Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері економіки
До адміністративно-правових засобів впливу держави у сфері економіки належать: ліцензування, патентування, квотування, сертифікація та стандартизація, державна реєстрація, функціонуванні дозвільної системи, а також заходи, що пов'язані із реалізацією адміністративно-юрисдикційних повноважень.
Незважаючи на те що усі, крім останніх трьох груп заходів, перелічені у ст. 12 ГК, вони належать до адміністративно-правових на підставі того, що:
- по-перше, відносини, які виникають, змінюються та припиняються у зв'язку із використанням цих заходів, є наслідком організаційно-розпорядчої діяльності органів виконавчої влади;
- по-друге, ці відносини мають публічно-правовий характер, оскільки суб'єкт державного управління у сфері економіки обов'язково має юридичні повноваження щодо інших учасників цих відносин — суб'єктів господарювання та інших;
- по-третє, ці відносини можуть виникнути за ініціативою будь- якого суб'єкта, але згода іншого не є обов'язковою;
- по-четверте, порушення однією з сторін своїх обов'язків передбачає відповідальність не перед іншою стороною, а перед державою.
Розмежування господарсько-правових та адміністративно-правових відносин у цьому разі відбувається таким чином.
До господарських відносин не належать згідно зі ст. 4 ГК адміністративні та інші відносини управління за участю суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарські повноваження. Саме у разі застосування ліцензування, патентування, квотування, сертифікації, стандартизації, здійснення дозвільної діяльності таке застосування не пов'язане із господарською компетенцією уповноважених державних органів, але пов'язане із реалізацією їх організаційно-розпорядчих повноважень, прийняттям приписів, які є обов'язковими до виконання. Тому порядок реалізації цих заходів регулюється нормами адміністративного права.
|
|
|
Ліцензія — документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання — ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного терміну за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.
Торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання займатися певними видами підприємницької діяльності протягом встановленого терміну. Спеціальний торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання на особливий порядок оподаткування відповідно до закону. Порядок патентування певних видів підприємницької діяльності встановлюється законом.
|
|
|
Квотування — встановлення граничного обсягу (квоти) виробництва чи обігу певних товарів і послуг. Порядок квотування виробництва та/або обігу (зокрема, експорт та імпорт), а також розподілу квот встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
Стандартизація — діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі та сприянню науково-технічному співробітництву[12].
Сертифікація — підтвердження відповідності якості продукції та послуг вимогам стандартів (державних стандартів; кодексів усталеної практики; класифікаторів; технічних умов; міжнародних, регіональних та національних стандартів інших країн, які застосовуються в Україні відповідно до чинних міжнародних договорів України).
Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців — засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру[13].
|
|
|
Дозвільна система у сфері господарської діяльності — сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб'єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру[14].
Окрему групу адміністративно-правових засобів, які застосовуються у сфері економіки, становлять ті, що пов'язані із реалізацією адміністративно-юрисдикційних повноважень. До них належать: І - накладання адміністративних стягнень;
- застосування фінансових (економічних) санкцій;
- застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»: індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності;
- адміністративно-господарські санкції (застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності, скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності);
|
|
|
- надання обов'язкових до виконання приписів;
- розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов; - припинення відвантаження та реалізації товарів; - заборона реалізації продукції;
- прийняття рішення щодо припинення (або тимчасового припинення) надання послуг та торгівлі.
Питання застосування у сфері економіки адміністративно-юрисдикційних заходів до фізичних і юридичних осіб розглянуті в окремому розділі цього підручника (див. розд. VII, глави 36, 37).
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 175; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!