Питання для самоконтролю з матеріалу модуля 1/3
Питання для самоконтролю з матеріалу модуля 1/3 до теми 2.3
1) Що таке система числення?
2) Які типи систем числення ви знаєте?
3) Що таке основа позиційної системи числення?
4) У чому полягає проблема вибору системи числення для подання чисел у пам'яті комп'ютера?
5) Яка система числення використовується для подання чисел у пам'яті комп'ютера? Чому?
6) Яким чином здійснюється перевід чисел, якщо основа нової системи числення дорівнює деякому степеню старої системи числення?
7) За яким правилом переводяться числа з десяткової системи числення?
8) За яким правилом переводяться числа в десяткову систему числення?
9) Перевести з десяткової у двійкову: 587,59; 14,5;
10) Перевести з шістнадцяткової в десяткову: 48А; 87,В;
11) Перевести з вісімкової в десяткову: 756,4; 12,34;
12) Перевести з двійкової в десяткову: 1000011; 10100,101
Питання для самоконтролю з матеріалу модуля 1/3 до теми 2.3
1) Які головні пристрої ви знаєте?
2) Які ви знаєте функції пам’яті?
3) Які ви знаєте функції процесора?
4) Що називається регістром?
5) Що таке команда, які її види.
Питання для самоконтролю з матеріалу модуля 1/3 до теми 3.3
1) Що таке відеоадаптер?
2) Які використовують пристрої комп’ютерної обробки відеосигналів?
3) Що називається модемом? Яке його призначення?
4) Які види модемів ви знаєте7
5) Що таке факс?
Питання для самоконтролю з матеріалу модуля 1/3 до теми 4.3
1) Що називається програмуванням?
|
|
|
2) Що таке система програмування?
3) Дайте поняття визначенню «мова програмування».
4) Які ви знаєте переваги мови програмування?
5) Які ви знаєте недоліки?
6) Скільки існують поколінь мови програмування? Кожне з них обгрунтуйте.
7) Що таке компілятор?
8) Що таке аналіз і синтез?
9) Назвіть класифікацію компіляторів.
10) Що таке інтерпретатор?
Рекомендована література до модуля 1
1. Абрамов С.А., Зима Е.В. Начала информатики / С.А. Абрамов, Е.В.Зима. – М.: Наука, 1989. – 256 с.
2. Інформатика: Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології. Навч. посіб./ За ред. О.І. Клименко. – К.: Видав-ничий центр "Академія", 2001. – 696 с.
3. Информатика. Базовый курс / С.В. Симоновича. – СПб., 1998. – 178 с.
4. Жалдак М.І., Рамський Ю.С. Інформатика. – К.: Вища школа, 1991. – 234 с.
МОДУЛЬ ІІ. ОПЕРАЦІЙНА СИСТЕМА WINDOWS
МОДУЛЬ 2. РІВЕНЬ 1.
Мета вивчення модуля 2/1.
Ознайомитися із загальними відомостями про операційні системи, поняття ОС, види операційних систем, функції , склад, стуктуру та модулі ОС, їх призначення, поняття файлу, каталогу, шляху до файлу, каталогу. Правила завантаження операційної системи. Комп'ютери без операційних систем. Перші дискові операційні системи. Неграфічні операційні системи. Програми-Оболонки. Операційні системи компанії Microsoft таальтернативні ОС. Загальні відомості про операційну систему Windows.
|
|
|
Оволодіти знаннями про поняття ОС, видаи операційних систем, основні функції , склад, стуктура та модулі ОС, їх призначення, поняття файлу, каталогу, шляху до файлу, каталогу. Правилами завантаження операційної системи. Комп'ютери без операційних систем. Перші дискові операційні системи. Неграфічні операційні системи. Програми-Оболонки, графічні оболонки, графічні операційні системи. Операційні системи компанії Microsoft таальтернативні ОС. Загальні відомості про операційну систему Windows. Основні терміни й об'єкти та правила вихіду із системи і вимикання комп'ютера.
Сформувати вміння самостійно працювати над вивченням нового матеріалу, аналізувати, порівнювати, поєднувати теоретичні знання із практикою.
