Міжнародні злочини за проектом Кодексу злочинів проти миру та безпеки людства Комісії міжнародного права ООН 1991 р.
Комісія міжнар. права ООН прийняла 1991 в першому читанні проект Кодексу злочинів проти миру і безпеки людства, який подала Ген. секретареві ООН. У проекті до зазначених злочинів віднесено агресію, погрозу агресією, втручання у внутр. або зовн. справи д-ви, колоніальне панування та ін. форми іноз. панування, геноцид, апартеїд, системат. і масове порушення прав людини, виключно серйозні воєнні злочини, умисну і серйозну шкоду навкол. середовищу, міжнар. тероризм та ін. Хоча цей проект не є джерелом міжнар. крим. права, але він вказує напрями його можливого розвитку. Суб'єктом міжнар.-правової відповідальності (політ., матеріальної, моральної) за М. з. є д-ва, а суб'єктом цих злочинів і крим. відповідальності за їх вчинення — фіз. особи (керівники д-ви, її вищі посад, особи та ін. організатори чи виконавці злочин, політики д-ви). Об'єктивна сторона М. з. здебільшого є складною розгалуженою діяльністю протягом тривалого часу на тер. кількох держав, причому місце дії не завжди збігається з місцем настання шкідливих наслідків (напр., планування, розв'язування і ведення агресивної війни). М. з. може характеризуватись наявністю закінченого складу злочину як з настанням шкідливого наслідку, так і в момент вчинення самої дії (напр., змова проти миру у вигляді планування агресивної війни). Із суб'єктивної сторони, М. з. найчастіше вчиняються з прямим умислом та чітко визначеними цілями.
|
|
|
Юрисдикція щодо М. з. може здійснюватися міжнар. судом або нац. судами держав (на тер. яких вчинено злочин, або тієї, гр-нином якої є злочинець).
Види міжнародно-правової відповідальності. Форми міжнародно-правової відповідальності.
Види і форми міжнародно-правової ві-сті:
1) матеріальна ві-сть – спрямована на відшкодування збитків ціньової характеристики. Це відшкодування збитків, репарації (компенсація збитків, які були завдані в ході війни), контрибуція (відшкодування військових витрат), реституція (повернення того майна, яке було незаконно привласнено);
2) нематеріальна – сатисфакція (публічне вибачення, публічна реєстрація поваги до потерпілої держави, запевнення в тому, що подібні дії не матимуть місця в майбутньому, висловлення співчуття), репресалії (здійснення насильницьких дій у відповідь на насильницькі дії з боку певної де-ви), ресторація (поновлення нематеріальних благ – скасування рішення суду, НПА, звільнення безпідставно затриманих та заарештованих), реторсії (акти у відповідь на протиправні дії – відкликання посла).
Сучасна система міжнародно-правових санкцій
Типи МПС:
1) міжнародно-правові санкції, які здійснюються державами в порядку самодопомоги;
|
|
|
2) міжнародно-правові санкції, які здійснюються державами з допомогою міжнародних
організацій.
Кожному із типів властиві свої види міжнародно-правових санкцій, форми і способи їх
застосування.
Санкцій, які здійснюються державами в порядку самодопомоги:
а) самооборона;
б) репресалії;
в) реторсії;
г) розрив дипломатичних і консульських відносин;
д) невизнання.
міжнародне правопорушення
міжнародно-правова відповідальність
відмова правопорушника добровільно
виконати зобов’язання по ліквідації
наслідків правопорушення
міжнародно-правова санкція
Реторсії – примусові заходи у відповідь, які ведуть до обмеження таких інтересів
держави-порушниці; які не охороняються міжнародним правом. Реторсії можуть застосовуватися
у відповідь на недружній акт, несправедливу, упереджену поведінку іншого суб’єкта, але в
межах, допустимих міжнародним правом.
Реторсіями є: заборона дипломатичним представникам або громадянам іноземної
держави вільно відвідувати певні райони країни їхнього перебування у відповідь на подібні ж
обмеження щодо своїх дипломатів і громадян в тій державі (інші обмеження); відкликання
посла з держави, яка вчинила недружній акт або правопорушення; висилка з країни рівної
|
|
|
кількості дипломатів держави, яка раніше вислала з країни дипломатів першої держави;
оголошення дипломатів persona non grata; заборона в'їзду в країну або відміна візиту делегацій
тощо.
Репресалії – це правомірні примусові заходи, які чиняться з метою відновлення
порушених прав і направлені на обмеження або ліквідацію прав іншої держави у відповідь на її
неправомірну поведінку.
