Конституційний статус Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади

План

1.Кабінет Міністрів України – вищий орган в системі виконавчої влади. Функції КМУ.

2.Взаємовідносини КМУ з іншими вищими органами державної влади.

3.Порядок формування КМУ.

4.Строк повноважень та компетенція КМУ. Акти КМУ.

5.Центральні і місцеві органи виконавчої влади.

 

Література:

1.Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії ВРУ 2-го скликання // ВВР. – 1996. - № 30.

2.Закон України „Про внесення змін до Конституції України” від 08.12.2004 // ВВР. – 2005. - № 2.

3.Коментар до Конституції України / Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 2006.

4.Конституційне законодавство України: законодавчі акти, коментар. – К.: Атіка, 2006.

5.ЗУ „Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999р.

6.Авер”янов В. Центральні органи виконавчої влади України: концептуальний підхід до класифікації в контексті адміністративної реформи в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 1999. - №1. – с. 42-50

7.Полешко А. Виконавча влада в конституційній системі України // Право України. – 1993. - №1. – с. 3-8

8.Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К.: Наукова думка, 2006. – с. 234-251

9.Рудик П.А. Конституційна реформа в Україні: проблеми та перспективи. – К.: Атіка, 2006.

10.Кравченко В.В. Конституційне право України. – К.: Атіка, 2006. – с. 323-347

11.Фрицький О.Ф. Конституційне право України. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – с. 362-399

12.Конституційне право України: Інтерактивний курс. – Х.: Одісей, 2004.– с. 141-153

13.Шляхтун П.П. Конституційне право: словник термінів. – К.: Либідь, 2005.

14.Юридична енциклопедія: в 6-ти т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Укр.. енцикл., 1998-2003.

 

 

1.Конституція України визначає статус КМУ як вищого органу в системі органів виконавчої влади (частина 1 статі 113). Аналіз конституційних засад організації та діяльності КМУ дозволяє характеризувати його як уряд України.

У науці конституційного права під урядом розуміють колегіальнийорган загальної компетенції, який здійснює керівництво виконавчою і розпорядчою діяльністю в державі.

Конституційно-правовий статус КМУ як уряду України обумовлює дві його основні функції:

· керівництво та спрямування виконавчо-розпорядчої діяльності в різних сферах державного життя;

· спрямування і координація діяльності органів виконавчої влади, контроль за їх діяльністю.

Характеризуючи місце КМУ в конституційній системі органів державної влади, необхідно виділити найбільш суттєві риси та особливості, які, по-перше, притаманні системі органів виконавчої влади в цілому, котру очолює КМУ, по-друге, відрізняють уряд від інших органів виконавчої влади, по-третє, визначають його взаємовідносини з Верховною Радою та Президентом України.

У системі поділу влади уряд здійснює державну владу поряд з іншими органами державної влади: главою держави, законодавчими та судовими органами. Але предмет і сфера діяльності уряду мають свої особливості порівняно з іншими органами. Так , на відміну від органів законодавчої влади уряд не приймає законів, а організує їх виконання, забезпечує управління державним апаратом. Система органів виконавчої влади, яку очолює уряд, характеризується підпорядкованістю „по вертикалі” (нижчі органи і посадові особи підпорядковані вищим), що дозволяє забезпечити реалізацію управлінських функцій та виконання не лише рішень парламенту і глави держави, а й рішення вищих органів і посадових осіб виконавчої влади (акти нижчих органів можуть бути скасовані вищими).

У системі органів виконавчої влади положення КМУ характеризується такими рисами:

· згідно з Конституцією України КМУ є вищим органом у системіорганів виконавчої влади. З цього конституційного положення випливає, що уряд здійснює керівництво органами виконавчої влади, забезпечуючи при цьому об’єднання, координацію та погодженість їхньої діяльності;

· КМУ є загальнодержавним органом виконавчої влади загальної компетенції, його діяльність поширюється на всю територію України, а компетенція охоплює практично всі найважливіші питання, віднесені, згідно з принципом поділу влади, до сфери виконавчої влади. За характером компетенції в системі органів виконавчої влади більше немає органів, подібних до уряду;

· КМУ – це колегіальний орган виконавчої влади, тобто він працює в системі колегіального прийняття рішень. До складу КМУ згідно з частиною 1 статі 114 Конституції України входять: Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, три віце-прем’єр-міністри, міністри.

В Конституції України здійснено спробу визначити самостійний конституційний статус Прем’єр-міністра України шляхом наділення його власними повноваженнями. Так , до його відання Конституція України відносить:

· формування пропозицій щодо персонального складу КМУ (крім пропозицій на посади Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України);

· формування пропозицій щодо призначення на посади та звільнення з посад керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу КМУ;

· керівництво роботою КМУ , спрямування її на виконання Програми діяльності КМУ, схваленої Верховною Радою.

