Діти та підлітки «групи ризику» та їх соціалізація.
Семінар 5. Проблеми соціалізації дітей та підлітків
Соціальні проблеми дітей, підлітків та молоді.
Діти та підлітки «групи ризику» та їх соціалізація.
Соціальне сирітство.
Соціалізація вихованців дитячих будинків та притулків.
Особливості соціалізації дітей-індиго.
Питання і завдання для самостійної роботи:
Які причини викликають «соціальне сирітство» та які ви можете запропонувати шляхи подолання цього негативного суспільного явища?
Що робить підлітків «важкими»?
В чому проблема соціалізації дітей-індиго?
Соціальні проблеми дітей, підлітків та молоді.
Соціальні проблеми молоді особливо актуальна, оскільки молодь - це майбутнє кожної країни. На даний момент молодь становить 30% населення планети, і саме вона займе з часом провідні позиції як в економіці і політиці, так і в соціальній, духовній сферах суспільства.
Донедавна наша молодь була фактично надана самій собі, її можна було назвати кинутої . Однак зараз стан справ змінюється на краще: приділяється все більше уваги зазначеної проблеми, причому вона піднімається на високий рівень.
Проблема взаємодії з молоддю одна з ключових для будь-якої держави, що прагне працювати на власну перспективу, що ставить перед собою довготривалі стратегічні плани. Мобільність, ініціативність, здатність генерувати і сприймати інновації роблять молодь нашим безцінним ресурсом.
|
|
|
Незважаючи на намітилися процеси соціально-економічної стабілізації положення молоді залишається нестійким. Соціальне неблагополуччя відбивається на стані здоров'я цієї соціальної групи населення, у молодих людей спостерігається зростання захворювань, супутніх крайньої бідності. Молоді люди знаходяться в непорівнянних стартових умовах, по-перше, в умовах жорсткої конкуренції по відношенню один до одного, по-друге, і, по-третє економічні, соціальні, майнові, політичні інтереси різних груп молоді часто не просто суперечать, а прямо ворожі одна одній. У таких умовах у них не просто немає загальних проблем, але вони часто є не тільки проблемою, але і загрозою один для одного як індивідуально, так і на рівні соціальних груп. У сьогоднішній молодіжному середовищі існують об'єктивні протиріччя між різними групами молоді антагоністичні, причому одні групи молоді можуть розраховувати при затвердженні своєї позиції на допомогу старших і навіть прямо владних структур, а інші не можуть і, більше того, піддаються дискримінації і навіть репресіям з боку владних структур.
Будь-яка соціальна система відбирає і виховує деяку кількість молоді, покликаної підтримувати і зміцнювати існування саме цієї соціальної системи. Інша сторона проблеми серед бідних, пригноблених, ущемлених у правах, знедолених. При класифікації проблем молоді я виходжу з того, що молодь розглядається, насамперед, з позицій того, яке місце вона займає у розвитку суспільного життя, як вона функціонує в якості певної соціальної групи.
|
|
|
Великий відсоток молодих людей, які не мають роботу, половина працюючої молоді трудиться не за тією спеціальністю, яку придбала в процесі навчання, або зовсім не має професії.
Не зменшується кількість дітей - соціальних сиріт, інвалідів, бездоглядних. В особливо складних умовах перебувають молоді люди з числа біженців і вимушених переселенців.
Звідси у молоді проявляються тривога, відчай, обурення, вандалізм, що говорить про наявність соціальної напруженості серед молодих людей, ведучої, у свою чергу, до подальшого відчуження від суспільства. Невдачі в соціальній адаптації молоді та дітей до нових соціально-економічних умов проявляються в молодіжної злочинності, наркоманії, алкоголізмі, бездомності, проституції, масштаби яких придбали безпрецедентний характер.
По-перше, це проблеми соціально-економічні. І найперша і головна: соціальна нерівність, бідність. Можливість розвитку дитини, підлітка, молодої людини сьогодні безпосередньо залежить від матеріального становища його родини та місця проживання (ті, хто живе в селі, практично вже позбавлені соціальних перспектив). Бідність і тим більше злидні тягнуть за собою безліч проблем: не тільки неможливість повноцінного розвитку інтелектуального, фізичного, психічного, естетичного і т.п.
|
|
|
Цю проблему, однак, молодь не сама для себе створила. Соціальна нерівність, бідність, убогість породжені діями влади.
Чимало проблем пов'язано зі здоров'ям молодих: різко знизився його якість; зросло число захворювань, перш не властивих молодим людям; спостерігається зростання венеричних захворювань і числа ВІЛ-інфікованих.
Головною причиною погіршення здоров'я молоді продовжує залишатися кризовий стан суспільства і його наслідки - неякісне харчування, скорочення числа оздоровчих закладів та ін.
У сфері освіти молоді стан справ також неоднозначно. Безперечним досягненням є прагнення молоді до знань, навчання у вузах і технікумах.
У той же час існує проблема працевлаштування випускників, які отримали професійну освіту.
|
|
|
У результаті багато їх них змушені працювати не за фахом.
Мимо волі постає питання про систему соціального захисту, спрямованої на забезпечення правових та економічних гарантій для кожної молодої людини. Необхідні цільова підтримка молодим людям, сім'ям, організаціям та суспільним інститутам, що працюють з молоддю, постійна допомога тим, хто не в змозі без неї обходитися, живе за межею бідності.
Діти та підлітки «групи ризику» та їх соціалізація.
