Місто мільйона троянд (Легенда)
Було це не зовсім далеко, а можна сказати, зовсім близько. Не дуже давно жив на світі добрий чарівник. У нього було багато дітей: і дочки, і сини. Всі вони дуже багато працювали, щоб у своєму світі їм було затишно. Добрий чарівник намагався допомагати всім: кому подарує тепло, кому світло. І все було б добре на білому світі, якби не з’явився там злий чаклун. Йому стало заздрісно, що доброго чарівника всі люблять і шанують, запрошують у гості, а за нього, навіть, не згадують. І тоді вирішив злий чаклун забрати всю силу у доброго чарівника, щоб самому керувати світом. Він зібрав своє військо і направив до земель доброго чарівника.
Але не бувати цьому! Встали дочки та сини на захист свого батька і рідної землі. Дочки перетворилися на величезні непрохідні кущі, щоб ворог не дістався до рідної землі; а сини перетворилися у величезні шипи на цих кущах, щоб кожен, хто намагався пролізти через непрохідні кущі ранилися об гострі шипи. І не змогло чорне військо побороти дітей доброго чарівника, пішли геть. А злий чаклун лопнув від злості. Не все в житті буває так, як плануєш.
А діти доброго чарівника розквітли від радощів чудовими квітами. Їх було так багато, що люди говорили: «Просто мільйон троянд прикрашають і оберігають наше місто!».
Минув час, на місці маленького містечка виріс величезний мегаполіс, який як і раніше прикрашають і оберігають варти – діти доброго чарівника. А місто називають містом мільйона троянд.
|
|
|
Ви здогадались про яке місто йдеться мова? Це наш Донецьк!
(Н.М.Шитікова )
| Рідна земля Ти даєш мені сонце погоже, І повітря даєш, і снагу… Не вславляти тебе я не можу Отаку як життя дорогу. Та коли б я була не людина, А зелена береза була, Я шуміла б про тебе в долині, Твоя слава ще більше б росла. І коли б солов’єм я співучим У твоїх народилась лісах, То про тебе, велику й могучу, Я навчила б співать небеса. (В.Ткаченко) | * * * Рідна земле в сонячній короні, Дорога і люба без прикрас – В сполохах заграв і шапках териконів, Із співучим іменем Донбас В лавах вугіль блиска, як рубіни, В печах сталь янтарно визріва, – Недарма тебе перлиною країни З гордістю народ наш назива. (Л.Філімонова) |
| * * * Донеччино моя! Моя ти Батьківщино! Тобі любов моя і всі мої чуття! Я до твоїх грудей приникнув, Як дитина, Щоб знов набратись сил Для пісні і життя. (В.Сосюра) * * * Що таке Батьківщина? Під віконцем калина, Тиха казка бабусі, Ніжна пісня матусі, Дужі руки у тата, Під тополями – хата, Під вербою – криниця, В чистім полі – пшениця, Серед лугу – лелека, І діброва далека... А для нас – це Донбас – Рідний і величавий! (П.Бондарчук) | * * * Мій рідний край, Моя домівка мила, Ти для душі моєї рай, З тобою перші кроки я зробила, Нехай лунає пісня через край, Мов птах розправить крила, Веселий соловей на дудці вигравай. Щоб в кожному куточку задзвеніло, Для кожного домівка – милий край. Люби її, щоб в серці защемило, Де б ти не був, ти завжди пам’ятай – В своїй країні, тобі до всього діло, Славімо рідний край! (Л.Філімонова) * * * Є щось святе в словах: мій рідний край. Для мене це матусі пісня ніжна. І рідний сад від квіту білосніжний. І той калиновий у тихім лузі гай. |
Загадки
|
|
|