За умови засвоєння даного модуля на першому рівні складності, маєте можливість поглибити свої знання для цього необхідно перейти до вивчення навчального матеріалу другого рівня складності.
Інформаційна частина змісту модуля 2/1
Тема 1.1. Основні відомості про операційні системи
Операційна система (надалі ОС) керує комп’ютером, запускає програми, забезпечує захист даних, виконує різні сервісні функції. Будь-яка програма користується послугами ОС, а тому може працювати тільки під керуванням тієї ОС, забезпечує для неї ці послуги.
|
|
|
Найбільш вживаними ОС є:
¾ операційна система MS-DOS;
¾ операційна система WINDOWS 95, 98, 2000;
¾ Windows Vista;
¾ Windows UNIX;
¾ Linu;
¾ Makintosh та ін.
Операційна система MS DOS з'явилась в 1981 р. одночасно з комп'ютерами типу IВМ РС і стала для них домінуючою. Популярність цієї операційної системи була такою великою, що основні її компоненти, такі як базова система введення-виведення та файлова система, використовуються і досі в сімействі операційних систем Windows.
Серед позитивних якостей MS DOS слід відзначити:
¾ розвинену командну мову;
¾ можливість організації багаторівневих каталогів;
¾ роботу з усіма послідовними пристроями як із файлами;
¾ можливість під'єднання користувачем додаткових драйверів зовнішніх пристроїв;
¾ можливість запуску фонових задач одночасно з діалоговою роботою користувача.
Найважливішою характерною особливістю MS DOS є її модульність. Основними модулями системи є:
¾ базова система введення-виведення BIOS (Basic Input Output System);
|
|
|
¾ блок початкового завантаження Boot Record;
¾ модуль розширення базової системи введення-виведення IO.SYS;
¾ модуль обробки переривань MSDOS.SYS;
¾ командний процесор COMMAND.COM;
Операційні системи Windows 95 i Windows 98 включають в себе необхідне програмне забезпечення для установки невеликої комп’ютерної мережі, в якій може бути організований спільний доступ до файлів та принтерів.
Функції ОС
¾ взаємодія програм з апаратними забезпеченням; розподіл оперативної пам’яті; виявлення помилок тощо.
¾ загальне керування ресурсами комп’ютера: запуск програм;
¾ виведення на екран каталогу диска;
¾ копіювання файлів; установлення режимів роботи монітора і принтера і т.д.
Основні складові частини
Структуру ОС складають такі модулі:
¾ базовий (ядро ОС) – керує файловою системою, забезпечує доступ до неї й обмін файлами між периферійними пристроями;
¾ командний процесор – розшифровує та виконує команди користувача, що надходять, насамперед, через клавіатуру;
¾ драйвери периферійних пристроїв – програмно забезпечують узгодженість роботи цих пристроїв із процесором;
¾ додаткові сервісні програми (Утиліти) – роблять зручним і багатостороннім процес спілкування користувача з комп’ютером.
Структура операційної системи:
¾ Ядро – переводить команди з мови програм на мову «машинних кодів», зрозумілий комп'ютеру.
¾ Драйвери – програми, що управляють пристроями.
¾ Інтерфейс – оболонка, за допомогою якої користувач спілкується з комп'ютером.
До складу операційної системи входить спеціальна програма – командний процесор, яка запрошує у користувача команди і виконує їх. Користувач може дати, наприклад, команду виконання якої-небудь операції над файлами (копіювання, видалення, перейменування), команду виведення документа на друк і т.д. Операційна система повинна ці команди виконати.
До магістралі комп'ютера підключаються різні пристрої (дисководи, монітор, клавіатура, миша, принтер і ін.). До складу операційної системи входять драйвери пристроїв – спеціальні програми, які забезпечують управління роботою пристроїв і узгодження інформаційного обміну з іншими пристроями. Будь-якому пристрою відповідає свій драйвер.
Для спрощення роботи користувача до складу сучасних операційних систем, і зокрема до складу Windows, входять програмні модулі, що створюють графічний призначений для користувача інтерфейс. В операційних системах з графічним інтерфейсом користувач може вводити команди за допомогою миші, тоді як в режимі командного рядка необхідно вводити команди за допомогою клавіатури.