Діти групи ризику - це та категорія дітей, яка в силу певних обставин свого життя більше за інших категорій схильна до негативних зовнішніх впливів з боку суспільства та його кримінальних елементів, що став причиною дезадаптації неповнолітніх.
Першими розглянемо підлітків з явищами психічної нестійкості. Термін «психічна нестійкість» багатозначний. Вони описуються під різними назвами: «безвольні», «підвищено - вселяється», «з нестійким настроєм».
До них відносяться залишкові явища раннього органічного ураження ЦНС дитини з «органічним» інфантилізмом, психогенно обумовлене аномальне формування особистості при дефектах виховання в умовах бездоглядності. У цих дітей відрізняється відсутність почуття обов'язку, нездатність гальмувати свої бажання, підкорятися вимогам шкільної дисципліни. Вони швидко втрачають інтерес до занять і постійно потребують стимуляції ззовні (заохочення, нагадування, зміна видів діяльності). Мало здатні до вольового зусилля, при труднощі у навчанні вони нерідко йдуть з уроків, катаються на міському транспорті, грають у футбол. Пагони зі школи і будинки є однією з основних форм захисної реакції, хоча значною мірою служать задоволенням інфантильних потреб.
Порушення поведінки у підлітків із психічною нестійкістю пов'язані з аномалією розвитку за типом емоційно - вольовий, особистісної незрілістю. Психологічне дослідження виявляє негрубую недостатність інтелектуальної сфери як в плані її загальної незрілості, так і недостатності окремих функцій.
Підлітки «групи ризику» з переважанням явищ афективної збудливості. Центральне прояв їх шкільної дезадаптацією - афективні розряди, спрямовані на однолітків і дорослих. Схильність до вирішення конфліктів шляхом агресії робить такого підлітка небезпечним для оточуючих. Дані педагогічних характеристик і психологічного дослідження вказують на педагогічну занедбаність, недостатню сформованість загальних знань і уявлень, відставання в мовному розвитку, виражене негативне ставлення до навчання, установку на фізичну працю. Все це відноситься до соціальних факторів. До біологічних факторів, що сприяють афективної збудливості, відноситься прискорений статевий метаморфоз з бурхливим фізичним зростанням. У генезі афективної збудливості певне місце належить легкої органічної недостатності нервової системи. Декомпенсація поведінки по типу афективної збудливості є як би «хворобою зростання».
Підлітки з ЗПР. Важливість проблеми, розгляду підлітків з ЗПР, визначається як рядом труднощів в поведінці, часто виникають у цих дітей в підлітковому віці і потребують лікувально-педагогічної корекції, так і необхідність диференціації трудової підготовки.
Соціальне сирітство.
Соціальне сирітство - явище, обумовлене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов’язків по стосовно до неповнолітньої дитини.
Соціальні сироти - це особлива група дітей, батьки яких внаслідок соціальних, економічних та морально-психологічних причин не виконують батьківських функцій.
На сьогодні в Україні не існує усталеного визначення щодо цієї категорії дітей. У пресі, періодичних виданнях, психолого-педагогічних працях, результатах соціологічних досліджень вживаються такі терміни, як: бездоглядні; бездомні; безпритульні; діти вулиці; діти, позбавлені батьківського піклування; соціальні сироти; неповнолітні групи ризику.
Причинами соціального сирітства в Україні є: низький матері-альний рівень життя багатьох сімей, безробіття обох чи одного з батьків; зайнятість батьків "човниковим бізнесом”, що вимагає частої і довготривалої відсутності батьків; відсутність постійного житла (мало-забезпечені сім'ї продають свої оселі, щоб забезпечити собі засоби існування, заздалегідь виписуючи дітей, залишаючи їх без даху над головою); асоціальний спосіб життя одного або обох батьків, як-то різні види залежності (пияцтво, нарко- і токсикоманія), проституція, участь у протизаконній діяльності; примушення дітей до жебрацтва з боку дорослих членів родини; різноманітні форми насильства щодо дітей у сім'ї та державних закладах опіки.
Явище соціального сирітства спостерігається не лише в Україні. У різних формах воно існує в багатьох країнах світу. Як показує міжнародний досвід, його практично неможливо викорінити через багато об'єктивних та суб’єктивних причин. 3 метою локалізації явища соціального сирітства в Україні розвиваються інноваційні форми опіки, проводяться різні форми роботи з сім’єю, спрямовані на формування відповідального батьківства.
Сьогодні в Україні до "дітей вулиці” зараховують такі групи неповнолітніх:
- безпритульні діти - діти, які не мають постійного місця
проживання у зв’язку з втратою батьків, асоціальними формами
поведінки дорослих в сім'ї, та діти, яких вигнали з дому батьки;
- бездоглядні діти - які мають певне місце проживання, але
вимушені перебувати на вулиці в результаті матеріальної неспроможності опікунів (родичів, бабусь, дідусів); психічних розладів батьків;
байдужого ставлення останніх до виховання дітей;
- діти-втікачі із виховних установ - діти, що зазнали психо-логічного, фізичного та сексуального насильства в закладах інтер-натного типу та притулках;
- діти-втікачі з зовні благополучних сімей - діти з високим рівнем конфліктності, патохарактерологічними особливостями, відхи-леннями у психічному та особистісному розвитку;
- діти, що за своїми психологічними ознаками схильні до постійного перебування на вулиці - діти, позбавлені систематичного батьківського піклування; аутсайдери шкільних колективів; діти з яскраво вираженими ознаками важковиховуваності, діти з діагнозом дромоманія - схильність до бродяжництва та подорожування.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 248; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!