Посередницькі операції у зовнішній торгівлі

Види зовнішньоекономічної діяльності

Існують різноманітні способи класифікації видів зовнішньоекономічної діяльності, оскільки в різних випадках можуть використовуватися різноманітні критерії: продуктовий, географічний, предметний та|предметний| ін. Ми вважаємо за найбільш доцільний критерій віднесення тієї або іншої операції до певного виду ЗЕД виходячи з предмету зовнішньоекономічної операції: (рис. 2.1):

Рис. 2.1. Види зовнішньоекономічної діяльності

Міжнародна торгівля, її види, форми й методи

Серед основних видів зовнішньоекономічної діяльності історично першим та переважаючим видом є міжнародна торгівля, тобто міжнародний обмін продуктами, послугами і правами інтелектуальній власності. Залежно від предмета і характеру здійснення зовнішньоторговельних операцій також відрізняють різноманітні види, форми (рис. 2.2) і методи міжнародної торгівлі (рис. 3.1).

5. Торгівля матеріальними товарами

У торгівлі матеріальними товарами велике значення має торгівля сировинними й продовольчими товарами, яка складає більше 1/3 обсягу світової торгівлі. До сировинних товарів відносяться: мінеральна сировина, продукти її збагачення і переробки (руда, чорні та кольорові метали), сільськогосподарська сировина рослинного і тваринного походження й продукти її переробки (бавовна, вовна, шкіряна сировина), продукти хімічної промисловості й окремі види продовольства, що підлягають подальшій переробці.

Торгівля готовою продукцією, тобто призначеною для безпосереднього кінцевого споживання, займає найважливіше місце в торгівлі товарами. Основну групу таких товарів складають засоби виробництва: машини, обладнання, прилади й товари широкого вжитку. Частка машин й обладнання в експорті країни є показником ступеню її економічного розвитку.

Торгівля продукцією в розібраному вигляді - |виді| це постачання комплектуючих з|із| подальшою|наступною| збіркою|зборкою,збиранням| виробів на місці. Вона дозволяє "обходити" високі митні ставки на ввезення готової продукції, отримати додатковий прибуток за рахунок використання дешевої робочої сили при використанні місцевої збірки ("викрутові технології"), пільгового оподаткування, низької орендної плати за землю, транспортних витрат тощо. В розібраному вигляді перш за все експортуються автомобілі, сільгосптехніка, крани, електрона і побутова техніка, засоби комунікацій та ін.

Готова продукція

Рис. 2.2. Види міжнародної торгівлі

При торгівлі комплектним устаткуванням постачаються технологічні комплекси з повним комплектом послуг з їхнього проектування, спорудження, налагодження, підготовки до експлуатації у місцевих умовах. Найбільш поширена практика здачі об'єктів "під ключ", а також постачання необхідних матеріалів й інструментів, надання відповідних інженерно-консультаційних та інших послуг, навчання місцевих кадрів, сприяння в організації й управлінні виробничим процесом, забезпечення експлуатації об'єкта в період дії гарантійного терміну.

Торгівля ліцензіями

У міжнародній економіці усе більшого значення набуває торгівля результатами творчої інтелектуальної діяльності, що здійснюється у вигляді торгівлі ліцензіями.

Ліцензія – дозвіл на користування об'єктом права інтелектуальної власності, умови якого визначаються ліцензійним договором

Право інтелектуальної власності - право юридичної або фізичної особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності

Об'єкти права інтелектуальної власності:

· винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

· наукові відкриття;

· комп'ютерні програми;

· компіляції даних (бази даних);

· топографії інтегральних мікросхем;

· сорти рослин, породи тварин;

· комерційні (фірмові) найменування, торгові марки (знаки для товарів

і послуг), географічні назви;

· літературні й художні твори;

· фонограми, відеозаписи, програми теле- і радіомовлення;

· комерційні таємниці тощо.

У міжнародній практиці існують різні види ліцензій:

По способах охорони об'єктів інтелектуальної власності:

· патентні —ліцензії на використання технічних рішень, захищених патентами чи іншими аналогічними охоронними документами;

· безпатентні —ліцензії, предметом яких є розробки й технології, що не мають правового захисту (ноу-хау);

· змішані —передача ноу-хау і прав, які охороняються патентами.

