ПОНЯТТЯ І ОСНОВНІ АСПЕКТИ ВІЛЬНОГО ЧАСУ
Людина використовує час на трьох рівнях - біологічному, фізичному і соціальному. Поняття "соціальний час" характеризує людську діяльність і соціальні відносини під час суспільних процесів. Соціальний час охоплює дві основні сфери життя людини і суспільства - виробничу і невиробничу. Виробничий час є узаконеним обов'язком людини, яка повинна працювати, щоб задовольнити свої потреби. Однак не меншою цінністю, ніж виробничий, є неробочий час, тобто час за межами праці людини на виробництві чи в ^ організації.
Неробочий час поділяється на час, пов'язаний з домашньою працею і побутовими справами, час, спрямований на задоволення фізіологічних потреб (сон, споживання їжі) та, власне, вільний час.
Вільний час — складова соціального часу, звільнена від виробничих та побутових справ, яка охоплює сферу вільної діяльності людини.
Вільний час включає в себе дві форми. Перша форма - вільний час суспільства — це час, витрачений суспільством безпосередньо на задоволення своїх інтелектуальних і естетичних потреб. Це час, виділений суспільством на розвиток науки, мистецтва, управління громадськими справами. Друга форма -особистий вільний час. Він є в розпорядженні кожної людини і використовується нею відповідно до індивідуальних нахилів, потреб та інтересів, а також можливостей, які надає їй суспільство.
Весь вільний час поділяється на дві основні сфери - дозвілля та інші затрати вільного часу.
|
|
|
Дозвілля – це складова вільного часу, яка являє собою сукупність занять, спрямованих на вдновлення фізичних, психічних і розумових сил людини.
Дозвілля включає в себе спілкування, індивідуальне та публічно-видовищне споживання культури, фізичні заняття, розваги та ігри, пасивний відпочинок. До інших затрат вільного часу належать навчання без відриву від виробництва, самоосвіта, підвищення кваліфікації, соціально-політична діяльність, творча діяльність і любительські заняття, участь у вихованні дітей, спортивні заняття, туризм тощо.
Важливою проблемою соціології вільного часу є також розподіл соціального часу у робочі дні тижня.
Таким чином, вільний час являє собою також велику соціальну цінність в силу своєї обмеженості. Отже, він потребує раціонального використання.
ЗМІСТ І СТРУКТУРА ВІЛЬНОГО ЧАСУ
До основних категорій соціології вільного часу належать "зміст вільного часу" і "структура вільного часу".
До структури вільного часу входять всі види діяльності, пов'язанні з дозвіллям та іншими затратами вільного часу, про які вже йшлося вище:
• індивідуальне споживання культури (читання книг, журналів, газет, слухання радіо, перегляд телепередач тощо);
|
|
|
• публічно-видовищне споживання культури (відвідування театрів, кіно, концертів, музеїв, спортивних видовищ та ін);
• спілкування з членами сім'ї, родичами, сусідами, друзями та ін.;
• фізичні заняття (ранкові та вечірні вправи, заняття у спортивних секціях тощо);
• розваги та ігри, які сприяють зняттю розумового і фізичного напруження, створенню доброго настрою;
• пасивний відпочинок (прогулянки, спокій, денний сон тощо). Також до структури вільного часу належать явища антикультури - зловживання алкоголем, хуліганство; а також безцільне "вбивання часу".
Зміст вільного часу – форми занять у вільний час, зумовлені соціальним середовищем, рівнем культури особи, її самосвідомістю, потребами, інтересами, психологічними якостями.
Тобто, якщо структура вільного часу - це всі види занять, які людина може проводити у вільний час, то зміст вільного часу - це ті заняття, якими реально займається та чи інша людина у вільний час.
Зміст вільного часу дуже важко піддається соціальному аналізу. Існує декілька принципів оцінки вільного часу. Один з них базується на вивченні його структурних елементів. Тобто, чим більше видів занять містить структура вільного часу, тим змістовніша й різноманітніша діяльність людини у вільний час, тобто тим вища оцінка змісту вільного часу. Інший показник - це тривалість часу, який витрачається на певний вид діяльності у вільний час. З його допомогою встановлюють місце в житті сучасної людини різноманітних способів проведення вільного часу. Не менш важливим є встановлення форми проведення вільного часу (активна, пасивна), що повинно дати детальнішу характеристику його змісту, тобто виявити, як зміст вільного часу впливає на розвиток особистості, її здібностей, поліпшення фізичного, емоційного, соціального буття.
|
|
|
За способом використання вільного часу людей можна поділити на декілька типів, жоден з яких не існує в "чистому" вигляді.
Перший тип - це люди, які прагнуть у вільний час максимально задовольнити свої духовні потреби у творчості. Другий тип пов'язаний з пошуком у вільний час насамперед розваг. Третій тип представляють люди, які більшу частину вільного часу віддають дому, сім'ї, дітям. До четвертого типу належать люди, які переважну більшість вільного часу присвячують спорту. Представники п'ятого типу у вільний час здебільшого зайняті громадською роботою. Люди шостого типу зацікавлені, насамперед, придбанням матеріальних благ. Сьомий тип об'єднує людей, чия діяльність має яскраво виражений антигромадський характер. І, нарешті, восьмий тип представляють люди, які розцінюють вільний час як "втечу від життя".
Отже, повне уявлення про вільний час дає можливість вивчення і його структури і його змісту. Це має велике значення в практичному плані, бо дає змогу виробити науково обгрунтовану методику раціонального використання вільного часу.
Дата добавления: 2019-09-13; просмотров: 554; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!