Операційна система містить також сервісні програми, або утиліти. Такі програми дозволяють обслуговувати диски (перевіряти, стискати, дефрагментувати і т. д.), виконувати операції з файлами (архівувати і т. д.), працювати в комп'ютерних мережах і т.д.
Для зручності користувача в операційній системі звичайно є і довідкова система. Вона призначена для оперативного отримання необхідної інформації про функціонування як операційної системи в цілому, так і про роботу її окремих модулів.
Запуск комп'ютера Під час вступу сигналу про запуск процесор звертається до спеціально виділеного елемента пам'яті. В ОЗУ у цей момент нічого немає, якби там була яка-небудь програм, то вона почала б виконаються.Для того, щоб комп'ютер міг почати роботу необхідна наявність спеціальної мікросхеми – ПЗП. Програми ПЗП записуються на заводі і називаються BIOS.
Після включення комп'ютера процесор починає прочитувати і виконувати мікрокоманди, які зберігаються в мікросхемі BIOS. Перш за все починає виконаються програма тестування POST, яка перевіряє працездатність основних пристроїв комп'ютера. У разі несправності видаються певні звукові сигнали, а після ініціалізації відеоадаптера процес тестування відображається на екрані монітора.
Потім BIOS начитає пошук програми-завантажувача операційної системи. Програма-завантажувач поміщається в ОЗУ і починається процес завантаження файлів операційної системи.
Завантаження операційної системи Файли операційної системи зберігаються в зовнішній, довготривалій пам'яті (на жорсткому диску, на CD .). Проте програми можуть виконаються, тільки якщо вони знаходяться в ОЗУ, тому файли ОС необхідно завантажити в оперативну пам'ять.
Диск, на якому знаходяться файли операційної системи і з якого відбувається завантаження, називають системним. Якщо системні диски в комп'ютері відсутні, на екрані монітора з'являється повідомлення "Non system disk" і комп'ютер «зависає», тобто завантаження операційної системи припиняється і комп'ютер залишається непрацездатним.
Після закінчення завантаження операційної системи управління передається командному процесору. У разі використовування інтерфейсу командного рядка на екрані з'являється запрошення системи для введення команд, інакше завантажується графічний інтерфейс операційної системи. У разі завантаження графічного інтерфейсу операційної системи команди можуть вводитися за допомогою миші.
Комп'ютери без операційних систем. Перші персональні комп'ютери не мали операційних систем і були схожі на сучасні ігрові приставки. При включенні комп'ютера в мережу процесор звертався до постійної пам'яті (ПЗП), в якому була записана програма підтримки нескладної мови програмування, наприклад мови БЕЙСІК або схожого. Первинне вивчення команд цієї мови звичайно займало не більше декількох годин, і незабаром на комп'ютері можна було набирати і запускати нескладні програми. Підключивши до комп'ютера магнітофон, можна було завантажити сторонню програму. Завантажена програма відключала ПЗП і далі робота з комп'ютером відбувалася під управлінням завантаженої програми (як в ігрових приставках).
Перші побутові персональні комп'ютери 70–80-х років не мали операційних систем, але деякі користувачі розглядали в ПЗП мову, що міститься, програмування як самостійну операційну систему, хоча і спрощену. Вона дозволяла приймати і розуміти команди від клавіатури і завантажувати сторонні програми.
Перші дискові операційні системи. Серйозна необхідність в операційних системах виникла, коли до персональних комп'ютерів стали підключати дисководи. Дисковод відрізняється від магнітофона тим, що цей пристрій вільного доступу, а магнітофон – пристрій послідовного доступу. Для завантаження програми із стрічки треба було перемотати касету, після чого комп'ютер завантажував першу програму, що зустрілася.
На диску є свобода вибору. На музичному диску можна включити відтворення будь-якої пісні. З магнітного диска можна завантажити будь-яку програму. Тому команди завантаження стали дуже складними. Треба було указувати номер доріжки і номер сектора, в якому знаходиться те, що треба завантажити. Наприклад, для завантаження гри Посадка на Місяць доводилося давати команду типу: LOAD *d* 29:37, 31:14
Пам'ятати, в яких секторах що зберігається, було болісно важко. І вихід був знайдений. Була написана програма, яка переводить назви програм і файлів в номери доріжок і секторів. Людина могла завантажувати те, що йому потрібно, користуючись тільки назвами. Ця програма і стала дисковою операційною системою. Дисковій операційній системі доручили і інші задачі. Вона могла не тільки завантажувати файли з диска в комп'ютер, але і записувати файли на диск, стежити за тим, щоб два різні файли не потрапляли в один сектор, при необхідності видаляти файли, копіювати їх з диска на диск. Загалом, вона позбавила людину від необхідності берегти безліч записів на окремих папірцях, спростила роботу з дисководом і значно зменшила кількість помилок.
