Групи однолітків як мікрофактор соціалізації.
Групи ровесників повстають, як правило, цілком спонтанно, без участі зовнішнього впливу авторитету. Діти створюють їх самостійно, навіть тоді, коли немає допомоги з боку батьків, учителів, громадських діячів, - з метою задоволення своїх потреб. Найчастіше змістом діяльності об`єднань ровесників є такий: гра та заняття спортом, захоплення музикою і спільне її прослуховування, перегляд кіно-, відеофільмів, мандрівки і прогулянки, користування мережею Інтернет.
З огляду на це об`єднання ровесників останнім часом виникають як реальні (на основі реального спілкування) та віртуальні (групи користувачів Інтернету). Часто підлітки у таких групах здатні на асоціальні та антисоціальні дії: крадіжки, бійки, інші порушення правопорядку, розпивання алкогольних напоїв, азартні ігри, тютюнопаління та вживання наркотичних засобів. Однак у будь-якому разі спілкування у групах ровесників є для підлітка досить привабливим процесом, оскільки він отримує у цих групах соціальний досвід, якого не може отримати від спілкування з дорослими.
Родина і школа сприймається дітьми як світ обов`язків, де вона піддається системі численних наказів, правил та розпоряджень, що стимулюють її діяльність. Натомість група ровесників - це світ гри, розваги, самостійності; це можливість відкриття нових вражень та досвіду поза своїм родинним колом. Такий досвід не завжди може надати дитяча чи громадська організація, особливо якщо вона недостатньо враховує сучасні особливості підліткових інтересів, прагнень, бажань.
|
|
|
Структура об`єднань ровесників залежить, передусім, від її складу, цілей, осередків розміщення, соціальних ролей.
Специфічною властивістю груп ровесників є їх одностатевість, особливо в молодшому підлітковому віці. Менш однорідним є вік учасників групи. Вона може при цьому представляти приблизно однакову вікову групу без поділу на структурні рівні; однак частина груп ровесників є складними кілька рівневими утвореннями з відповідним стилем підпорядкування та функціонального поділу. Такі групи включають представників різних вікових груп, де молодші, як правило, підкоряються старшим.
За різноманітними ознаками групи ровесників поділяють:
•за віком (шкільний клас, армійський взвод, студентська група і т.д.);
•за соціальним складом (тільки учні, тільки спортсмени);
•за юридичним статусом і місцем у соціальній системі (офіційні і неофіційні);
•за соціально-психологічним статусом (групи приналежності та референтні групи);
•за ступенем стабільності (постійні, тимчасові, ситуативні);
•за просторовою локалізацією (дворові, квартальні, сформовані в межах певної установи);
|
|
|
•за типом керівництва (демократичні та авторитарні);
•за ціннісними орієнтаціями (просоціальні, асоціальні, антисоціальні).
Для підлітків та юнаків участь у цих групах, нерідко в кількох одночасно, має вагоме значення у процесі соціалізації. Однак вплив таких груп може бути як позитивний, так і негативний.
З одного боку, для дитини чи підлітка група ровесників є своєрідним вікном у світ чужих сімейних психотехнічних систем та внутрішніх цінностей, що певним чином сприяє «демократизації» у визнанні та сприйнятті їх, створює можливості для відповідних порівнянь та висновків. Часто у групах ровесників формують первинні ситуації успіху, які, зрештою, сприяють формуванню рефлексу цілі. З іншого, на рівні індивіда участь в асоціальних групах створює негативну соціальну ситуацію розвитку підлітка, а на рівні особистості призводить до проступку на базі егоцентризму.
Релігійні організації та релігійне виховання.
Релігія як один із соціальних інститутів традиційно відіграв певну роль у життєдіяльності різних суспільних об'єднань. В соціалізації людини релігія і релігійні організації завжди були надзвичайно важливим чинником.
|
|
|
Соціолізуючий вплив релігійних організацій завжди відчувають на собі як віруючі, так і члени їхніх сімей. Соціалізація в релігійних організаціях здійснюється під впливом практично всіх механізмів соціалізації процесі соціалізації віруючих релігійні організації реалізують ряд функцій.,
Перша з них - ціннісно-орієнтаційна, яка проявляється в тому, що релігійні організації пропонують своїм членам і намагаються відповідно у них сформувати певну систему вірувань /віру в Бога, безсмертя душі та ін./, позитивне ставлення до релігійних цінностей і норм. Друга функція - регулятивна. Вона проявляється в тому, що релігійні організації культивують серед своїх членів поведінку, яка була б співвідносною до релігійних норм. Наступна функція - комунікативна. Вона реалізується у створенні умов для спілкування віруючих, в певних формах його організації, а також в культивуванні норм спілкування відповідно до повчальних принципів конкретної релігії. Милосердна функція релігійних організацій реалізується в багатогранних сферах і формах діяльності милосердя і благочинства як в рамках самих організації, так і за межами їхнього впливу. Компенсаторна /утішлива/ функція проявляється в гармонізації духовного світу віруючих, в наданні допомоги їм усвідомлювати свої проблеми, в наданні їм духовного захисту від світських потрясінь та неприємностей. Й, нарешті, виховна функція - релігійне виховання людини.
|
|
|
Релігійне виховання, як правила, здійснюється священослужителями, віруючими агентами соціалізації /батьками, родичами, знайомими, членами релігійної громади та ін,/; педагогами конфесійних навчальних закладів; різними об'єднаннями, в тому числі дитячими та юнацькими, діючим при релігійних організаціях або під їхньою опікою; засобами масової комунікації, які перебувають під контролем релігійних організацій та ін.
У релігійному вихованні виділяють два рівні - раціональний і містичний. Раціональний рівень виховання включає в себе три основних компоненти: інформаційний, моральний і діяльнісний, зміст яких, як правило, майже завжди характеризується своєю конфесійною специфікою. Наприклад, у православ'я інформаційний компонент - це той обсяг знань, який одержують вихованці з історії церкви, віровчення, догматики, священної історії; моральний - це навчання вихованців втіленню в життя власного досвіду через вимоги християнської моралі; діяльнісний компонент - участь у богослужіннях, церковна творчість, милосердя.
В процесі релігійного виховання використовуються різні форми, значна кількість з яких аналогічна за зовнішніми ознакам формам соціального виховання /урочна система, семінари, лекції та ін., клуби для різних груп віруючих, самодіяльні хори, оркестри, екскурсії і т.п./, але вони набувають сакрального смислу, наповнюються специфічним для релігійного виховання змістом.
Багатогранні й засоби релігійного виховання, вони завжди наповнюють конфесійними особливостями. Наприклад, в християнських конфесіях таких особливостями є: церковне богослужіння, приєднання віруючих до церковного життя, до таємничості спілкування з Богом; молитва, яка допомагає віруючому в будь-який час навчитися виробляти в собі необхідний духовний настрій; сповідь, яка привчає до самоаналізу й думки про неминучість покарання за гріх; піст, допомагає віруючому приборкати плоть, утихомирювати гординю, виробляти в собі стійкість та ін.
В процесі та в наслідок релігійного виховання у віруючих формуються специфічні для тієї або іншої конфесії ціннісно-нормативна система, особливості мислення та поведінки, смисл життя, а в цілому - старатегії адаптації і уособлення в соціумі.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 267; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!