Побудова поздовжнього профілю за заданою лінією

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 14Следующая ⇒

1.9.1 Профіль - креслення, яке відображає розріз місцевості вертикальною площиною вздовж вибраного напрямку. Побудову профілю виконують на міліметровому папері. При цьому горизонтальний масштаб профілю приймають рівним масштабу карти або плану, а вертикальний, як правило в 10 разів крупнішим.

1.9.2 Для побудови профілю на карті з’єднати прямою лінією точки А,В та визначити вдовж неї позначки характерних точок рельєфу (А, 1, 1^¢, 2, 3,...В). Такими можуть бути точки перетину цією лінією горизонталей, а також точки, в яких змінюється величина, або напрямок схилу. Ця лінія називається профільною.

1.9.3 На аркуші міліметрового паперу провести дві горизонтальні лінії на відстані 15 мм між ними (графу висот), як наведено на рис.1.5.

1.9.4 На нижню лінію графи висот в масштабі карти перенести точки А,1,1¢ 2, 3, ...В, а у графу висот виписати позначки цих точок. Від лінії умовного горизонту МN на перпендикулярах в вертикальному масштабі відкласти значення позначок усіх точок та відмітити їх точками.

Примітки:

1Лінія умовного горизонту вибирається на відстані 1см від графи позначок, а її позначка повинна бути меншою мінімальної позначки профілю.

2 Горизонтальні лінії провести через 1 см паралельно лінії умовного горизонту і поряд підписати висоти горизонталей.

1.9.5 З’єднати отримані точки плавною кривою лінією, яка і відобразить профіль місцевості за заданою лінією.

Рисунок 1.5 - Побудова поздовжнього профілю

РГР №2 “СКЛАДАННЯ ГОРИЗОНТАЛЬНОГО ПЛАНУ ДІЛЯНКИ МІСЦЕВОСТІ”

Завдання і зміст роботи

2.1.1 Обчислити координати точок теодолітного ходу і скласти горизонтальний план ділянки місцевості в масштабі 1:1000.

2.1.2 Студенту необхідно здати викладачу на перевірку та оцінку: відомість обчислення координат, схему теодолітного ходута горизонтальний план ділянки місцевості.

Вихідні дані

2.2.1На місцевості прокладений замкнутий теодолітний хід, точки якого являються плановою основою зйомки. Схема ходу наведена у додатку Б.

2.2.2 У теодолітному ході виміряні праві горизонтальні кути теодолітом 2Т30, а довжини сторін сталевою мірною стрічкою, які подані у додатку Б1.

2.2.3 Виміряний початковий (вихідний) магнітний азимут сторони 1-2, в даній РГР прийнятий в якості дирекційного кута дорівнює a_1-2=359 ° 48' .

Примітка. Початковий дирекційний кут кожному студенту визначити за номером залікової книжки: кількість градусів дорівнює двом останнім цифрам номера залікової книжки, кількість минут дорівнює кількості літер у прізвищі.

Приклад: Студент Рубан, номер залікової книжки 2011 - 144. Тоді a_1-2==44 ° 05' .

2.2.4 Із точок теодолітного ходу виконана горизонтальна (теодолітна) зйомка. Результати зйомки наведені на абрисі у додатку Б2.

2.2.5 Координати першої точки Х₁,У₁ умовні Х ₁= +60,29м; У ₁= +130,13м.

Кожному студенту їх визначити за номером своєї залікової книжки, приймаючи дві останні цифри залікової книжки за метри, кількість літер в прізвищі за сантиметри. Для студента Рубан Х ₁= У₁= 44,05 м.

Обчислення координат точок теодолітного ходу

2.3.1 Координати обчислюють у відомості, наведеній у додатку Б3.

2.3.2 У колонку 1 відомості записати номери точок ходу, а в колонку 2 і 5 відповідно виміряні горизонтальні кути і довжини сторін.

2.3.3 У колонку 4 відомості червоним кольором записати початковий дирекційний кут, а у колонки 10 і 11 координати початкової точки.

2.3.4 Оцінити якість кутових вимірювань теодолітного ходу обчисленням кутової нев’язки (помилки) теодолітного ходу:

f _b = å b_пр- å b_т,,(2.1)

де f _b - кутова нев'язка теодолітного ходу;

å b_пр- практична (фактична) сума виміряних кутів у колонці 2;

å b_т- теоретична сума виміряних кутів, обчислена за формулою

å b_т= 180° ( n – 2), (2.2)

де n - кількість виміряних горизонтальних кутів.