За обсягом прав на використання об'єкта інтелектуальної власності:

· прості(невиняткова) ліцензії - зберігають за ліцензіаром усі права, підтверджувані патентом, у тому числі і на передачу ліцензій третім особам;

· винятковіліцензії — ліцензіатові передається виключне право на використання об'єкта інтелектуальної власності в межах, обговорених договором, із збереженням за ліцензіаром права на його використання в частині, не переданої ліцензіатові;

· повні ліцензії — це патентні ліцензії, відповідно до яких у повному обсязі надаються права інтелектуальної власності на весь термін дії патенту.

У міжнародній торгівлі продуктами інтелектуальної праці найбільш динамічно розвивається торгівля ліцензіями на ноу-хау. Поняття «ноу-хау» (від англійського «know how - знаю як») означає технологічні та конструкторські секрети виготовлення нової продукції, знання й досвід у технології, виробництві, управлінні, експлуатації, обслуговуванні нової техніки. Ноу-хау передається в письмовій (креслення, ескізи, схеми) чи усній формі.

Франчайзінг (комерційна концесія) – право на використання товарних знаків і фірмових найменувань

Товарний знак і знак обслуговування являють собою позначення, символи, що відрізняють однорідні товари різних виробників і продавців.

Найменування місця походження товару застосовується для визначення відмінних рис товару і являє собою назву країни, місцевості, географічного району (наприклад, Коньяк, Шампань, Боржомі, «зроблене в Японії»). Найменування місця походження товару реєструється в патентних органах країн шляхом видачі свідчень на основі заявок виробників. Власник свідчення, на відміну від свідчення на товарний знак, не має права надавати ліцензії на використання найменування місця походження товару іншим особам.

7. Торгівля послугами

Послуга – це результат трудової діяльності, що відображається у корисному ефекті, особливій споживчій вартості

Основні властивості, що відрізняють послуги від товарів:

1. Невідчутність – послуги неможливо транспортувати, зберігати, чи упаковувати, вивчати до покупки, (наприклад, не можна побачити, почути, поторкати зміну стану свого здоров'я до початку лікування).

2. Незбереженість - послуги не можна зберігати з метою наступної реалізації.

3. Невіддільність послуг від джерела – наприклад,щоб лікуватися, то потрібно спілкуватися з лікарем.

4. Мінливість якості послуг– велика частка ручної праці обумовлює залежність якості від кваліфікації працівника.

Міжнародна торгівля послугами відрізняється від торгівлі товарами тим, що послуги не можуть бути фізично переміщені через кордон, вони не проходять митного контролю, на них не оформлюється вантажна митна декларація.

Міжнародна торгівля послугами знаходиться в тісному взаємозв'язку з торгівлею товарами, є додатковим засобом підвищення їхньої конкурентоспроможності та, найчастіше, необхідною умовою просування на ринок.

Нині торгівля послугами зростає більш високими темпами, ніж торгівля товарами. Для багатьох країн цей вид ЗЕД давно став основним джерелом надходження іноземної валюти.

Важливе місце серед послуг займають послуги в виробничій сфері, насамперед переробка давальницької сировини (толлінг). Це операції з переробки (обробки, використання) давальницької сировини (матеріалів) з метою одержання готової продукції за відповідну плату, яка найчастіше здійснюється сировиною (матеріалами) або часткою виробленої продукції. Зміст операції з давальницькою сировиною полягає в тому, що власник сировини, не маючи потужностей по переробки, надає її переробному підприємству в обсязі, необхідному для забезпечення виробництва заданої кількості готової продукції, покриття переробнику витрат, зв'язаних з переробкою, а також для одержання прибутку.

Сторонами контракту виступають, з одного боку, постачальник сировини й одержувач виготовленої продукції, а з іншого боку — переробне підприємство. Предметом контракту є здійснення переробки сировини в готову продукцію по погоджених техніко-економічних нормах, умовах, показниках.