| У всіх людей одна святиня, Куди не глянь, де не спитай, Рідніша їм своя пустиня, Аніж земний в чужині край. Їм красить все їх рідний край. Нема без кореня рослини, А нас, людей, (без Батьківщини). Про неї всі знають, Люблять, поважають, А солдат на варті Береже, охороняє. Хто вона, всі знають! (Батьківщина) | У світі одна – всім потрібна вона. (Батьківщина) Ось стоїть біленька хата - Там твої матуся й тато, Твої сестри та брати І, звичайно, там є ти. Ще бабусі, дідусі, Зібралися геть усі! Бути в кожного повинна Дружня та міцна (родина) ! |
До теми «Школа. Клас»
Загадки
| Стоїть великий світлий дім, Чомучок є багато в нім. Вони і пишуть, і говорять, рахують, мріють, нове творять. (Школа ) В спеку, дощ і навіть сніг На шкільний спішать поріг. Вчителі їх вчать читати, Віднімати, додавати. (Учні) Дуже я потрібна всім – І дорослим, і малим. Всіх я розуму учу, А сама завжди мовчу. (Книга) Цю найпершу в школі книжку Знає будь-який школяр. До усіх книжок доріжку Прокладає наш (буквар). Хтось на біле полотно чорне висипав пшоно. Як зумієш позбирати, Зможеш книжку прочитати. (Букви) В кожній школі він живе, На уроки діток зве. Поки вчаться – він мовчить, А перерва – він кричить. (Дзвінок) То в лінійку, то в клітинку, Напиши по них, дитинко! (Зошит) | Ось до класу всіх скликає Голосистий цей дзвінок, І ми радо поспішаєм Не в садок, а на (урок). Супроводжую дітей, В ньому книги, ручка, клей, Гумка, зошит, олівець, Пензлі, циркуль, папірець. (Ранець) У портфелі є хатинка. Ручки там живуть, резинка, Клей, лінійка, кутники – Школярів помічники. (Пенал) Всяк школяр його шанує, Бо він пише ще й малює. Хто ж цей славний молодець? Це, звичайно, (олівець). Пензлик, аркуш та вода… Де ж малюнок? От біда! Що іще забув я взяти, Щоб пейзаж намалювати? (Фарби) Худорлява і вертлява, На папір біжить у справах, закарлючки полишає, У пеналі спочиває. (Ручка) Не золото, а найдорожче. (Знання) |
| Акровірш | Головна професія | ||||
| А - з неї діти починають Буквар читати з ранніх літ. Екзамен перший свій складають, Тож треба знать її, як слід. Коли вже вивчена вона, Авжеж, прислужиться сповна. | Спитай у тата і у мами, Які професії у них.
Професій різних є чимало, Сповна їх вистачить на всіх! Та є одна поміж професій, Якої вчаться всі в житті, Вона для кожного найперша, Якої вчитимешся й ти! Учитель, лікар чи геолог, Письменник, слюсар чи кресляр – Всі називають головною Одну професію – школяр! Бо всім відомо, що без школи, Без знань, що мусиш там набути, Не станеш у житті ніколи Тим, ким в дитинстві мрієш бути. (А.Костецький) | ||||
| Швидко зранку туди йдемо, Книги й зошити несемо. Одержуєм оцінки там. Ледарювати часу не маємо, Адже нові знання здобуваємо. | |||||
| До школи | Портфель | ||||
| Ну, прокидайтеся, діти: Ранок – до книжки пора! Сонечко вспіло залити Все посереду двора! Швидше вдягайтесь до школи! Кращі прогаєте дні, – пізно вертати, – ніколи їх не завернете, ні! (П.Грабовський) | Портфель - мій друг і помічник, Я до портфеля дуже звик. І він без мене – ні на крок: Зі мною йде він на урок. Портфель для мене залюбки І ручку носить, і книжки. Я по секрету вам скажу: Його я дуже бережу, Хоч добре сніжної пори На ньому з'їхати з гори! (В.Бойченко) |
«Чарівна школа»
Одного разу п`ять літер – А, К, Л, О, Ш зібралися разом і вирішили утворити нове слово. У них вийшло слово «школа». Вони надряпали його прутиком на землі. Незабаром на це місце прибули будівельники і побудували будівлю, яку теж назвали «школою». Під покровом ночі в школу проникли підручники, глобуси, зошити, пенали, олівці, пензлики, гумки. Сюди завітали шкільні парти, шкільні дошки.