Приклад:å b_пр = b₁+ b₂ + b₃ + b₄=127°46¢,0+92°08¢,5+69°27¢,5+70°39¢,5=360°01¢,5

å b_т = 180° ( n – 2) = 180° (4 – 2) =360°00 ¢,

тоді кутова нев'язка f _b =360°01¢,5 -360°00¢= + 1¢,5.

2.3.5 Обчислити допустиму кутову нев'язку теодолітного ходу

f _{b гр} = ± 1 ¢ = ± 2,0 ¢ , (2.3)

де f _{b гр} -допустима (гранична) кутова нев'язка теодолітного ходу,

n - число виміряних кутів в ході.

2.3.6 Якщо f _b f _{b гр} , то виправити виміряні кути введенням поправки, яку обчислюють за формулою

d _b = , (2.4)

де f _b - кутова нев'язка теодолітного ходу,

п - число виміряних кутів в теодолітному ході.

2.3.7 Поправки обчислюють з округленням до 0,1¢ і записують червоним кольором над виміряними кутами у колонку 2. Більші поправки вводять у кути, які утворені короткими сторонами.

Приклад. d _b = 0,375¢ = - 0,4¢.

Контроль. Сума поправок повинна дорівнювати величині нев’язки із зворотним знаком å d _b = - f _b..

2.3.8 Обчислити виправлені горизонтальні кути і записати у колонку 3.

b_випр = b _n ± d _b, (2.5)

де b _n - виміряний у відповідній точці кут;

d _b - поправка.

Приклад. Виправлений перший кут b_1випр = 127°46,0¢+(-0,3¢)=127°45,7¢.

Виправлений другий кут b_2випр = 92°08,5¢+(-0,4¢)=92°08,1¢.

Контроль обчислення виправлених кутів å b_випр = å b_т..

2.3.9 Обчислити дирекційні кути сторін теодолітного ходу у колонці 4

a _n= a _n _-1 + 180 ° - b _n _випр , (2.6)

де a _n- дирекційний куту наступної сторони теодолітного ходу;

a _n-1- дирекційний куту попередньої сторони теодолітного ходу;

b _n _випр- виправлений кут між попередньою стороною та наступною.

Приклад. Початковий дирекційний кут a_1-2 =359 °48 ¢,0, тодіза формулою

(2.6) обчислимо дирекційні кути наступних сторін теодолітного ходу:

a_2-3= 359 ° 48,0 ¢ +180 ° - 92 °08,1 ¢ = 87 °39,9 ¢;

a_3-4= 87 °39,9 ¢ +180 ° - 69 °27,1 ¢ = 198 °12,8 ¢ ;

a_4-1= 198 °12,8 ¢ +180 ° - 70 °39,1 ¢ =307 °33,7 ¢.

2.3.10 Обчислити дирекційний кут a_1-2значення, якогоповинно збігатися з заданим:a_1-2= a_4-1 + 180 ° - b₁ _випр= 307 ° 33,7 ¢ +180 ° - 127 °45,7 ¢ = 359 ° 48 ¢,0.

Примітка. Якщо при обчисленні дирекційного кута зменшуване виявиться менше від’ємника, то до зменшуваного додають 360°, а якщо - більшим за 360°, то від нього віднімають 360°.

2.3.11 За дирекційними кутами і довжинами сторін обчислити прирости координат і записати у колонки 6,7 з точністю до сотих часток метра

S со s a , = Ssin a , ( 2.7)

де S – довжина сторони теодолітного ходу;

a - дирекційний кут цієї сторони.

Приклад. a_1-2=359°48',0; S_1-2 =166,20м , тоді DХ_1-2 =166,20× cos 359°48',0 = + 166,20м ; D Y_1-2 = 166,20 × sin 359°48',0 = - 0,58 м.

2.3.12 Для контролю визначення знаків приростів координат можна скористатися таблицею 2.1.

Таблиця 2.1- Знаки приростів координат

Прирости координат	Номер чверті, параметри дирекційних кутів
Прирости координат	I (a=0°¸ 90°)	II(a=90°¸180°)	III (a=180°¸ 270°)	IU (a=270°¸ 360°)
DC	+	-	-	+
DU	+	+	-	-

2.3.13 Оцінити якість лінійних вимірювань теодолітного ходу за абсолютною і відносною лінійними нев'язками, для цього:

1) обчислити нев'язки приростів координат теодолітного ходу

¦_х= å ; ¦_y=å , (2.8)

де å ,å - сума приростів абсцис і ординат у колонках 6,7.

