Що робить підлітків «важкими»?
Як правило, труднощі у поведінці підлітка пояснюються поєднанням результатів неправильного розвитку особистості і несприятливої ситуації, в якій він опинився, а також недоліками виховання. У підлітковому віці серед найбільш часто зустрічаючихся причин девіантності виділяють незавершеність процесу формування особистості, негативний вплив сім'ї і найближчого оточення. Часто така поведінка у підлітків є засобом самоствердження, протестом проти дійсності.
Однією з основних причин психологічного характеру дослідники називають низьку самооцінку дітей, особливо підлітків. Самооцінка, тобто оцінка людиною своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей, є важливим чинником поведінки.
Серед причин соціального характеру однією з найпоширеніших є вплив соціального оточення, в якому живе і розвивається дитина. Розвиваючись у соціально неблагополучному середовищі, підліток засвоює її норми і цінності. Навіть якщо вони суперечать прийнятим у суспільстві, для дитини вони - найбільш правильні, оскільки він не має досвіду життя іншого соціального середовища. Причиною може бути і соціально та матеріально благополучнt середовище. При несформованості моральних норм, відхилень у розвитку, конфліктах з дорослими дитина, яка виховується в благополучній атмосфері, може пуститися на «пошуки пригод» або знайти підтримку в неблагополучному середовищі і почати наслідувати її законам і нормам.
|
|
|
Причини, пов'язані з віковими кризами
У віці від 7 до 17 років підростаюча людина проходить кілька стадій вікового розвитку, на кожній з яких відбуваються значні зміни фізичного та психологічного станів, змінюються емоційні та комунікативні сприйняття. Не всі діти при цьому володіють своїми думками і вчинками. Часто ломка уявлень і зміна бажань і звичок відбувається швидко. Дитина не встигає усвідомити, що відбувається і адаптуватися до них, в результаті з'являється невпевненість в собі, зменшення довіри до людей. Багато дітей у шкільному періоді виявляються в розряді важких дітей.
Існують і змішані класифікації, в яких перераховуються і психофізіологічні, і соціальні причини. Так, В. Клайн (1991) виділяє шість типів юних правопорушників з точки зору психотерапевта:
1. Він просто «валяє дурня». До цієї категорії відносяться підлітки, поведінка яких рясніє пустощами і поганими вчинками. Вони пізно приходять додому, обманюють, прогулюють уроки, ображають братів і сестер і т.д.
2. Ворог батьків. Причиною поганого поведінки таких підлітків може бути їхня помста одному або обом з батьків. З плином часу їх ворожість по відношенню до батьків може перерости у справжню війну.
|
|
|
3. Зіпсована дитина. Ні в інтелектуальному, ні в емоційному розвитку у нього немає відхилень. Але в поведінці у нього є явне відхилення - контакти з правопорушниками. Як правило, це свідчить про те, що дитина виросла в неблагополучній родині.
4. Органік. Це дитина з мозковою травмою або затримкою розумового розвитку. У нього порушення дисципліни пояснюються ослабленим інтелектом і відсутністю здібностей оцінювати свої вчинки.
5. Психотики. Це розумово неповноцінні, хворі діти. Для них характерні галюцинації, манія переслідування, всілякі нав'язливі думки.
6. Погане насіння. Цей тип підлітків ще називають первинними психопатами. Для них характерні хронічні правопорушення протягом всього життя, тут вже нічого не допоможе. Це відхилення виявляється з самого раннього віку, часто ще в дошкільні роки.
В чому проблема соціалізації дітей-індиго?
«Діти-індиго» - це неформальна соціальна група дітей, яка сформувалася в період соціальних змін і трансформації суспільства, має відмінні ознаки та соціальні потреби, специфічні соціокультурні цінності, нестандартні моделі поведінки.
Виникнення проблеми появи дітей індиго потребує докорінних змін в організації навчального процесу студентів педагогічних ВНЗ. Програми дисциплін психолого-педагогічного циклу, професійно-орієнтованих дисциплін слід переглянути, адаптувати до проведених досліджень і спрацювати на перспективу. Тому що, коли студенти залишать свої альма-матер і прийдуть в дитячі колективи - кількість дітей-індиго буде складати значно вищий відсоток.
|
|
|
Суспільство не зможе створити умови для реалізації потенціалу дітей-індиго доки на офіційному рівні не буде визнано існування нестандартних дітей як соціальний факт. Для визнання соціального факту існування дітей-індиго потрібно провести соціологічні дослідження в масштабах держави на предмет визначення соціального феномену таких дітей та створити новий соціальний інститут – центр вивчення і розвитку дітей-індиго.
Це все потребує модернізації соціальні інститути освіти і виховання, яка передбачає підготовку компетентних
кадрів, впровадження нових технологій навчання і виховання на засадах партнерства та особистісно-орієнтованого підходу до дітей-індиго. Формування соціальну компетентність дітей з метою пом’якшення їх безболісної адаптації до соціуму.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 140; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!