А незабаром прийшли і знаючі люди.
— Давайте в цій будівлі, під назвою «школа», будемо вчити дітей, – вирішили вони.
— Адже якщо ми не навчимо молоде покоління різним премудростям, то хто ж буде робити нові відкриття, рухати світ вперед, відправлятися до незвіданих планет, лікувати по-новому людей?
А так як ми будемо вчити, то називатися будемо «вчителями», а діти – «учнями», – вирішили вони.
Незабаром в цій будівлі, під назвою «школа» почали відбуватися справжні чудеса. Діти з незнайок перетворювалися на розумників. Їх багаж знань раніше був маленьким, а став – великим!
До того ж з маленьких діточок вони поступово перетворювалися на великих, дорослих, розумних людей.
І такі чудеса відбувалися щороку. За школою закріпилася назва
«чарівна». Школа і зараз стоїть. У ній навчаються діти.
... Ось таку історію розповіли мені п'ять звичайних літер – А, К, Л, О, Ш, які колись давно утворили нове слово «школа».
(І.Ревю)
— З яких літер утворено слово «школа»?
— Хто побудував школу?
— Хто в школі вчитель, а хто учень?
— Які чудові перетворення відбуваються в школі?
— Хто такі незнайки, а хто такі розумники?
— Чи можеш ти назвати свою школу чарівною? А чому?
— Що тобі подобається в школі найбільше?
До теми «Навчальне приладдя. Лічба»
Загадки
| Дерев'яний та довгенький, Маю носик я гостренький. На білому слід лишаю, – І всіх діток потішаю. (Олівець) | Настрибався зайчик вволю, білий слід лишав по полю. Ми за ним спостерігали, слово "мама" прочитали. (Крейда) |
| Цю з підручниками скриню Я щодня ношу на спині. Як до школи прибігаю, То тоді її знімаю. (Ранець, портфель) | То в клітинку, то в лінійку, Написати тут зумій-но, Й малювати дещо зможеш, Називаюся я (зошит). |
| Я негарно написала, А вона усе злизала. Олівців моїх сусідка, Ця вертлява-буквоїдка. (Ластик) | Її шанує кожен. Вона повідать може Про все на світі білім Й дорослому, і дітям… До знань веде доріжка, Коли з тобою (книжка). |
Прислів’я та приказки
— Книга вчить, як на світі жить.
— Книга для людини – що вікно для хатини.
— Книга – твій порадник і друг, частіше бери її до рук.
До теми «У країні Ввічливості. Чарівні слова»
«Щоб язичок був слухняним» Ти прокинься рано-рано,
Лиш над містом сонце встане, Привітайся з ластівками,
З кожним променем ласкавим. Сам гарнесенько умийся,
сам швиденько одягнися, підійти до тата й мами
і скажи їм :
– Добрий ранок! (діти добавляють)
Усміхнися всім навколо: Небу, сонцю, квітам, людям . І тоді обов’язково
День тобі веселим буде. (А.Костецький)
– «Чарівний ключик» – «Добрий ранок!» відкрив нам шлях. Я знайомих як зустріну, –
Привітаюсь неодмінно:
– Добрий ранок, добрий день! (Г.Бойко)
Фізкультхвилинка „Приємні слова”
Якщо я вимовляю приємні слова – всі встають, а якщо ні – всі присідають.
– Які у тебе красиві очі!
– Які у тебе довгі вуха!
– Ти струнка, як берізка!
– Ти вайлуватий, як ведмідь!
– Ти працьовита, як бджілка!
– Ти впертий, як віслюк!