Приклад. ¦_х= - 0,12 ; ¦_y= + 0,13.

2) обчислити абсолютну лінійну нев'язку до сотих часток метра

¦_а= ± (2.9)

3) обчислити відносну нев’язку за формулою

¦_в = = (2.10)

де ¦_а- абсолютна лінійна нев'язка;

Р - периметр теодолітного ходу.

2.3.14 Якщо відносна нев’язка не перевищує , то прирости координат обчислені вірно і це є підставою для обчислення поправок

d _х = , d_у= , (2.11)

де ¦_х, ¦_y - нев'язки приростів координат по осі абсцис і ординат відповідно;

Р - периметр ходу;

S _і- відповідна сторона теодолітного ходу.

Поправки з округленням до сотих часток метра записують червоним кольором у колонки 6 і 7 над обчисленими приростами координат.

Контроль. Сума поправок повинна дорівнювати неув’язці з протилежним знаком по відповідному приросту åd _х = - ¦_х , åd_у= -¦_у.

Приклад. Поправки для сторони 1-2: d _х = м,

d_у= м.

2.3.12 Обчислити виправлені прирости координат і записати в колонки 8 і 9

DC_вип.=DC ± d_C, DU_вип.= DU ± d_U, (2.12)

де DC , DU – обчислені прирости координат;

d_C, d_U, - поправки в прирости координат;

Приклад. DC_вип1-2= +166,20 + 0,03 = 166,23; DU_вип.1-2= - 0,58 – 0,03 = -0,61.

Контроль. Суми виправлених приростів координат повинні дорівнювати нулю, тобто åDC_вип. = 0 ; åDU_вип.= 0_.

2.3.13 За координатами початкової точки обчислити координати решти точок теодолітного ходу

X_і = X _і-1 ± DX_вип; Y_і = Y _і-1 ± DY_вип, (2.13)

де X_і , Y_і- координати наступних точок ходу;

X _і-1 ,Y _і-1 - координати попередніх точок ходу;

D C_вип., D U_вип. – виправлені прирости координат.

Приклад. C₂= +60,29 +166,23 = +226,52; U₂ =+130,13 + (-0,61) =+129,52;

C₃=+226,52+6,47 = +232,99; U₃= +129,52+157,95= +287,47.

Контроль. Обчислені по ходу координати початкової точки повинні збігатися з заданими: C₁ =-1,36+ 61,65 =+ 60,29; U₁= + 210,28 – 80,15 = +130,13.

Складання плану горизонтальної зйомки

2.4.1 План складають у масштабі 1:1000 на підставі відомості координат, абрису горизонтальної (теодолітної) зйомки та умовних знаків.

2.4.2 Будують координатну сітку в вигляді квадратів зі сторонами 10 см на аркуші ватману формату А1. Для цього проводять діагоналі і від точки їхнього перетину відкладають на них рівні відрізки а, як наведено на рис.2.1. З’єднавши кінці відрізків отримаємо прямокутник, на сторонах якого, відкласти відрізки по 10см. З’єднаємо ці точки і отримаємо координатну сітку зі сторонами квадратів рівними 10см При побудові можна застосувати лінійку Дробишева. Сітку креслять гостро заточеним олівцем. Побудову координатної сітки потрібно проконтролювати циркулем-вимірником, порівнюючи діагоналі квадратів. Розбіжності не повинні перевищувати ±0,3 мм.

2.4.3 Необхідну кількість квадратів сітки визначають, виходячи із отриманих значень координат точок теодолітного ходу, які наведені у додатку Б3, колонки 10,11, а також абрисами теодолітної, тахеометричної та нівелірної зйомок. З урахуванням цього кількість горизонтальних і вертикальних рядів складає п’ять.

Рисунок 2.1 – Побудова прямокутника для координатної сітки

2.4.4 Координатну сітку підписують так, щоб теодолітний хід містився приблизно в середині аркуша паперу, а підписи її повинні бути кратними 100 м.

2.4.5 Нанесення точок теодолітного ходу виконують за координатами, взятими з відомості обчислення координат див. додаток Б3 колонки 10,11 за допомогою циркуля-вимірника та масштабної лінійки.

Приклад. Нанести точку з координатами Х₁= +60,29 м, У₁= +130,13 м. Ця точка знаходитися в квадраті (00;100). На вертикальних сторонах цього квадрата вгору від координатної лінії 00 відкладають відстань 60,29м, отримані точки з’єднують прямою лінією, на якій від вертикальної лінії сітки з ординатою 100 праворуч відкладають відстань 130,13 – 100= 30,13 м , як показано на рис.2.2.

