Конституційно-правовий статус біженців
Конституційне право містить також такі категорії, як “біженець” і “притулок”. Про них йдеться у статті 26 Конституції України.
Особа, якій надано статус біженця, має рівні з громадянами України права:
• на пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, за винятком обмежень, які встановлюються законом;
• на працю;
• на підприємницьку діяльність, не заборонену законом;
• на охорону здоров’я, медичну допомогу і медичне страхування;
Особа, якій надано статус біженця в Україні, має рівні з громадянами України права у шлюбних і сімейних відносинах.
У статті 21 Закону України “Про біженців” встановлено обов'язки особи, якій надано статус біженця в Україні:
• повідомляти протягом десяти робочих днів органу міграційної служби за місцем проживання про зміни прізвища, складу сім’ї, сімейного стану, місця проживання, набуття громадянства України або іншої держави, надання притулку або дозволу на постійне проживання в іншій державі;
• у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюється компетенція іншого органу міграційної служби, знятися з обліку і стати на облік у відповідному органі міграційної служби за новим місцем проживання. Взяття на облік в органі міграційної служби за новим місцем проживання є підставою для реєстрації у відповідному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб;
|
|
|
• проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені органом міграційної служби за місцем проживання.
Юридична природа та зміст права на притулок
Статтею 26 Конституції України запроваджено інститут притулку: “іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом”. Відповідно до Конституції України статтею 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” встановлено, що “іноземцям може надаватися притулок”.
Зазначені норми повністю відповідають статті 14 Загальної декларації прав людини, прийнятої та проголошеної резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 p., де зафіксовано, що кожна людина має право шукати притулку від переслідування в інших країнах і користуватися цим притулком. Це право не може бути використане у випадку переслідування, яке дійсно базується на скоєнні нетипичного злочину, чи діяння, яке суперечить цілям і принципам Організації Об’єднаних Націй.
Розрізняють притулок дипломатичний і територіальний. Дипломатичний притулок означає надання певній особі можливості сховатися від переслідування за політичними мотивами у приміщенні іноземного дипломатичного чи консульського представництва, а також на іноземному військовому кораблі. Відповідно до міжнародного права недоторканність приміщення дипломатичного чи консульського представництва, а також екстериторіальність іноземного військового корабля не дають права надавати в їх приміщеннях притулок особам, які переслідуються владою держави перебування за скоєння ними правопорушення.
|
|
|
Територіальний притулок означає надання певній особі можливості сховатися від переслідування за політичними мотивами на території певної держави. Дозвіл на постійне проживання, який надається іноземцю чи особі без громадянства, не означає надання територіального притулку. Підстави для надання останнього встановлюються внутрішнім законодавством держави. Територіальний притулок не повинен надаватись особам, які скоїли загально-кримінальні й військові злочини, злочини проти миру й людяності.
Імміграція в Україну
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства регулюються Законом України “Про імміграцію”від 7серпня 2001 р.
|
|
|
Імміграція - це прибуття в України чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання, а іммігрант - це іноземець чи особа без громадянства, який (яка) отримав (отримала) дозвіл на імміграцію і прибув (прибула) в Україну на постійне приживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав (отримала) дозвіл на імміграцію і залишився (залишалася) в Україні на постійне проживання.
Дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції, а квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у встановленому ним порядку за категоріями іммігрантів:
• діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;
• висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких відчутна для економіки України;
• особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів СІЛА, зареєстровану в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
• особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;
|
|
|
• особи, які раніше перебували у громадянстві України;
• батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні Діти;
• особи, які безперервно прожили на території України протягом трьох років з дня надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та неповнолітні діти, які приживають разом з ними. Виконання законодавства про імміграцію забезпечують Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи, дипломатичні представництва і консульські установи України, а також центральні органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, з питань охорони здоров’я тощо.
64.Повноваження органів,що забезпечують виконання законодавства України про імміграцію:
Ці повноваження містяться у законі україни «Про імміграцію» розділ 2,ст..5,6,7,8.
Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України
Кабінет Міністрів України:
1) визначає порядок формування квоти імміграції ( 1983-2002-п ) і встановлює квоту імміграції на кожний календарний рік;
2) визначає порядок провадження за заявами про надання дозволів на імміграцію і поданнями про скасування дозволів на імміграцію та виконання прийнятих рішень ( 1983-2002-п );
3) затверджує зразок посвідки на постійне проживання, правила та порядок її оформлення і видачі ( 1983-2002-п ).
Стаття 6. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань
імміграції і підпорядкованих йому органів
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи:
1) приймають заяви разом з визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;
2) перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні;
3) приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони
стосуються;
4) видають та вилучають у випадках, передбачених цим Законом, посвідки на постійне проживання;
5) ведуть облік осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.
Стаття 7. Повноваження дипломатичних представництв і консульських установ України
Дипломатичні представництва і консульські установи України:
1) приймають від осіб, які постійно проживають за межами України, заяви про надання дозволу на імміграцію разом з визначеними цим Законом документами, перевіряють правильність їх оформлення і надсилають через Міністерство закордонних справ України до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції;
2) видають копії рішень про надання дозволу на імміграцію та про відмову у наданні дозволу на імміграцію особам, яких вони стосуються;
3) оформляють особам, яким надано дозвіл на імміграцію, імміграційні візи.
Стаття 8. Повноваження інших органів виконавчої влади у сфері імміграції
Центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики щорічно затверджує перелік спеціальностей та вимоги до кваліфікації спеціалістів і робітників, потреба в яких може бути задоволена за рахунок імміграції.
Центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я затверджує перелік інфекційних хвороб, захворювання на які є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію.
Інші органи виконавчої влади в межах наданої їм компетенції забезпечують виконання законодавства про імміграцію.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 163; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!