– Яке у тебе гарне довге волосся!
Читання казки «Чемна казка» Оксани Лущевської
– Мамо, читай, кажу, швидко, швидко читай оцю казку!
– Любий, де слово чарівне?!
– Слово – чарівне?..
– Будь ласка!
– Мамо, кажу тобі вкотре – швидко читай оцю казку!
– …Невеличка чемна казка про загублене БУДЬ ЛАСКА:
Слово «Будь Ласка» сиділо самотньо,
край жабеняток – в рясці й болоті, мало замурзані носик і щічки, плакало часто – одне біля річки.
Дуже незручно себе почувало,
рідних не мало, та й друзів не мало.
Якось воно пожалілося білці:
«Тут я живу, мов не в своїй тарілці!!!»
Білка, як завжди, кудись поспішала
хвостом метельнула і швидко додала:
«Самотнє ти слово, самотнє – безсиле!
Чи знаєш? Дівчатко тебе загубило…
Нечемне дівчатко край річки гуляло
кричало, сварилося, щось вимагало.
І загубило, отут - у болоті
з тої хвилини ти, бачиш, самотнє!
Йди до людей! Не сиди тут даремно! Дівча пожалій, бо ж до болю нечемне: все вередує, дає всім накази,
де там прохання – суцільні образи!
Йди, поспішай, ну ж, будь ласка, будь ласка, Нечемні Оленка, Василько, Тарасик …
Тобі не повинно бути байдуже –
ти слово чарівне – чарівне ще й дуже!»
Наше БУДЬ ЛАСКА дуже зраділо щічки умило, взялося за діло.
Шлях до дітей пані білка вказала, хвостом метельнула та й геть поскакала. Ну а БУДЬ ЛАСКА пішло до Іванка, Сергійка, Назара, Олесі, Тетянки…
Ну що ж, любий сину, проси і ще казку!
Проте, не забудь про чарівне БУДЬ ЛАСКА! І ще пам’ятай, що дуже приємно
Слухати того, хто, хлопчику, чемний!
– Мамо, читай – ну, читай мені казку,
будь ласка, будь ласка, прошу, будь ласка!
– Які слова потрібно говорити завжди, коли ми хочемо щось попросити ?
Гра «Хто знає більше ввічливих слів?»
Гра «Чемно – нечемно»
Якщо так поводитися чемно – діти плескають у долоні двічі, якщо нечемно – один раз.
· Привітатися при зустрічі .
· Штовхнути і не вибачитися .
· Допомогти і підвестися .
· Підняти річ, яка впала .
· Не підвестися, звертаючись до вчителя .
Поради для ввічливих
· До дорослих і незнайомих звертайся тільки на «ви».
· Зустрівшись із знайомим, першим вітайся.
· Завдавши комусь неприємності, попроси вибачення.
· Постійно користуйся словами ввічливості.
· Дякуй усім за послугу, на подяку відповідай «будь ласка»,
«прошу».
· Не будь набридливим, надто цікавим.
· Дивись на того, з ким розмовляєш, уважно слухай його, не перебивай.
· Не втручайся в розмову старших.
РІЧКА й ГОЛОС
Початок слова – ніби дзвін, Ховає назву річки він.
Кінець же – теж не таємничий - Найнижчий голос чоловічий.
З двох слів складеться третє враз –
А це вугільний край – (Донбас).
(Л.Біленька)
До теми «Родина»
Складання асоціативного куща
тато мама
сім’я
братик сестричка
Отже, сім’я – це тато, мама, діти. Це дуже близькі люди.
Родина – це група споріднених людей, яка складається з жінки, чоловіка, дітей, бабусі, дідуся, що живуть разом.
А тепер, давайте спробуємо пояснити, що ж таке «рід»?
Рід – це ряд поколінь, що походять від одного предка.
Наприклад: Рід – це сім’я прадідуся, сім’я дідуся, ваша сім’я.