Митний режим, що застосовується до міжнародних угод з толлінгу, називається переробкою під митним контролем, що передбачає звільнення сторін угоди від сплати ввізного та вивізного мита.

Найважливіше місце серед послуг (за значимістю та за обсягом надходжень) займають транспортні послуги.

Транспорт займає особливе місце у світовій економіці. З одного боку, він є необхідною умовою здійснення міжнародного товарообміну, з іншого – є важливою галуззю економіки - як внутрішньої, так і міжнародної.

Види транспорту поділяються на водяний (морський, річний), наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний) і повітряний, кожен з яких має свою специфіку.

На міжнародні морські перевезення припадає найбільший обсяг вантажообігу світової зовнішньої торгівлі – майже 60%. У морському транспорті розрізняють дві форми організації руху суден: лінійне і трампове судноплавства. Лінійне судноплавство здійснює регулярні перевезення за оголошеним розкладом між наперед установленими портами, у трамповому судноплавстві судна здійснюють нерегулярні рейси на замовлення. Перевезення водяним транспортом здавна регулюються як на державному, так і на міжнародному рівнях. Було прийнято кілька міжнародних конвенцій, найважливіша з яких – Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент (Гаазькі правила 1924 р.).

Міжнародні залізничні перевезення здійснюють на основі двосторонніх і багатосторонніх міждержавних угод, найважливіша з яких - Угода про міжнародні вантажні перевезення 1984 р. (КОТІФ).

Основні умови міжнародних автомобільних перевезень регулюються Конвенцією про договори міжнародних перевезень вантажів (КДПВ), укладеній у Женеві в 1956 р.

Повітряний транспорт частіше використовується для технологомістких товарів, ціна яких висока в порівнянні з їхньою вагою, для негайних перевезень частин і механізмів для ремонту і заміни, свіжих і заморожених фруктів і т.п.

Туристичні послуги. Міжнародний туризм складає 1/3 обсягу|обсягу| світової торгівлі послугами і за розмірами доходів поступається нині тільки|лише| торгівлі нафтою і нафтопродуктами – світовому “товару № 1”. Міжнародний туризм є одним з найважливіших секторів міжнародної торгівлі послугами і в той же час – однією з швидкозростаючих галузей світової економіки. За оцінкою СОТ| на міжнародний туризм припадає 11 % світового ВВП і 10 % робочих місць. Найбільші експортери туристичних послуг – США, Італія, Іспанія, Франція, Китай. Не тільки|не лише| для країн, що розвиваються, але|та| навіть для деяких розвинених західноєвропейських країн туризм є|з'являється,являється| однією з головних експортних галузей; у|в,біля| Іспанії і Австрії, наприклад, доходи від експорту туристських послуг еквівалентні майже 1/3 вартості товарного експорту.

Міжнародний туризм розвився в особливу галузь, в якій по всьому світу зайнято|позичено,посісти| майже 100 млн. осіб. Під туристичною галуззю розуміють сукупність виробничих, транспортних і торгових|торгівельних| підприємств, які і реалізують туристичні послуги і товари туристичного попиту. Сюди відносяться готелі та інші приміщення для |кошти| розміщення туристів, транспорт, підприємства громадського харчування, підприємства, які випускають сувеніри та інші товари туристичного попиту.

Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства: будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництво товарів народного споживання, а також сприяє зросту зайнятості не тільки в сферах, безпосередньо з ним пов'язаних, але і в транспорті, виробництві туристичного спорядження, сувенірів і т.д.

У міжнародному туризмі відрізняють туристичний імпорт ( ввіз у країну вражень, які супроводжуються одночасним вивозом туристом грошей з даної країни) і туристичний експорт ( вивіз із країни туристичних вражень, які супроводжуються одночасним ввозом туристом грошей у дану країну).

Консультаційні послуги (консалтинг, інжиніринг) - надання професійних послуг з метою сприяння в підготовці та забезпеченні виробництва і збуту. Відповідно до класифікації Європейського довідника консультантів нараховується 84 види консультаційних послуг. Це інженерні послуги в сфері виробництва, управління, права, фінансів, бухгалтерського обліку, аудиту, оцінки бізнесу, інвестування, приватизації і т.п.

