Метод соціометричного дослідження (соціометрія)

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 5Следующая ⇒

Термін “соціометрія” означає вимірювання міжособистісних взаємовідношень в групі. Засновником соціометрії є відомий американський психіатр і соціальний психолог Дж. Морено, який розробив власну психологічну теорію суспільства, а всі сторони суспільного життя – економічні, політичні та інші пояснив станом емоційних відношень між людьми, їх симпатіями та антипатіями один до одного. Дж. Морено та його послідовники прийшли до висновку, що всі проблеми сучасного суспільства, незалежно від його класової структури, можуть бути вирішені шляхом зміни місця людей згідно з їх емоційними прагненнями, так, щоб “соціометрична” революція гармонізувала суспільні відношення. Методом визначення емоційних прагнень, відношень людей і є соціометрія, яка стала найбільш популярною технікою соціально-психологічної діагностики міжособистісних й міжгрупових відносин з метою їх корекції, вдосконалення. За допомогою соціометрії можливо вивчати типологію соціальної поведінки людей в умовах групової діяльності, визначати соціально-психологічну сумісність членів контактних груп, неформальну та формальну структуру групи.

СОЦІОМЕТРИЧНА ПРОЦЕДУРА

Після постановки мети та завдань дослідження формулюються можливі критерії опитування членів груп, питання соціометрії.

Завданнями соціометричної процедури може бути:

а) дослідження ступені згуртованості – роз’єднаності в групі;

б) визначення “соціометричних позицій”, тобто відносного авторитету членів групи ”за ознаками симпатії – антипатії, де на крайніх позиціях знаходяться лідер та аутсайдер групи;

в) визначення інтрагрупових підсистем, згуртованих новоутворень з неформальними лідерами та ін.

Соціометрична процедура може проводитися у двох формах:

1) непараметрична: досліджуваний відповідає на запитання соціометрії без обмеження кількості виборів. Так, наприклад, якщо група складається з 12 чоловік, то кожний з опитуваних може вибрати 11 чоловік (крім самого себе). Таким чином, теоретично можлива кількість виборів кожного члена групи по відношенню дот інших буде дорівнювати , де N – кількість членів групи. Отже, і теоретично можлива кількість отриманих суб’єктом виборів в групі буде дорівнювати . Перевагою цієї форми процедури є те, що вона дозволяє виявити емоційну експансивність кожного члена групи, зробити зріз безлічі емоційних зв’язків у груповій структурі. Але недоліками непараметричної форми є те, що:

при збільшенні розмірів групи до 12 – 16 чоловік процедура обробки стає дуже складною;

існує велика ймовірність отримання випадкового вибору, коли опитуємий “вибирає всіх”;

2) параметрична: досліджуємий відповідає на запитання соціометрії з обмеженням кількості виборів. Величина обмеження кількості виборів називається “соціометричне обмеження” або “ліміт виборів”, що значно підвищує надійність соціометричних такних та полегшує статистичну обробку матеріалу. З психологічної точки зору соціометричне обмеження більш мотивує вибір опитуємого, потребує від нього усвідомлення відповіді. Сутнісною відзнакою параметричної форми є те, що соціометрична константа залишається тільки для системи отриманих виборів (від групи до її члена). Для системи відданих виборів (від члена групи до групи) вимірюється зо допомогою нової величини d (соціометричне обмеження). Введенням величини d можна стандартизувати зовнішні умови виборів в групах різної чисельності. Для цього необхідно визначити величину d згідно з однаковою для всіх груп імовірності випадкового вибору за формулою: , (1)

де P – імовірність випадкової події (А) соціометричного вибору;

N – кількість членів групи.

Величина Р(А), як правило, вибирається у межах 0,20 – 0,30. Підставляючи ці значення в формулу (1) з відомим значенням N, знаходимо число соціометричного обмеження для досліджуваної групи. Визначення величини виборів для різних за кількістю членів груп, але з відомою величиною P(A), можна здійснити за допомогою таблиці 5.

Недоліками параметричної процедури є неможливість виявити усе коло взаємовідношень в групі, емоціональну експансивність членів групи.

