ІІ. 2. Персоналізація Христа та Триєдинство
Головною постаттю в композиції ікони „Гостиннісь Авраама” є фігура середнього янгола, тобто постать Христа. (іл. 3) Як найбільш важлива фігура, він зображуються у фронтальному положенні, оточуючі його янголи - у три чверті. Незважаючи на прагнення зображувати три іпостасі Трійці рівними, з ΧІV століття отримала поширення персоніфікація Христа в одному з трьох янголів. З'явилася низка ознак, що мали допомогти глядачеві впізнати його в одному з персонажів Трійці. В іконі, що досліджується, – це німб Христа, який виділено літерамиальфа і омега („початок і кінець”, що з'явилися з V ст.), на правому плечі середнього янгола можна побачити клав, а ще, крім того, Христос має узвичаєну символіку кольору одягу. Композиційно його фігура виділяється на золотому тлі за ефектом контрасту, крила Спасителя відрізняються від крил інших двох смугами зеленого пір'я. Натомість у давніх іконах, та деяких більш пізніх зразках усі три постаті не лише займали рівне положення за столом, але подекуди були вдягнуті у хітони та гематії однакових кольорів, щоб якнайбільше посилити акцент на триєдинстві усіх персонажів Трійці. Син Христос, за молитвою, посідав середнє місце, отож посідає середнє і в іконі. На відміну від іконографічних варіантів ізокефального зображення янголів за прямокутним столом, у даній іконі середній чоловік знаходиться вище за інших двох, таким чином привертаючи погляд, чим вже й посідає головну роль. Автор таким чином підкреслює особливе місце Христа у Трійці, що відповідало також і уявленням людей того часу.
|
|
|
Особливе місце середнього янгола не виключає і єдності усіх трьох. Це у Трійці автор виявляє кількома засобами (іл. 2). Перше, що обов'язкове для подібних ікон, - обличчя усіх трьох янголів начебто списані з однієї персони. Та головні засоби все ж композиційні. Круглий стіл підкреслює ідею єдинства та рівноправ'я трьох гостей, підсвідомо задіюючи у сприйнятті глядача символіку кола (іл. 7). Розташування янголів навколо столу утворює ще одне коло, окреслене німбами та крилами чоловіків зверху, спадаючими складками вбрання, двома престолами та ніжками столу знизу, ще раз об'єднуючи усіх трьох у окрему групу. Квітчастий малюнок на скатертині повторює основні кольори одягу двох крайніх ангелів, ніби наближуючи їх один до одного та з'єднуючи. У руках усіх янголів – хрести-посохи. Як відзначає Володимир Освійчук: „Хрест протягом віків міг символізувати чотири ділянки людського духа, сполучення та протиставлення, життя і безсмертя, дух і матерію, вічність, творчу силу, могутість, елемент божественного у людині, небо, страждання, муку тощо” [16, с. 63]. У даній іконі хрест з одного боку – ознака співрозп'яття з Христом (також хрест символізує перемогу над смертю, або виступає алегоричною емблемою християнства), а посох – символ мандрів, на які прирік себе один із янголів на землі. Аналогічну роль об'єднання трьох фігур відіграють і однакові жести благословіння.
|
|
|
Таким чином автор знову розкриває ідею триєдинства, вже не композиційними, а символічними засобами. З іншого боку, якщо об'єднати в одну лінію німби Христа і Бога Отця, з іншою, яка утворюється німбами Христа і Святого Духа, то можна також побачити чіткий трикутник. Трикутник використовувався як ознака пресвятої Трійці ще до того, як старозавітну Трійцю стали малювати у вигляді трьох ангелів. Цим стверджувався тринітарний догмат про рівність, нероздільність і незлитість осіб Святої Трійці. Червоний трикутний дах палат має той же колір, що і барви у одязі крайніх янголів.
Отже, за допомогою кольорової асоціації чітка геометрична форма трикутника на задньому плані підсвідомо пов'язується із розташуванням персонажів, що сидять за столом. До того ж, діагональ даху, подовжена у німбах двох янголів, перетинає ту, що утворена німбами голів Авраама, Христа, та Бога Отця, ці дві лінії сходяться чітко у точці знаходження голови Спасителя. Це і є центр композиції – голова Христа, оточена німбом, що розміщується у верхівці рівнобічного трикутника, тобто у точці максимальної стійкості.Як зазначає В. Оссійчук, - саме з кола німба починає будуватися композиція, як з символу небесної досконалості [16, с. 59]. Ікона ієрархічна, як і вся світобудова. Отже, авторові харківської „Трійці” вдалося, одночасно відзначивши одного з персонажів, створити відчуття єдності усіх трьох за допомогою низки символічних та композиційних прийомів.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 95; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!