Податки як система суспільних відносин перерозподілу створеного продукту



Податкам в системі державних фінансів належить центральне місце. Вони, як система економічних розподільних відносин, охоплюють фактично все суспільство, на відміну від інших ланок фінансової системи, які мають більш обмежене функціонування. Це, зокрема, пов’язано з тим, що податки повинні забезпечувати виконання державою її основних функцій.

Наявні в сучасній літературі визначення є досить різноманітними за ємністю та змістом. Наведемо декілька з них:

«Податок — обов'язковий платіж, що стягується державою з фізичних та юридичних осіб»;

«Податки — частина національного доходу, що вилучається державою у населення через позаекономічний та економічний примус здебільшого на еквівалентній основі з метою виконання її соціально-економічних, політичних, правових функцій та досягнення військових цілей»;

«Податки — це встановлені вищим органом державної законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах та в терміни, передбачені законом».

Аналіз наведених визначень свідчить, що вони більш-менш дають відповідь на питання про зміст податків. Однак у них не уточнюється про який саме зміст йдеться. Із вивчених літературних джерел лише в одному дане чітке уточнення щодо цього: «Матеріальний зміст податків полягає в тому, що вони є частиною новоствореного продукту, який в процесі його розподілу і перерозподілу в обов'язковому порядку безповоротно мобілізується на користь держави для виконання покладених на неї функцій».

Отже, як бачимо, питання економічної сутності податків залишається відкритим. Але, думаю, можна визначити термін «податки» в такій інтерпретації: податки — це система суспільних відносин перерозподілу створеного продукту, у ході яких провадиться вилучення частини доходів юридичних та фізичних осіб на користь держави для її забезпечення і вторинного перерозподілу на користь інших юридичних і фізичних осіб та на громадські потреби [12, с.70].

У зв'язку з викладеним та з метою уникнення термінологічних непорозумінь вважаю необхідним означити, що під «оподаткуванням» також пропонується розуміти процес стягнення податків. З цього випливає принципова різниця між даними термінами: податки — система суспільних відносин, притаманних будь-якому суспільству, що має державні утворення; оподаткування - процес, що має суттєві відмінності у рамках різних суспільних об'єднань з огляду на його організацію. Тобто оподаткуванню значно більшою мірою притаманні суб'єктивні риси [12, с.70].

Отже, на сучасному етапі розвитку нашої держави вже можна чітко визначити, що під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. А сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

 

Принципи та функції оподаткування

 

Важливим завданням сучасної економіки є формування головних принципів становлення, функціонування й розвитку податкової системи ринкового типу, від успішного вирішення якого значною мірою залежить економічний потенціал країни, соціальна стабільність у суспільстві, підвищення рівня добробуту малозабезпечених верств населення.

Уперше науково обґрунтовану концепцію оподаткування запропонував А. Сміт, який визначив такі базові принципи оподаткування:

1. Усі громадяни повинні брати участь в утриманні уряду пропорційно до своїх доходів, які вони отримують під захистом та опікою держави. тобто потрібно дотримуватися рівності оподаткування.

2. Податки повинні бути чітко визначені, а не довільні. Це означає становлення термінів сплати, способів платежу, сум податків, зрозумілих для платника та всіх інших осіб.

3. Податки повинні стягуватися тоді та в такий спосіб, щоб це було вчасно й зручно для платника. Ця необхідна умова оподаткування передбачає зручність їх справляння.

4. Кожний податок має бути розроблений так, щоб якомога менше вилучати грошей у платників понад той дохід, який вони приносять у скарбницю, тобто забезпечити дешевину справляння податків. Великі витрати на утримання податків роблять сам податок недоцільним [16, с.91].

Дослідження А. Сміта продовжив Дж. С. Мілль, який критикував вчення свого попередника з позицій фіскальної рівності та стверджував, що дохід не є точним критерієм платоспроможності.

Взагалі, різні вчені пропонують свої принципи оподаткування, але сучасна податкова система має відповідати перехідним економічним умовам і ґрунтуватися на таких принципах:

1. Стабільність податкового законодавства;

2. Правове регламентування взаємовідносин платників податків і держави;

3. Рівномірний розподіл податкового тягаря між окремими категоріями платників;

4. Пропорційна відповідність стягнених податків доходам платників;

5. Зручність способу, дати, механізму справляння податків для їхніх платників;

6. Рівність усіх платників податків перед законом – принцип недискримінації;

7. Мінімізація витрат, пов’язаних із нарахуванням і сплатою податків;

8. Нейтральність системи оподаткування щодо різних сфер економічної діяльності та форм господарювання;

9. Доступність і відкритість податкової інформації;

10. Дотримання податкової таємниці.

Охарактеризую коротко зміст вказаних принципів оподаткування.

Під стабільністю податкового законодавства слід розуміти незмінність норм і правил, які регулюють сферу податкових відносин. Відповідно до цього принципу податкове законодавство не повинно змінюватися протягом як мінімум бюджетного року, а діючі пільги та преференції зберігати свою чинність до встановленого законом періоду [14, c.92].