Неграфічні операційні системи. Надалі операційні системи розвивалися паралельно з апаратним забезпеченням. З'являлися нові дисководи гнучких дисків, мінялися і операційні системи. З появою жорстких дисків відкрилася можливість берегти на них не десятки, а сотні і тисячі файлів. В іменах файлів стало так само легко заплутатися, як в номерах доріжок і секторів. Тоді дискові операційні системи стали складніше. В них ввели засоби для розбиття дисків на каталоги і засоби для обслуговування каталогів (перенесення і копіювання файлів між каталогами, сортування файлів і інше). Так на дисках з'явилася файлова структура, а операційна система узяла на себе її створіння і обслуговування. Коли ж жорсткі диски придбали ще більші розміри, операційна система «навчилася» ділити їх на декілька логічних дисків.Разом з розвитком жорстких і гнучких дисків відбувалося збільшення оперативної пам'яті комп'ютера, мінялися також процесори. Кожна нова операційна система все краще використовувала оперативну пам'ять і могла працювати зі все більш могутніми процесорами.
Для комп'ютерів IВМ РС основною операційною системою з 1981 р. по 1995 р.була так звана система МS-DOS. За ці роки вона пройшла розвиток від версії МS-DOS 1.0 до МS-DOS 6.22.
Програми-Оболонки
Операційна система МS-DOS дозволила успішно працювати з персональними комп'ютерами на протязі майже 15 літ. Проте, цю роботу не можна назвати зручною. По-перше, МS-DOS – неграфічна операційна система, яка використовує інтерфейс командного рядка. Це значить, що всі команди треба набирати по буквах в спеціальному рядку. Вимагалося добре знати ці команди, пам'ятати, як вони записуються. Вивчення операційної системи стало самостійною задачею, достатньо складної для простого користувача.
Колись МS-DOS виступила «посередником» між людиною і комп'ютером і допомогла перетворити складні команди звернення до дисків в більш прості і зрозумілі, але у міру розвитку сама «обросла» достатком команд і стала стримувати роботу з комп'ютером. Так виникла необхідність в новому посереднику – тоді з'явилися так звані програми-оболонки. Оболонка – це програма, яка запускається під управлінням операційної системи і допомагає людині працювати з цією операційною системою. Одна з найвідоміших і поширених у всьому світі програм-оболонок називається Norton Comander. Її розробив невідомий американський програміст Пітер Нортон, що отримав всесвітнє визнання за те, що спростив роботу з комп'ютером для мільйонів людей. Програма-оболонка наочно показує на екрані всю файлову структуру комп'ютера: диски, каталоги і файли. З такою програмою не треба набирати складні команди МS-DOS в командному рядку. Файли можна розшукувати, копіювати, переміщати, видаляти, сортувати, змінювати (редагувати, правити) запускати, користуючись всього лише декільком клавішами. Просто, зрозуміло і зручно. Сьогодні Norton Comander все ще використовують на комп'ютерах багато кого, особливо на тих, які працюють в системі МS-DOS. Правда, вона все-таки застаріла. Зараз для роботи з прийнято використовувати більш сучасні засоби
Графічні оболонки Не дивлячись на те, що поява програм-оболонок помітно спростила роботу з комп'ютером і його операційною системою, оболонки все-таки довгий час залишалися неграфічними. Одна з особливостей комп'ютерів IВМ РС полягає в тому, що в них текстовий і графічний режим роботи з екраном існують окремо. Комп'ютер перемикається або в той режим, або в іншій. Не можна, наприклад, зробити так, щоб частина екрану була в текстовому режимі, а частина – в графічному. Ці режими несумісні.Роботи над графічною операційною системою для IВМ РС в компанії Microsoft почалися ще в 1981 р., але вперше така система вийшла в світ тільки в р. під назвою Microsoft Windows 95. До появи Microsoft Windows 95 комп'ютери IВМ РС працювали з неграфічною системою МS-DOS, але для неї були зроблено декілька графічних оболонок Windows 1.0, Windows 2.0, Windows 3.0, Wind1080иклад, зробити так, щоб частина екрану була в текстовому режимі, а частина – в графічному. Ці режими несумісні.Оболонки Windows запускалися під управлінням МS-DOS, тобто не були самостійними операційними системами. Але оскільки з появою Windows відкрилися деякі нові можливості, все-таки прийнято називати Windows не оболонкою, а середовищем. Ось деякі особливості Windows, відрізняючі це середовище від інших оболонок:
¾ багатозадачність.