Інженерно-консультаційні послуги надаються у вигляді проектної і технічної документації, звітів про результати досліджень, економічних розрахунків, кошторисів, рекомендацій та ін., але не охоплюють яких-небудь будівельних робіт, надання ліцензій чи передачі технології – ці види міжнародного бізнесу відносяться до виробничо-технічного співробітництва.

На сучасному етапі відбулося значне збільшення обсягу технічних послуг, що є предметом міжнародної торгівлі. Розвиток інжиніринга і виділення його в самостійний вид міжнародних комерційних операцій з'явилося відображенням науково-технічного прогресу, якого торкнулися всі галузі промисловості та, насамперед, машинобудування.

Характер взаємин замовника і виконавця послуг регулюється договором підряду.

8 Міжнародна виробнича і науково-технічна кооперація

Міжнародна виробнича кооперація – взаємодія двох і більше суб'єктів господарської діяльності, що перебувають у різних країнах, при якій здійснюється загальна розробка, виробництво й реалізація кінцевої продукції на основі спеціалізації у виробництві проміжної продукції (деталей, вузлів, матеріалів) або спеціалізації на окремих технологічних стадіях науково-дослідних робіт.

Міжнародне виробниче й науково-технічне співробітництво - важлива галузь міжнародного бізнесу, яка динамічно розвивається. Вона охоплює такі сфери підприємницької діяльності, як спільне виробництво продукції на основі міжнародної спеціалізації й кооперації, спорудження великих об'єктів промислового й цивільного призначення, науково-технічне співробітництво тощо. Міжнародну виробничу й науково-технічну кооперацію можна класифікувати залежно від об'єкта (сфери) співробітництва й організаційних форм його здійснення (рис. 2.3.).

Рис. 2.3. Міжнародна виробнича і науково-технічна кооперація

Про зростання|зріст| масштабів міжнародної виробничої кооперації (як внутрішньофірмової, так і міжфірмової) в сучасних умовах свідчить збільшення більше ніж удвічі|вдвічі| частки проміжної продукції - компонентів, частин|часток|, деталей, що поступають|надходять| у міжнародний товарообіг. У виробничій та науково-технічній кооперації застосовуються різноманітні організаційно-правові форми, які графічно відображені на рис. 2.4.

Рис. 2.4. Організаційно-правові форми виробничої й науково-технічної кооперації

9. Міжнародна інвестиційна діяльність

Міжнародні інвестиції – це операції з довгострокового вкладення підприємницького капіталу за межами своєї країни з метою одержання прибутку

Мотиви експорту капіталу:

· пошук більш високої прибутковості капіталу;

· розширення виробництва й ринків збуту;

· доступ до джерел сировинних ресурсів, дешевої робочої сили;

· залучення у виробничу кооперацію підприємств, у які здійснюються інвестиції, включення їх у технологічні ланцюжки ТНК;

· сприятливий інвестиційний клімат;

· економія на транспортних витратах шляхом наближення виробництва до джерел сировини або до споживачів;

· «обхід» митних бар'єрів;

· мінімізація оподатковування шляхом використання податкових пільг, які надаються іноземним інвесторам урядами багатьох країн;

· переміщення шкідливих виробництв за межі своїх країн, у яких установлені суворі екологічні стандарти;

· економічні стимули уряду своєї країни;

· придбання економічного й політичного впливу та ін.

Мотиви імпорту капіталу:

· стимулювання економічного розвитку й прогресивних структурних змін у народному господарстві, розвиток інфраструктури;

· доступ до передових технологій і методів управління;

· створення робочих місць, підвищення кваліфікації, освітнього й культурного рівня працівників;

· випуск продукції, яка заміщує імпорт;

· збільшення експорту, вихід на нові міжнародні ринки;

· одержання економічної й технічної допомоги в освоєнні природних ресурсів;

· збільшення надходжень до державного і місцевого бюджетів тощо.

Види міжнародної інвестиційної діяльності досить різноманітні (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Види іноземних інвестицій

10. Міжнародні орендні операції

Міжнародні орендні операції - передача орендодавцем орендарю в тимчасове використання майна на певний термін за узгоджену плату|плату|, при цьому орендодавець і орендар знаходяться в різних країнах.