Родовід – це рід з усіма родичами та свояками, це родинний кущ, родинне деревце, яке повинен знати й шанувати кожний його член.
Наші пращури вважали, що кожен повинен знати своє походження, своїх батьків, дідів – до сьомого коліна. Хто вони були, чим займалися? Людину, яка не знала дерева свого роду, вважали безрідною, їй забороняли одружуватися і мати своїх дітей – продовжувати рід.
Відгадай
Найбільше в хаті свято, коли приходить із роботи(тато).
Найбільше пестить та голубить свою дитину(мама).
Своїх внучків розуму навчає (дідусь).
Дочка моєї мами – то моя (сестра).
* * *
На відпочинку
Улітку ми з сестричкою відпочивали в селі. Ми допомагали бабусі на городі, пололи і поливали грядки, підв’язували помідори, просапували кукурудзу. Часто ходили гуляти – у ліс і на озеро. У лісі збирали ягоди, квіти, а на озері ловили рибу, купалися, засмагали. А ще ми допомагали бабусі поратися з телятком, кроликами, курчатками. Хороше в бабусі!
Словникова робота.
Поратися –доглядати когось, ходити коло когось.
Запитання до тексту:
1. Про яку пору року йдеться в тексті?
2. Де і в кого відпочивали діти? Що робили діти на городі? Куди діти ходили гуляти? Чим вони займались у лісі, на озері? Як діти допомагали бабусі? Хто з вас їздив відпочивати влітку до бабусі в село? Чим ви займалися, коли допомагали своїй бабусі?
* * * Ліки
У маленької дівчинки захворіла мати. Прийшов лікар і бачить: однією рукою мати за голову тримається, другою іграшки прибирає.
А дівчинка сидить на своєму стільчику і командує: «Принеси молока!»
Підвелась мати з підлоги, випростала стомлену спину, дочці молока наливає.
А дівчинка кричить: «Подай ляльку! Зніми черевики!»
Побачив усе це лікар і сказав: «Поки дочка не перестане командувати, доти мати не видужає». (В.Осєєва)
Запитання до тексту:
1. Яке почуття викликало у вас прослухане оповідання? Що сталося з мамою дівчинки? Якою була дівчинка? Який висновок зробив лікар?
2. Як ви розумієте слова лікаря: «Поки дочка не перестане командувати, доти мати не видужає»?
| Загадки Я люблю свою родину І привітну, і гостинну. Ви, малята, не чекайте. Хто є хто? Відповідайте! Хто усіх нас захищає, Матінці допомагає? З ним нічого не боюсь, Здогадались? Це (татусь). З ним ніколи не сварюся, Іграшками поділюся. Буду з ним дружити, грати. Познайомтесь, це мій (братик). | Ніжна, лагідна і мила, На цей світ нас народила. Я до неї пригорнуся, Це ріднесенька (матуся). Ще рідня у мене є! Всім питання задає, І вертлява, й невеличка, Моя люба це (сестричка). Ще голубонька рідненька – Добра, мила і старенька. Я ніколи не журюся, Бо у мене є (бабуся). |
| Сивий, мудрий і поважний. Заклопотаний, відважний. Всього я в житті навчусь, Бо зі мною мій (дідусь). * * * Моя родина (лічилка) Раз – турботлива матуся, два – до татка пригорнуся, бабця – три, дідусь – чотири, п’ять – сестричку полічили. Ось така моя родина: і привітна, і гостинна. (Л.Вознюк) |