¾ бдиний програмний інтерфейс.
¾ диний інтерфейс користувача.
¾ графічний інтерфейс користувача.
¾ єдиний апаратно-програмний інтерфейс.
Графічні операційні системи. Випущена у вересні 1995 р. система Windows 95 стала першою графічною операційною системою для комп'ютерів IВМ РС.
Всі наступні версії операційних систем Windows (98, NT, ME, 2000, XP) є графічними. Виробники апаратного забезпечення виготовляють вузли і прилади так, щоб вони були сумісні з Windows . Ми можемо достатньо сміливо придбавати нові пристрої і встановлювати їх в комп'ютер, розраховувавши на те, що всі інші пристрої і програми працюватимуть нормально. Система Windows ввела новий стандарт пристроїв, що самовстановлюються (plud-and-play). Підключення таких пристроїв відбувається автоматично. Операційна система сама «взнає», що встановлене в комп'ютері, і настроюється на роботу з новим устаткуванням.
На сьогоднішній день на ринку програмного забезпечення для IBM PC-сумісних комп'ютерів співіснують декілька сімейств операційних систем, але операційні системи Windows є найпоширенішими середовища користувачів.
Операційні системи компанії Microsoft:
¾ DOS (Disk Operating System). Інтерфейс – командний рядок. Всі
команди доводилося набирати уручну, в командному рядку ОС.
¾ Windows 3.1 і 3.11. – перший графічний інтерфейс. Хоча багато хто не рахував цю систему операційної, а лише системою, розширяльної можливості DOS.
¾ Windows-95.
¾ Сімейство Windows-98 / NT / ME / 2000 / XP.
¾ Windows Vista – на даний момент проходить бета-тестування.
Альтернативні ОС. Словом UNIX позначається не одна операційна система, а ціле сімейство ОС. UNIX створювалася перш за все для професіоналів, і тому ніколи не містила ніяких «рюшечек» типу зручного графічного інтерфейсу. Важливе було інше – сумісність, переносимість, настроюваність і, найголовніше, стабільність.
Аж до середини 90-х рр. «інтереси» творців Windows і UNIX лежали в різних площинах: численні варіанти UNIX обслуговували «великі» комп'ютери і сервери, а Windows трудилася на «персоналках». І розвивалися ці ОС в абсолютно різних напрямах. Як раптом... Да-да, саме раптом, і без жодної видимої причини, обидва сімейства операційних систем одночасно почали задивлятися на володіння один одного. Момент, коли два гіганти, пихкаючи і незграбно перевалюючись, рушили назустріч один одному, вгадати неважко – 1993 рік... Саме цього року Microsoft вперше вирішила зробити замах на «серверний» ринок, випустивши першу версію Windows NT, а вчорашній студент Лінус Торвальдс створив «домашню», вільно поширювану операційну систему Linux. А разом з нею народився грандіозний проект руху GNU (GNU is Not UNIX) і концепції «відкритих початкових текстів» (Open Source) – ці слова і є сьогодні накреслений на прапорі прихильників «вільних програм».