Репресалії не можуть застосовуватись у відповідь на акти, які не є міжнародним
правопорушенням. Репресалії повинні відповідати нанесеним збиткам із застосуванням примусу,
необхідного для їх відшкодування.
Правомірними є лише політичні і економічні репресалії: позбавлення обмеження
дипломатичних привілеїв і імунітету офіційних представників держави-порушниці; ембарго;
бойкот; секвестр майна тощо. Найбільш відчутними формами репресалій є розрив торгівельно-
економічних відносин з державою-порушницею і її повна економічна ізоляція.
Розрив дипломатичних і консульських відносин є самостійним видом МПС.
Розрив дипломатичних відносин може відбуватись окремо або одночасно з розривом
консульських відносин. Крім того можливе призупинення дипломатичних і консульських
|
|
|
відносин як більш м'яка форма впливу на державу-порушницю.
Застосування цієї форми можливе і при недружніх актах, але в такому разі вона не є МПС,
бо застосовується не у відповідь на міжнародне правопорушення.
Самооборона – це дії по відношенню до держави-правопорушниці, які мають збройний
примусовий характер. Виділяють дві форми самооборони:
- необхідна оборона;
- самооборона від агресії.
Необхідною обороною є захист збройними силами від зазіхань іноземної держави на
недоторканність державного кордону, її воєнним вилазкам, які ще не можна кваліфікувати як акт
агресії (заслання військово-розвідувального літака на територію держави-жертви, захід
військових суден у територіальні води такої держави тощо).
При необхідній обороні бажане попередження про можливість її застосування, якщо
держави-порушник не припинить порушення. Попередження необхідне тому, що
правопорушення може бути ще об’єктивно відсутнім (підготовка до вторгнення) або вимушеним
(порушення територіальної недоторканності із-за аварії чи помилки). Застосування збройної
сили в таких випадках не є правомірним.
Право на самооборону від агресії – суверене право кожної держави, адже агресія є
найтяжчим міжнародним правопорушенням. Але й при його реалізації необхідно дотримуватись
принципу пропорційності.
Невизнання може стосуватись результатів, ситуацій викликаних неправомірними діями
держави-порушниці. Форми невизнання:
- відмова держави визнати дійсність міжнародного договору укладеного під тиском чи з
іншими порушеннями передбаченими нормами міжнародного права;
- невизнання неправомірних територіальних змін;
- невизнання фашистського, расистського чи колоніального режиму держави, яке веде
до ізоляції такої держави тощо.
Санкції, які здійснюються з допомогою міжнародних організацій:
- призупинення прав і привілеїв, що випливають з членства в міжнародній організації;
- відмова в членстві;
- позбавлення можливості міжнародного співробітництва з іншими суб’єктами
міжнародного права (повний або частковий розрив економічних відносин,
призупинення засобів зв’язку);
- колективні збройні заходи (демонстрації, блокади, застосування збройних сил
організацій).
Призупинення прав і привілеїв, що випливають з членства в міжнародній організацій,
може бути добровільним або у формі санкції. При добровільному призупиненні членства
держави, вона не пориває міжнародною організацією юридичного зв’язку.
При призупиненні прав і привілеїв, що випливають з членства в міжнародній
організації у формі санкції активна діяльність держави в міжнародній організації примусово
припиняється. Воно можливе у формі позбавлення голосу за такі дії:
- несплату внесків;
- несплату внесків в одному з головних органів організації;
- несплату внесків лише в головних органах організації;
- несплату внесків в усіх органах організації;
- за порушення міжнародних не фінансових зобов’язань;
- за порушення статутних не фінансових зобов’язань.
Позбавлення права на представництво в органах міжнародної організації може бути у
формі:
- недопущення держави-правопорушниці до роботи в цих органах;
- не обрання її представників в такі органи;
- не запрошення на їх засідання, наради, конференції.
Позбавлення права на отримання допомоги може бути у формі припинення фінансової,
технічної, гуманітарної, економічної, культурної, медичної та іншої допомоги.
Відмова у членстві в певній міжнародній організації може бути у формі заборони на
прийняття в організацію або виключення з неї.
Виключення з міжнародного спілкування тягне за собою:
- розрив економічних зносин;
- розрив військового співробітництва, транспортного зв’язку (морського, повітряного,
залізничного, телефонного, телеграфного, радіозв’язку і т.д.);
- розрив можливих політичних зносин та ін.
Колективні збройні заходи здійснюються на універсальній основі (в рамках ООН) і
регіональними міжнародними організаціями (наприклад, НАТО, ЛАД, ОАЕ).
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 185; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!