Синоніми. Класифікація синонімів
Синоніми (від грецького /synonymos/ — однойменний) — це слова, які мають близьке, або тотожне значення, але відрізняються звучанням.
Наприклад: проживати — мешкати, бажати — хотіти, башта — вежа
Синоніми абсолютні (повні), повністю рівнозначні й загалом тотожні вживанням, тобто стильовою сферою функціонування, емоційно-експресивною характеристикою, частотністю, сполучуваністю та ін.
Синоніми, слова й фразеологізми, різні звуковою формою, але близькі або тотожні за значенням:
- з незначною зміною значеннєвого обсягу й словосполучної комбінаторики (по́ле — рілля́ — ни́ва: зао́ране по́ле, — на ріллі́, ни́ва, але лиш по́ле по́пису, на наро́дній ни́ві);
- з різним емоційним забарвленням (заку́тина — закапе́лок — діра́ — ’глухе́ село́’);
- контекстові С., що тільки в певному контексті є С. (ішов і враз простягну́вся як до́вгий ’упав’) і легко переходять в емоційні С.;
- абсолютні або дублети з тотожним значенням (Гідроге́н — во́день, шофе́р — воді́й, — зокрема у випадках професіоналізмів і термінологізмів), що виникають здебільше в наслідок нашарування різнодіалектних чи різномовних слів (госпо́дар — хазя́їн; риска́ль — за́ступ — горо́дник — лопа́тка), поки мововжиток їх не розділить у 1 групі.
За різними принципами класифікації синоніми поділяють на такі різновиди:
а) абсолютні (повні) — неповні (останніх у мові найбільше);
|
|
|
б) семантичні — стилістичні — семантико-стилістичні;
в) однокореневі — різнокореневі;
г) загальномовні — контекстуальні.
Синоніміку вивчають семантика й лексикологія.
Антоніми. Класифікація антонімів.
Антоніми — це пари слів із протилежним значенням.
Наприклад: мир — війна, життя — смерть, гострий — тупий, радіти — сумувати, за — проти.
Антоніми в семантичному полі розташовуються на протилежних полюсах. Коли взяти низку слів на позначення стосунків між людьми (семантичне поле): любов, симпатія, дружба, приязнь, пошана, прихильність, доброзичливість, байдужість, неповага, недолюблювання, неприязнь, зневага, ворожість, ненависть, то на протилежних кінцях стоятимуть антоніми любов — ненависть.
Антоніми в мові існують тому, що в самій дійсності та в людських оцінках існують предмети, явища, дії, ознаки з протилежними якісними, кількісними, просторовими й часовими властивостями: день і ніч, тепло і холод, добро і зло, початок і кінець чогось, легкі й важкі предмети, близькі й далекі відстані, давній і майбутній час тощо. Мова лише називає ці якості.
Антоніми виражаються тією самою частиною мови й позначають однорідні явища, тобто явища одного плану. У мовленні обидва антоніми поєднуються з тими самими словами: і початок, і кінець — дня, тижня, століття, роботи, твору, дороги, подорожі, поневірянь, нитки тощо; і сонячний, і хмарний — день, ранок, вечір, літо, осінь, весна, погода.
|
|
|
Антонімами бувають переважно слова з абстрактним якісним значенням: веселий — сумний, гарячий — холодний, високий — низький, білий — чорний, повний — порожній; добро — зло, радість — горе, світло — темрява; дружити — ворогували, радіти — сумувати, хвилюватися — заспокоюватися; доб-Ре ~ погано, легко — важко, корисно — шкідливо. Менше антонімів є серед слів із просторовим та часовим значенням: високий — низький, широкий — вузький, ранній — пізній; схід — захід, висота — глибина, ранок — вечір; глибоко — мілко, вдень — уночі. Серед дієслів антонімічними найчастіше бувають ті, що або походять від якісних прикметників, або вка-3УЮть на спрямовану дію: дорожчати — дешевшати, ширшати — вужчати, віддалятися — наближатися, підніматися — спускатися, давати — брати, вдихати — видихати. Антонімічними бувають також прийменники: від — до, над — під, перед — за, у — з.
Багатозначні слова вступають в антонімічні відношення окремими своїми значеннями: тихий — гучний (голос); тиха — вітряна (погода); тихе — розбурхане (море); тихе — неспокійне (життя) і под.
|
|
|
Трапляються випадки, коли те саме слово передає два протилежні, антонімічні, значення. Так, слово схбдити означає і «підніматися», і «спускатися»; сходження — і «підняття на гору», і «спуск із гори»; позичати — і «давати в борг», і «брати в борг»; колись — і «у минулому», і «у майбутньому». Наприклад, — На які ж ви гори сходили ? — зацікавлено допитувався Воронцов (О. Гончар). З гори сходять кілька хлопців (І. Нечуй-Левицький). Сидів колись дідок під явором густим (Л. Глібов). Скажуть колись люди: коли сей народ пережив і такі часи і не загинув, то він сильний (Леся Українка).