* * * Мені бабуся казку розкаже, І зробить солодкий пиріг, І дасть мені трошечки пряжі, Щоб з кішкою побігати я міг! А дід мені подарує рубанок, Цвяхів принесе, молоток, І буде готовий спозаранок Шпаківня у нас і совок! А тато візьме на рибалку, Розповість про лісових травах... Ми поруч, трохи перевальцем підемо повз ялин грибних. Грибів наберемо на узліссі, Вигадливий корінь знайдемо, В забутій лісничої хатинці Ми чаю з малиною поп'ємо... А мама, схиляючись над ліжечком, Спокійну пісню заспіває, Навшпиньки вийде крадькома І добрі сни покличе! А у вікна вривається вітер, Я думаю, довго не сплю: Ну чим мені на це відповісти? Я просто їх дуже люблю! (М.Тахистова) |
| * * * Гарне слово Мама! Мама! – гарне слово, Тільки скажеш – все готово! "Мамо, кашки!" – кашка є. "Мамо, чаю!" – вже наллє. "Мамо, спатки!" – вже роздітий, І у ліжку, і укритий. "Мамо, ніжку зав’яжи!" "Мамо, казку розкажи!" Мама! Мама! – гарне слово, Тільки скажеш – все готово! ( К.Перелісна ) |
| * * * Скоромовка Ба-ба, ба-ба… Це ж ба-бу-ся! Я до неї притулюся, Все бабуся зрозуміє, Приголубить, пожаліє, Бо бабуся – охорона, всіх недуг оборона. * * * Бігуни В мене є маленький братик, З ним я граюсь залюбки. Цілий день він звик гуляти, Мабуть, тому і прудкий. Як по стежці розбіжиться, То ніхто не здожене. В чемпіони він годиться, Не здолає лиш мене. (Д.Мегелик) * * * «Що таке сім'я?» Розкажу вам, друзі, я, Що таке моя сім'я. Разом дружно проживаємо І пісні про це співаємо. Люба матінко моя – Як пишаюсь нею я! В неї руки золотії. Серцем кожного зігріє. Тато сильний і завзятий – Він господар в нашій хаті. Все майструє, все ладнає, Бо для всього хист він має. Дід і бабця – у пошані, Вони праці ветерани. Всіх онуків міцно люблять. І як пташенят голублять. Є у мене ще й брати – Кращих в світі не знайти. Ось і вийшло всіх сім «я» Знайте, це моя сім'я. (Н.Чемерис) | * * * Криниця За селом криницю Викопав дідусь. Там шумить пшениця, Колос хилить вус. Люди з поля йдуть, Перепочивають. Там водицю п'ють, Дідуся згадають. (А.Камінчук) * * * Все на світі вміє тато Все на світі вміє тато: І шпаківню змайструвати, Вміє довгий цвях забити, Може борщ смачний зварити, Вміє рибу він ловити, Мамі дарувати квіти, Смажить шашлики у лісі Та казки читать Марисі, Запускати в небо зміїв… Все на світі татко вміє! От якби ж ще для сестрички Він навчивсь плести косички!.. (Т.Корольова) * * * Сестричка Ростом невеличка І швидка-швиденька – Це моя сестричка, Ще вона маленька. Та, як всі дівчата, Все вона з нитками – Учиться в'язати У своєї мами. Вчора здивувала Всіх моя сестричка – Братику зв'язала Білі рукавички! Гарні, невеличкі, Теплі та м'якенькі... От вам і сестричка! От вам і маленька! (Г.Бойко ) |
* * *
Запитати хочу я, що то є таке сім’я?
Ти секретів не держи! Що таке сім’я, скажи!
— Сім осіб! Сім власних Я! Це і є одна сім’я! Це батьки і діти їх, якщо дім єднає всіх.
– Як живуть разом усі і бабусі, й дідусі? А коли нема дітей, що тоді? Нема сімей?
— І дідусі, й бабусі до сім’ї належать всі,
Коли разом всі живуть. Їх тоді сім’єю звуть.
– Ну, а що таке рідня? Я запитую щодня. Розібрать не можу я, де родина, де сім’я?
— То ж запам’ятай, дружок, що рідня – це той зв’язок, Що від предків наших йде і по крові рід веде.
– Дядечки й тітки усі, двоюрідні дідусі,
Їх жінки й чоловіки ще й племінники меткі.