Наступним етапом соціометричної процедуру є створення соціометричної картки або соціометричної анкети, критерії якої визначаються у залежності від мети та завдань дослідження, типології групи (досліджуються взаємовідносини у виробничої групи чи в групі дозвілля, в тимчасової чи стабільної групі та ін.) (табл.6).

Табл. 5

Величини обмеження соціометричних виборів

Кількість членів групи	Соціометричне обмеження (d)	Імовірність випадкового вибору P(A)
5 – 7	1	0,20 – 0,14
8 – 11	2	0,25 – 0,18
12 – 16	3	0,25 – 0,19
17 – 21	4	0,23 – 0,19
22 - 26	5	0,22 – 0,19
27 – 31	6	0,22 – 0,19
32 - 36	7	0,21 – 0,19

Табл.6.

Приклад соціометричної картки

№	сфера	Критерії / питання	вибори
1	Навчання	а) з ким б Ви хотіли разом виконувати контрольну роботу? б) до кого Ви б звернулися за допомогою на іспиті?
2	Дозвілля	а) кого Ви б хотіли запросити на свій день народження? б) до кого Ви б звернулись за допомогою у вирішенні особистої проблеми?

Коли соціометричні картки заповнені, починається етап їх математичної обробки. Існує три найпростіші способи кількісної обробки соціометричних такних: табличний, графічний та індексологічний.

Табличний спосіб передбачає побудову соціоматриці (табл. 7), результати виборів в якої розносяться за допомогою умовних символів.

Основною перевагою соціоматриці є можливість представити вибори у числовому виді, що в свою чергу дозволяє проранжувати їх. Аналіз соціоматриці за кожним критерієм такє достатньо повну картину взаємовідношень в групі.

Соціограма – це графічне зображення виборів членів групи, яка дозволяє здійснити порівняльний аналіз структури взаємовідношень в групі у просторі за допомогою спеціальних символів (рис.2). Аналіз соціоматриці починається з пошуку лідерів групи, таклі – взаємних виборів.

Табл. 7

Приклад соціоматриці для групи, кількістю N – членів

№	Хто вибирає: П І досліджуємого (j-члени)	Кого обирають (i–члени)					Кількість виборів
№	Хто вибирає: П І досліджуємого (j-члени)	1	2	3	4	5
1	Іванов К.		+	+			2
2	Пєтров Б.	+			+		2
3		+					1
N
	Отримані вибори	2	1	1	1
	Всього	2	1	1	1

- суб’єкт зв’язку в групі

- вибір, здійснений А-членом групи

- вибір, здійснений В-членом групи

- взаємний вибір А і В-членів групи

Рис 2. Символи соціограми

Соціометричні індекси поділяють на персональні (ПСІ) та групові (ГСІ). Перші характеризують індивідуальні соціально-психологічні властивості особистості в ролі члена групи. Другі позначають числові характеристики цілісної соціометричної конфігурації виборів у групі.

Основними ПСІ є індекс соціометричного статусу i-члена; емоційної експансивності j-члена; об’єму інтенсивності та концентрації взаємодії ij-члена. Символи i та j означають одного і того ж члена групи, але виступаючого у різних ролях: обираємого та обираючого.

Індекс соціометричного статусу i-члена групи визначається за формулою:

де - соціометричний статус i-члена, - отримані i-членом вибори, - знак алгебраїчної суми отриманих виборів i-члена, N – кількість членів групи.

Соціометричний статус – це властивість особистості як елемента соціометричної структури займати відповідну просторову позицію (локус) у неї.

Індекс емоційної експансивності j-члена групи визначається за формулою:

де - емоційна експансивність j-члена, Р – здійснені j-членом вибори.

З ГСІ найбільш важливими є:

- індекс емоційної експансивності групи, який визначається за формулою:

де - експансивність групи, N – кількість членів групи;

- індекс психологічної взаємності (об’єднаності групи), який визначається за формулою:

де - взаємність (об’єднаність) групи за результатами позитивних виборів,

- кількість позитивних взаємних зв’язків у групі,

N – кількість членів групи.

Надійність соціометричної процедури залежить, перш за все, від якості вибору критеріїв, що походить з програми експериментального дослідження.

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 533; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 345 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!