Слова, не пов'язані з якісною чи кількісною оцінкою явищ, із різними протистояннями, не мають антонімів: стіл, вікно, літак, думка, слово, мрія, математика, мистецтво, політика, хліборобський, заячий, писати, дивитися. Тому не можна вважати антонімічними й поняття, пов'язані з розрізненням чоловічої та жіночої статі: батько — мати, брат — сестра, чоловік — жінка, цап — коза, баран — вівця. Вони хоч і мис-ляться попарно, проте не протиставляються, не взаємовиклю-чаються, а лише зіставляються за певною ознакою, як, наприклад, слова стіл і стілець, солодкий і кислий, іти і їхати, що також не є антонімами.
|
|
|
За характером відношень у семантичному полі антоніми бувають двох видів:
а) з проміжними ступенями вияву якостей, коли між двома антонімічними поняттями розташовуються одне чи більше понять із менш вираженою інтенсивністю: гарячий - гаряченький — теплий — тепленький — теплуватий — прохолодний — холоднуватий — холодний — крижаний, світло — сутінки — темрява;
б) без проміжних ступенів вияву якостей: життя — смерть, перемога — поразка, присутній — відсутній, лівий — провий, однаковий —різний, множити — ділити, наступи ти — відступати, нападати — захищатися, купувати — продавати, говорити — мовчати, всередині — зовні, вгору — вниз.
За структурою антоніми бувають:
а) різнокореневі (власне лексичні): великий — малий, легкий — важкий, спека — мороз, мужність — боягузтво, любити — ненавидіти;
б) однокореневі (словотвірні): надія — безнадія, спокій —неспокій, орієнтація — дезорієнтація, логічний — алогічний, раціональний — ірраціональний; особливо багато їх серед дієслів: відчинити — зачинити, увійти — вийти, навантажити — розвантажити, недосолити — пересолити.
Слова з не- лише тоді антонімічні, коли ця частка творить нове слово з новим значенням: правда — неправда (брехня), друг — недруг (ворог), воля — неволя (рабство). Антоніми з не-виражають меншу міру протиставлення, ніж різнокореневі антоніми: багатий — небагатий (убогий), легко — нелегко (важко), правда — неправда (брехня). Але такі похідні слова з не-, як гарячий — негарячий, швидко — нешвидко, не є антонімічними. Вони передають не протилежні значення, а значення з різним ступенем вияву якостей.
В антонімічні відношення можуть вступати також фразеологізми: далеко — під носом, працювати — бити байдики, смеркає — на світ благословляється, темно — хоч голки збирай.
Антоніми бувають загальновживані (постійні) і контекстуальні. Загальновживані антоніми мають протилежне значення й поза контекстом (сум — радість); контекстуальні ж набувають протилежного значення тільки в контексті внаслідок переносного вживання слова. Наприклад, у вислові Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля (М. Рильський) завдяки контексту сприймаються як антоніми пари слів пишний — сумний, яр — провалля.
Використання антонімів робить мову виразнішою, багатшою, контрастнішою, дає змогу загострити увагу на певних явищах, виділити їх. Ось як, наприклад, поет різнобічно виявляє своє ставлення до України, бачення свого місця в її житті:
Буду лагідним, буду жорстоким, Буду мудрим, та буду дурним, На красу твою — буду стооким, На ганьбу твою — буду сліпим, Буду я і наївним, і хитрим, Буду щедрим, та буду скупим, Буду я, наче скеля, несхитним і, мов комишина, хистким.
Антоніми використовуються в прислів'ях, приказках, дотепах: На чорній землі білий хліб родить. Порожня бочка гучить, а повна — мовчить. Чужого доброго не гудь, а свого поганого не хвали. На контекстуальних антонімах побудовані деякі іронічні вислови: Розжалобився, як вовк над поросям — від 'їв ніжки та й плаче. Добрий баранчик, та по-вовчому виє. Такий добрий, що в ложці води втопив би. Така гарна, що як вигляне у вікно, потім собаки на те вікно три дні гавкають. Антоніми входять до складу багатьох фразеологізмів: ні живий ні мертвий; ні холодно ні жарко; ні туди ні сюди; ні в сих ні в тих; і сміх і гріх; рано чи пізно; наліво і направо; пройти крізь вогонь і воду; змінити гнів на милість; ні богові свічка, ні чортові кочерга.