У залежності від тривалості терміну оренди відрізняють три її виду (рис. 2.6).

Рис. 2.6. Види оренди

Об'єктом оренди може бути:

· рухоме й нерухоме майно промислового й цивільного призначення;

· промислове, підйомно-транспортне, дорожно-будивельне та ін. обладнання;

· транспортні засоби наземного (автомобільного, залізничного, трубопровідного), водного та повітряного транспорту;

· ЕОМ, конторське та поліграфічне обладнання;

· товари споживчого призначення (автомобілі, телевізори, холодильники тощо).

Переваги оренди в порівнянні з покупкою необхідного майна для орендаря укладаються в такому:

· можливість користуватися дорогим майном без мобілізації власних або позикових коштів для його придбання;

· можливість орендувати майно на період його фактичної експлуатації, що особливо важливо в сезонних роботах;

· можливість постійно обновляти устаткування;

· не використовується позичковий капітал, тим самим у балансі підприємства підтримується оптимальне співвідношення між власним і позичковим капіталом;

· порядок здійснення орендних платежів більш гнучкий, ніж при кредитних угодах;

· лізингоотримувач має переважне право придбати устаткування у власність за залишковою вартістю після закінчення строку лізингу;

· лізингоотримувач не платить податок на майно, тому що воно не значиться на його балансі;

· лізингоотримувач відносить лізингові платежі на собівартість, знижуючи відповідно оподатковуваний прибуток.

Орендодавцеві орендні операції вигідні за такими міркуваннями:

· знижується ризик втрат від неплатоспроможності клієнта: залишаючись власником зданого в оренду майна, орендодавець може його вилучити у випадку неплатоспроможності орендаря, знову здати в оренду або продати;

· для виробників дорогих об'єктів - літаків, суден і т. п. - оренда істотно розширює коло замовників.

Разом з тим оренда має й деякі недоліки:

· оренда, як правило, дорожче покупки за рахунок банківського кредиту;

· звичайно відсутнє право орендаря на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку;

· орендар обмежений у правах розпорядження майном: якщо воно стане йому не потрібним, він не може позбутися від нього (продати, здати в оренду) без згоди орендодавця.

Орендні платежі розраховуються таким чином, щоб вони відшкодували витрати орендодавця (на придбання майна, страхування, технічне обслуговування, податки й т. п.) і забезпечили певний прибуток у вигляді комісійної винагороди.

Залежно від виду оренди, об'єкта й специфіки його використання можуть установлюватися такі різновиди ставок орендних платежів:

· почасові - за годину, день, місяць і т.д. знаходження об'єкта в користуванні орендаря;

· спеціальні - за кілометраж пробігу, наліт годин, одиницю випущеної продукції тощо.

Посередницькі операції у зовнішній торгівлі

Посередницькі операції у зовнішній торгівлі - це операції з купівлі-продажу товарів і послуг, що здійснюються за дорученням виробників і споживачів товарів незалежним від них торговим посередником на основі договору, що укладається між ними.

Посередники — юридичні та фізичні особи, що сприяють обігу товарів і послуг на внутрішніх і зовнішніх ринках. Вони сприяють здійсненню угод купівлі-продажу, підряду, орендних операцій, забезпеченню виробничої і збутової кооперації, наданню різного роду послуг.

Незважаючи на те, що посередникам слід виплачувати досить високу винагороду, їхнє залучення дає виробникам, продавцям і покупцям товарів і послуг значні переваги, тому що посередники:

• можуть швидше знайти продавця (покупця), забезпечуючи тим самим прискорення обігу виробничого і торгового капіталу;

• можуть завчасно інформувати виробників продукції про перспективний напрямок розвитку виробництва, тому що самі безупинно ведуть маркетинговий моніторинг ринку;

• часто вкладають у сферу обігу власний капітал, заощаджуючи тим самим виробничий капітал виготовлювача;

• приймають на себе ризики і фінансові гарантії, підвищуючи надійність товарного обміну;

• сприяють в організації транспортування вантажів, їх митного оформлення і страхування;

• підвищують конкурентоспроможність товарів, скорочуючи терміни постачань, здійснюючи передпродажну доробку товарів та їхнє технічне обслуговування в гарантійний і післягарантійний період;

• здійснюють ефективну рекламу товарів з урахуванням національних та інших особливостей ринку;

• здатні за рахунок значних обсягів товарообігу знизити витрати обігу на одиницю продукції.

