Українські церковні братства, їх діяльність та значення
Початок наших церковних братств 1 криється в глибокій давнині — в Іпатієвім літопису під роками 1134 та 1159 уже згадуються церковні «братчини», напри клад, у Полоцьку, згадуються як давно існуючі. Це були громадські організації при церкві, що мали вузькі церковні завдання і до XV віку нічим особливим себе не виявляли. Здається, подібні організації існували в тій або іншій формі у всіх православних народів.
Найперша й найстарша ділянка праці церковних братств — це безпосередня допомога своїй парафіяльній церкві. З найдавнішого часу братчики займалися оздобою зовнішності своєї церкви, дбали про її гарний вигляд та про урочистість богослужінь і церковних процесій. Моральне й церковно-релігійне виховання було так само важливим завданням братства. У житті братчиків панував безоглядний послух. На чолі братства стояли виборні старші брати — голова братства, брат-скарбник (шафар), брат-ключник та ін. Кожна їхня вказівка мусила бути виконана, а невиконання каралося. До братства приймали всіх бажаючих, але вихід із братства був. сильно утруднений.
Благодійність була одним з головних завдань діяльності братств, особливо тих, що були заможні. Братство різним способом допомагало потребуючим і постійно закликало до цього й своїх членів. Особливу опіку свою братства звертали на бідних, старих, немічних, хворих, удів, сиріт, ув`язнених, подорожніх і т. ін., усім допомагаючи в міру своєї можливості. Багато братств мали власні «шпиталі» — притулки для всіх тих, хто не мав сили самостійно жити з праці своїх рук (старі, немічні, вдови та ін.). Ці братські шпиталі існували аж до недавнього часу.
|
|
|
братства звернули велику увагу на закладання добрих братських шкіл, перш по таких великих містах, як Львів та Вільно, а потім і по менших. Власне церковним братствам належить велика честь найпершого .заснування нормальних сталих шкіл, чого до них ніде в благочестивих слов`ян іще не було.
Братства ж перші зрозуміли всю силу друкованого слова і тому стали закладати свої друкарні. Братські друкарні, наприклад Львівська, Віденська, Київська, Могилівська та ін., залишили вічний слід у культурі свого народу. Вони не тільки постачали церквам добрі літургічні книжки, а школам — потрібні підручники, але давали до рук цілому народові найрізніші корисні книжки.
| 14Причины и исторические условия возникновения украинского казачества |
 Причин появления украинского казачества, обусловленные такими взаимосвязанными факторами:
Во-первых - это естественное стремление людей к личной, хозяйственной, духовной и политической свободы, которую они в Польско-Литовском государстве постепенно теряли. Чтобы получить эту свободу, смелые, Самые предприимчивые крестьяне и мещане Подолья, Волыни, Киевщины, а также Западного Подолья и Галичины бежали с давно обжитых земель сначала в степи Южной Брацлавщины и Киевщины, а впоследствии в бескрайние просторы Дикого Поля и за Днепровские пороги.
Во-вторых - на этих необжитых землях крестьяне находили личную свободу, но вместе с тем жизнь здесь проходило на грани смертельного риска, под постоянной угрозой вражеского татаро-турецкого нападения и уничтожения, поэтому они постоянно должны быть готовыми к отражению и борьбе с врагом
До появления украинского казачества вели и такие глубинные причины, как инстинкт самосохранения народа, нежелание части элиты нации потерять величие княжеской эпохи, независимости, которая, хотя минимально, но еще удерживалась в др. пол. ХУ вв.
причины экономические, политические, военно-стратегические, социальные факторы.
15Термин «козак» впервые упоминается в источнике XIII в. (в на-чальной монгольской хронике 1240 г.) и происходит из тюркских язы-ков. Смысловое значение этого термина -- «одинокий», «склонный к разбою, завоеванию». В словаре половецкого языка термин «козак» переведен как «страж, конвоир».
Колонизационная политика Польско-Литовского государства в Украине вызывала социальное и национальное сопротивление украинского народа. Крестьяне убегали от барщины в южные, степные районы Украины. В результате на равнинах Приднепровья сформировалось новое общественное положение -- запорожское казачество.
Первые украинские казаки появились в конце 80-х годов XV ст. С распространением крепостничества в середине XVI ст. их численность значительно выросла. Центром казачества стало Запорожье. [5, с. 35]
Казаки распахивали «пустопорожние» земли, занимались охотой, рыболовством, пчеловодством
На Сечи не было ни феодальной собственности на землю, ни крепостничества. Вместо феодального принуждения здесь властвовал принцип найма. Не признавая авторитета какого-нибудь правителя, запорожские казаки осуществляли самоуправление согласно с теми обычаями и традициями, которые формировались на протяжении поколений на украинских землях. На Запорожской Сече верховная власть находилась в руках казацкого совета, который избирал гетмана, атамана, есаулов, писаря, обозного и судь
Как войско, запорожское общество разделялось на 38 куреней, а территориальное -- сначала на пять, впоследствии на восемь паланок.
Высшим органом казацкого самоуправления, который решал важнейшие вопросы, были общие или, как их чаще называли, войсковые рады. Собирались они регулярно в точно определенные сроки -- 1 января и 1 октября каждого года. Казацкий совет собирался и в другие сроки, когда на то была воля общества. На войсковых радах решались все важнейшие вопросы жизни Запорожской Сечи: объявлялась война и заключался мир, объявлялись военные походы, карались злостные преступники, ежегодно переделялись между куренями земли, реки, озера, леса, рыбные ловы и тому подобное, избиралась и смещалась казацкая старшина.
Кроме общих военных советов, у запорожских казаков были еще и советы по куреням, которые чаще назывались «сходками». Куренные сходки собирались в случае необходимости для решения мелких дел, срочных вопросов, а также тайных дел.
Были еще сходки по паланкам. Они рассматривали преимущественно мелкие хозяйственные споры, поскольку население паланок состояло из неженатых казаков, которые занимались хозяйством. [4, с. 146]
 Мы поможем в написании ваших работ! |