейлетон отримав “нове обличчя”
у жанрових, тематично-ідейних, типологіч-
них аспектах, а також у системі створення
персонажів. Особливо яскраво ця тенденція
простежується в регіональних ЗМІ.
Огляд типологічних ознак фейлетону в
газеті “Панорама” засвідчив, що цьому ви-
данню вдається уникати типологічного од-
номаніття, монотонності у внутрішньожан-
ровому представленні.
Фейлетони у провінційній пресі зорієнто-
вані здебільшого на висвітлення місцевих
проблем.
Сучасний фейлетон – це здебільшого
монолог публіциста, який пропонує оцінку
об’єктів, фактів, явищ дійсності в іронічно-
образній формі.
IV. Висновки
Беззаперечно, проблема специфіки фун-
кціонування фейлетону в друкованих ЗМІ
належить до перспективних напрямів соціа-
льно-комунікативних досліджень. Нагаль-
ними завданнями сучасного етапу розвитку
української наукової думки є розгляд стиліс-
тичних особливостей заголовкового ком-
плексу фейлетону, особливостей цього жа-
нру в контексті ідіостилю (автора) тощо.
Література
1. Здоровега В.Й. Теорія і методика жур-
налістської творчості : підруч. / В.Й. Здо-
ровега. – 2-ге вид. – Л. : ПАІС, 2004. –
180 с.
2. Кройчик Л.Е. Система журналистских
жанров / Л.Е. Кройчик // Основы творче-
ской деятельности журналиста : учеб. /
[ред.-сост. С.Г. Корконосенко]. – СПб. :
Знание : СПбИВЭСЭП, 2000. – С. 127.
3. Кузнецова О.Д. Засоби й форми сатири
та гумору в українській пресі : навч. по-
сіб. / О.Д. Кузнецова. – Л. : Видавничий
центр ун-ту ім. Івана Франка, 2003. –
250 с.
4. Тепляшина А.Н. Сатирические жанры
Современной публицистики : учеб.
пособ. / А.Н. Тепляшина. – СПб., 2000. –
95 с.
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 102; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!