Відношення гіпонімії
Гіпонімія (від грец. Ьурб - внизу, знизу, під і бпута - ім'я) - тип парадигматичних відношень у лексиці, що лежить в основі її ієрархічної організації: протиставлення лексичних одиниць, що співвідносяться з поняттями, об’єми яких мають точки перетину, напр. слово з вужчим смисловим змістом (гіпонім) протиставлене слову з більш широким смисловим змістом (гіпероніму, або суперордінату). Значення першого при цьому включається до значення другого, напр. значення слова «береза» включається в значення слова дерево. Гіпонімія, відображаючи універсальні категорії загального і конкретного в мисленні, роду та виду в логіці, визначається також як відносини загального та конкретного або як родо-видові відносини. Гіпонімія характеризується конкретним протиставленням одиниць, ієрархічністю і відносністю. Ієрархічність Г. грунтується на логіко-семантичної субординації: гіперонім підпорядковує собі слова, значення яких він у себе включає, останні, в свою чергу, всі разом підпорядковані «включеному» слову. Відносність Г. проявляється в тому, що гіперонім може сам виступати як гіпонім по відношенню до слів з більш широким смисловим змістом, що дає можливість послідовного виділення класів і підкласів лексичних одиниць (напр., слово квітка є гіперонімом слів троянда, тюльпан, гвоздика і в той же час саме виступає як гіпонім по відношенню до слова рослина).
У теоретичній семантиці Г. може розумітися або тільки як відношення слів лише однієї частини мови, або більш широко - як відношення слів різних частин мови (напр.: червоний, жовтий, зелений - колір).
Головна особливість Г. полягає в тому, що вона не проявляється в природній мові так само послідовно і систематично, як, напр., логічні відношення включення в різних наукових класифікаціях: разом з вираженими відносинами Г. (гіпонім - гипероним) існують численні випадки лакун, асиметрії і невизначеності (напр., в рос. мові немає гіпероніму для слів квадратний, круглий, прямокутний, з іншого боку, значення слів річ, предмет, об'єкт є настільки загальними, що можуть співвідноситися з самими різними класами одиниць). У різних мовах відносини Г. проявляються по-різному, їх специфіка визначається системою конкретної мови і відображаються у ньому характером культури.
Г. може з'єднуватися з синонімією лексичних одиниць, виступаючи як різновид родо-видовий квазісіноніміі, що реалізується в тих контекстах, де підкреслюється те загальне, що є у замінних слів, напр.: «Любил он игры наших дев. Когда весной в тени дерев Они кружились на свободе; Но нынче в резвом хороводе Не слышен уж его припев» (Пушкін). Такі заміни - поширене явище в мові художньої літератури.
Г. тісно пов'язана з іншим фундаментальним типом смислових відносин - відносинами несумісності семантично однорідних лексичних одиниць, що співвідносяться з поняттями, обсяги яких брало не перетинаються (пор., напр., гіпоніми червоний і зелений, стіл і стілець). Висловлюючи відносини між елементами одного і того ж класу, несумісність і Г. лежать в основі структурної організації словникового складу мови. Г і відносини несумісності використовуються при аналізі та побудові семантичних полів у лексиці і при створенні ідеографічних словників.
Гіперо-гіпонімія (від гр.hyper «над, поверх», hypo «під, внизу» і onyma «ім'я») — родо-видові відношення в лексико-семантичній системі. Наприклад: береза, дуб, клен, явір, сосна — дерево; троянда, рожа, настурція, тюльпан, нарцис — квітка; корова, кінь, коза, вовк, лисиця, заєць — тварина.
Родові слова називають гіперонімами, а видові — гіпонімами.
Гіперо-гіпонімія близька до синонімії. ЇЇ навіть називають квазісинонімією (від лат.quasi «ніби, майже, немовби»), але на відміну від синонімії, яка допускає двосторонню заміну в тексті (першого синоніма на другий і навпаки), в гіперо-гіпонімії можлива тільки одностороння заміна — заміна гіпоніма на гіперонім. Наприклад: Він знайшов підберезовики. > Він знайшов гриби. Протилежна заміна тут неможлива, оскільки гриби можуть бути не тільки підберезовиками. Значення гіпоніма є складнішим, ніж значення гіпероніма, а представлений ним клас предметів — вужчим. Гіпоніми включають у себе зміст гіпероніма і протиставляються один одному певними семами. Так, слова троянда, рожа, настурція, тюльпан у своєму змісті мають спільне значення «квітка», але кожне з них протиставляється всім іншим за певними ознаками.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 635; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!