Потреба в натрію становить 3—6 г на добу.

 Дефіцит натрію — наслідок підвищеного потовиділення, про­носів, блювання, поліурії, опіків, гіпофункції кіркової речовини надниркових залоз. Його прояви — спазми непосмугованих м'язів, пригнічення ЦНС, розлади кровообігу.

Натрію хлорид — сольовий препарат, який застосовують у вигляді ізотонічних, гіпертонічних та ізотонічних розчинів.

Ізотонічний розчин натрію хлориду — це 0,9% розчин, його називають також фізіологічним розчином.

Осмотичний тиск фізіологічного розчину відповідає тискові рідин і клітин організму.

Застосовують при зневодненні на фоні безперервного блювання, проносу, опіків, при інфекційних хворо­бах, при значних крововтратах, шоці, колапсі, місцево для оброб­ки і промивання ран, опіків, очей, носової порожнини.

Вводять ізотонічний розчин натрію хлориду підшкірно, внутрішньовенно.

Гіпертонічний розчин натрію хлориду — розчин 2—10% концент­рації.

Його осмотичний тиск більший, ніж тиск у клітині, тому він спричинює зморщування і загибель клітин, виявляє також протимікробну дію.

Застосовують зовнішньо (2—10% розчин) для обробки і промивання гнійних ран, опіків, абсцесів; внутрішньовенно (10% розчин 10—20 мл) для зупинки легеневих, шлункових, кишкових кровотеч і при атонії кишок; ректально (5% розчин 50—100 мл) при закрепах як проносний засіб; всередину (2—5% розчин) для промивання шлунка при отруєнні  нітратом срібла.

Гіпотонічний розчин натрію хлориду — розчин 0,45—0,6% концент­рації.

Його осмотичний тиск менишй, ніж тиск всередині клітини, тому він призводить до набухання і розриву клітини (лізису).

За­стосовують для виготовлення розчинів місцевоанестезувальних за­собів.

3. Калій — основний внутрішньоклітинний іон (98% за­гальної кількості калію міститься в інтрацелюлярному просторі).

Калій бере участь у генерації і проведенні нервових імпульсів, синтезі ацетилхоліну, він необхідний для підтримки автоматизму серцевої діяльності.Добова потреба в калію становить 2—3 г на добу.

Дефіцит калію в організмі призводить до появи загальної сла­бкості і паралічу м'язів, порушення серцевого ритму (екстрасисто­лія), зниження перистальтики кишок.

Калію хлорид — активний сольовий препарат калію.  

Застосовують при гіпокаліємії різної етіології (на фоні застосування фуросеміду, дихлотіазиду, препаратів наперстянки тощо), серцевих аритміях (пароксизмальна тахікардія, мерехтлива аритмія, екстрасистолія).

Протипоказаний при повній блокаді серця, порушенні функції нирок та недостатності надниркових залоз.

Вводять калію хлорид парентерально дуже обережно.

Надлишок калію пригнічує серцеву діяльність, а внаслідок передозування — зупинка серця в діастолі.

Вміст ампули калію хлориду (4% розчин 50 мл) розчиня­ють у 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводять вну­трішньовенно крапельно.

Входить до складу препаратів «Аспаркам» та панангін.

4. Кальцій забезпечує і підтримує нормальний стан кісток
і зубів, бере участь у процесі згортання крові, передачі нервових
імпульсів, функціонуванні нервової, м'язової і залозистої тканин.
Добова потреба в кальцію становить 1 — 1,5 г на добу.

Недостат­ність кальцію призводить до появи тетанічних судом у дорослих, спазмофілії у дітей, підвищення збудливості нервової системи.

Кальцію хлорид і кальцію глюконат беруть участь у процесі згортання крові, зменшують проникність біологічних мембран (у тому числі і судин), справляють протизапальну, протиалергійну і протиексудативну дію; стимулюють серцеву діяльність (дія на серце протилежна дії іонів калію).

Препарати застосовують при кровоте­чах, алергійних реакціях, хворобах шкіри (екзема, псоріаз), прищитоподібної залози, ексудативно-запальних процесах, діатезах, капіляротоксикозах, у комплексній терапії переломів, остеопорозу, запальних хвороб.

При отруєнні солями магнію, щавлевої і фторидної кислот препарати кальцію застосовують як антидоти.

