Кримінологічна характеристика тяжких злочинів проти життя та здоров'я.
Аналіз тяжких насильницьких злочинів включає вивчення й таких кримінологічно значимих ознак, як місце, час, способи їхнього здійснення.
Територія – міста., нас.п. міського типу.
Місце – жилі приміщення.
За часом вчинення:
- весна, літо; пятниця, субота, неділя; з 18 до 22 год., найчастіше з 18 до 20 год.
Знаряддя - різноманітні, але у 2/3 випадків заподіяння тяжких тілесних ушкоджень фігурують колюче-ріжучі знаряддя злочину.
Якщо частка групових злочинів серед усієї злочинності становить 9-10%, то по вбивствах вона дорівнює 5-6, а тяжких тілесних ушкодженнях - 2%. Картина різко змінюється, якщо звернутися до вбивств з обтяжуючими обставинами. Так, у групі вчиняється майже 20% вбивств з хуліганських мотивів або поєднаних із зґвалтуванням, понад 40% вбивств, пов'язаних із розбійними нападами.
Потерпілими від насильницьких злочинів переважно є особи, пов'язані зі злочинцем більш-менш тривалими відносинами.
Серед суб'єктів насильницьких злочинів переважають особи чоловічої статі. Так, якщо частка чоловіків в усій злочинності складає 80-85%, то серед суб'єктів умисних убивств і тяжких тілесних ушкоджень - 90-95%.
Тяжкі насильницькі злочини носять здебільшого побутовий характер. Саме через це тут частіше ніж у всій злочинності зустрічаються особи старшого віку (ЗО років і більше).
|
|
|
По кожному з цих видів злочинів найвищою криміногенністю-відзначаються особи віком від 25 до 29 років. У середньому на цю вікову категорію осіб припадає 4,2% злочинців, тоді як по таких вікових групах, -як 14-17 років, 18-24 роки, 30 років і старше відповідно - 1,0; 2,3 і приблизно 2%.
У загальній масі потерпілих продовжують домінувати особи, які пов'язані зі злочинцем сімейно-побутовими стосунками.
Порівняно з вбивствами стосовно тяжких тілесних ушкоджень спостерігаються:
1) більш виражені темпи зростання цих злочинів;
2) частіше вчинення їх у міських населених пунктах;
3) менше випадків скоєння цих злочинів у групі;
4) збільшення числа потерпілих, які були не знайомі зі злочинцем.
Більшість насильницьких злочинів учиняються на ґрунті особистих неприязних стосунків між злочинцем і жертвою. Найрозповсюдженіший мотив -помста. Найтиповішими є такі випадки: помста, пов'язана з приниженням (справжнім або вигаданим) людської гідності; помста за відмову потерпілого виконати будь-яку вимогу або прохання; помста, пов'язана з відмовою брати участь у розпиванні спиртних напоїв. Досить частий і мотив «помста-ревність» (серед подружніх убивств він присутній майже в кожному третьому випадку). Нерідко мотив помсти переплітається з хуліганськими спонуканнями -при вбивствах у кожному сьомому - восьмому випадку. Серед інших мотивів убивств зустрічаються такі, як бажання приховати інший злочин, позбутися потерпілого, групова солідарність, національна чи расова неприязнь тощо.
|
|
|
Причини насильницьких злочинів криються у суперечностях, що мають місце в різних сферах суспільного життя і, передусім побуті та дозвіллі. Ці сфери довгий час лишалися і лишаються на другому плані з точки зору «високих» державних пріоритетів, завдань та інтересів. Будучи матеріалізованим пере творенням «залишкового принципу», вказані сфери щоденно, на всіх рівнях нагадують про свою «запущеність». Побутова невлаштованість та відсутність навіть мінімуму умов для більш-менш культурного проведення дозвілля при всій своїй типовості ще не є криміногенними факторами. Вони стають ними лише тоді, коли:
а) виступають у вигляді набору несприятливих життєвих ситуацій;
б) діють через ці ситуації на антисоціальне формування особи;
в) утворюють об'єктивний каркас сенсу життя неблагополучних груп населення, осіб з соціально заниженими позиціями. Результатом подібної концентрації негативних обставин є викривлена свідомість, у тому числі правова, примітивність потреб та інтересів, і, як наслідок, антисуспільна поведінка.
|
|
|
У переліку об'єктивних факторів, причинно пов'язаних із учиненням насильницьких злочинів, чільне місце займають неналежні житлові умови. Конфлікти, а за ними і злочини досить часто виникають між тими, хто живе у комунальних квартирах, розлученими, але проживаючими разом подружжями.
81. Попередження насильства в сім'ї (ЗУ "Про попередження насильства в сім'ї" від 15.11.01).
Законодавство про попередження насильства в сім’ї складається з Конституції України, ЗУ "Про попередження насильства в сім'ї", інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо попередження насильства в сім’ї.
ЗУ "Про попередження насильства в сім'ї" від 15.11.01 визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї.
Насильство в сім’ї — будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.
|
|
|
Здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї в межах наданих їм повноважень покладається на:
1) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї;
2) службу дільничних інспекторів міліції та кримінальну міліцію у справах дітей органів внутрішніх справ;
3) органи опіки і піклування;
4) спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї:
-кризові центри для жертв насильства в сім’ї та членів сім’ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї (далі — кризові центри);
-центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї.
У разі систематичної віктимної поведінки члена сім’ї даному члену сім’ї виноситься офіційне попередження про неприпустимість віктимної поведінки щодо насильства в сім’ї, про що йому повідомляється під розписку.
Членів сім’ї, яким було винесено офіційне попередження, служба дільничних інспекторів міліції чи кримінальна міліція у справах дітей беруть на профілактичний облік.
Особі, яка вчинила насильство в сім’ї після отримання офіційного попередження, дільничним інспектором міліції або працівником кримінальної служби у справах дітей за погодженням з начальником відповідного органу внутрішніх справ і прокурором може бути винесений захисний припис.
Захисним приписом особі, стосовно якої він винесений, може бути заборонено чинити певну дію (дії) по відношенню до жертви насильства в сім’ї, що встановлюються на термін до 30 діб з дня погодження захисного припису з прокурором.
Рішення про стягнення з осіб, які вчинили насильство в сім’ї, коштів на відшкодування витрат на утримання жертв насильства в сім’ї у спеціалізованих установах для жертв насильства в сім’ї приймається судом в установленому законом порядку за позовом адміністрації спеціалізованих установ для жертв насильства в сім’ї.
Дата добавления: 2019-09-13; просмотров: 112; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!