До речі, крім Linux від UNIX відокремився і цілий ряд інших «вільних» операційних систем – наприклад, серверні ОС FreeBSD, NetBSD і OpenBSD
Операційна система Linux, створена в 1991 р. і офіційно випущена в 1994 р.Лінусом Торвальдсом, разюче відрізняється від всіх інших операційних систем. Причому – практично всім. Почнемо з того, що Linux – єдина популярна ОС, створена любителем (Торвальдс написав її як дипломного проекту). Більш того — підтримується, розвивається і доповнюється вона сотнями тисяч таких же ентузіастів з різних країн світу. Нарешті, Linux – єдина вільно поширювана (тобто абсолютно безкоштовна) «операционка» в межах нашої Галактики!
Статус «вільно поширюваної» ОС – лише перший козир Linux. Але є у неї і безліч інших, наприклад – відкрита архітектура. Ядро Linux, на відміну від тих же Windows, розповсюджується у вигляді «початкових текстів» і відкрито для зміни, так що будь-який хоч трохи освічений програміст може легко і швидко «підігнати» її до будь-якого конкретного комп'ютера. Власне, саме так Linux і удосконалюється – мільйони програмістів зі всього світу свої зауваження і доповнення в «мозковий центр» під керівництвом незамінного Лінуса Торвальдса, і найцікавіші з них автоматично включаються в «офіційну версію» ядра.
До речі, про ядро – в Linux воно веде цілком самостійне життя і не є ніяк пов'язаний з графічною оболонкою: ви може без проблем замінити одну оболонку на іншу, не порушуючи при цьому ніяких: внутрішніх зв'язків. Спробуйте виконати такий фокус з Windows!
Зрозуміло, у всій цій пишності є не одні тільки «плюси». До недавнього часу для того, щоб працювати (з Linux, потрібно було як мінімум розбиратися в програмуванні. А в ідеалі – переписувати ядро ОС для своєї машини і власноручно створювати потрібні драйвери.
Тому єдиною областю, де Linux був реально запитаний, залишалися мережі. Особливо полюбили цю ОС інтернетчики – до цих пір велика частина wеб-серверів Інтернету працює саме під управлінням Linux. Положення корінним чином змінилося після появи зручних оболонок.
Остаточним свідоцтвом визнання Linux стала поява комерційних «дистрибутивів» – настановних комплектів, які, крім самої операційної системи, включали базовий набір «оболонок», програм і драйверів. На перших порах Linux розповсюджувалася у вигляді початкових текстів, кожний користувач був вимушений «збирати» (компілювати) власний дистрибутив своїми силами. Метаморфоза Linux завершилася: тепер вже ніхто не наважиться назвати цю ОС «забавою для ентузіастів»! Ринок все уважніше придивляється до Linux – дійшло до того, що під цю операційну систему випущені версії найуспішніших ігор останніх літ.
Останнім ударом по Microsoft став масовий перехід на Linux держустанов деяких країн – наприклад, в Китаї «офіційною» операційною системою став Red Flag, китайський варіант Linux. Цілком імовірно, що по великому китайському шляху дружною низкою потягнуться і інші багато кого країни азіатського регіону, які, як відомо, не відрізняються солідним достатком.
В Росії поки що епідемії Linix не очікується – завдяки «піратам» наповнили ринок дешевими дисками і ОС Windows і програмами під неї. І наприкінці згадаємо про одну цікаву особливість Linux, яка дозволяє працювати з цією операційною системою навіть не встановлюючи її на комп'ютер. Ось вже справді знахідка для експериментаторів – тепер вони можуть «скоювати екскурсію» в світ Linux без ризику калічити свій жорсткий диск. Йдеться, звичайно ж, про так звані LiveCD – «дискових» варіантах Linux. Завантажившись з такого диска, ви світите в своє розпорядження ядро Linux (повним набором базових програм, а також оболонкою). LiveCD містять достатній набір драйверів для роботи з основним «залізом» вашого комп'ютера – підтримуються навіть останні моделі багато кого відеоплатні.
Також спеціальну версію Live-CD KNOPPIX 4.0, яка допоможе вам познайомитися з операційними системами GNU/Linux ви можете знайти на CD додатку до журналу «Домашній комп'ютер» за листопад 2005 р. Ці дистрибутиви включають повну підтримку російської мови (а іноді – і повністю російськомовний інтерес), російськомовну документацію і можуть бути придбаний непосередня вказаних вище сайтах за ціною піратського диска. Або є просто викачаний з тих же сайтів безкоштовно.
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 232; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!