Протипоказані препарати кальцію під час лікування серцевими глікозидами, при схильності до тромбозів, тяжкій формі атеро­склерозу.

Парентерально кальцію хлорид вводять лише внутрішньовенно!

Якщо препарат введено поза веною, хворий поскаржиться на відчуття печіння і сильний біль (препарат при введенні в тканини зумовлює некроз). У цьому випадку необхідно, не виймаючи гол­ку, ввести хворому магнію сульфат, обколоти уражене місце 0,25—0,5% розчином новокаїну.

Кальцію глюконат парентерально вводять внутрішньом'язово та внутрішньовенно, він не чинить по­дразливої дії на тканини.

5. Магній — складова багатьох ферментів, від нього зале­жить енергетичний обмін, нервово-м'язова збудливість, регуляція
проникності клітинних мембран. Він є антистресовим елементом.
Добова норма становить 0,3—0,4 г.

При дефіциті магнію з'явля ються підвищена дратівливість, апатія, депресія, тремтіння м язів, порушення серцевого ритму.

Магнію сульфат — сольовий препарат, що спричиняє різнобічну дію, залежно від шляхів уведення.

1. При парентеральному введенні (внутрішньом'язово, внутрішньовенно):

— пригнічує ЦНС, чинить протисудомну дію;

— знижує A/T, має антигіпертензивну, спазмолітичну дію;

— знижує скоротливу активність міометрія, чинить токолітичну дію.

Застосовують при прееклампсії та еклампсії, гіпертензивних кризах, загрозі передчасних пологів.

При ентеральному введенні:

— зумовлює рефлекторний викид жовчі, виявляє жовчогінну
дію;

— діє як проносний засіб.

Застосовують для дуоденального зондування, як жовчогінний засіб для сліпого зондування, як проносний препарат при отруєн­нях, як антидот при отруєнні солями барію.

6. Глюкоза є одним із основних енергетичних джерел в ор­ганізмі, має антитоксичні властивості. Глюкозу використовують у медицині у вигляді ізотонічного та гіпертонічного розчинів, таблеток.

Ізотонічний розчин глюкози 5% концентрації. Його осмотичний тиск дорівнює осмотичному тискові крові та рідин організму.

За­стосовують при зневодненні, хронічних захворюваннях, виснаженні (кахексії), інтоксикаціях, колапсі, шоку, для розведення ліків. Глюкоза в ізотонічному розчині є постійним компонентом кровозамінних та протишокових рідин.

Вводять підшкірно кра­пельно (300—500 мл), внутрішньовенно та ректально крапельно (500-1000 мл).

Гіпертонічний розчин глюкози 10—40% концентрації. Осмотичний тиск його більший, ніж тиск крові і міжклітинних рідин. Гіпертонічні розчини глюкози підвищують тиск, покращують сер­цеву діяльність, антитоксичну властивість печінки.

Застосовують при гіпоглікемії, хворобах печінки, шоку, колапсі тощо.

Вводять глюкозу в гіпертонічному розчині тільки внутрішньовен­но. При підшкірному чи внутрішньом'язовому введенні виникає запалення, некроз тканин.

Особливості роботи з препаратами:

— гіпертонічні розчини (2—10% розчин натрію хлориду та
10—40% розчин глюкози) парентерально вводять тільки внутрішньовенно, при випадковому потраплянні в тканини вони зумовлюють не­кроз;

— розчин калію хлориду застосовують внутрішньо по 1 столовій
ложці після їди, оскільки він має здатність подразнювати слизову
оболонку шлунка; парентерально його вводять дуже обережно, вміст
ампули (4% розчин 50 мл) розчиняють у 500 мл 0,9% розчину натрію
хлориду, застосовують внутрішньовенно крапельно;

— кальцію хлорид в ампулах вводять виключно внутрішньовенно;

— при випадковому потраплянні в тканини спричинює некроз;

— магнію сульфат при швидкому внутрішньовенному введенні мо­
же призвести до пригнічення дихального центру і зупинки дихання.
Внутрішньом 'язові ін 'єкції магнію сульфату болючі;

—глюкоза несумісна з левоміцетином і стрептоміцином.

---

Дата добавления: 2019-02-26; просмотров: 234; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!