ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ РИНІТ



Тема лекції: «Захворювання органів дихання. Гострий риніт, фарингіт, трахеїт, ларингіт. Стенозувальний ларинготрахеобронхіт. Ангіна: катаральна, фолікулярна, лакунарна. Хронічний тонзиліт».

Кількість навчальних годин: 2

Курс: ІІІ

1.Науково-методичне обґрунтування теми:

Хвороби органів дихання займають першочергове місце в структурі захворюваності дитячого віку.

Недосконала функція імунної системи, несформовані механізми місцевого захисту слизових оболонок, недостатня бар’єрна здатність лімфоїдної тканини сприяють легкому інфікуванню та швидкому поширенню запального процесу.

Особливості анатомічної будови окремих відділів респіраторного тракту у дітей раннього віку можуть сприяти розвиткові цілого ряду ускладнень у вигляді обструктивних процесів у різних відділах дихальних шляхів та гострої дихальної недостатності, які потребують надання невідкладної допомоги.

Важливо також, що дихальні шляхи у дітей перебувають у стані постійного інтенсивного росту та тканинної диференціації. Особливо виражені ці процеси протягом перших 8-ми років життя. Часті запальні захворювання можуть привести до порушення цих процесів і формування незворотних змін.

2. Навчальні цілі лекції:

Захворювання органів дихання та їх місце в патології дитячого віку, особливо в новонароджених і дітей грудного віку. Роль анатомо-фізіологічних особливостей дитячого віку в розвитку цих захворювань.

Гострий риніт, фарингіт, трахеїт, ларингіт. Етіологія, патогенез, клінічна картина. Особливості перебігу цих захворювань у дітей. Діагностика. Лікування, догляд за хворими. Профілактика.

Гострий стенозувальний ларинготрахеобронхіт (несправжній круп). Надання невідкладної допомоги.

Ангіна: катаральна, фолікулярна, лакунарна. Етіологія, патогенез, клінічні прояви. Діагностика. Лікування хворих, догляд за ними. Профілактика захворювання.

Хронічний тонзиліт. Етіологія, патогенез, перебіг хвороби. Лікування хворих дітей, диспансерний нагляд. Профілактика захворювання.

Охарактеризувати захворювання печінки та жовчних шляхів. (β-І)

Етіологія, патогенез, особливості клінічних проявів у дітей. Діагностика, диференційна діагностика. (β-І)

Лікування дітей, диспансерний нагляд. Профілактика захворювання. (β-ІІ)

Охарактеризувати захворювання підшлункової залози. (β-І)

Етіологія, патогенез, особливості клінічних проявів у дітей. (β-І)

Діагностика хвороби, диференційна діагностика. (β-І)

Лікування дітей, особливості дієтотерапії. (β-ІІ)

Диспансерний нагляд. (β-І)

Профілактика захворювання. (β-І)

Стоматити. (β-І)

Етіологія, клінічна картина стоматитів. (β-І)

Лікування, догляд за хворими, профілактика захворювання. (β-ІІ)

Охарактеризувати гельмінтози. Поширення гельмінтозів серед дітей та їх вплив на організм дитини. (β-ІІ)

 

3. Цілі розвитку особистості майбутнього фахівця:

Розвинути деонтологічні уявлення в процесі вивчення теми. Вміти дотримуватись правил поведінки біля ліжка хворого, принципів медичної деонтології. Оволодіти вмінням встановлювати психологічний контакт з хворою дитиною та її родиною. Виробити відчуття відповідальності за своєчасність та правильність професійних дій.

4. Міждисциплінарна інтеграція:

Анатомія, фізіологія, мікробіологія, загальний догляд, соціальна медицина, терапія.

 

5. План і організаційна структура заняття:

Основні етапи заняття Цілі на рівнях абстракції Тип лекції, методи і засоби активізації студентів Розподіл часу
1   Підготовчий етап:   Визначення навчально-виховних цілей. Актуальність та мотивація освітнього процесу. Актуалізація опорних знань студентів.         Див. п.1 і 2     10 хв.    
2     Основний етап: План.     ІІ ІІ ІІ   Тематична лекція   Таблиці, малюнки, проблемні ситуації, презентація.     60 хв    
  3 Заключний етап: Резюме лекції, загальні висновки. Відповіді на можливі запитання студентів. Домашнє завдання: «Захворювання печінки, жовчних шляхів.»           10 хв.

6. Зміст лекційного матеріалу:

1.Гострий нежить (риніт)- запальний процес слизової оболонки носа, який може поширюватися на носову частину глотки. Тому в дітей 1 – го року життя нежить розглядається як ринофарингіт.

Етіологія

Головними чинниками є:

  • вірусна або бактеріальна інфекція, якщо захворювання респіраторне,
  • дисфункція вегетативної нервової системи, внаслідок чого виникає нейровегетативна форма захворювання у дітей з вегетосудинною дистонією,
  • місцева чи загальна сенсибілізація антигеном, внаслідок чого виникає алергійний нежить, який може бути сезонним, сінним (розглядається як поліноз)

Чинники, що сприяють виникненню гострого нежитю:

  • несприятливі умови життя,
  • несприятливі кліматичні умови,
  • переохолодження і перегрів,
  • викривлення носової перетинки,
  • зміни імунобіологічної системи

Клініка

У дітей 1 – го року життя загальний стан важкий. Температура тіла підвищується до 38*С, спостерігаються психомоторні розлади, ускладнюється дихання через ніс. Дитина не може смоктати грудь матері.

Місцевий процес має перебіг із 3 стадій – продромальної, секреторної, одужання.

У 1, продромальній, стадії спостерігаються такі симптоми:

- сухість слизової оболонки носа, періодичне чхання,

- незначне порушення носового дихання.

У 2 , секреторній, стадії загальний стан погіршується, посилюються місцеві симптоми, а саме:

- часте чхання, серозні виділення з носа,

- подразнення і почервоніння шкіри носа, верхньої губи, набряк слизової оболонки носа,

- різке утруднення носового дихання.

У 3 стадії - одужання - поліпшується дихання, секрет стає густим, у носовій порожнині з’являються кірки.

Кожна стадія триває в середньому 2 – 3 доби.

Лікування

Дітям грудного віку - годування з ложечки, відволікаюча терапія, туалет носа, краплі в ніс – моркв’яний сік, сік з буряка, сік алое, каланхое, грудне молоко, розведений мед.

Дітям старшого віку – галазолін, тізін, назол, нафтізін, санорін, інтерферон.

 

За наказом № 181 від 21.04.2005 р. «Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "дитяча отоларингологія"

ПРОТОКОЛ

ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ РИНІТ

Хронічний риніт - хронічне неспецифічне запалення слизової оболонки і порожнини носа. Клінічно розрізняють хронічний простий (катаральний), гіпертрофічний (гіперпластичний) і атрофічний риніт. Ці форми риніту мають зв’язок між собою і можуть переходити з простого в гіпертрофічний, або згодом – в атрофічний риніт.


Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 69; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!