– Рід історію веде, з глибини віків іде.
Родовід свій ти вивчай, древо роду пам’ятай!
До теми «Людина. Частини тіла»
Гра «Що в ляльки Олі?»
Подивись, на яку частину тіла ляльки показує учитель, та пальчиком у повітрі з’єднай частину тіла іграшки з її назвою на малюнку.
|
| Посміхнулись гарно губи, Тридцять два – це в роті (зуби). Розрізняти їжу звик Помічник зубів (язик). В ній і думи і слова, Місце мрій – це (голова). Обійдуть усі дороги Непосиди, наші (ноги). Є в людини і у звіра, Захищає тіло (шкіра). | На обличчя він „заліз”. Між очима у нас (ніс). Сяє сонце, в зорях ночі, Це все бачать наші (очі). Можуть створювати звуки Плескотом в долоні (руки). І дорослий, і дитина Називається ( людина ). |
До теми «Різнокольорова осінь»
«Щоб язичок був слухняним»
Ець – ець –ець – подув сильний вітерець,
Аї – аї – аї – облітає листя в гаї,
Го – го –го – ми збираємо його,
Ас – ас – ас – принесемо його в клас.
Вірші про осінь
| Вересень По гриби іде Микита, Скрізь трава росою вмита. Прохолодні стали зорі, Адже вересень надворі. | Жовтень Листя в жовтні пожовтіло, Кіт узявся вмить за діло: Примостившись біля тину, Малювати став картину. |
| Листопад Ллють дощі у листопаді, Кіт сидить у теплій хаті, Поглядає у віконце – Заховали хмари сонце. | |
* * *
Казки про осінь
Як починається осінь
Осінь – це дочка Діда Мороза. Старша дочка, бо є ще в нього молодша доня – Весна.
В Осені коси заквітчані пшеничними колосками й червоними ягідками калини. Ходить Осінь лугами, берегами. Де зітхне – там холодом війне. Любить Осінь ночами сидіти на березі ставка. А вранці над водою підіймається сивий туман і довго не розходиться. Оце й починається Осінь. Бояться Осені пташки. Як тільки побачать її ластівки, злітаються і про щось тривожно радяться. А журавлі піднімаються високо в небо й тривожно курличуть.
Любить Осінь заходити у садки. Доторкнеться до яблуні – яблука жовтіють. А дятли радіють, зустрівшись із Осінню: голосно щебечуть, перелітають із місця на місце, шукають поживи на деревах.
Сьогодні теплий, сонячний день. Низько стоїть сонце – світить, але не дуже гріє. Сіла старша донька Діда Мороза під стогом сіна, розплітає косу, гріється. Співає пісню про срібні павутинки.
(В.Сухомлинський)
Де зимують птахи та звірі
Одні птахи (ворони, горобці, синички, омелюхи, голуби, дятли, сороки) зимують вдома. Решта (ластівки, журавлі, лебеді, дикі гуси, качки та інші) відлітають у теплі краї (вирій). Звірі змінюють своє хутро на тепліше і таке, що робить їх малопомітними для ворогів. Деякі впадають у сплячку: ведмідь, їжак і борсук.
Опис осені
По землі йде гарна, пишна жінка. На ній золотом шитий наряд. На голові віночок із золотих колосків та осінніх квітів. В одній руці вона несе кошик, у якому червонобокі яблука, соковиті груші, сливи, солодкий виноград. А у другій руці – чарівна паличка. Тільки доторкнеться красуня Осінь до дерев, відразу й одягне їх у святковий одяг. Коли махне цією паличкою - уся земля золотим килимом покривається. Різними кольорами переливається цей килим на сонці.
Іде щедра Осінь і пригощає людей своїми дарами. А люди дякують і врожай вихваляють.
Спробуй скласти казку про синочків Осені.
Дата добавления: 2019-09-08; просмотров: 217; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!