До недоліків посередницької діяльності можна віднести:

• розрив зворотного зв'язку між виробником і споживачем;

• залежність іміджу продавця на ринку збуту від поведінки посередника тощо.

Посередників у зовнішній торгівлі можна класифікувати в залежності від обсягу наданих їм повноважень та їхнього місця на ринку на чотири основні групи (рис. 3.2):

Представники тільки представляють інтереси принципала (довірителя) на певному ринку по погодженій номенклатурі товарів і не мають права підписувати які-небудь контракти ні від свого імені, ні від імені принципала.

На роль представників залучають, як правило, солідні фірми або фізичних осіб, які займають досить високе положення в ділових колах. Якщо за допомогою представника вдається укласти контракт, то йому виплачується винагорода в розмірі 2-5%.

Види посередників	Повноваження на підписання та виконання контрактів
1. Представники, брокери, маклери	Не мають
2. Агенти – повірені, торгові агенти	Від імені довірителя, за рахунок довірителя
3. Комісіонери, консигнатори	Від імені свого, за рахунок довірителя
4. Дистриб`ютори, дилери, купці	Від імені свого, за рахунок свій

Рис. 3.2. Види посередників та їхні повноваження на підписання і виконання контрактів

Брокери, маклери — це особи, які займаються збутом і придбанням товарів, але самі не є стороною договору, тобто не виступають ні як продавець, ні як покупець. Їхнє завдання - знайти покупця для продавця й продавця для покупця та сприяти підписанню контракту між ними. За своє посередництво брокер одержує невелику винагороду, як правило, від тієї сторони, що до нього звернеться перша.

Агенти-повірені й торгові агентимають право укладати угоди від імені й за рахунок довірителя. Відносини між принципалом й агентом регулюються агентською угодою, що по своїй суті є договором доручення.

Винагорода агента фіксується в агентській угоді у вигляді відсотка від вартості проданих за укладеною їм угодою товарів.

Комісіонери й консигнаториздійснюють угоди від свого імені, але за рахунок довірителя.

Контрагентами в комісійних операціях є комітент і комісіонер. Суть їхньої діяльності полягає в тому, що комітент доручає комісіонерові від імені комісіонера, але за рахунок комітента зробити операцію купівлі-продажу із третім контрагентом. Посередником комісіонер є тільки для комітента. Для третього контрагента комісіонер буде стороною контракту купівлі-продажу: продавцем або покупцем. Відносини між комітентом і комісіонером регулюються договором комісії, що звичайно носить разовий характер. Розмір комісійної винагороди звичайно становить 1,5-3,5% від суми угоди.

За договором консигнації, що являє собою різновид договору комісії, принципал (консигнант) поставляє товари на склад консигнатора для їхньої наступної реалізації на ринку консигнатора. Консигнант є власником товару до моменту його реалізації. На умовах консигнації реалізуються товари масового попиту. Консигнатор здійснює платежі консигнанту в міру реалізації товару.

Існує три способи консигнації:

• безповоротна консигнаціяозначає, що якщо якась частина товарів не буде реалізована консигнатором, то останній зобов'язується купити їх у консигнанта за раніше зафіксованою ціною;

• частково поворотна консигнація означає, що консигнатор зобов'язується реалізувати товари на певну частину суми договору, а товари на суму, що залишилася, якщо їх не вдасться реалізувати, повернути консигнанту;

• поворотна консигнація означає, що всі нереалізовані товари підлягають поверненню консигнанту.

Винагороду консигнанта звичайно становить різниця між цінами, названими консигнантом, і цінами реалізації споживачеві.

Дата добавления: 2019-09-13; просмотров: 183; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 3 4 5 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!