Рисунок.2.2 – Нанесення точок за координатами

Отриману точку наколюють голкою циркуля та обводять колом діаметром 1,5 мм, поряд підписують в чисельнику номер точки, а в знаменнику залишають місце для підпису позначки, яка буде визначена у РГР №3.

2.4.6 Нанесення точок ходу необхідно проконтролювати за відстанями та дирекційними кутами. Для цього вимірюють дирекційні кути і відстані між нанесеними точками та порівнюють їх з записаними у “Відомості обчислення координат” (колонки 4,5). Розбіжність не повинна перевищувати ±0,3 мм у масштабі плану.

2.4.7 Нанесення на план ситуації виконують у масштабі 1:1000 відповідно до абрису див. додаток Б2 в умовних знаках, які наведені у додатку Б4. Перед нанесенням ситуації тонкими лініями з’єднують точки теодолітного ходу. Послідовність нанесення ситуації:

1) нанести полярним способом освітлювальний стовп і узбіччя ґрунтової дороги, для цього:

а) в точці 2 від лінії 1-2 будують транспортиром кут 92°20' за ходом годинникової стрілки і в цьому напрямку відкладають відстань 40,90м, що складає 40,9 мм у масштабі 1:1000;

б) від лінії 1-4 в точці 1 транспортиром будують кут 55° 07' за ходом годинникової стрілки і в цьому напрямку відкладають відстань 47,30 м;

2) нанести способом перпендикулярів (ординат) ситуацію по лінії 2-3. Одна ордината направлена вздовж лінії 2-3, інша під прямими кутами від неї до точок ситуації. Будинок школи наносять за обмірами під прямими кутами;

3) нанести способом перпендикулярів ситуацію по лінії 3-4;

4) створним способом нанести границю фруктового саду, для цього від школи відкласти по 40,0м, як наведено на абрисі.

2.4.8 Оформлення плану виконують відповідно до додатку Б5. Ситуацію креслять в умовних знаках чорним кольором, а координатну сітку креслять зеленим кольором у вигляді хрестів розміром 6х6 мм. Горизонталі креслять коричневим кольором. Лінії теодолітного ходу залишаються накресленими олівцем, тому що вони будуть використовуватися в РГР №3 для нанесення топографічної ситуації. Після цього виконують зарамочне оформлення. Підписи виконують стандартним креслярським шрифтом.

РГР №3 “СКЛАДАННЯ ТОПОГРАФІЧНОГО ПЛАНУ ДІЛЯНКИ МІСЦЕВОСТІ ”

Завдання і зміст роботи

3.1.1 Скласти план нівелірної зйомки і план тахеометричної зйомки, використовуючи планову основу горизонтальної (теодолітної) зйомки.

3.1.2 В навчальних цілях топографічний план виконаний методами тахеометричної зйомки і нівелюванням ділянки місцевості за квадратами.

3.1.3 Студенту необхідно здати викладачу наступні матеріали:

1) схему розмічення і нівелювання майданчика за квадратами;

2) журнал нівелювання майданчика за квадратами;

3) схему нівелювання точок теодолітного ходу;

4) журнал нівелювання точок теодолітного ходу;

5) журнал тахеометричної зйомки;

6) абрис тахеометричної зйомки;

7) топографічний план ділянки місцевості в масштабі 1:1000.

Вихідні дані

3.2.1 Схема нівелювання точок теодолітного ходу і журнал наведені у додатках В і В1. В журналі польові виміри, а також перевищення для усіх студентів однакові.

3.2.2 Схема розмічення майданчика і журнал нівелювання його за квадратами наведені у додатках В2 і В3. В журналі польові виміри, а також перевищення для усіх студентів однакові.

3.2.3 Позначку репера Н _Rp1визначають за шифром: кількість метрів дорівнює двом останнім цифрам залікової книжки студента, кількість сантиметрів дорівнює кількості метрів, міліметри = 0. Наприклад, студент Рубан має номер залікової книжки 82 - 144. Тоді Н₁ = 44,440м. Позначка репера також може задаватись викладачем.

3.2.4 Журнал тахеометричної зйомки ділянки місцевості наведений у додатку В.4. В журналі польові виміри, а також перевищення для усіх студентів однакові.

3.2.5 Абрис тахеометричної зйомки наведений у додатку В.5.

3.2.6 План горизонтальної (теодолітної) зйомки виконаний в РГР № 2.

Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 87; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!