Слід підкреслити, що посади Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів, міністрів за характером повноважень, порядком призначення на посади та звільнення з посад відносяться до політичних і не належать до категорій посад державних службовців, визначених ЗУ „Про державну службу”.

 

2.Взаємовідносини КМУ з іншими вищими органами державної влади будуються на засадах принципу поділу влади і характеризуються:

1)формуванням уряду парламентським шляхом та здійсненнямпарламентського контролю за його діяльністю.

Участь Верховної Ради у формуванні КМУ, визначенні напрямів його діяльності та роль парламентського контролю в процесі конституційної реформи значно зросли. Так, парламент:

· за поданням Президента України призначає Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, Голову Служби безпеки України, Голову Національного банку України, членів ЦВК, а за поданням Прем’єр-міністра України – інших членів КМУ;

· розглядає і приймає рішення щодо схвалення Програми діяльності КМУ;

· відповідно до Конституції та законів України здійснює контроль за діяльністю КМУ;

· розглядає питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та приймає резолюцію недовіри КМУ;

· приймає відставку Прем’єр-міністра України, інших членів КМУ.

2) взаємодією уряду та парламенту за такими основними напрямками:

· по-перше, через прийняті Верховною Радою закони, що їх уряд повинен виконувати і втілювати в життя;

· по-друге, в рамках бюджетного процесу, оскільки саме на уряд покладаються обов’язки розробки проекту закону про Державний бюджет України та подання звіту про виконання Державного бюджету України;

· по-третє, в процесі законопроектної діяльності (КМУ як суб’єкт законодавчої ініціативи забезпечує підготування значної кількості законопроектів, вносить їх до Верховної Ради, призначає своїх офіційних представників для їх обговорення тощо).

3) номінальною участю Президента України у формування уряду – він вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді подання про призначення Верховною Радою Прем’єр-міністра України, вносить до Верховної Ради подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України.

4) подвійною відповідальністю КМУ перед Президентом України таВерховною Радою.

5) підконтрольністюі підзвітністю КМУ Верховній Раді.

 

3.Порядок формування КМУ визначається Конституцією України. Вихідна формула міститься в статті 114 Конституції України: Прем’єр-міністр України призначається Верховною Радою за поданням Президента України, а кандидатуру для призначення на посаду Прем’єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради; Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою за поданням Президента України, інші члени КМУ призначаються Верховною Радою за поданням Прем’єр-міністра України. В той же час самої процедури призначення Прем’єр-міністра України та членів Уряду ще не визначено.

 

4.Строк повноважень КМУ Конституцією України не визначається. Частина 1 статті 115 Конституції України лише передбачає, що КМУ складає повноваження перед новообраною Верховною Радою. До інших підстав припинення повноважень уряду Конституція України відносить відставку Прем’єр-міністра або прийняття Верховною Радою резолюції недовіри КМУ, що має наслідком відставку всього складу КМУ.

З метою забезпечення безперервного керівництва виконавчо-розпорядчої діяльності в державі Конституція України (частина 4 статті 115) передбачає, що КМУ, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою або відставку якого прийнято Верховною Радою, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого КМУ.

Компетенція КМУ закріплена, насамперед, у Конституції України, стаття 116 якої передбачає, що уряд здійснює такі основні повноваження:

· забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

· вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

· забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

· розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

· забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону;

· розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою Державного бюджету України, подає Верховній Раді звіт про його виконання;

· здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

· організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

· спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

· утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

· призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем’єр-міністра керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу КМУ.

Цей перелік повноважень не є вичерпним; КМУ виконує інші функції та повноваження, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.

Згідно зі статтею 117 Конституції України КМУ у межах своєї компетенції видає акти у формі постанов і розпоряджень, які є обов’язковими до виконання.

Акти КМУ, що мають нормативний характер, видаються у формі постанов. Акти КМУ з оперативних, організаційно-розпорядчих та інших питань, які не мають нормативного характеру, видаються у формі розпоряджень.

Постанови й розпорядження КМУ набирають чинності від моменту їх прийняття, якщо не встановлено пізнішого терміну набрання ними чинності. Акти КМУ, які визначають права та обов’язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Акт КМУ у повному обсязі або його окремі положення, визнані Конституційним Судом України неконституційними, втрачають чинність з дня прийняття КСУ рішень про їх неконституційність.

 

 

5. Центральним органом виконавчої влади називають орган, який забезпечує проведення в життя державної політики у відповідній галузі чи сфері на всій території України, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за стан її розвитку та безпосередньо підвідомчий КМУ або за рішенням Президента іншому центральному органу виконавчої влади.

Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999р. № 1572/99 „Про систему центральних органів виконавчої влади” в Україні виділені такі види (організаційно-правові форми) центральних органіввиконавчої влади:

· міністерства;

· державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади, статус яких прирівнюється до Державного комітету України;

· центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності.

Міністр як член КМУ особисто відповідає за розробку і реалізацію державної політики, спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, приймає рішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів за поданням державного секретаря міністерства. Не допускається прийняття актів КМУ та утворених ним органів, внесення проектів законів та актів Президента України з таких питань без погодження з відповідним міністром. Міністр на виконання вимог законодавства в межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети і стратегічні напрями роботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей. Порядок виконання обов’язків міністра у разі його тимчасової відсутності визначається КМУ.

За станом на 15 січня 2006 року в Україні було створено 18 міністерств:

· Міністерство аграрної політики України;

· Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України;

· Міністерство внутрішніх справ України;

· Міністерство вугільної промисловості України;

· Міністерство економіки України;

· Міністерство закордонних справ України;

· Міністерство культури і туризму України;

· Міністерство оборони України;

· Міністерство освіти і науки України;

· Міністерство охорони здоров’я України;

· Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;

· Міністерство палива та енергетики України;

· Міністерство праці та соціальної політики України;

· Міністерство промислової політики України;

· Міністерство транспорту та зв’язку України;

· Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

· Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту;

· Міністерство фінансів України;

· Міністерство юстиції України.

За характером компетенції міністерства поділяють на галузеві – такі, що здійснюють керівництво дорученими їм галузями (наприклад, освіти, юстиції, охорони здоров’я), міжгалузеві – здійснюють керівництво в кількох суміжних галузях (наприклад, зв’язку, енергетики і електрифікації) та функціональні – керують певними сферами управління (наприклад, економіки, фінансів).

Міністерство узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, КМУ. У межах своїх повноважень міністерство організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Правову основу діяльності міністерств, як й інших центральних органів виконавчої влади, становлять Конституція та закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, акти КМУ.

Основні завдання міністерства визначені в Загальному положенні про міністерства, інший центральний орган державної виконавчої влади України, затвердженому Указом Президента України від 12 березня 1996р. № 179/96.

Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем’єр-міністр України або один із віце-прем’єр-міністрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам КМУ та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади КМУ за поданням Прем’єр-міністра України.

За станом на 15 січня 2006 року було утворено 12 державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади, статус яких прирівнюється до Державного комітету України, зокрема:

· Вища атестаційна комісія України;

· Головне контрольно-ревізійне управління України;

· Державна служба автомобільних доріг України;

· Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації;

· Державний комітет архівів України;

· Державний комітет лісового господарства України;

· Державний комітет телебачення і радіомовлення України;

· Державний комітет України з державного матеріального резерву;

· Державний комітет України по водному господарству;

· Державний комітет України по земельних ресурсах;

· Державний комітет України у справах національностей та міграції;

· Пенсійний фонд України.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальнимстатусом має визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання й повноваження, щодо нього може встановлюватися спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керівників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади КМУ за поданням Прем’єр-міністра України.

За станом на 15 січня 2006 року було утворено 24 центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом:

· Адміністрація Державної прикордонної служби України;

· Антимонопольний комітет України;

· Головне управління державної служби України;

· Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

· Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

· Державна митна служба України;

· Державна податкова адміністрація України;

· Державна служба експертного контролю України;

· Державна судова адміністрація України;

· Державний департамент України з питань виконання покарань;

· Державне агентство України з інвестицій та інновацій;

· Державний комітет статистики України;

· Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва;

· Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики;

· Державний комітет фінансового моніторингу України;

· Державний комітет ядерного регулювання України;

· Міністерство економіки України;

· Національна комісія з питань регулювання зв’язку України;

· Національна комісія регулювання електроенергетики України;

· Національне космічне агентство України;

· Служба безпеки України;

· Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів;

· Управління державної охорони України;

· Фонд державного майна України.

Для забезпечення реалізації державної політики в особливо важливих сферах діяльності та державного управління ними у складі окремих центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом у межах коштів, передбачених на їх утримання, можуть бути утворені відповідні департаменти (служби).

Місцевими органами виконавчої влади є :

· місцеві державні адміністрації – місцеві органи виконавчої влади загальної компетенції;

· територіальні органи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади – місцеві органи виконавчої влади спеціальної компетенції.

Місцеві державні адміністрації входять до єдиної системи органів виконавчої влади. За станом на 31 грудня 2005 року в Україні діяло 24 обласних, 490 районних, 2 міських (у містах Києві та Севастополі) та 14 районних у місті державних адміністрацій.