Правовий характер податкових взаємовідносин передбачає взаємну відповідальність усіх суб’єктів оподаткування в галузі податкового права і оприлюднення змін в податковому законодавстві відповідно до чинної процедури ухвалення законів.

Принцип пропорційної відповідності стягнення податків доходів платників має подвійне значення. По-перше, після виконання платниками податкових зобов’язань їм має залишатися необхідна сума обігових коштів для забезпечення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. По-друге, належна до сплати сума податкових платежів у момент сплати не повинна перевищувати рівня поточних надходжень.

Дотримання принципу створення максимальних зручностей для платників податків – важливе завдання кожної держави, яка дбає про підвищення обсягів економічного зростання. Під зручностями платника слід розуміти не лише встановлення оптимальних термінів сплати податків, механізм їх справляння, можливість отримання податкових знижок і кредитів, а й доступність норм і правил податкового законодавства.

Важливим принципом побудови податкових систем є недопущення податкової дискримінації. Формою її вияву є індивідуальний підхід до надання податкових пільг, тобто перевагами від зниження податкового тиску користуються не всі платники як суб’єкти оподаткування, а й окремі їх категорії [5].

Щодо принципу нейтральності податків, то наслідком грубого його порушення є поширення організаційно-правових форм підприємницької діяльності, для яких встановлені особливі умови оподаткування.

До основних принципів побудови цивілізованої податкової системи належить доступність і відкритість інформації про нарахування й сплати податкових платежів, а також даних про використання коштів платників податків обов’язковим атрибутом для податкових служб правових держав є дотримання податкової таємниці.

Податковій системі кожної країни притаманні суперечності, зумовлені загальним рівнем податкового тягаря, непропорційністю його розподілу між окремими сферами господарювання. Природно, створити систему оподаткування, яка б відповідала критеріям абсолютної справедливості для всіх платників, в умовах ринкового середовища неможливо. Водночас податкове законодавство має бути спрямоване на вирівнювання нерівномірності фіскального навантаження між різними категоріями платників податків, які відрізняються соціальним складом, родом занять, місцем проживання тощо, а також не допускати суттєвих розбіжностей при оподаткуванні суб’єктів підприємництва з пропорційно рівними доходами.

Необхідно відмітити, що базуючись на даних принципах податкова система виконує певні функції, базову основу яких становлять функції фінансів, як загальної економічної категорії розподілу.

Загальновизнаними є дві функції фінансів: розподільча та контрольна. В рамках кожної з них формується особлива функціональна спеціалізація податкових відносин. Це й становить методологічну основу для формулювання податкових функцій.

Взагалі, податкова функція – це прояв сутності податків у дії, спосіб виразу їх властивостей. У числі податкових функцій економісти звичайно називають такі функції, як фіскальна, регулююча, економічна, перерозподільча, контрольна, стимулююча. Вони діють як в повному обсязі, так і в компонуванні окремих з них. Звичайно, основними функціями вважаються фіскальна та регулююча.

За допомогою фіскальної функції податків реалізується головне суспільне призначення податків – формування фінансових ресурсів держави, які акумулюються в бюджеті та у державних цільових фондах, які необхідні для виконання державою своїх власних функцій. Відомо, що ринкова економіка – це економіка, що регулюється. Уявити собі ефективно функціонуючу ринкову економіку в сучасному світі, що не регулюється державою, не можливо. Інша справа – як вона регулюється, яким чином, у яких формах. Але якими б не були ці форми та методи, центральне місце в самій системі оподаткування належить податкам. Ось чому на одне з перших місць треба поставити функцію без якої в економіці, що базується на товарно-грошових відносинах, не можна обійтися. Ця функція – регулююча.

Інша функція податків – стимулююча. За допомогою податків, пільг та санкцій держава стимулює технічний прогрес, збільшення робочих місць, капітальні вкладення та розширення виробництва тощо.

Наступна функція – перерозподільча. Вона виражає сутність податків як особливого централізованого інструменту розподільчих відносин, адже за допомогою податків здійснюється перерозподіл розподілених частин сукупного доходу суспільства.

Нарешті, остання функція податків – контрольна. Її сутність заключається в тому, щоб платники податків, зборів та інших обов’язкових платежів своєчасно і повному обсязі сплачували їх відповідно до чинного законодавства.

Необхідно відмітити, що вказане відмежування функцій системи оподаткування носить умовний характер, оскільки всі вони пов’язані і здійснюються одночасно. Крім цього, чим стабільніше буде система оподаткування, тим впевненіше почуватиме себе підприємець: він може заздалегідь та досить точно розрахувати, який буде ефект від виконання заключених ним угод, вирішення господарських проблем, проведення фінансових операцій. Адже невизначеність – найголовніший ворог підприємництва. Підприємницька діяльність завжди пов’язана з ризиком, але ступінь ризику щонайменше подвоюється, якщо до нестійкої ринкової кон’юнктури додається нестабільність податкової системи.

Законодавче закріплення та практична реалізація окреслених принципів та функцій податкової системи дають належний ефект за умови комплексного реформування всіх сегментів ринкової економіки як чинника забезпечення загальнополітичної та соціально-економічної рівноваги в державі, активізації проведення інституційних, структурних, правових реформ.


Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 38;