Особливості міжнародної правосуб’єктності міжнародних організацій
Межд.правосубъектность орг-и носит специальный характер и определяется ее функциями. Как и другие субъекты, орг-я обязана выполнять нормы межд.права и несет ответственность за их нарушение. Правосубъектность орг-и включает право заключать межд.договоры с гос-ми и другими межд.орг-ми, например, о статусе своих помещений, об иммунитетах, о взаимодействии с родственными орг-зми. В Венской конвенции о праве договоров с участием орг-й 1986г. говорится: «Правосубъектность межд.орг-и заключать договоры регулируется правилами этой орг-и.». Орг-и участвуют в признании гос-в и правительств. Юридически это прерогатива гос-в. Но прием в орг-ю – прямой путь к признанию и порой имеет даже-большее значение, чем признание со стороны отдельных гос-в. Орг-и обычно создаются при помощи межд.договоров. Ликвидируются орг-и также по соглашению членов. В связи с ликвидацией орг-и возникоет вопрос о правоприемстве. ( Лига Наций – ООН (1946г.)).
Питання про міжнародну правосуб’єктність індивідів. Формування міжнародного статусу фізичних осіб.
Питання про міжнародну правосуб'єктність фізичної особи (індивіда) у міжнародно-правовій літературі протягом тривалого часу було і є дотепер предметом гострих дискусій, особливо у другій половині нашого століття, що викликано не тільки теоретичними, але й у більшості випадків політичними (ідеологічними) мотивами. сучасне міжнародне право виробляє все більше правових приписів (стандартів), спрямованих на регулювання (забезпечення) правового статусу громадянина в державі. Ці стандарти покликані добиватись загальної поваги до людини, її життя, недоторканності, гідності тощо, тобто всього того, що утворює статус людини і громадянина. Але, на нашу думку, це не надає людині статуту суб'єкта міжнародного права.
|
|
|
Поняття, юридична природа і значення міжнародно-правового визнання. Теорії визнання. Форми і засоби міжнародно-правового визнання.
З проблемою міжнародної правосуб'єктності тісно пов'язані питання визнання.
Визнання — це односторонній добровільний акт держави, у якому вона:
а) прямо чи побічно заявляє або про те, що розглядає іншу державу як суб'єкт міжнародного права і має намір підтримувати з нею офіційні відносини, або
б) про те, що вважає владу, що затвердилася не конституційним шляхом у державі або на частині її території, достатньо ефективною, щоб виступати в міждержавних відносинах у якості представника цієї держави або населення відповідної території.
У сучасній доктрині міжнародного права існує дві теорії визнання:
— конститутивна;
— декларативна.
У міжнародному праві існують такі форми визнання:
|
|
|
— de facto;
— de jure;
— ad hoc.
Визнання de facto — це визнання офіційне, але не повне. Воно означає вираження непевності в тому, що дана держава або уряд достатньо довговічні або життєздатні.
Визнання de jure — повне, остаточне визнання, що означає встановлення між суб'єктами міжнародного права міжнародних відносин у повному обсязі і у всіх галузях міжнародного спілкування.
Зустрічаються випадки, коли держави, уряди вступають в офіційний контакт одна з одною вимушено, для розв'язання яких-небудь конкретних питань, але водночас не бажають визнавати одна одну. У цьому випадку говорять про визнання ad hoc (у даній ситуації, у конкретній справі).
Визнання держав у сучасному міжнародному праві: юридична природа, критерії , доктрини
Визнання держав
Нові держави утворюються в наслідок:
- об'єднання однієї держави з іншою,
- відокремленням частини або частин держави, які утворюють нові держави,
- поділ держави на декілька самостійних держав з припиненням існування попередньої.
В міжнародному праві існують дві теорії визнання держав - конститутивна і
декларативна.
Конститутивна теорія: “політичний акт визнання є попередньою умовою існування
|
|
|
юридичних прав нової держави”. Саме акт визнання іншими державами створює нову державу,
породжує і забезпечує її міжнародну правосуб'єктність. Визнання нової держави, яка додержує
умов державності, має бути правовим обов'язком. Таке визнання може мати виключно правові
наслідки.
Декларативна теорія: “визнання є лише декларацією, що констатує існуючий факт
виникнення нового суб'єкта міжнародного права. Держава здобуває міжнародну
правосуб'єктність внаслідок юридичного факту утворення, незалежно від визнання.”
Арбітражна комісія, створена Міжнародною Конференцією по Югославії в 1991 р.,
проголосила, що «існування або зникнення держави є питанням факту», «результати визнання
іншими державами є суто декларативними».
Визнання нових держав пов’язують з наявністю певних елементів державності:
- населення,
- території,
- політичної організації влади.
Європейське Співтовариство ухвалило Декларацію «Керівні принципи визнання нових
держав у Східній Європі і Радянському Союзі», в якій міститься перелік вимог до держав, які
визнаються.
Визнання держав забезпечує стабільні політичні й економічні стосунки і ефективне
здійснення прав, що випливають із прав і обов'язків міжнародної правосуб'єктності.
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 198; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!