Правовий статус місцевих державних адміністрацій встановлюється Конституцією України (статті 118-119), ЗУ „Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 року та іншими законами України.

Керівництво місцевою державною адміністрацією здійснює її голова. Він також формує і її склад.

Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням КМУ.

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України у разі:

· порушення ними Конституції і законів України;

· втрати громадянства, виявлення факту подвійного громадянства;

· визнання судом недієздатним;

· виїзду на проживання в іншу країну;

· набрання законної сили обвинувальним вироком суду;

· порушення вимог несумісності;

· за власною ініціативою Президента України з підстав, передбачених цим законом і законодавством про державну службу;

· висловлення недовіри більшістю (2/3) голосів від складу відповідної ради;

· подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бутиприпинені Президентом України у разі:

· прийняття відставки голови відповідної обласної державної адміністрації;

· подання КМУ з підстав, передбачених законодавством про державну службу;

· висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради.

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються також у разі їхньої смерті.

У разі обрання нового Президента України голови місцевих державних адміністрацій продовжують здійснювати свої повноваження до призначення в установленому порядку нових голів місцевих державних адміністрацій.

У здійснені своїх повноважень голови місцевих державних адміністрацій відповідальні перед Президентом України і КМУ, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Відповідні ради можуть впливати на вирішення питання щодо голови місцевої державної адміністрації.

На виконання Конституції і законів України, актів Президента України, КМУ, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів – накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов’язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції і законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та КМУ або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції і законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, КМУ, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Конституція України передбачає особливі механізми взаємовідносин місцевих державних адміністрацій „по вертикалі” (з вищими органами виконавчої влади) та „по горизонталі” (з відповідними органами місцевого самоврядування), що пов’язано з особливостями територіальної організації влади на регіональному (область) та субрегіональному (район) рівнях. Так, місцеві державні адміністрації відповідно до загальних засад побудови та функціонування системи органів виконавчої влади підзвітні й підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Водночас місцеві державні адміністрації підзвітні й підконтрольні відповідним радам і частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.

Згідно зі статтею 119 Конституції України місцеві державніадміністрації на відповідній території забезпечують:

· виконання Конституцій та законів України, актів Президента України, КМУ, інших органів виконавчої влади;

· законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

· виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин – також програм їхнього національно-культурного розвитку;

· підготування і виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

· звіт про виконання відповідних бюджетів і програм;

· взаємодію з органами місцевого самоврядування;

· реалізацію інших наданих державною, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією та законами України, здійснюють на відповідних територіях державнийконтроль за:

· збереженням і раціональним використанням державного майна;

· станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов’язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі;

· використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів;

· охороною пам’яток історії та культури, збереженням житлового фонду;

· додержанням виробниками продукції стандартів, технічних умов та інших вимог, пов’язаних з її якістю й сертифікацією;

· додержанням санітарних і ветеринарних правил, збиранням, утилізацією і захороненням промислових, побутових та інших відходів, додержанням правил благоустрою;

· додержанням архітектурно-будівельних норм, правил і стандартів;

· додержанням правил торгівлі, побутового, транспортного, комунального обслуговування, законодавства про захист прав споживачів;

· додержанням законодавства з питань науки, мови, реклами, освіти, культури, охорони здоров’я, материнства й дитинства, сім’ї, молоді та неповнолітніх, соціального захисту населення, фізичної культури і спорту;

· охороною праці та своєчасною і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплатою праці;

· додержанням громадського порядку, правил технічної експлуатації транспорту і дорожнього руху;

· додержанням законодавства про державну таємницю та інформацію;

· додержанням законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи.

Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

Керівників територіальних органів міністерства призначає на посади та звільняє з посад у встановленому порядку міністр, іншого центрального органу виконавчої влади – керівник цього органу.

Координують діяльність територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади та сприяють їм у виконанні покладених на ці органи завдань голови відповідних місцевих державних адміністрацій.

При цьому з питань здійснення повноважень місцевих державних адміністрацій керівники територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підзвітні й підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій.

 

Дайте визначення понять:

· виконавча влада;

· державне управління;

· виконавчо-розпорядча діяльність;

· система виконавчої влади в Україні;

· функції виконавчої влади;

· суб’єкти виконавчої влади;

· виконавчі органи загальної компетенції;

· виконавчі органи спеціальної компетенції;

· місцеві органи державної виконавчої влади;

· уряд;

· Кабінет Міністрів України;

· міністр;

· міністерство;

· Державні комітети;

· Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом;

· місцеві державні адміністрації;

· повноваження місцевих державних адміністрацій;

· акти органів виконавчої влади.

 

---

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 231; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!