Фізіологічні основи машинного доїння
Резюме
Рівень молочної продуктивності визначається інтенсивністю лактації – вона є слідством фізіологічних процесів, які відбуваються в організмі самки під час вагітності і родів та підготовці молочної залози до секреції молока. Збалансована годівля й утримання тварин (особливо доїння) в цей період повинні забезпечувати достатню кількість поживних речовин у крові, подальший розвиток усіх тканин молочної залози і відповідний стан нервової і гормональної систем. Тільки в таких умовах можливе утворення й одержання максимальної кількості молока. Основні питання даного розділу:
1. Ріст і розвиток молочної залози та її нейрогуморальна регуляція. Значення ємкості вимені і кратності доїння для молочної продуктивності.
2. Які компоненти містяться в молозиві та молоці і з чого вони утворюються? Нейрогуморальна регуляція цих процесів. Особливості складу молока і його утворення в нежуйних і жуйних тварин.
3. Рефлекс молоковіддачі і механізм його гальмування. Фізіологічні основи машинного доїння.
При вивченні матеріалу і при відповіді на питання контрольної роботи необхідно враховувати:
1. Молочна залоза в самок починає посилено розвиватися з настанням статевої зрілості. Найбільші зміни в ній відбуваються під час вагітності, особливо в другій її половині. Причому альвеолярний і протоко-цистернальний відділи молочної залози розвиваються під дією різних гормонів і неодночасно.
|
|
|
2. Джерелом неорганічних і органічних речовин молока служить плазма крові. Проте молоко відрізняється від неї за вмістом і співвідношенню однойменних компонентів, а також по наявності тих компонентів, що відсутні в плазмі. Це пов'язано з тим, що різні речовини, проходячи через молочну залозу, перетворюються в ній, а деякі переходять у молоко без будь-яких змін.
У той же час неорганічні й органічні речовини надходять у кров в основному з травного тракту, а тому їхня кількість залежить від набору кормів у раціоні і їхньої фізичної форми. Так, згодовування коровам гранульованих кормів понад 30% від поживності раціону, висококонцентратний тип годівлі, а також споживання великих кількостей подрібненого сіна і свіжої трави призводить до зміни бродильних процесів у рубці і зміни співвідношення летких жирних кислот, що утворюються при цьому (зменшується частка оцтової кислоти і зростає відсоток пропіонової). У результаті знижується жирність молока. З іншого боку, використання тих самих кормів пов'язано з видовими особливостями травлення. Наприклад, у жуйних у передшлунках велика частина вуглеводів зброджується до летких жирних кислот, а значна частина ненасичених жирних кислот корма перетворюється в насичені. Тому по складу молока і його утворенню жуйні тварини відрізняються від нежуйних.
|
|
|
3. Нервова і нейрогуморальна фази виведення молока з залози здійснюються послідовно і періодично (під час доїння або ссання), а його утворення відбувається постійно. В обох фазах молоковіддачі доцентрова ланка подана нервовими імпульсами, що надходять від рецепторів молочної залози, що подразнюються, а відцентрова ланка пов'язана зі спинномозковими нервами в першій фазі і з гіпоталамо-гіпофизарною системою - у другій. Причому швидкість і повнота видалення перших порцій молока обумовлює повноту видалення його наступного, основного, об’єму. Тому тільки при дотриманні правильного режиму доїння відбувається повноцінний рефлекс молоковіддачі, що дозволяє одержати максимальну кількість молока, накопиченого у вимені. Цьому ж сприяє і стереотип доїння, що виробляється в корів в умовах постійного розпорядку дня на фермі. Незвичні та больові подразники гальмують рефлекс молоковіддачі. Цю обставину особливо важливо враховувати при організації доїння.
Бібліографія
Основна
1. Георгиевский В.И. Физиология сельскохозяйственных животных. – М.: Агропромиздат, 1990. – 511 с.
|
|
|
2. Науменко В.В. та ін. Фізіологія сільськогосподарських тварин: Підручник. – Київ: Вид-во "Сільгоспосвіта", 1994. – 512 с.
3. Физиология сельскохозяйственных животных. – /Под ред. А.Н. Голикова/. – М.: Колос, 1991. – 432 с.
4. Фізіологія сільськогосподарських тварин: Практикум. – К.: Либідь, 1993. – 224 с.
5. Воронцов Д.С., Ємченко А.І. Фізіологія тварин і людини. – К.: Радянська школа, 1952. – 655 с.
6. Дехтярьов П.А., Іванов В.О., Вовченко С.Г. Методичні вказівки «Задачі та вправи з фізіології сільськогосподарських тварин». – Херсон: 1998. – 50 с.
7. Кіндя В.І., Куровський Ю.А., Мусієнко В.Ф. Словник-довідник з анатомії та фізіології с.-г. тварин. – К.: "Урожай", 1993. – 294 с.
8. Леонтович А.В. Фізіологія свійських тварин. – Харків, 1928. – 284 с.
9. Малліцька Н.Г. Порадник до практичних занять з фізіології. – К.-Х.: Радянська школа, 1937. – 156 с.
10.Рихтер и др. Основные физиологические показатели у животных и технология содержания. – М.: Колос, 1982. – 192 с.
11.Стреси сільськогосподарських тварин і птиці. – К.: Урожай, 1990. – 144 с.
12.Чайченко Г.М. Основи фізіології вищої нервової системи. – К.: Вища школа, 1970. – 180 с.
13.Шмидт-Ниельсен К. Физиология животных. Приспособление и среда. Книги 1,2. – М.: Мир, 1982. – 800 с.
14.Яновський І.І., Ужако П.В. Фізіологія людини і тварин. – К.: Вища школа, 1991. – 144 с.
15.Ярослав С.Ю. Ананенко М.Т. Практикум з фізіології людини і тварин. – К.: Вища школа, 1976. – 376 с.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 70; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!